
- •Тема 1.4. Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції
- •Поняття, роль та основні принципи економічної конкуренції в сфері господарювання
- •Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень
- •Правові засади державного регулювання економічної конкуренції
- •Види порушень та відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства
- •Захист підприємницької діяльності від недобросовісної конкуренції
- •Порядок розгляду справ про порушення законодавства про захист конкуренції
Тема 1.4. Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції
План
Поняття, роль та основні принципи економічної конкуренції в сфері господарювання.
Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень.
Правові засади державного регулювання економічної конкуренції.
Види порушень та відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.
Захист підприємницької діяльності від недобросовісної конкуренції
Порядок розгляду справ про порушення законодавства про захист конкуренції.
Поняття, роль та основні принципи економічної конкуренції в сфері господарювання
Запровадження в економіку України ринкових форм господарювання зумовило розвиток конкуренції - неодмінного елемента ринку як основного його регулятора, що забезпечує поліпшення якості товарів, збільшення їх асортименту, зменшення ціни з метою збільшення кола споживачів і відповідно — прибутку від реалізації товарів. В перекладі з латинської мови «конкуренція» означає зіштовхуватися, тобто суперництво у боротьбі за досягнення результатів будь-якої діяльності.
На ринку (в сфері господарювання) діє економічна конкуренція, роль якої проявляється через її функції:
- регулюючу, що проявляється у встановленні таких правил господарювання, що забезпечують виробництво необхідних для суспільства товарів, робіт, послуг;
- стимулюючу, що полягає у спонуканні учасників конкуренції вдосконалювати виробництво (щодо якості, ціни, кількості, асортименту товарів, робіт, послуг, запровадження новітніх технологій) з метою збереження або збільшення своєї частки на ринку;
- контрольно-сигналізаційну, основне спрямування якої полягає у здійсненні контролю учасників конкуренції над власним виробництвом, його ефективністю та діяльністю своїх потенційних контрагентів: відсутність попиту на власну продукцію, товари, роботи, послуги сигналізує про негаразди у власній діяльності та необхідність вдосконалення виробництва, а відсутність попиту на продукцію потенційних контрагентів - про недоцільність встановлення з ними договірного зв'язку.
Основними учасниками ринкової конкуренції є виробники та споживачі, інтереси яких взаємопов'язані: виробники задовольняють свої інтереси щодо отримання прибутку від своєї діяльності за рахунок задоволення інтересів споживачів у товарах певного асортименту, відповідної якості та в необхідній кількості. Однак на ринку, попри юридичну рівність усіх учасників відповідних правовідносин, реальні можливості щодо задоволення своїх інтересів мають економічно сильніші учасники. Відтак малі та середні виробники (підприємці), більшість споживачів опиняються в залежності від ставлення до них крупних виробників. Зловживання останніми своїми можливостями призводить до порушення законних інтересів інших виробників (щодо доступу на ринок та дотримання їх прав та врахування законних інтересів з боку конкурентів) та споживачів (щодо безпеки, кількості, асортименту, якості, ціни товарів). Економічна конкуренція можлива лише за умов збалансованого поєднання приватних інтересів її учасників та публічних інтересів - щодо дотримання прав та законних інтересів споживачів, держави як організатора господарського життя в суспільстві, територіальних громад щодо екологічної безпеки виробництва тощо.
Лише за цієї умови, що вимагає від усіх учасників ринкових відносин добросовісної поведінки у сфері господарювання, можлива реальна конкуренція і відповідно - її позитивний вплив на економіку і добробут громадян-споживачів. Проте частина учасників економічної конкуренції з метою отримання максимального рівня прибутків ігнорують і навіть грубо порушують права та законні інтереси інших осіб - як публічні, так і приватні (окремих учасників конкуренції).
Зазначена обставина зумовлює необхідність регулювання економічної конкуренції з подвійною метою: з одного боку, для стимулювання конкуренції як економічного регулятора господарського життя, а з іншого - для забезпечення її цивілізованості, тобто врахування публічних інтересів та законних інтересів окремих учасників конкуренції від проявів недобросовісної конкуренції та монополістичних зловживань. Подібне поєднання приватних та публічних інтересів спроможна здійснити лише держава завдяки наявності у неї владних повноважень, що забезпечують відповідний вплив на всіх учасників господарського життя в суспільстві.
Конкуренції притаманні як загальні принципи — законності, гласності, захисту прав суб'єктів господарювання на засадах їх рівності перед законом, так і спеціальні, зокрема:
свободи господарської (підприємницької) діяльності (ст. 42 Конституції України). Свобода господарської (підприємницької) діяльності — це право особи на господарську (підприємницьку) діяльність у будь-якій сфері і формі, що не заборонена законом; свободу від примусової та юридично необґрунтованої діяльності як з боку суб'єктів господарювання, так і з боку державних органів; право на захист своїх інтересів у ході діяльності; право отримувати, використовувати і передавати достовірну економічну інформацію; право оскаржувати рішення і дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо вони призводять до обмеження свободи;
свободи добросовісної конкуренції. Держава забезпечує регулюючий вплив на сфери природної і державної монополії, а також прийняття і реалізацію законодавства, яке б ефективно сприяло збільшенню кількості постачальників, покупців та інших суб'єктів господарювання на ринку недопущення економічної діяльності, спрямованої на монополізацію і недобросовісну конкуренцію. Конкуренція, що підтримується державою, об'єктивно створює передумови для розвитку монополій. Такий парадоксальний взаємозв'язок був відмічений класиками економічної теорії (А. Маршалл), які стверджували, що більшість трестів з ознаками монополії «створювались шляхом об'єднання незалежних підприємств». Тому держава повинна не тільки підтримувати добросовісну конкуренцію, а й припиняти (забороняти) діяльність, що спрямована на монополізацію і недобросовісну конкуренцію. Дія цього принципу не поширюється на ті сфери господарської діяльності, де монополізм економічно обумовлений (природні монополії).