• Шкалові та штрихові стрічки.

При вимірюванні ліній мірними стрічками їх вкладають по землі на рівній місцевості. шкалова стрічка на кінцях має шкали з міліметровими поділками, а штрихова – тільки по одному штриху. Довжина стрічок, буває в основному 20 і 24 м. вимірювання довжини лінії шкаловою стрічкою проводиться так само, як і шкаловим дротом, тільки стрічка не підвішується, а вкладається по землі. При провішуванні лінії в створі забивають в землю кілки товщиною 4-6 см з інтервалами, які дорівнюють довжині стрічки. Стрічку вкладають на землю з натягуванням 10 кг и беруть відліки З і П. довжина прольоту

Штриховою стрічкою лінію вимірюють таким чином. Провішують лінію теодолітом і в створі лінії встановлюють віхи приблизно через 200 м. В створі забивають в землю кілки товщиною 6-8 см з інтервалами, які дорівнюють довжині стрічки. Стрічку прикладають до кілків і кінці (штрихи) на торцях відмічають штрихами ножем або олівцем. Натягування стрічки силою 10 кг виконується динамометром. Залишок в лінії вимірюється металевою рулеткою.

Компарування дротів і стрічок. Процес компарування представляє визначення довжини мірного приладу (підвісного дроту) шляхом порівняння в лабораторних умовах з довжиною нормального жезла. Спочатку визначають жезлом точну довжину компаратора, а потім його довжину вимірюють мірним дротом в підвішеному стані. Різниця отриманих результатів дає поправку при вимірюваній температурі. Потім, враховуючі коефіцієнт розширення, визначають довжину дроту при температурі 20°. Довжина дроту (при цій температурі) використовується для визначення довжини вимірювальної лінії в полі.

• Світло- і радіовіддалеміри.

Для вимірювання відстані на одному кінці встановлюють світловіддалемір, а на іншому – відбивач світла. Поданий світловіддалеміром промінь попадає на відбивачі повертається в приймач світловіддалеміра і таки чином отримують відстань.

Для визначення відстані радіовіддалеміром на одному кінці встановлюють радіо станція, яка випромінює короткі радіохвилі, а на іншому – відома станція, яка приймає і відбиває в зворотному напрямку радіохвилі. Ведуча станція фіксує передачу і зворотній прийом радіохвиль, що дозволяє отримати довжину лінії, яка визначається.

6. Визначення довжин сторін і накопичення помилок мережах згущення.

Т ріангуляція, представляє систему трикутників, яка утворює ланцюги трикутників, центральні системи або чотирьохкутники. Після вимірювання горизонтальних кутів і вихідних довжин ліній або базисів виконується камеральна обробка. У виміряні горизонтальні кути β вводять поправки за центрування і редукцію. Для цього виконується попереднє рішення трикутників по теоремі синусів. Якщо в ланцюзі трикутників відомі сторони d₀ і d_п, всі кути x, y, γ (мал. 203), то можна в кожному трикутнику визначити нев’язку

Маючи нев’язки кутів багатьох трикутників, можна визначити загальну середню квадратичну помилку кута за формулою:

де - кількість трикутників.

Помилки вирахуваних сторін трикутників мережі залежать від помилок виміряних величин (кутів). Характер накопичення помилок сторін в ланцюзі трикутників (див. мал. 203) можна визначити користуючись теоремою синусів. По відомій стороні d₀ і горизонтальним кутам першого трикутника довжина сторони:

Довжина сторони d₂ в другому трикутнику

Довжина лінії кінцевої сторони:

Кути, позначені літерами х і у і використовувані в послідовному рішенні суміжних трикутників, називаються зв’язуючими кутами протилежні цим кутам лінії d₁ і d₂ – зв’язуючими сторонами. Кути, позначені літерами γ_1, γ_2, γ₃….γ_п і протилежні їм сторони в трикутниках називають проміжними, формула для визначення довжини сторони d₁ першого трикутника показує, що помилка її залежить від помилок, зв’язуючих кутів х та у, та помилки вихідної сторони d₀. після логарифмування отримаємо:

7. Трилатерація, як і триангуляція, представляє мережу трикутників місцевості, в яких виміряні всі довжини сторін світло- або радіовіддалеміром. Після вимірювання довжин ліній в результат вимірювання довжини ліній вводяться поправки. По виправленим довжинам ліній в кожному трикутнику можна визначити горизонтальні кути. Для рішення трикутників використовується теорема косинусів, тобто:

звідки

Якщо мережа трилатерації представляє собою ланцюг трикутників, то при визначенні горизонтальних кутів по довжинам сторін немає нев'язок кутів трикутників, тобто відсутній контроль фігури трикутника. З цієї причини рекомендується мережу трилатерації створювати суміжними чотирьохкутниками з діагоналями. В цьому випадку при визначенні кутів використовуються усі довжини сторін чотирьохкутника, тому помилки довжин сторін впливають на помилки кутів. Після розв’язання рівнянь мережі чотирьохкутника знаходять поправки довжин ліній, кутів і вираховують координати опорних точок.