Лекція 3. Акції, їх емісія і розміщення
Акції і їх види. Визначення вартості акцій.
Емісія і способи розміщення акцій, в т.Ч. Розподіл за установчим договором.
Підписка на акції і порядок її проведення.
Андерайтинг і умови його використання.
Власні акцій: викуп, конвертація, перерозпродаж, деномінація, анулювання.
Акції і їх види. Визначення вартості акцій. Найбільш важливим видом
фінансових інструментів безперечно є акція.
Акція – це цінний папір без встановленого строку обігу, який посвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства і дає право на участь в управлінні та на отримання частки прибутку у вигляді дивідендів.
Види акцій: прості та привілейовані, іменні та на пред’явника. Цей фінансовий інструмент може бути в паперовій або електронній формі.
Привілейовані акції дають володільцю пріоритетну можливість отримувати зарані обумовлені в проспекті емісії дивіденди, першочергової участі в розподілі майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації. Все ж їх володільці не мають права приймати участь в управлінні акціонерним товариством і, за звичай, не мають голосу на зборах акціонерів. У законі України указано що привілейовані акції не мають голосу, якщо інше не передбачено статутом товариства. Іншими словами, визнання права голосу віднесено на рівень внутрішніх документів товариства і залежить від наявності у них відповідного пункту. Найбільш поширеним на практиці є механізм, за якого наявність голосу у власників привілейованих акцій ставится в залежність від виплати дивідендів акціонерним товариством. Відповідно у разі, коли акціонери не отримали належні їм дивіденди, вони набувають право голосу. Як правило, момент появи у “безголосих” акцій права голосу – чергові загальні збори після тих, на яких було прийнято рішення про невиплату або неповну виплату дивідендів, і відповідно припинення повноважень – після здійснення всіх належних виплат. (1. С.9.) На наш погляд, навіть якщо обмеження на виплату дивідендів будуть законодавчого характеру або зумовлені фінансовим станом підприємства, то для вирішення справи про шляхи розвитку АТ в таких надзвичайних умовах тим більше необхідні позиції всіх власників підприємстива. Інакше твердження, що кожний акційник є повноцінним співвласником втрачає підгрунтя..Негативною рисою привілейованих акцій для АТ є необхідність приймати на себе безстрокове зобов’язання з виплати дивідендів.
Прості акції дають їх володільцю можливість:
- подавати до спостережної ради кандидатури своїх представників;
брати участь в управлінні справами акціонерного товариства в т.ч обирати органи його управління;
брати участь і голосувати на загальних зборах акціонерів особисто або через своїх представників та вносити пропозиції на розгляд загальних зборів акціонерів;
вносити пропозиції відносно господарської діяльності акціонерного товариства, отримувати регулярні звіти про його фінансово-господарський стан;
отримувати необхідну інформацію про товариство в повному обсязі, в тому числі знайомитись з даними його бухгалтерського обліку та звітності (на вимогу акціонера Товариство зобов”язане надавати йому для ознайомлення копії річних балансів, звітів Товариства, протоколів зборів), а також з іншими документами, якщо вони не носять комерційної таємниці;
брати участь у розподілі прибутку Товариства і отримувати дохід у вигляді частки прибутку - дивідендів – пропорційно до частки кожного з акційників, які є учасниками товариства на початок строку їх виплати;
першочергового (переважного) придбання акцій підприємства нових (додаткових) емісій;
вносити свої пропозиції щодо порядку денного Загальних зборів акціонерів не пізніше як за 10 днів до їх скликання;
видавати доручення іншому акціонеру або третій особі на представництво на Загальних зборах акціонерів;
брати участь у розподілі майна у разі ліквідації підприємства шляхом отримання частки його вартості, пропорційно вартості належних їм акцій;
самостійно (вільно) розпоряджатися акціями, які належать ім на праві власності: продавати, передавати, дарувати, заставляти, заповідати ;
вийти з товариства в установленому порядку.
