Фізіологія кровоносних судин

1. Основні принципи гемодинаміки

Наука, що вивчає рух крові по судинах, отримала назву гемодинаміки. За її законами рух крові визначається градієнтом тиску, який є різницею між тиском в лівому шлуночку при його систолі та тиском в правому передсерді при його діастолі. Наприклад, в кінці систоли в лівому шлуночку створюється тиск величиною 120-130 мм рт. ст., в цей час в правому передсерді, що знаходиться в діастолі, тиск падає до 0 мм рт. ст. Таким чином виникає градієнт тиску величиною 120-130 мм рт. ст.

Серце викидає в судини 70-80 мл крові тільки під час систоли, але кров по судинах тече безперервно. Безперервний потік крові зумовлений пружністю артеріальних судин. Після систоли шлуночків тиск в артеріях різко підвищується і стінки артерій розтягуються. Під час діастоли тиск крові в артеріях падає і стінки судин завдяки пружності повертаються до попереднього стану. Вони тиснуть на кров, проштовхують її далі і забезпечують рівномірний рух по судинах. Безперервному рухові крові сприяють амортизуючі судини - аорта й артерії.

Рух крові по судинах залежить від загального периферичного опору судин. Опір судин знаходиться в прямо пропорційній залежності від в'язкості крові і в обернено пропорційній - від радіуса судини. Основний опір рухові крові виникає в резистивних судинах - артеріолах. При збільшенні опору в артеріолах відтік крові з артерій зменшується і тиск в них підвищується. Зниження тонусу артеріол збільшує відтік крові з артерій, що призводить до зменшення артеріального тиску. Зміна їх просвіту є головним регулятором рівня загального артеріального тиску.

Наступним показником гемодинаміки є лінійна швидкість кровотоку, яка є відображенням швидкості руху частинок крові уздовж судини. Цей гемоди-намічний показник залежить від площі поперечного перерізу судини: чим більша площа перерізу, тим меншою є швидкість, з якою протікає кров по цій судині. Саме тому в аорті, площа перерізу якої становить 2,5 см², лінійна швидкість найбільша - 20 см/с, а в капілярах, сумарна поперечна площа яких складає 2500 см², лінійна швидкість дуже мала - 0,03-1,05 см/с.

Об'ємна швидкість кровотоку - це кількість крові, яка протікає через поперечний переріз судини за одиницю часу. Об'єм крові, що протікає через кожний відділ судинного русла за одиницю часу, завжди однаковий, тобто за 1 хвилину через аорту або легеневі артерії, або сумарний поперечний розріз на будь-якому рівні артерій, вен, капілярів, протікає однакова кількість крові. Ця кількість крові є хвилинним об'ємом крові.

2. Артеріальний тиск крові. Методи вимірювання

Величина кров'яного тиску в основному залежить від роботи серця і опору судинної системи рухові крові. Якщо при систолі серця лівий шлуночок викидає в аорту більше крові, ніж 70 мл, то це сприяє підвищенню кров'яного тиску. Якщо кількість крові, що надходить в аорту, не змінюється, то розширення артерій, артеріол або капілярів викликає зниження кров'яного тиску, а їх звуження - підвищення тиску крові.

Розрізняють систолічний, або максимальний, діастолічний, або мінімальний, і пульсовий тиск.

Під час систоли кров викидається лівим шлуночком в аорту, тиск зростає і стає максимальним. Цей тиск називається систолічним. У дорослої людини середнього віку він дорівнює 110-125 мм рт. ст.

При діастолі артеріальний тиск різко падає і називається діастолічним. У здорових людей середнього віку діастолічний тиск в середньому дорівнює 60-80 мм рт. ст.

Пульсовий тиск - це різниця між систолічним і діастолічним тиском. В середньому він складає 35-50 мм рт. ст.

Рис. 7.39. Вимірювання кров'я­ного тиску у людини.

Для вимірювання артеріального тиску використовують метод, запропонова­ний російським лікарем Н.С. Коротковим (рис. 7.39). При цьому користуються або ртутним сфігмоманометром Ріва-Роччі, або металевим тонометром. Сфігмоманометр складається з порожнистої гумової манжети, з'єднаної з гумовою грушею і ртутним мано­метром, що має шкалу.

При вимірюванні артеріального тиску манжету від сфігмоманометра накладають на руку пацієнта вище ліктя. Одночасно прикла­дають фонендоскоп до ліктьової ямки, де мож­на вислухати рух крові в артерії до периферії від манжети. Поки в манжету не накачали повітря, кров в артерії тече безшумно, тони не вислуховуються. Потім в манжету нака­чують повітря і доводять тиск, який утворю­ється накачуванням повітря, до такого рівня, щоб стиснути артерію і зупинити в ній рух крові. За допомогою спеціального вентиля з манжети повільно випускають повітря. В момент, коли тиск в артерії стане дещо нижчим від рівня систолічного арте­ріального тиску, кров при систолі проходить стиснуту ділянку. Удар до стінки артерії порції крові у стиснутій ділянці утворює звук, який досліджувач вислу­ховує нижче манжети. В цей момент відмічають висоту ртутного стовпчика в міліметрах на шкалі сфігмоманометра (або цифру на табло тонометра) і позна­чають її як величину систолічного тиску.

Для визначення діастолічного тиску продовжують випускати повітря з ман­жети. В той момент, коли тиск в ній, зрівнявшись з мінімальним тиском крові, дещо зменшиться, кров почне текти безперервною цівкою і звук зникне. При цьому відмічають висоту ртутного стовпчика, що відповідає діастолічному тиску.