6. Основні властивості серцевого м'яза

Серцевий м'яз (міокард) за своїми функціональними властивостями займає проміжне місце між посмугованими і гладкими м'язами. Міокард подібний до посмугованих скелетних м'язів здатністю швидко та інтенсивно скорочуватися, а до гладких м'язів - здатністю до мимовільної активності і чутливістю до впливу вегетативних нервів і гормонів.

Міокард має такі фізіологічні властивості: збудливість, провідність, скоротливість, рефрактерністьх автоматизм. Вони притаманні йому завдяки наявності кардіоміоцитів, що мають здатність скорочуватись, і волокон провідної системи.

6.1. Автоматизм

Серце, видалене з організму, продовжує ритмічно скорочуватися. Це дає можливість зробити висновок, що в самому серці є причини, які викликають його скорочення.

Збудження, що виникло в серці спонтанно і зумовлює його скорочення, називається автоматизмом серця,

6.2. Провідність. Провідна система серця

Між кардіоміоцитами розташована система клітин і відростків, які виконують функції генерації збудження і проведення його до кардіоміоцитів. Це і є провідна

система серця. Вона являє собою специфіч­ну атипову м'язову тканину, бідну міофібри­лами, багату саркоплазмою, і нагадує ембріо­нальну м'язову тканину (рис. 7.10).

Провідна система серця складається із синусного і передсердно-шлуночкового вузлів, синусно-перегородкового і передсердно-шлу­ночкового (пучка Пса) пучків та волокон Пуркін'є.

Синусний вузол міститься в правому передсерді між гирлами верхньої та нижньої порожнистих вен. Цей вузол називається водієм ритму, тому що саме тут автоматично виникає збудження в серці, яке є причиною серцевих скорочень з частотою в середньому 60-70 ударів за 1 хвилину. Збудження від си­нусного вузла передається до лівого передсер­дя і до передсердно-шлуночкового вузла.

Передсердно-шлуночковий вузол (Ашоф-Тавара) розташований у товщі між-передсердної перегородки на межі передсердь і шлуночків. Від цього вузла відходить передсердно-шлуночковий пучок Гіса, що проходить через передсердно-шлуночкову перегородку і розгалужується на праву і ліву ніжки, які йдуть уздовж міжшлуночкової перегородки. В ділянці верхівки серця ніжки пучка Гіса завертають угору і переходять у волокна Пуркін'є, що охоплюють робочий міокард шлуночків.

Кожному відділу провідної системи притаманний автоматизм. При цьому спостерігається градієнт автоматизму: зменшення здатності до автоматизму діля­нок провідної системи, які більш віддалені від синусного вузла У звичайних умовах водієм серцевого ритму є синусний вузол. Він пригнічує автоматизм усіх ділянок провідної системи, що розташовані нижче. Однак, при ураженні цього вузла водієм ритму може стати передсердно-шлуночковий вузол, але імпульси в цьому випадку будуть виникати з частотою 40-50 за хвилину. Якщо вийде з ладу і цей вузол, водієм ритму стають волокна пучка Гіса, що генерують імпульси з частотою 30-40 за хвилину.

6.3. Рефрактерність

Серцевий м'яз здатний приходити в стан збудження при дії подразника. Характерною особливістю збудження серця є рефрактерність. Підчас збуджен­ня м'яза його збудливість постійно змінюється. Внаслідок цього розрізняють декілька фаз збудливості, серед яких є фаза абсолютної рефрактерності або абсолютної незбудливості. Вона характеризується відсутністю відповіді (розвитку процесу збудження, а слідом за ним і скорочення м'яза) на подразник будь-якої сили.

Для міокарда характерна тривала фаза абсолютної рефрактерності - 0,27 с (наприклад, у скелетного м'яза ця фаза складає всього 0,01 с). Рефрактерність запобігає виникненню надто частих повторних збуджень міокарда, що могли б призвести до послаблення нагнітаючої функції серця. Під час рефрактерності шлуночки встигають розслабитися і починають наповнюватися кров'ю.