РОзш. Ред.). :

76

Доказом вини підозрюваного у скоєнні злочину були свід­чення видоків — свідків злочину (ст. 38 кор. ред.) та послухів, якими були тільки вільні люди. Важливим вважався доказ, отриманий через суд божий, до якого відносилися ордалії — випробування водою, розпеченим залізом тощо (ст. ст. 21, 22, 48, 49, 85—87, 115 розш. ред.).

"Руська Правда" визначає два види судової клятви — для позивача і для відповідача. Позивач давав клятву у випадку обгрунтування невеликих позовів (ст. 48 розш. ред.), відпові­дач — так звану очищувальну клятву (клявся іменем Бога, що він говорить правду) (ст. ст. 49, 115 розш. ред.).

Спірна справа вирішувалась шляхом «судового поєдин­ку». У статтях «Руської Правди» про це згадок немає, однак окремі повідомлення арабських джерел X ст., а також руські законодавчі пам'ятки XI—XII ст. свідчать, що це був один з поширених видів доказу. Суть його полягала в єдиноборстві протилежних сторін. Вигравав справу переможець поєдинку.

* * *

Характеристика джерел та основних рис права Київської Русі дає всі підстави стверджувати про його прогресивність у порівнянні із тогочасним західноєвропейським правом, що, зокрема, виявилося у ставленні до смертної кари та станови­щі жінки в середньовічному суспільстві.

Еволюція давньоруського феодального права знаходилася у безпосередньому зв'язку з поширенням та поглибленням феодальних відносин. Першоджерелом права в Київській Русі був звичай. Законотворча діяльність за тих часів здійснювала­ся у формі княжих та церковних уставів (статутів), договорів князів між собою, з народом, міжнародних договорів, що ба­зувалися на нормах звичаєвого права. Княжі устави й уроки — це постанови князів на доповнення або зміну звичаєвого пра­ва, які спочатку були лише князівськими розпорядженнями і тільки з розширенням меж князівської компетенції почали відноситися до пам'яток законодавчої князівської творчості. Роль князя досить часто зводилася до ролі простого кодифі­катора діючих на той час народних правових звичаїв. Біль­шість уставів та уроків були зібрані в «Руській Правді», що є найповнішою та найважливішою пам'яткою давньоруського права. Це перше на Русі законодавче зведення дало початок розвитку ранньофеодального писаного права як права приві­лею. Завдяки «Руській Правді» ми маємо уявлення про соці­альну структуру давньоруського суспільства, організацію гос­подарського життя, розвиток та захист приватної власності.

77