Іменні акції мають вписану назву підприємства або прізвище
фізичної особи – власника акції. Акції на пред’явника належать власникові без спеціального запису на ній. Банкам забороняється випуск акцій на пред’явника.
Реквізити акції, тобто обов’язкові її елементи, наступні: а) фірмове найменування АТ та його місцезнаходження; б) назву цінного паперу – “акція”, її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість; в) ім’я володільця (для іменної акції); г) розмір статутного фонду до дня випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються; д) строк сплати дивідендів та підпис голови правління АТ, її печатку.
До акції може додаватись купонний лист на сплату дивідендів. Він повинен мати такі дані: порядковий номер купона на сплату дивідендів, порядковий номер акції, найменування акціонерного товариства і рік сплати дивідендів.
Розрізняють наступні різновиди вартості акцій: а) номінальна вартість; б) ринкова ціна (або ринковий курс); в) порівняльна вартість; г) поточна (або дисконтована) вартість; д) вартість скоригована на інфляцію.
Номінальна вартість визначається емітентом і видруковується на бланку документарної акції, або вписується у її сертифікат, або є обов’язковим реквізитом електронної версії акцій у депозитарії. Мінімальна можлива вартість акції в Україні встановлена на рівні 1 коп.
Перш ніж фіксувати певний номінал, фінансист підприємства, що конструює акційний випуск, повинен розробити модель потенційного інвестора, якого щось зацікавить у діяльності емітента або в його акціях. Щодо доходності, то обіцянка великої прибутковості насторожить потенційних покупців акцій, які пам’ятають різні МММ, Тібети та Селенги, незначної – відштовхне. В умовах невщухаючої боротьби з бартером невигідно обіцяти оплату дивідендів продукцією підприємства, навіть якщо вона дійсно потрібна всім. Тому, поряд з непоганими дивідендами необхідно знайти якийсь інший мотив для спонукання інвесторів до вкладень в статутний капітал. Наприклад, якщо АТ буде виробляти продукцію з побутових відходів пластмаси, то модельним інвестором є широкий загал осіб, що зацікавлені в чистому довкіллі. І номінал, і дизайн, і місця розміщення реклами повинні бути відповідними цьому еталону.
Номінальна вартість є важливим елементом розрахунків ефективності вкладень в акції. Наприклад, це: 1) мінімальна межа ціни акції, що вилучається емітентом у її власника у випадку обов’язкового викупу; 2) база, на яку нараховується дивіденд та ін.
Ринкова ціна (або ринковий курс) – це типова ціна реалізації акції на певну дату або за певний період. Якщо акції пройшли лістинг на певний фондовій біржі, то мається на увазі ціна котировки (але в Україні такі акції – велика рідкість). В інших випадках встановити її по розсипаним операціям на неорганізованому ринку дуже важко, неможливо.
Емісія акцій – це встановлена існуючими в сфері фінансів нормативами сукупність і послідовність дій, спрямованих на формування статутного капіталу акціонерного товариства, основним етапом якої є розміщення акцій.
Емітентом (джерелом, продуцентом) акцій може виступати існуюче акціонерне товариство. Якщо останнє тільки організується, то певні дії проводять засновники АТ (фізичні та юридичні особи, держава). Але все повинно бути визнане і затверджене загальними зборами новоствореного суб’єкта господарської діяльності.
Емісія і способи розміщення акцій, в т.ч. розподіл за установчим договором. Процес конструювання нової емісії
Повна процедура додаткової емісії акцій ВАТ має такі етапи:
Прийняття АТ рішення про випуск акцій.
Державна реєстрація інформації про емісію акцій.
Прилюдне розкриття (друкування) інформації про емісію акцій.
Запропонування акцій до продажу шляхом підписки і укладення відповідних угод.
Підтвердження результатів підписки загальними зборами акціонерів та внесення змін до статуту товариства, пов’язаних зі збільшенням статутного капіталу.
Реєстрація змін в статуті АТ, пов’язаних зі збільшенням статутного капіталу.
