1. Будова органа слуху

Орган слуху поділяється на зовнішнє, середнє та внутрішнє вухо (рис. 5.62).

Зовнішнє вухо (auris externa) складається з вушної раковини і зовнішнього слухового ходу. Воно слугує для уловлювання і проведення звукових коливань.

Вушна раковина в своїй основі містить елас­тичний хрящ, який покритий шкірою. В ній розрізняють завиток, що утворений віль­ним загнутим краєм хряща, і протизавиток, який йде паралельно до завитка. Внизу вушна раковина закінчуєть­ся складкою шкіри - вушною часточкою, де немає хряща, а лише жирова клітковина.

Зовнішній слуховий хід складається із хрящової та кісткової частин. Хрящова частина - це продовження хряща вушної раковини, а кісткова - це кістковий канал скроневої кістки. В ділянці переходу однієї частини в іншу знаходиться звуження і вигин. Для вирівнювання вигину і огляду барабанної перетинки, яка є межею між зовнішнім і середнім вухом, вушну раковину потрібно відтягнути вгору і назад (у дорослого). Зовнішній слуховий хід вистелений шкірою, яка містить волосся і залози, що виробляють вушну сірку.

Барабанна перетинка має овальну форму і являє собою фіброзну пластинку, що втягнута всередину барабанної порожнини. Зовні вона покрита шкірою, а зсередини - слизовою оболонкою.

Рис. 5.62. Присінково-завитковий орган (орган слуху і рівноваги):

1 - вушна раковина; 2 - зовнішній слуховий хід; 3 -барабанна перетинка; 4 — барабанна порожнина; 5 - молоточок; 6 - ковадло; 7 - стремінце; 8 — присінок; 9 — завиток; 10 -присінково-завитковий нерв; 11 - слухова труба.

Середнє вухо (auris media) знаходиться в пірамідці скроневої кістки і складається з барабанної порожнини та слухової (евстахіевої) труби, яка з'єднує середнє вухо з носоглоткою.

Барабанна порожнина (рис. 5.63) лежить між зовнішнім слуховим ходом і внутрішнім вухом. В ній розрізняють верх­ню, нижню, передню, задню, латеральну та медіальну стінки. Барабанна порож­нина заповнена повітрям і вистелена сли­зовою оболонкою. Сюди відкриваються комірки соскоподібного відростка скроне­вої кістки і барабанний отвір слухової труби. В барабанній порожнині знахо­диться ланцюжок слухових кісточок: молоточок, ковадло і стремінце, які з'єд­нані між собою суглобами, що дає мож­ливість передачі коливання барабанної перетинки на внутрішнє вухо.

Слухова (євстахієва) труба має кісткову та хрящову частини. Кісткова частина є нижнім півканалом м'язово-трубного каналу скроневої кістки, а хрящова - це еластичний хрящ, який укріплений на зовнішній основі черепа і підходить до бічної стінки носоглотки. Отже, одним кінцем труба відкривається в носоглотку, а другим - у барабанну порожнину, вирівнюючи таким чином тиск у барабанній порожнині з атмосферним тиском.

Внутрішнє вухо (auris interna) знаходиться між барабанною порожниною і внутрішнім слуховим ходом. До нього належать кістковий та перетинчастий лабіринти.

Кістковий лабіринт складається з трьох частин: пригінка, завитка та пів­коло в их каналів (рис. 5.64).

Присінок є середньою частиною кіст­кового лабіринту і сполучається з півколо-вими каналами позаду та каналом завит­ка попереду. На зовнішній його стінці, яка обернена до барабанної порожнини, є овальне вікно, що закрите стремінцем. Кругле вікно знаходиться біля початку каналу завитка, воно закрите вторинною барабанною перетинкою.

Кісткові півколові канали розта­шовані у трьох взаємно перпендикулярних площинах. Розрізняють передній, задній та латеральний канали. Кожний з них має по дві ніжки, які біля присінка розширюються, утворюючи ампули.

Рис. 5.63. Слухові кісточки: 1 — тіло ковадла; 2 - коротка ніжка ковадла; З - довга ніжка ковадла; 4 - головка стремінця; 5 ^— основа стремінця; 6 — руків'я молоточка; 7 - передній відросток молоточка; 8 - шийка молоточка; 9 - головка молоточка.

