Міністерство охорони здоровя України

Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова

Кафедра нервових хвороб з курсом нейрохірургії

Клініка гострого періоду струсів і забоїв головного мозку

Реферат студентки 6-а групи

IVкурсу медичного факультету №1

Жебель Наталі

План

Вступ

1. Поняття черепно-мозкової травми

2. Струс головного мозку

   1. Клініка гострого періоду струсу головного мозку

   2. Критерії діагностики струсу головного мозку

3. Забій головного мозку

   1. Клініка гострого періоду забою головного мозку

   2. Діагностика забою головного мозку

Висновок

Список літератури

Вступ

Щороку статистика фіксує 200 випадків ЧМТ на 10000 населення. Половина усіх випадків травми голови виникає внаслідок дорожньо-транспортних пригод. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) за останні 10-15 років кількість випадків ЧМТ збільшилася у середньому на 2% щорічно. В структурі травматизму на долю ЧМТ припадає 2/3 смертельних випадків. В останні десятиріччя відзначається збільшення не тільки кількості черепно-мозкових ушкоджень, а й більш тяжкий їхній перебіг. Це пов’язано із збільшенням кількості транспортних засобів, стрімкою урбанізацією, недостатнім дотриманням правил вуличного руху окремими водіями і пішоходами, особливо у нетверезому стані, поганим станом шляхів. Як правило, травмуються люди молодого і середнього, тобто, найбільш працездатного віку, що надає проблемі не лише медичного, а й важливого соціального значення

1. Поняття черепно-мозкової травми

Черепно-мозкова травма (ЧМТ) – вид травми голови, при якій поряд із ушкодженням головного мозку травмується череп та м’які тканини голови. Це досить тяжкі ушкодження, лікування яких вимагає, як правило, госпіталізації.

Класифікація закритої черепно-мозкової травми. На сьогодні не існує ідеальної і загальновизнаної класифікації черепно-мозкової травми. 1774 року французький вчений Жак Пті запропонував класифікацію ЧМТ, яка покладена в основу усіх сучасних класифікацій, хоча деякі з її положень потребують уточнення. Класифікація ЧМТ (за Пті):

• Струс головного мозку.

• Забій головного мозку.

• Стиснення головного мозку.

Дві перші форми можна розцінювати як діагноз третя відображає суть процесу, але не є діагнозом, що і вважається недоліком класифікації. В основу сучасної класифікації, прийнятої III Всесоюзним з’їздом нейрохірургів (Таллін, 1982), покладено характер та ступінь тяжкості ускладнень, оскільки вони в основному визначають клінічний перебіг та наслідки травми. Клінічні форми закритої ЧМТ: 1. Струс головного мозку. 2. Забій головного мозку: а) легкого ступеня тяжкості; б) середнього ступеня тяжкості; в) тяжкого ступеня. 3. Стиснення головного мозку: а) без супутнього забою; б) на фоні забою. Ряд авторів (Б.І.Роздільський та ін., 1993; Я.Ліхтерман та ін., 1993; М.С.Полішук. Т.П.Ворхоглядова, А.С.Лісовин. В.А.Шевчук. 1996) окремо виділяють також дифузне аксональне ушкодження (ДАУ) головного мозку, як одну із форм ЧМТ. Ізольована ЧМТ – позачерепні ушкодження відсутні. До поєднаних травм відносяться механічні пошкодження двох або більше органів та частин тіла топографічно різних областей чи різних систем (краніофаціальна, краніоабдомінальна, краніоторакальна, краніовертеброспінальна, краніоскелетна травма та ін.). Комбіновані ушкодження виникають внаслідок дії на організм різних травмуючих факторів: механічних, термічних, радіаційних, хімічних, електричних, але не менше двох одночасно.

2. Струс головного мозку

Струс головного мозку - симптомокомплекс порушень функцій мозку, який розвивається у зв'язку з черепно-мозковою травмою, без явно виражених морфологічних змін головного мозку. Виникає як самостійна форма закритої черепно-мозкової травми, а також при забої мозку, тріщинах і переломах кісток черепа, оболонкових і внутрішньомозкових крововиливах. При клінічному обстеженні іноді важко відрізнити струс від забою мозку.

Патогенез. Для пояснення порушень, шо спричиню­ються струсом мозку, існує низка теорій.

Вібраційна молекулярна теорія (Ж. Пті, 1771) механізм ушкодження пояснює молекулярними змінами в кліти­нах головного мозку, що виникають унаслідок вібрації під час нанесення травми. Вібрація з ділянки прикладен­ня сили поширюється через весь мозок до протилежного боку черепа (принцип протиудару). За вазомоторною теорією (Ріккер, 1877), головну роль відводять тривалому порушенню мозкового кровообігу внаслідок розладу функцій вазомоторних центрів (корот­кочасний спазм судин та ішемія мозку змінюються три­валішою застійною гіперемією його). Згідно з гідродинамічною теорією (Дюре, 1876), дина­мічна сила поштовху призводить до руху переброспіналь-ну рідину, яка в момент травми надходить з бічних шлу­ночків у III, а потім у IV шлуночок, подразнюючи прилеглі центри, а іноді спричинюючи забиття, розтягнення, над­рив стінок шлуночків мозку.

В клінічному перебігу струсу головного мозку на сучасному етапі розглядають три періоди: гострий, проміжний і віддалений, кожний з яких характеризується особливостями клінічного перебігу. ^ Гострий період – проміжок часу від моменту травми мозку до стабілізації на рівні порушених функцій мозку. Тривалість гострого періоду при струсі головного мозку – до 2-х тижнів. ^ Проміжний період – час від стабілізації порушених травмою загальномозкових, вегетативних, загальних функцій організму до їх повного зникнення чи часткового зникнення. При струсі головного мозку проміжний період триває до 1-1,5 місяців. ^ Віддалений період після струсу головного мозку починається після завершення проміжного.