5. Зміна їжі у порожнині рота

У ротовій порожнині відбува­ється апробація їжі, в результаті чого вона або береться, або видаляється з рота.

Жування. У результаті жувальних рухів відбувається подрібнення їжі зубами. Жування здійснюється жувальними м'язами. Старанне пережовування має велике значення для перетравлювання, оскільки добре подрібнена їжа підлягає подальшій хімічній обробці. Жування - рефлекторний акт. їжа в роті подразнює рецептори, по аферентних волокнах трійчастого нерва подразнення передається в центр жування у довгастому мозку, а звідти по еферентних волокнах трійчастого нерва - до жувальних м'язів.

Слиновиділення. У ротову порожнину слинними залозами секретується слина. До її складу входить 99 % води і 1 % неорганічних (солі кальцію, калію) і органічних речовин. До органічних речовин належить білок, муцин і ферменти. Муцин відіграє роль при ковтанні їжі: завдяки муцину харчова грудка стає слизькою і легко проходить через стравохід.

Ферменти слини - амілаза і мальтаза. Амілаза в слабколужному середо­вищі слини розщеплює крохмаль (полісахарид) до мальтози (дисахариду). Маль­таза розщеплює мальтозу до глюкози.

Харчова грудка знаходиться в ротовій порожнині всього 15-18 с. За такий короткий проміжок часу ферменти не встигають розщепити крохмаль. їх дія продовжується при надходженні харчової грудки в шлунок, яка знаходиться в ньому до того моменту, поки не просякне кислим вмістом шлунка (20-30 хв).

Слина, що виділяється привушними залозами, серозна, тобто в ній немає муцину. Під'язикова залоза секретує слизову слину, а підщелепна має змішаний секрет. Кількість і якість слини, що виділилась, залежить від характеру їжі. Чим сухіша їжа, тим більше слини секретується. Наприклад, більше слини виділяється при споживанні сухарів, ніж хліба. Найменше виділяється слини при споживанні рідких продуктів (молоко і ін.). Інтенсивне слиновиділення спостерігається при потраплянні в рот неїстівних несприинятних речовин, наприк­лад, кислоти.

За добу у людини виділяється 600-800 мл слини. У людей, на відміну від тварин, слиновиділення відбувається безперервно, а не лише при вживанні їжі. Це пояснюється актом мови, при "сухій" ротовій порожнині він усклад­нюється.

Регуляція слиновиділення. Слинні залози мають як парасимпатичну, так і симпатичну іннервацію. Якщо в експерименті перерізати парасимпатичний нерв, а потім подразнювати його кінець, що йде до залози, то спостерігається сильне виділення рідкої слини. Якщо таке зробити з симпатичним нервом - це призведе до виділення невеликої кількості, але густої слини. Секреція слини - рефлек­торний акт. Слиновиділення починається умовнорефлекторно, тобто при дії умовних подразників (запах, вигляд їжі, розмова або навіть думка про їжу) ще до потрапляння їжі в рот. Рефлекторна дуга умовного рефлексу замикається в корі великих півкуль.

Із моменту потрапляння їжі в рот починається безумовно-рефлекторна регуляція. їжа подразнює рецептори в порожнині рота, збудження по аферент­них волокнах трійчастого, лицевого, язикогорлового та блукаючого нервів переда­ється в парасимпатичний центр слиновиділення, який розташований у довгастому мозку. Звідси збудження по еферентних волокнах, що входять до складу тих самих нервів, направляється до слинних залоз.

Симпатична іннервація слинних залоз здійснюється від бічних рогів ІІ-ІУ грудних сегментів спинного мозку.

