При обчисленні (за даними таблиці) швидкості обігу готівкових грошей (с0) відповідно до закону грошового обігу застосовується перетворена із попередньої формула:

С0 = (Т – К + П – Пб) / M0, (2)

При розрахунку (за даними таблиці) маси готівкових і безготівкових грошей (M1), що має знаходитися в обороті відповідно до закону грошового обігу, використовується наступна формула, у котрій безготівкові платежі (Пб) відсутні:

M1 = (Т – К + П) / С1, (3)

де С1 – швидкість обігу одноіменої готівкової та безготівкової грошової одиниці (разів).

При обчисленні (за даними таблиці) швидкості обігу готівкових грошей (с1) відповідно до закону грошового обігу застосовується перетворена із попередньої формула:

С1 = (Т – К + П) / M1 (4)

При визначенні індекса Ласперейса враховується лише базовий кошик продуктів, а індекса Пааше – тільки їхній звітний кошик; вони обліковуються (за вказаними кошиками) шляхом ділення рівня цін поточного року на рівень цін попереднього року; індекс Фішера – це середнє геометричне з індексів Ласперейса і Пааше, тобто корінь квадратний з їхнього добутку; темп зростання цін (за даними індексами) простіше за все знайти шляхом множення відповідного з названих індексів на 100 %; темп прирісту цін можна вирахувати з темпу їхнього зростання, віднімаючи від значення останнього 100 %.

При розрахунку динаміки реальних величин, зокрема, макроекономічних показників (валового внутрішнього продукту, валового національного доходу тощо) треба спочатку відповідний номінальний показник звітного періоду привести до цін базового періоду, тобто поділити його на індекс цін, зробивши таким шляхом значення останнього реальним,а потім віднести до його номінальної величини у базовому періоді; щоб отриманий таким чином індекс зміни даного показника виразити у відсотках темпу його зростання, необхідно значення цього індексу помножити на 100 %; при розрахунку темпу прирісту даного показника у відсотках простіше за все відняти від темпу його зростання у відсотках 100 %.

При обчисленні норми амортизації на повну реновацію (оновлення) певного виду устаткування у політекономії, тобто у теоретичному плані, використовується наступна формула:

На = (П + К + М – Л) / С П 100 %, (5)

де П – первісна вартість устаткування, за якою його придбано чи створено;

К – витрати на капремонт протягом усього строку його служби;

М – витрати на його модернізацію користувачем;

Л – ліквідаційна вартість, за котрою дане устаткування списують з балансу фірми;

С – кількість років його служби.

При розрахунку постійних і змінних витрат (у короткостроковому періоді, за маржиналістською концепцією) до перших відносять амортизацію, витрати на обслуговування боргу, орендну плату, страхові платежі, витрати на охорону і управління, а до других – витрати предметів праці, транспортні витрати та витрати на оплату праці основного промислово-виробничого персоналу фірм.

При обчисленні собівартості продукції (капіталістичних витрат) відповідно до марксистського поділу капіталу на постійний (втілений у засобах виробництва – засобах і предметах праці) та змінний (адекватний вартості зайнятої робочої сили) застосовують наступну формулу:

k = c + v, (6)

де k – капіталістичні витрати (собівартість продукції);

c – витрачений на неї постійний капітал (засоби виробництва);

v – змінний капітал (витрати на оплату зайнятої робочої сили).

При розрахунку вартості продукції відповідно до марксистського поділу капіталу на постійний (втілений у засобах виробництва – засобах і предметах праці) та змінний (адекватний вартості зайнятої робочої сили) використовують наступну формулу:

W = k + m = c + v + m, (7)

де k – капіталістичні витрати (собівартість продукції);

c – витрачений на неї постійний капітал (засоби виробництва);

v – змінний капітал (витрати на оплату зайнятої робочої сили);

m – додаткова вартість, безпосередньо створена змінним капіталом.

При обчисленні основних об’ємних показників господарської діяльності фірм слід виходити з наступного: валова продукція (ВП) – всеохоплюючий показник; товарна продукція (ТП) фіксує ринковий потенціал і не враховує продукцію для власного споживання фірми (ТП = ВП мінус незавершене виробництво і продукція для внутрішніх потреб фірми); реалізована продукція (РП) – та частина ТП, яка вже продана (РП = ТП, помноженої на відсоток реалізації ТП); кінцева продукція (КП) може розраховуватися щодо ВП, ТП і РП шляхом віднімання з них витрат предметів праці, що входять до кожного з цих показників; чиста продукція (ЧП) також може обчислюватися стосовно ВП, ТП і РП через віднімання з цих показників усіх витрат уречевленої праці (засобів виробництва) або шляхом віднімання із КП амортизації засобів праці; додана вартість (ДВ) – це різниця між РП фірми за певний період та її закупівлями за той же період потрібних їй господарських послуг і предметів праці.