рис. 5.64. Кістковий лабіринт: 1 - присінок; 2 - вікно присінка; 3 - завиток; 4 - вікно завитка; 5 - задня кісткова ампула; 6 - задній півколовий канал; 7 - латеральний півколовий канал; 8 - латеральна кісткова ам­пула; 9 - передній півколовий канал; 10 - пе­редня кісткова ампула.

Завиток складається із кісткового стрижня - веретена, навколо якого спіральний канал утворює 2 ¹/₂ обороти. Основа завитка обернена до внутріш­нього слухового ходу. В порожнину каналу завитка від веретена відходить кісткова спіральна пластинка, в основі якої знаходиться спіральний канал.

Перетинчастий лабіринт розташований всередині кісткового і повторює його обриси (рис. 5.65). Він являє собою систему каналів, заповнених рідиною -ендолімфою. До перетинчастого лабіринту належать: маточка і мішечок, що знаходяться в присінку, півколові перетинчасті канали і перетинчаста протока завитка. Між кістковим і перетинчастим лабіринтами знаходиться рідина -пернлімфа. Стінки перетинчастого лабіринту побудовані із тонкої сполучно­тканинної пластинки.

~ 4	* 5'
^\ )	І
	її
	її
7 <
	2
1 13І
ІІ1	19
18 1Ь	Р

Рис. 5.65- Схема кісткового та перетинчастого лабіринтів: Перетинчастий лабіринт позначений темно-зеленим кольором. 1 — маточка; 2 - мішечок; 3 -ендолімфатична протока; 4 -ендолімфатичний мішечок; 5 - канал завитка; 6 - передня перетинчаста ампула; 7 - латеральна перетинчаста ампула; 8 - задня перетинчаста ампула; 9 - передня півколова протока; 10 - задня півколова протока; 11 - латеральна півколова протока; 12 — спільна перетинчаста ніжка; 13 - маточко-мішечкова протока; 14 - з'єднувальна протока; 15 - передній півколовий канал; 16 - латеральний півколовий канал; 17 - задній півколовий канал; 18 - присінок; 19 -драбина присінка; 20 - барабанна драбина; 21 - каналець завитка; 22 - вторинна барабанна перетинка; 23 - стремінце.

Перетинчаста протока завитка на розрізі має трикутну форму (рис. 5.66 і 5.67). Одна її стінка зростається із стінкою кісткового каналу завитки, дві інші відділяють її від перилімфатичного простору і називаються основною і присінковою мембранами. Протока завитка ділить перилімфатичний простір її каналу на дві драбини: барабанну, яка сліпо закінчується біля вікна завитка, і присінкову, яка сполучається із перилімфатичним простором присінка.

Рис. 5.66. Поперечний розріз завитка із збільшеною частиною спірального (корті-євого) органа (обведено прямокутником): 1 - секреторний епітелій; 2 - текторіальна мемб­рана; 3 - спіральний (кортіїв) орган; 4 - спіральна зв'язка; 5 — барабанна драбина; 6 — основна мемб­рана; 7 - внутрішня спіральна борозна; 8 - пере­тинчастий канал; 9 - шар мієліну; 10 - капсула ганглію; 11 - спіральний ганглій; 12 - спіральна артерія; 13 - вестибулярна мембрана; 14 - вести­булярна пластинка; 15 — драбина присінка.

Рис. 5.67. Спіральний (кортіїв) орган: 1 - зовнішні волоскові клітини; 2 - решітчаста пластинка; 3 - основна мембрана; 4 - нервові волокна, що йдуть до волоскових клітин; 5 - внут­рішня волоскова клітин.

В ампулах півколових каналів знаходяться гребінці, а в ділянці мішечка і маточки - плями, які є рецепторними ділянками вестибулярного (статич­ного) апарату. В рецепторних ділянках вестибулярного апарату закінчуються периферичні відростки клітин вестибулярного вузла, що знаходиться у внутріш­ньому слуховому ході. Ці клітини являються І нейроном вестибулярного шляху. Центральні відростки клітин вестибулярного вузла утворюють присінкову частину присінково-завиткового (VIII пара) нерва і підходять в його складі до ядер, які розташовані в ромбоподібній ямці (II нейрон). Ці ядра мають чисельні зв'язки з руховими ядрами стовбура мозку, мозочком і спинним мозком. Відростки клітин вестибулярних ядер підходять до зорового горба (III нейрон), а потім - у кору півкуль.

У ділянці протоки завитка, на її основній пластинці, що складається з фіброзних волокон різної довжини, розташований спіральний (кортіїв) орган, який є рецепторним апаратом органа слуху.