Тампонада серця

Причинами стиснення (тампонади) серця можуть бути кровотечі із камер серця в порожнину серцевої сорочки при пораненнях чи розриві серця внаслідок трансмурального інфаркту, поранення судин перикарда чи коронарних судин. Розвиток тампонади серця при невеликій рані перикарда пов'язаний із заку­поркою п згустком або чужорідним тілом. Ці моменти перешкоджають відтоку крові із серцевої сумки назовні або у плевральну порожнину. У свою чергу наростаюче скупчення крові призводить до порушення серцевої діяльності аж до її зупинки. Остання звичайно виникає при підвищенні тиску в порожнині перикарда понад 27 мм вод. ст., що відповідає накопиченню крові (гемопери-карда) більше 200 мл.

Варикозне розширення вен нижніх кінцівок

Варикозним розширенням вен нижніх кінцівок називають захворювання вен, що супроводжується збільшенням довжини і наявністю змієподібної звивистості підшкірних вен, мішкоподібним розширенням їх просвіту. Це дуже поширена патологія судин, якою страждають 17-25 % населення, жінки в 3 рази частіше, ніж чоловіки (М.І. Кузін).

Передумовою для виникнення варикозного розширення вен нижніх кінцівок є вроджені або набуті зміни вен; наявність нефункціонуючих артеріоло-вену-лярних анастомозів; нейроендокринні розлади, які спричинюють зниження тонусу стінок вен. До цього захворювання призводять фактори, які викликають підви­щення тиску у венах нижніх кінцівок і утруднення відтоку венозної крові (про­фесії, що вимагають тривалого перебування на ногах - продавці, хірурги, вантаж­ники, а також тривалі закрепи, кашель, вагітність).

Підвищення тиску у венозних стовбурах при варикозному розширенні вен призводить до недостатності клапанів у системі комунікантних вен, які є анасто-мозами між поверхневими і глибокими венами. У зв'язку з цим кров із глибоких вен під впливом м'язових скорочень виштовхується у поверхневі вени. Виникає місцева венозна гіпертензія, особливо виражена у нижній третині гомілки, над медіальною щиколоткою, де є найбільші комунікантні вени. Підвищується тиск у венозних відділах мікроциркуляції, в результаті чого порушуються реологічні властивості крові, виникають мікротромбози, підвищується проникність судинної стінки, услід за цим виникає гіпоксія, яка сприяє розвитку сполучної тканини в шкірі та підшкірній клітковині, склерозуються стінки дрібних судин і капілярів аж до повного закриття їх просвіту. В тканинах порушуються обмінні процеси, що клінічно проявляється набряками і розвитком трофічних розладів (передвираз-ковий дерматит, екзема, виразки).

Розділ 8. Процес дихання та його патологія

ВЧЕННЯ ПРО НУТРОЩІ - СПЛАНХНОЛОГІЯ

Спланхнологія (зріапскпоіоціа) - вчення про нутрощі. Нутрощі -зріапскпа (гр.), уізсега (лат.) - це внутрішні органи, які лежать у порожнинах тіла (ротовій, порожнині шиї, грудній, черевній, тазовій) і забезпечують в організ­мі обмінні процеси із зовнішнім середовищем, а статеві органи мають функцію розмноження. Внутрішні органи - більш широке поняття. Це всі утвори, які лежать під шкірою.

Нутрощі об'єднуються в системи: дихальну, травну, сечостатеву.

Грудна і черевна порожнини вистелені серозною оболонкою, яка частково фіксує внутрішні органи. Ця оболонка складається із сполучної тканини, зовніш­ня поверхня якої вкрита одношаровим плоским епітелієм. Вона зменшує тертя між органами під час їх рухів. У тих місцях, де немає серозної оболонки, органи покриваються волокнистою сполучною тканиною - адвентицією. За адвентицією (чи серозною оболонкою) розміщуються: м'язова оболонка, підслизова основа і слизова оболонка.

Слизова оболонка вистеляє зсередини порожнисті органи. Вона містить залози і окремі епітеліальні клітини, які виділяють слиз, а лімфоїдні фолікули, що теж знаходяться тут, виконують захисну функцію. М'язова оболонка частіше має два шари: внутрішній циркулярний і зовнішній поздовжній.

АНАТОМІЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Дихальна система {зі/зіета гезрігаіогіит) забезпечує насичення організ­му киснем і виведення вуглекислоти. До органів дихання належать: носова порожнина, гортань, трахея, бронхи та легені. В дихальній системі виділяють повітроносні шляхи (носова порожнина, гортань, трахея і бронхи) та дихальну частину (респіраторний відділ), що представлена паренхімою легень, в альвеолах легень відбувається газообмін між повітрям і кров'ю.

Внаслідок того, що дихальна система розвивається з вентральної стінки передньої кишки, вона має зв'язок з травною системою, а саме: верхній отвір гортані відкривається в глотку. Тобто, як було сказано вище, повітря в гортань проходить не лише через порожнину носа, а й може потрапляти через порожнину рота і глотку. Отже, дихальні шляхи можна поділити на верхні (носова порожнина, носова частина глотки, ротова частина глотки) та нижні (гортань, трахея, бронхи).

Дихальні шляхи - це система трубок, які мають хрящову основу, а слизова оболонка містить миготливий епітелій. Хрящова основа попереджує спадання стінок дихальних шляхів, а миготливий епітелій виводить назовні разом із слизом сторонні частинки, що потрапляють в організм із повітрям.

НІС