При визначенні сукупного суспільного продукту (ССП) за вартістю використовується наступна формула:

ССП = c + v + m, (8)

де c – витрачений на ССП постійний капітал (засоби виробництва – фонд відшкодування матеріальних витрат);

v – змінний капітал (витрати на оплату зайнятої робочої сили – необхідний продукт);

m – додаткова вартість, безпосередньо створена змінним капіталом (додатковий продукт).

При обчисленні кінцевого суспільного продукту (КСП) можна із ССП відняти витрати предметів праці на нього (проміжний продукт) або застосувати наступну формулу:

КСП = a + v + m, (9)

де a – амортизація засобів праці.

При розрахунку національного доходу (НД) можна використати одну з чотирьох наступних формул (залежно від умов задачі):

НД = ССП - c (10)

НД = КСП - a (11)

НД = v + m (12)

НД = ФС + ЧФН, (13)

де ФС – фонд споживання у НД;

ЧФН – чистий фонд накопичення у НД.

При визначенні валового фонду накопичення (ВФН) треба додати до ЧФН амортизацію.

При розрахунку валового внутрішнього продукту (ВВП) у ринкових цінах потрібно до ВВП в основних цінах додати чисті непрямі податки, тобто різницю між непрямими податками та субсидіями на продукти.

При обчисленні ВВП за методом кінцевого використання, тобто за витратами на купівлю компонентів ВВП, слід застосувати наступну формулу:

ВВП = C + IG + G + XN, (14)

де C – витрати населення на купівлю товарів і послуг;

IG – валові приватні внутрішні інвестиції;

G – державні витрати на купівлю ресурсів і продуктів (без врахування державних трансфертів);

XN – чистий експорт (сальдо торгівельного балансу – різниця між експортом та імпортом за певний період).

При визначенні споживацьких витрат населення (за їхніми компонентами) треба скласти його витрати на купівлю товарів коротко- і довгострокового користування і на придбання послуг (без врахування його витрат на перепродаж продуктів).

При обчисленні валових приватних внутрішніх інвестицій (за їхніми елементами) необхідно скласти витрати бізнесменів на будівництво пасивної частини основного капіталу і на придбання (з монтажем) активної його частини, додавши до цієї суми зміну товаро-матеріальних запасів (різницю між величиною даних запасів на кінець і на початок періоду), без врахування інвестицій у цінні папери (вкладання у фіктивний капітал).

При розрахунку чистих приватних внутрішніх інвестицій треба використати наступну формулу:

IN = IG - A, (15)

де IN – чисті приватні внутрішні інвестиції;

IG – валові приватні внутрішні інвестиції;

A – амортизація.

При визначенні ВВП за розподільчим методом (за доходами) необхідно скласти те, що у системі національних рахунків відносять до первинних доходів, а саме: зарплату (до її оподаткування), соціальні відрахування роботодавців (у пенсійний фонд, фонди зайнятості та медичного страхування), чисті податки на виробництво та імпорт, чисті непрямі податки, валовий прибуток і валові змішані доходи.

При обчисленні чистого валового продукту (ЧВП) із ВВП треба від останнього відняти амортизацію.

При розрахунку валового національного доходу (ВНД) із ВВП слід до останнього додати чисті факторні (ресурсні) доходи, тобто різницю між ресурсними доходами резедентів за кордоном і факторними доходами нерезидентів на теренах даної країни (про ВНД котрої йдеться).

При визначенні чистого національного доходу (ЧНД) із ВНД потрібно від останнього відняти амортизацію.

При розрахунку ЧНД із ЧВП слід до останнього додати чисті ресурсні (факторні) доходи.

При визначенні внутрішнього використованого доходу (ВВД) необхідно від ЧНД відняти непрямі податки, податки на прибуток корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій, соціальні відрахування, процентні платежі приватному бізнесу та індивідуальні податки і неподаткові платежі з громадян, а також додати до цього результату приватні та державні трансферти.

При обчисленні національного використованого доходу (НВД) треба до ВВД додати чисті трансферти з-за кордону, тобто різницю між подарунками, пожертвами та допомогою з-за кордону і тим же самим (дарунками, пожертвами та допомогою) за кордон.