Ковтання. В результаті процесів жування і слиновиділення формується харчова грудка. Рухом язика вона просувається до його кореня. Потім грудка притискається до твердого піднебіння й пересувається в глотку. Подразнюються рецептори, в результаті чого скорочуються м'язи, які піднімають м'яке піднебіння, закриваючи сполучення з носом. Потім піднімається під'язикова кістка і гортань, язик натискує на надгортанник і закриває вхід у гортань. Таким чином харчова грудка не може потрапити в дихальні шляхи. Не може вона повернутися і в рот. тому що цьому заважає корінь язика, який на той час піднявся. Грудка потрапляє в стравохід, який, скорочуючись, проштовхує її до шлунка. Тверда їжа по стравоходу рухається протягом 8-ми с, а рідка - 3-х с.

Ковтання - рефлекторний акт. Центр ковтання знаходиться в довгастому мозку.

ГЛОТКА

Глотка (ркагупх) - це частина травного каналу, який з'єднує порожнину рота із стравоходом, а також частина дихальної трубки, що з'єднує порожнину рота з гортанню. У порожнині глотки відбувається перехрест травного і дихального шляхів (рис. 9.7).

Глотка лежить позаду носової, ротової порожнин та гортані і попереду основної частини потиличної кістки і перших шести шийних хребців. Відповідно до цього, воно поділяється на три частини: носову (або носоглотку), ротову (або ротоглотку) та гортанну (або гортаноглотку).

Порожнина глотки (рис. 9.8) сполучається:

1. з порожниною носа через хоани;

2. з барабанною порожниною (середнє вухо) через отвори слухових (євстахієвих) труб, які знаходяться на бічній стінці глотки;

3. з порожниною рота через зів;

4. з гортанню через вхід у гортань;

5. із стравоходом (глотка безпосередньо продовжується у стравохід).

Рис. 9.7. Схема дихального (позначено суцільною лінією) і травного (позначено пунктиром) шляхів у ділянці глотки та їх перехрест:

1 — порожнина носа; 2 — м'яке піднебіння; 3 — носова частина глотки;

4 - ротова частина глот­ки; 5 - гортанна частина глотки; 6 - порожнина гортані; 7 — надгортанник; 8 — язик; 9 — порож­нина рота; 10 - тверде піднебіння.

Рис. 9.8. Порожнина глотки; вигляд ззаду. Задня стінка глотки розтята:

1 - склепіння глотки; 2 - перегородка носа; 3 -хоани; 4 - трубний валик; 5 - шило-глотковий м'яз; 6 — бічна стінка глотки; 7 — верхня поверхня м'якого піднебіння; 8 - язичок; 9 - піднебінно-глоткова дужка; 10 - корінь язика; 11 - надгор­танник; 12 - черпакувато-надгортанна складка; 13 - вхід у гортань; 14 - грушоподібний закуток; 15 - щитоподібна залоза; 16 – стравохід.

У ділянці горла є скупчення лім-фоїдної тканини, яка формує мигда­лики. Вони розташовуються при вході в горло й утворюють майже повне кільце, назване кільцем Пиро-гова-Вальдейера. Сюди належать: глотковий (1), трубні (2), піднебінні (2) і язиковий (1) мигдалики.

Основу стінки горла становить фіброзна пластинка, яка зверху прикріплюється до зовнішньої осно­ви черепа. Ззовні ця пластинка по­крита м'язами, а зсередини - слизо­вою оболонкою. М'язи горла поділя­ються на поздовжні та циркулярні (рис. 9.9). До поздовжніх належать шило-глотковий та піднебінно-глот­ковий м'язи, які піднімають горло. До циркулярних належать три м'язи-стискачі: верхній, середній та ниж­ній. При їх скороченні харчова груд­ка проштовхується до стравоходу.

Ззовні м'язовий шар покритий пухкою сполучною тканиною -адвентицією.

Рис. 9.9. М'язи глотки; вигляд ззаду; справа видалений нижній стискувач глотки, зліва - двочеревцевий і шило-під'язиковий м'язи:

1 - мотково-основна фасція; 2 - верхній стискач глотки; 3 - шило-глотковий м'яз; 4 - шило-під'я-зиковий м'яз; 5 - середній стискач глотки; 6 -під'язикова кістка; 7 - стравохід; 8 - нижній стис­кач глотки; 9 - медіальний крилоподібний м'яз