Реєстрація звіту про підсумки випуску цінних паперів.
Реєстрація випуску акцій.
Внесення інформації в реєстр акціонерів і видача сертифікатів акцій (якщо фінансовий інструмент в документарній формі).
Кожна завершена процедура емісії акцій своїм результатом має
окремий випуск акцій.
Прийняття рішення акціонерним товариством про випуск акцій
Рішення про емісію акцій приймається загальними зборами акціонерів, а при збільшенні статутного фонду товариства не більше ніж на 1/3 – його правлінням при умові, що це передбачено статутом. Якщо рішення прийнято правлінням, то утримувачі іменних акцій інформуються про це персонально, в письмовій формі, до початку підписки на акції.
Рішення про емісію оформлюється протоколом у відповідності з вимогами статті 6 Закону “Про цінні папери та фондову біржу”. Протокол підписується керівником підприємства та завіряється печаткою підприємства.
Протокол повинен включати в себе:
а) найменування та місцезнаходження емітента, предмет його діяльності;
б) розмір статутного фонду, данні про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів;
в) кількість учасників голосування, порядок та результати.
Державна реєстрація інформації про випуск акцій
Документи передаються або в територіальне відділення або в центральне управління ДКЦПФР, в т.ч. а)заява про реєстрацію інформації про емісію акцій; б) інформацію про емісію акцій в двох примірниках; в) копію платіжного доручення про сплату державного мита в місцевий бюджет (в розмірі 0,1 номінальної вартості акцій всієї емісії); г) баланс, звіт про фінансові результати, засвідчені підписами та печаткою емітента і аудитора, висновок аудитора (станом на перше число поточного кварталу) та на перше число поточного року); д) копія договору з торговцями цінними паперами (якщо емітент буде користуватись його послугами) про розміщення акцій; е) копії свідоцтв про реєстрацію попереднього випуску цінних паперів.
В інформацію про випуск акцій повинні бути включені такі відомості:
а) характеристика емітента:
повне та скорочене (в разі наявності) найменування,
місцезнаходження, номери телефону (факсу або електронної пошти),
дата державної реєстрації акціонерного товариства та орган, що здійснив його реєстрацію,
предмет та цілі діяльності,
розмір статутного фонду,
чисельність штатних працівників (за станом на останнє число кварталу, що передував кварталу, у якому подаються документи),
б) дані про посадових осіб емітента, а саме голову та членів виконавчого органу, голову та членів ради (спостережної ради) товариства, голову ревізійної комісії та головного бухгалтера: прізвище, ім’я по батькові, рік народження, освіта, кваліфікація, виробничий стаж, стаж роботи на даній посаді, посада, яку особа займає на основному місці роботи,
в) відомості про середню заробітну плату членів виконавчого органу за останній квартал та завершений фінансовий рік, що передував поданню документів (за згодою цих членів виконавчого органу),
г) перелік ліцензій (дозволів) емітента на провадження певних видів діяльності із зазначенням терміну закінчення їх дії,
д) відомості про участь емітента в холдингових компаніях, концернах, асоціаціях тощо,
е) відомості про юридичних осіб, у яких емітент володіє більше ніж 10% статутного фонду (активів), у тому числі про дочірні підприємства, філії та представництва емітента,
ж) опис діяльності емітента за станом на кінець звітного періоду, що передував кварталу, у якому подаються документи для реєстрації інформації про випуск акцій, а саме дані про:
обсяг основних видів продукції, послуг або робіт, які здійснює емітент,
ринки збуту та особливості розвитку галузі, у якій здійснює діяльність емітент,
обсяги та напрями інвестиційної діяльності емітента;
політику щодо досліджень та розробок;
з) можливі фактори ризику в діяльності емітента;
з) перспективи діяльності емітента та поточний та наступний роки,
и) проміжна фінансова звітність за звітний період, що передував кварталу, у якому подаються документи для реєстрації інформації про випуск акцій, у складі балансу та звіту про фінансові результати (для банків – звіту про прибутки та збитки),