При розрахунку основних трьох пар показників ефективності слід мати на увазі: а) продуктивність праці – це відношення певного показника випуску продукції до витрат живої праці (середньосписочної чисельності робітників, відпрацьованих ними людиногодин або отриманої ними зарплати), а трудомістськість – зворотнє відношення цих величин; б) матеріаловіддача – це відношення певного показника випуску продукції до витрат предметів праці, а матеріаломістськість – зворотнє відношення названих величин; в) фондовіддача – це відношення певного показника випуску продукції до середньорічної вартості засобів праці, а фондомістськість – зворотнє відношення вказаних величин.

При визначенні зрушень у вартісній будові капіталу (c:v), тобто у співвідношенні його постійної частини (c), представленої засобами виробництва в їх фактичних цінах, до змінної його частини (вартості робочої сили - v), вираженої у номінальній зарплаті, не враховуються індекси цін; тому зміни в означеній будові не точно відображають технічний прогрес; напроти, зрушення в органічній будові капіталу, що формально полягають у метаморфозах такого ж співвідношення названих частин (c:v), здатні віддзеркалити цей прогрес, оскільки у звітному періоді засоби виробництва (сума засобів і предметів праці) беруться у співставних цінах, скоригованих на індекс їхніх цін, а робоча сила – у реальній зарплаті, інакше кажучи, номінальній її величині, скорегованій на індекс цін предметів споживання; щодо технічної будови, то вона фіксується у безлічі показників технічної озброєності праці (натуральних показниках співвідношення певних видів засобів виробництва до чисельності зайнятих).

При розрахунку будь-яких макроекономічних показників (ССП, ВВП, ВНД, ЧВП, ЧНД тощо) на душу населення треба їхню величину поділити на чисельність мешканців країни окремо у базовому і поточному періодах; при потребі можна обчислити темп зростання їх виробництва на душу населення, поділивши їхні звітні значення на базові та помноживши результат на 100 %; темп приросту цих величин визначається відніманням від темпу їхнього зростання 100 %.

При розрахунку норми додаткової вартості (ступеню експлуатації найманої праці капіталом) додаткову вартість (m – додатковий робочий час, додатковий продукт) слід поділити на змінний капітал (v – необхідний робочий час, необхідний продукт, необхідну вартість, вартість робочої сили у формі зарплати), помноживши результат на 100 %; при обчисленні норми необхідної вартості (ступеню експлуатації капіталу найманою працею), навпаки, треба v розділити на m, помноживши на 100 %.

При визначенні реальної зарплати (за даними таблиці) необхідно: номінальну зарплату помножити на ставку її оподаткування та поділити на 100 %, щоб таким шляхом знайти абсолютний розмір податків з неї; потім, від номінальної зарплати відняти податки з неї, щоб розрахувати таким чином чисту зарплату; нарешті, поділити чисту зарплату на індекс споживацьких цін.

При обчисленні номінальної зарплати (за даними таблиці) слід: реальну зарплату помножити на індекс споживацьких цін, щоб таким шляхом знайти чисту зарплату; потім, визначити процентну частку чистої зарплати у номінальній через віднімання від 100 % відсоткової ставки оподаткування останньої; нарешті, поділити чисту зарплату на її відсоткову частку у номінальній та помножити на 100 %.

При розрахунку розцінки поштучної зарплати (за даними таблиці) треба: поділити денну норму виробітку на кількість годин робочого дня, щоб таким шляхом знайти часову норму виробітку; а потім, годинну ціну праці (годинну ставку) поділити на годинну норму виробітку.

При обчисленні собівартості продукції (у наближеному до практики варіанті) необхідно скласти амортизацію основних фондів, витрати предметів праці та зарплату, додавши до цього розмір соціальних відрахувань у собівартості, котрі визначаються шляхом ділення зарплати на 100 % та наступного множення отриманого результату на встановлену (у відсотках до фонду зарплати) загальну норму соціальних відрахувань в усі фонди разом.

При розрахунку норми прибутку за поточними витратами (за даними таблиці) потрібно прибуток від реалізації даної партії продукції поділити на її собівартість та помножити на 100 %.

При визначенні норми прибутку на авансований капітал (за даними таблиці) слід річний прибуток поділити на авансований капітал (суму постійного і змінного або суму основного і оборотного капіталу) та помножити на 100 %.

