(1) Знання про конфліктну ситуацію, опонентів та суспільство

Люди, що живуть під владою диктатури чи інших форм гноблення, як правило, вже мають суттєві знання про систему, за якої вони мешкають. Відповідно, у їх розпорядженні вже є певний «силовий потенціал». Під силовим потенціалом розуміємо ті якості, ресурси та здібності, мобілізувавши та застосувавши які, група може посилити свою сторону в конфлікті.

Для роз’яснення цих знань можуть стати в пригоді наступні питання:

- Які теми стоять на порядку денному в конфлікті?

- Наскільки важливими є ці теми для кожної зі сторін?

- Чи змінювалися ці питання або інтенсивність їхньої підтримки з плином часу?

- Наскільки легко чи складно буде кожній із сторін піти на поступки іншій стороні?

- Чи є потенційні поступки корисними або шкідливими для тих, хто чинить опір гнобленню?

- У який спосіб населення, що чинить опір, може мобілізувати інших осіб на участь у боротьбі щодо цих тем?

- Як можна використати ці теми задля посилення мобілізації сил опору, послаблення підтримки опонентів та зміни лояльності серед групи опонентів та третіх сторін?

У вигнанців із країни може не бути частини цих знань, проте вони мають інші переваги. У них може бути інформація та ідеї, відсутні у більшості людей, що живуть всередині суспільства.

Оцінюючи поточну ситуацію в країні, може бути корисно підготувати оцінку абсолютних та відносних сильних сторін системи гноблення, а також існуючого та потенційного демократичного руху. У чому опоненти сильні, а в чому слабкі? У чому сильні протестувальники, а в чому слабкі? Це можна зробити шляхом стратегічного оцінювання.

Принципи стратегічного оцінювання пояснені в таких друкованих працях: «Ведучи ненасильницьку боротьбу» ( Waging Nonviolent Struggle), с. 525-541; Роберт Л. Хелві «Про стратегічний ненасильницький конфлікт» (Robert L. Helvey On Strategic Nonviolent Conflict), с. 47-65 та 165-166. Сторінок – 38. Загалом сторінок з цієї теми: 59.

Втім, виконуючи стратегічне оцінювання, слід пильнувати, щоб учасники групи стратегічного планування не зосереджувалися надмірно на деталях стратегічного оцінювання, нехтуючи головними факторами у ситуації загалом.

Головна мета полягає в тому, щоб зрозуміти сили та слабкості обох сторін, джерела їхньої потуги та імовірні напрямки застосування цих потуг обома сторонами у відкритому конфлікті. Як ці сильні та слабкі якості співвідносяться одна з одною? А також – як можна змінити відповідні сильні та слабкі якості кожної зі сторін?

Очевидно, що бажано заздалегідь брати до уваги ті засоби жорстокого придушення чи інших форм контролю, які можуть застосувати опоненти з метою припинення акцій непокори та протесту. Цю інформацію слід враховувати під час планування майбутнього конфлікту.

Іноді режим пригноблення, що зіштовхнувся з потужним опором, може вжити максимальні репресії та насильство. Слід брати до уваги ті психологічні, соціальні , економічні та політичні контрзаходи, які може застосувати опонент. Потрібно також оцінити здатність та бажання населення, що чинить опір, не припиняти боротьбу за свободу, незважаючи на репресії та інші контрзаходи опонентів.