5. Лімфатичні судини та вузли верхньої кінцівки

Лімфатичні судини верхньої кінцівки, як і нижньої, поділяються на поверхневі та глибокі. Глибокі збирають лімфу з кісток, суглобів, м'язів та фасцій і несуть її у пах­вові лімфатичні вузли. Поверхневі лімфа­тичні судини збирають лімфу зі шкіри, підшкірної клітковини і несуть її у ліктьові та пахвові лімфатичні вузли.

У пахвові лімфатичні вузли відтікає лімфа і від прилягаючих ділянок грудей та спини, молочної залози. Виносні судини пахвових вузлів формують правий та лівий підключичні стовбури, з яких лівий впадає у грудну протоку, а правий -у праву лімфатичну протоку.

6. Лімфатичні судини та вузли голови та шиї

Поверхневі та глибокі лімфатич­ні судини голови і шиї знаходяться уздовж кровоносних судин і несуть лімфу зверху униз. Розрізняють поти­личні, задні вушні, поверхневі шийні лімфатичні вузли. Від м'яких тканин обличчя лімфа прямує у щічні, при­вушні, підборідні та піднижньоще-лепні лімфатичні вузли.

У підборідні та піднижньоще-лепні лімфатичні вузли лімфа тече від ясен, зубів, язика, слизової обо­лонки ротової та носової порожнин.

У глибокі шийні лімфатичні вуз­ли лімфа надходить від глотки, гор­тані, верхніх відділів стравоходу та трахеї, щитоподібної залози. Ці вуз­ли лежать уздовж судинно-нервового пучка шиї. У нижній частині шиї виносні судини як поверхневих, так і глибоких лімфатичних вузлів об'єд­нуються і утворюють правий та лівий яремні стовбури. Лівий стовбур впа­дає у грудну протоку, а правий - у праву лімфатичну протоку.

ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Поняття про артеріальну гіпо- та гіпертензію

Стани, що супроводжуються відхиленням від норми артеріального тиску, називають артеріальною гіпер- та гіпотензією.

Артеріальна гіпертензія, за визначенням Комітету експертів ВООЗ, -це постійно підвищений систолічний та/чи діастолічний артеріальний тиск.

Відповідно до останніх рекомендацій ВООЗ та Міжнародного товариства гіпертензії (МТГ) (1999 р.), виділяють декілька рівнів артеріального тиску (табл. 7.1).

Таблиця 7.1. Класифікація артеріальної гіпертензії за рівнем артеріального тиску (ВООЗ/МТГ, 1999)

Категорії	Систолічний артеріальний тиск, мм рт. ст.	Діастолічний артеріальний тиск, мм рт. ст.
Оптимальний Нормальний Високий нормальний	< 120 < 130 130-139	<80 <85 85-89
Гіпертензія: 1 ступінь (м'яка АІ") підгрупа: погранична 2 ступінь (помірна АГ) 3 ступінь (тяжка АГ)	140-159 140-149 160-179 > 180	90-99 90-94 100-109 > ПО
Ізольована систолічна гіпертензія Підгрупа: погранична	> 140 140-149	<90 <90

Згідно з цією класифікацією, артеріальною гіпертензією є підвищення систолічного артеріального тиску до 140 мм рт. ст. і вище або діастолічного артеріального тиску до 90 мм рт. ст. і вище, якщо таке підвищення є стабільним, тобто спостерігається при повторних вимірюваннях артеріального тиску (не менше ніж 2-3 рази у різні дні протягом 4 тижнів).

За походженням розрізняють артеріальну гіпертензію первинну і вторинну. Вторинне підвищення артеріального тиску є симптомом (симптоматична гіпер­тензія), наслідком будь-якого іншого захворювання (гломерулонефрит, звуження гирла аорти, аденома гіпофіза тощо).

Первинну гіпертензію називають есенціальною гіпертензією, або гіперто­нічною хворобою, що вказує на нез'ясованість її походження.

Артеріальна гіпотензія є сталим зниженням систолічного та діастолічного артеріального тиску (нижче 100 і 60 мм рт. ст.), зумовлена переважно зниженням тонусу резистивних судин. Вона спостерігається частіше в осіб астенічної консти­туції і проявляється зниженням фізичного розвитку і живлення, загальною адинамією, швидкою втомлюваністю, тахікардією, задишкою, запамороченням, головним болем, непритомністю.