Вимірювання горизонтальних кутів способом повторювань.

Спосіб повторювань дозволяє виміряти кожний кут окремо декількома повтореннями.

1. Алідаду встановлюють на відлік по лімбу, який дорівнює приблизно 1 – 2', поворотом лімба наводять трубу на лівий пункт А (див. рис. 186), закріплюють лімб и беруть відлік а, потім відкріплюють алідаду и наводять трубу на правий пункт В кута АМВ, який вимірюється, закріплюють алідаду і беруть контрольний відлік b₀ для вирахування приблизного значення кута. Після цього відкріплюють лімб и повертають його з закріпленою алідадою, трубу наводять на першу точку А. Після закріплення лімбу відкріплюють алідаду і трубу наводять на пункт В. Це буде друге положення на лімбі горизонтального кута АМВ. Виконуючи аналогічні попереднім дії, можна на лімбі повторити декілька відкладень кута. Останній відлік b_n на правий пункт В дозволить вирахувати n- кратний кут Σβ=bn – a . Однократне значення кута буде

де — число, яке показує скільки раз нуль алідади перейшов через нуль лімба. Так вимірюється кут одним півприйомом. Аналогічно цьому можна виміряти кут при другому положенні вертикального круга, обидва вимірювання дають один прийом. Таких прийомів може бути декілька. Так вимірюють усі кути в т.М, включаючи і додатковий до 360º. Сума виміряних при т.М кутів теоретично повинна дорівнювати 360º і при вимірюванні кутів 30-секундним теодолітом нев’язка не повинна перевищувати 15"

5. Для створення опори методом тріангуляції вимірюються довжини початкових сторін або базисів. Лінійні виміри по точності діляться на три групи:

1. Точні виміри забезпечують відносні помилки 1:100000 - 1:1000000. Ці виміри виконуються базисним приладом з підвісними інварними проволоками або світловіддалемірами

2. Лінійні виміри підвищеної точності забезпечують точність з помилкою 1:5000 і 1:25000. Виконуються виміри також базисним приладом з підвісними проволоками (чи стрічками) і світловіддалемірами. Цей тип вимірів використовується для створення мереж згущення (триангуляції і полігонометрії).

3. Лінійні виміри технічної точності з помилкою 1:2000 і 1:3000 виконуються мірною стрічкою або далекомірами подвійного зображення.

Для вимірювання базисів у мережах згущення можна використовувати:

• Підвісні інварні дроти.

Інвар-це сплав зі сталі, нікелю і інших домішок Сплав інвару має малий коефіцієнт лінійного розширення, приблизно в 10 – 12 разів менше сталі, що не вимагає великої точності вимірювання температури. Мірні стрічки і дроти бувають і сталеві. В комплект базисного приладу, окрім дротів завдовжки 24 м, входять: стрічка 6 м для виміру залишку, блокові верстати, гирі по 10 кг целіки зі штативами і лотаппарат.

Лотапарат – це оптичний висок (мал. 195), який використовується для центрування целіку над центром на початку і кінці лінії. Для вимірювання довжини лінії теодолітом в створі встановлюють целіки на штативах з інтервалами 24 м. Для вимірювання довжини одного прольоту (мал. 196, а) біля целіків ставлять блокові верстати і на них підвішують мірний дріт з натягуванням гирями вагою по 10 кг. Шкали стрічок повинні дотикатися до сферичної поверхні целіків, де нанесені штрихи у виді хрестовидної насічки. Підвішений дріт має невеликий прогин. При постійному натягуванні в 10 кг хорда не змінює своєї довжини. Тому довжиною дроту є хорда між нульовими штрихами шкал. Відлік поділок обох шкал ведеться від нуля в один бік вперед по напрямку вимірювання. Довжину прольоту, тобто відстань між целіками, отримують за формулою:

де: - довжина хорди,

П і З – передній і задній відліки по шкалам, взяті до 0,1 мм.

Для підвищення точності кожний прольот вимірюється декілька разів, для чого дріт зсувають в межах довжини шкали. Крім цього кожний проліт можна вимірювати декількома дротами.