і) баланс та звіт про фінансові результати (для банків – звіт про прибутки та збитки) за звітний рік, що передував року, у якому подаються документи для реєстрації інформації про випуск акцій,
ї) дані про випуск акцій:
дата і номер рішення (протоколу) про випуск акцій,
найменування органу, який прийняв рішення (із зазначенням кількості та відсотка голосів, якими приймалось рішення про випуск акцій у разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів),
загальна номінальна вартість акцій, на які планується здійснити підписку,
мета використання фінансових ресурсів, залучених від випуску (конкретні обсяги та напрями використання),
зобов’язання емітента щодо невикористання коштів, залучених від випуску акцій, для покриття збитків товариства,
кількість акцій за типами і категоріями (іменні або на пред’явника, прості та привілейовані),
форма випуску акцій (документарна або бездокументарна),
перелік засновників із зазначенням кількості, типу і категорій належних їм акцій на дату прийняття рішення про випуск акцій,
права, що надаються власникам простих та привілейованих акцій,
номінальна вартість акцій,
серії та порядкові номери акцій,
адреси місць, дати початку та закінчення проведення першого етапу підписки на акції (при додатковому випуску акцій),
адреси місць, дати початку та закінчення проведення другого етапу підписки на акції (при додатковому випуску акцій),
адреси місць, дати початку та закінчення підписки на акції (при першому запуску акцій),
запланований курс продажу акцій,
відомості щодо ринкової вартості акцій (при додатковому випуску),
докладний опис порядку підписки на акції та їх оплати (подання заяви до уповноваженого органу управління товариства, укладання договору, здійснення оплати акцій відповідно до умов випуску, видача уповноваженим органом управління товариства документів, які підтверджують внесення коштів в оплату за акції – письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій, тимчасове свідоцтво про підтвердження внеску) – із зазначенням найменування банківської установи та номера поточного рахунка, на який буде внесено оплату за акції,
порядок реалізації акціонерами свого переважного права на придбання акцій (при додатковому випуску акцій),
дії, що проводяться в разі перевищення (недосягнення) запланованого рівня підписки на акції або її дострокового закінчення (згідно з рішенням про випуск акцій),
найменування торговця цінними паперами (якщо емітент користується його послугами щодо розміщення даного випуску) із зазначенням повної назви, місцезнаходження, номерів телефонів та факсів, коду за ЄДРПОУ, номери та дати видачі діючого дозволу,
терміни, порядок та адреси місць виплати дивідендів за підсумками календарного року (при додатковому випуску акцій),
й) перелік і результати попередніх випусків цінних паперів із зазначенням свідоцтв про реєстрацію випусків цінних паперів та органів, що видали відповідні свідоцтва (із зазначенням за кожним випуском кількості цінних паперів іменних та на пред’явника, простих та привілейованих акцій, процентних та безпроцентних облігацій, номінальної вартості та загальної суми випуску),
к) кількість акцій, що перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5% із зазначенням відсотків за кожною такою особою,
л) відомості про реєстратора (при додатковому випуску акцій у документарній формі) або депозитарій (при бездокументарній формі) із зазначенням повної назви, місцезнаходження, номерів телефонів та факсів, коду за ЄДРПОУ, номера та дати видачі дозволу на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (дозволу на здійснення депозитарної діяльності),
м) дані про відповідальних за інформацію про випуск акцій осіб (для фізичних осіб – прізвище, ім’я та по батькові, посада, для юридичних осіб – повна назва, місцезнаходження, номери телефонів та факсів, код за ЄДРПОУ),
н) дані щодо бірж та позабіржових торгівельно-інформаційних систем, на яких продавались або продаються цінні папери цього емітента (у разі здійснення таких операцій),
о) дані щодо осіб, відповідальних за проведення аудиту емітента (назва аудиторської фірми або прізвище, ім’я та по батькові аудитора, місцезнаходження, номери телефонів та факсів, номер ліцензії та дата її одержання).
