2. Травлення в шлунку

Травними функціями шлунка є депонування їжі, її механічна і хімічна обробка, порційна евакуація харчового хімусу в кишечник.

Харчовий хімус знаходиться в шлунку протягом декількох годин. За цей час він набухає, розріджується, гідролізується ферментами слини (всередині харчової грудки) і шлункового соку.

2.1. Склад і властивості шлункового соку. Методи вивчення

Детальне вивчення секреції в шлунку стало можливим після того, як в 1842 році російський хірург В.А. Басов вперше здійснив операцію накладання фістули шлунка тваринам. Суть методу полягає в наступному. Розрізають всі три шари стінки шлунка і вставляють фістульну трубку. Рану зашивають. Фістулу ззовні закривають корком, який відкривають під час дослідів, коли потрібно зібрати шлунковий сік. Однак сік був не чистий, а з харчовим хімусом.

У подальшому І.П. Павлов удосконалив цю методику, запропонувавши метод уявного годування або езофаготомії. Собаці перерізали стравохід і обидва його кінці підшивали до рани, перериваючи зв'язок стравоходу зі шлунком, а в шлунок вставляли фістулу Басова (рис. 9.17). їжа не потрапляла в шлунок, а виходила назовні, тому зі шлунка увесь час отримували чистий сік. Однак за допомогою цієї методики не можна було дослідити впливу на секрецію їжі, коли вона знаходиться в шлунку.

Р. Генденгайн розробив методику операції "маленького шлуночка": зі шлун­ка вирізають частину, через яку фістулу з'єднують із зовнішнім середовищем. Але при цьому перерізають блукаючий нерв.

Тому І.П. Павлов запропонував нову операцію - викроювання ізольованого малого шлуночка (рис. 9.18). В результаті такої операції утворювались два шлунки, в маленькому шлунку зберігались іннервація та кровопостачання. В маленький шлунок вставляли фістулу і збирали шлунковий сік. Таким чином секреція в ізольованому шлунку була дзеркальним відображенням секреції у великому шлунку.

Рис. 9.17. Уявне годування собаки з пе- Рис. 9.18. Собака з ізольованим малим рерізаним стравоходом. шлунком.

У людини шлунковий сік збирають шляхом введення в шлунок зонда через рот.

За добу секретується 2,0-2,5 л шлункового соку. Він виробляється залозами шлунка: головними, парієтальними (обкладковими) і додатковими. Чистий шлун­ковий сік - безколірна, прозора рідина, яка містить соляну кислоту. Його рН становить 1,5-1,8.

Шлунковий сік містить ферменти. Пепсин виробляється головними гланду-лоцитами. Цей фермент розщеплює білок. Ві н активний тільки в кислому сере­довищі. Під впливом пепсину білок в шлунку розщеплюється до поліпептидів.

Шлунковий сік дорослої людини має невелику ліполітичну активність. Ліпаза шлункового соку має велике значення в гідролізі жирів грудного молока під час вигодовування дітей.

Фермент хімозин викликає звурдження молока. Желатиназа розщеплює білок сполучної тканини - желатин.

Слиз, що входить до шлункового соку, містить мукоїди, які захищають слизову оболонку шлунка від хімічних і механічних подразнень, а соляна кислота надає йому бактерицидні властивості.