4. "Парасолька" для відмовників і роль релігійної групи в захисті відмови з міркувань совісті

Деякі з даних приміток можуть допомогти пролити світло на правові наслідки Проекту Угоди.

 Проект Угоди не є звичайним механізмом для ухилення від закону. Не кожен потенційний конфлікт між релігійними нормами і законодавством країни стає справжнім конфліктом права і моралі. Було б наївно думати, що кожен словацький громадянин-католик буде ховатися за проектом Угоди, щоб ухилитися від своїх докорів сумління. Керуючись такими думками було б неправильно розуміти, що насправді є відмовою з міркувань совісті. Це також означало б упередження проти віруючих: їх можна було б поверхнево розглядати, як «машини» сліпої слухняності. Однак, слід уникати такого поверхневого судження, в іншому випадку держава проявляла б дискримінацію щодо групи громадян через їхні переконання.

Важливо відзначити також, що релігія не завжди забезпечує попередньо визначену основу, від якої можна оцінити право сповідувати віру [40]. Було б доречно сказати, що в багатьох випадках, релігія в основному і є джерелом натхнення для подальших роздумів [41].

“In the narrowest sense, one might say that a genuine conflict between law and morality exists only when, after all claims have been properly weighed, moral reasons require action that is contrary to what the law demands” [42]. For some catholic citizens, there would probably be no conscience problems at all, despite the official Catholic teachings; for the Church, they would be sinners, but the State this qualification as sinners or outcasts is not necessarily relevant. Other catholic citizens, it might be more advantageous to obey the law of the State r to perform certain decriminalized acts (i.e. forming abortions using the health- care system in order to maintain one's job or particular position without kind of any civil disability. co-opera ting in euthanasia, concluding behalf of State same- on the sex union. etc.) than to follow the dictates of conscience. Finally, for other Catholic citizens, there might be a real conflict between certain acts which the law requires and their conscience, according to the religious teachings of the Catholic Church. And in this later case, it is important to stress that these kinds of conscientious scruples would exist with or without an Agreement. And it is similarly important for a democratic state to take into serious consideration these conscientious scruples with or without an Agreement. Otherwise, democratic States would be recognizing a freedom of conscience without a real and significant meaning.

Viewing the situation from this perspective, what is the role of the Agreement this and other cases?

As we have seen earlier, agreements between religious groups and the State are "containers" of conscientious objection in order to prevent and solve future conflictive situations. The Agreement is only a lighthouse that guides the State law in the unpredictable sea of a pluralistic society. The Agreement indicates for the state some external indicia related to the sincerity or consistency of the conscientious objector's conduct.

"У найвужчому сенсі, можна сказати, що справжній конфлікт між правом і мораллю існує тільки тоді, коли, після того як всі твердження були належним чином зважені, моральні міркування вимагають дій, які суперечать тому, чого вимагає закон " [42]. Для деяких громадян-католиків, не було б, ймовірно, взагалі ніяких проблем з совістю, незважаючи на офіційне католицьке вчення; для Церкви, вони були б грішниками, але держава таку кваліфікацію як грішник або ізгой майже ніяк не бере до уваги. Для інших громадян-католиків, може бути більш привабливим підкорятися державним законам, для виконання певних декриміналізованих дій (мається на увазі вчинення абортів за допомогою системи охорони здоров'я з метою збереження своєї роботи чи певної посади без набуття якої-небудь форми громадянської недієздатності, кооперація щодо евтаназії, оформлення від імені держави одностатевих шлюбів і т.д.), ніж слідувати велінням совісті. Нарешті, для інших громадян-католиків, може існувати реальний конфлікт між певними діями, які вимагає від них закон та їхньою совістю, відповідно до релігійного вчення католицької церкви. І в цьому останньому випадку, важливо підкреслити, що ці конфлікти з совістю будуть існувати і без договору. І це так само важливо для демократичної держави брати на серйозний розгляд ці конфлікти з совістю з або без Угоди. В іншому випадку, демократичні держави визнавали б свободу совісті без реального і характерного змісту.

Дивлячись на ситуацію з цієї точки зору, яка роль Угоди в цьому та інших випадках?

Як ми бачили раніше, угоди між релігійними групами і державою є "контейнерами" відмов з міркувань совісті , що запобігають і вирішують майбутні конфліктні ситуації. Угода є лише маяком, який направляє державний закон в непередбачливому морі плюралістичного суспільства. The Agreement indicates for the state some external indicia related to the sincerity or consistency of the conscientious objector's conduct.

Let us consider, for instance, conscientious objection to military service or conscription: “[W]ere an exemption cast in other religious terms, religious ties might still be used as evidence of sincerity and as a means of constructing the views of inarticulate claimants”[43].

From a different perspective, scholars point out that "demonstrating one's sincerity towards personal moral beliefs is difficult. The problem is that due to quite the subjective nature of conscientious belief one may have to demonstrate a sincerity by bearing the negative consequences of an action that the believer took to c avoid a breach of conscientious belief. Such a test then creates a tautology since it undermines the very freedom that one is striving to protect by forcing and individual to demonstrate their sincerity"[44].

One may wonder whether this "sincerity evidentiary" function of certain religions is discriminatory towards those religions or beliefs which do not enjoy an Agreement. It couldn't necessarily be the case. Since the right to religious conscientious objection is not grounded in the Draft Agreement itself but in the Slovakian Constitution of 1992 [45], any citizen could invoke conscientious objection, not only in the field of military service (which is nor longer compulsory)[46] regulated in Article 25 of the Slovakian Constitution [47], but in other fields akin to those regulated in the Draft Agreement.

5.Concluding remarks

According to the considerations above, the Draft Agreement promotes freedom of religion or belief in a cooperative legal environment like the Slovakian one. It offers valid mechanisms to set up a regulatory system for religious conscientious objection. It doesn't create a blank-cheque for disobeying the law, but a very valuable hint for the State law to find out the religious scruples and conscientious needs of the citizenry. As far I know, it is a unique Agreement due to these as specific features.

Розглянемо, наприклад, відмову від військової служби або призову: «[W]ere an exemption cast in other religious terms, religious ties might still be used as evidence of sincerity and as a means of constructing the views of inarticulate claimants»[43].

З іншої точки зору, вчені відзначають, що "демонструвати свою щирість у відношенні до особистих моральних переконань важко. Проблема в тому, що у зв'язку з досить суб'єктивним характером совісті, ймовірно, доведеться продемонструвати щирість, зазнавши негативних наслідків дії, яку вчинив віруючий щоб уникнути порушення своїх моральних принципів. Таке випробування створює тавтологію, так як це руйнує ту саму свободу, яку особа прагне захистити, змушуючи іншу продемонструвати свою щирість"[44].

Можна задатися питанням, чи є ця функція "доказової щирості" певних релігій дискримінаційною по відношенню до тих релігій або переконань, які не приєдналися до Угоди. Це не обов'язково так. Оскільки право на відмову за велінням совісті засноване не в самому проекті Угоди, а в Конституції Словаччини 1992 [45], будь-який громадянин може посилатися на відмову з міркувань совісті, не лише щодо сфери військової служби (яка більше не є обов*язковою) [46], що регулюється у статті 25 Конституції Словаччини [47], а й в інших сферах, подібних тим, що регулюються в проекті Угоди.