- •Розділ 3. Порядок прийняття і затвердження колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку.
- •Локальні нормативно - правові акти як джерела трудового права.
- •3.2.Поняття та порядок укладення трудового договору.
- •3.3. Сторони та зміст колективного договору.
- •3.4. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.
- •Загальних зборів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекто»
- •Порядок денний:
- •Секретар зборів ______________________________ ю. В. Маляр
- •Наказ № 37-о
- •Наказую:
- •Засідання робочої комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекто»
- •Порядок денний:
- •Ведення переговорів з питань розробки колективного договору.
- •Засідання робочої комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекто»
- •Порядок денний:
- •Обговорення проекту колективного договору.
- •Порядок денний:
- •1. Загальні положення
- •2. Організація виробництва, праці, забезпечення продуктивної зайнятості
- •3. Нормування і оплата праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати й інших видів трудових виплат
- •4. Встановлення гарантій, компенсацій і пільг
- •5. Режим роботи, робочий час та час відпочинку
- •6. Прийом і звільнення працівників
- •7. Умови і охорона праці
- •8. Соціальні пільги і гарантії
- •9. Гарантії діяльності представницьких організацій працівників
- •10. Відповідальність Сторін, вирішення спорів
- •11. Прикінцеві положення
- •3.11. Протокол № 7
- •Голова: Тимошенко ю.В. – голова правління
- •3.12. Відкрите акціонерне товариство
- •Правила внутрішньго трудового розпорядку
- •1. Загальні положення.
- •2. Порядок прийому та звільнення працівників.
- •3. Основні обов’язки працівників.
- •4. Основні обов’язки адміністрації.
- •5. Робочий час та його використання.
- •6. Заохочення за успіхи в роботі.
- •7. Відповідальність за порушення трудової дисципліни.
- •Нормативно-правові акти
Розділ 3. Порядок прийняття і затвердження колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку.
Локальні нормативно - правові акти як джерела трудового права.
Останню сходинку в переліку джерел трудового права займають локальні правові акти. Це — акти, які приймаються безпосередньо на підприємствах. І, незважаючи на їх, так би мовити, найнижчий рівень в ієрархії правових актів, роль і значення цих джерел останнім часом постійно зростають. Тенденцією вдосконалення правового регулювання трудових відносин в умовах переходу до ринкової економіки є розширення сфери локального правового забезпечення.
Локально-правові акти можуть прийматися в розвиток централізованого законодавства, тобто для конкретизації окремих норм, що своїм характером потребують прив'язки до місцевих умов того чи іншого підприємства. Наприклад, відповідна норма КЗпП встановлює, що тривалість робочого часу при 5-денному робочому тижні визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства. А отже, локальна норма тут є результатом конкретизації норми, що має вищу юридичну силу. Однак локально-правові норми існують не лише для конкретизації. їх роль вагоміша, вони, крім цього, покликані також заповнювати певні прогалини в правовому регулюванні праці. 1 в сучасних умовах саме цьому напряму локальної нормотворчості надається пріоритет. Його основний зміст — розширення гарантій трудових прав працівників, поліпшення умов
їх праці.
Основні принципові положення, які покликані забезпечувати мінімальний рівень гарантій трудових прав найманих працівників, визначаються в централізованому порядку, а все інше може досягатися за допомогою локального регулювання. При цьому необхідно лише, щоб на локально-правовому рівні права працівників не були менш гарантовані, ніж це встановлено централізовано. Отже, все, що зміцнює права працівника, буде вважатися таким, що відповідає дотриманню законності у трудових відносинах. Наприклад, локальна норма, яка встановлює тривалість робочого тижня на підприємствах 39 годин, визнаватиметься такою, що не погіршує права працівників і не вступає в суперечність із відповідною нормою закону, яка виходить із 40-годинного робочого тижня.
Локальні норми відносяться до так званого делегованого законодавства у його попередньо санкціонованому варіанті. Це означає, що держава наперед санкціонує правомірність встановлення прав і обов'язків певними недержавними структурами у визначених законом випадках. Суб'єктами локальної нормо-творчості можуть бути роботодавець і профком при встановленні режиму робочого часу або ж наймані працівники і роботодавець при укладенні колективного договору. Локальні акти можуть прийматися роботодавцем і самостійно (наприклад, видання посадових інструкцій). З розширенням прав власника, зокрема у сфері трудових відносин, кількість локальних норм, прийнятих ним самостійно, буде збільшуватись.
Дія локально-правових актів в часі може обмежуватись певним терміном, або ж вони можуть вважатися чинними до їх скасування чи зміни в установленому порядку.
Найбільш поширеними актами локального характеру на підприємствах є: колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про преміювання, посадові інструкції, інструкції з охорони праці, графіки відпусток тощо.