При обчисленні ціни виробництва, що виникає внаслідок міжгалузевої конкуренції, необхідно (за даними таблиці): знайти додаткову вартість у кожній галузі шляхом множення змінного капіталу на норму додаткової вартості та ділення на 100 %; скласти знайдену додаткову вартість усіх галузей для визначення її сукупного розміру; розрахувати обсяг сукупного авансованого капіталу, склавши його величини у кожній галузі, знайдені через додавання їхнього постійного і змінного капіталу; поділити сукупну додаткову вартість на сукупний капітал і помножити на 100 %, визначивши таким шляхом середню норму прибутку; помножити авансований капітал кожної галузі окремо на середню норму прибутку і поділити на 100 %, відшукавши середній прибуток у кожній галузі; нарешті, скласти авансований капітал відповідної галузі (котрий у задачі спрощенно ототожнюється з капіталістичними витратами на ґрунті певних абстракцій) з їхніми середніми прибутками, щоб отримати ціну виробництва галузевої продукції.

При обчисленні диференційної ренти I за родючістю з гектара (за даними таблиці) потрібно: знайти індивідуальну ціну одного центнеру вражаю шляхом ділення суми капіталістичних витрат і середнього прибутку на вражайність з кожної ділянки, площа котрих дорівнює гектару; потім, вирахувати диференційну ренту I за родючістю з центнера через віднімання від найбільшої індивідуальної ціни центнера (яка є відображенням суспільно необхідних витрат праці) індивідуальних цін центнера на кожній ділянці; нарешті, помножити диференційну ренту I за родючістю з центнера на вражайність кожної ділянки.

При розрахунку диференційної ренти I за місцезнаходженням ділянок (за даними таблиці) треба: визначити індивідуальну ціну одного центнеру вражаю шляхом ділення суми капіталістичних витрат і середнього прибутку (з урахуванням транспортних витрат) на вражайність; а потім, вирахувати диференційну ренту I за місцезнаходженням з центнера через віднімання від найбільшої індивідуальної ціни центнера (яка є відображенням суспільно необхідних витрат праці на виробництво і транспортування) індивідуальних цін центнера на кожній ділянці.

При обчисленні диференційної ренти II з гектара (за даними таблиці) необхідно: знайти індивідуальну ціну одного центнеру вражаю після додаткових рівновеликих капіталовкладень у гектар шляхом ділення суми капіталістичних витрат і середнього прибутку на зрослу вражайність з кожної ділянки; потім, вирахувати диференційну ренту II з центнера через віднімання від найбільшої індивідуальної ціни центнера (яка є відображенням суспільно необхідних витрат праці після додаткових капіталовкладень) індивідуальних цін центнера на кожній ділянці; нарешті, помножити диференційну ренту II з центнера на вражайність кожної ділянки.

При визначенні абсолютної ренти (за даними таблиці) слід: знайти додаткову вартість окремо у народному господарстві та у аграрному секторі і добувній промисловості шляхом множення відповідного змінного капіталу на норму додаткової вартості з наступним діленням на 100 %; вирахувати середню норму прибутку через ділення додаткової вартості по народному господарству на суму постійного і змінного капіталу у ньому з наступним множенням на 100 %; обчислити середній прибуток в аграрному секторі та добувній промисловості шляхом множення суми вкладених у них постійного і змінного капіталів на середню норму прибутку з наступним діленням на 100 %; нарешті відняти від величини додаткової вартості, створеної у аграрному секторі та добувній промисловості, розмір сформованого там середнього прибутку, щоб розрахувати абсолютну ренту.

При розрахунку (за даними таблиці) ціни земельної ділянки в якості капіталізованої земельної ренти застосовують наступну формулу:

Цз = Рр / Св 100 %, (16)

де Цз – ціна земельної ділянки;

Рр – розмір річної земельної ренти з ділянки;

Св – наявна ставка позичкового відсотка.

При обчисленні сукупного доходу акціонера від однієї акції треба: знайти абсолютний розмір дивіденду (поточного доходу акціонера) шляхом множення ставки дивіденду (до номіналу акції) на номінал і ділення на 100 %; визначення курсового доходу - курсової різниці між курсом можливого продажу акції та курсом її придбання; складання знайдених дивіденду і курсового доходу; причому, курс акції розраховується за наступною формулою:

Ка = На Сд / Св, (17)

де Ка – курс акції;

На – номінал акції;

Сд – ставка дивіденда до номіналу акції;

Св – ставка позичкового відсотка.