Реєстрація інформації здійснюється на протязі 30 днів з моменту подання заяви і повного пакета документів. Наявність у підприємства збитків не може бути приводом для відмови в реєстрації інформації.
Прилюдне розкриття (друкування) інформації можливе з моменту її реєстрації, але не пізніше ніж за 10 днів до початку підписки на акції в офіційному виданні Комісії або фондової біржі. До числа таких видань відносяться: “Бюлетень Цінні папери України”, “Цінні папери України”, Інвестиційна газета “Ділова Україна”, “Фондова панорама”, “Урядовий курєр”, “Голос України”.
Глобальний сертифікат потрібно отримувати, якщо емісія здійснюється у бездокументарній формі. Тимчасовий глобальний сертифікат оформлюється та депонується після публікації інформації (на протязі трьох робочих днів) перед моментом початку підписки на акції.
Він замінюється на постійний після державної реєстрації випуску акцій або анулюється у випадку визнання випуску нездійсненим. Виписка здійснюється згідно “Положення про глобальний сертифікат емісії цінних паперів у бездокументарній формі”, яке затверджено рішенням ДКЦПФР від 12.02.98 №25. В Україні існує два депозитарію: АО “Міжрегіональний фондовий союз” та Національний депозитарій НБУ.
Розміщення – це відчуження акцій їх першим власникам емітентом або уповноваженим торговцем цінними паперами (андерайтерами), яке здійснюється шляхом:
підписки акцій на договірній основі;
розподілу серед власних акціонерів;
розподілу серед засновників АТ при його виникненні;
конвертації (обміну)
Підписка на акції і порядок її проведення.Види підписки акцій на
договірній основі:
1. відкрита підписка – розміщення акцій серед невизначеного кола інвесторів, потенційних учасників якого заздалегідь визначити неможливо. Вона передбачає залучення коштів значних та дрібних, інституціональних та фізичних інвесторів, продаж через контору АТ і через фондову біржу та ін.
2. закрита підписка – реєстрація угод про наступну передачу акцій зарані визначеним юридичним та фізичним особам.
Акції, які надходять у відкритий продаж допускаються до розміщення (можуть продаватися) тільки після 30 днів після піблікації об”яви про їх випуск Акційники товариства мають першочергове право на набуття додаткового випуску акцій. Строк відкритої підписки на акції не може бути більше шести місяців.При підписці на акції покупець заключає договір - заявку та перераховує не менше 30 % номінальноївартості акцій, які він хоче придбати. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу підприємства резиденти України здійснюють у гривнях, а не резиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або в гривнях на розрахунковий рахунок в АКБ (для юридичних осіб), або внесенням (для фізичних осіб) готівки в каси. Після надходження коштів за акції , емітент здійснює реєстрацію покупця у якості передплатника , оформлює та видає письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій. В підтвердження внеску передплатникам видаються тимчасові свідоцтва.
Особи , які підписались, повинні перерахувати повну вартість акцій до моменту скликання Загальних зборів акціонерів, на яких буде розглядатися питання щодо розгляду результатів емісії. Протягом шести місяців з моменту реєстрації випуску емітент видає акціонеру сертифікат на загальну суму передплачених акцій.
Юридичні особи внесок яких становить більш ніж 5 % статутного фонду акціонерного товариства попередньо подають висновок аудиторської фірми (яка має відповідну ліцензію) щодо фінансового стану та платоспроможності передплатника.
Особи, внесок яких до статутного фонду АО становить 10 або більше відсотків, згідно з вимогами чинного законодавства повинні подати до АО пакет документів для одержання дозволу на право набуття істотної участі в його капіталі - інформація щодо фінансової та ділової репутації майбутнього власника істотної участі АО.
Фізичні особи внесок яких становить більше 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, встановлених на день сплати коштів подають Декларацію про доходи чи інші документи, які підтверджують джерела походження коштів.
Результати підписки на додатково випущені акції затверджують Загальними зборами акціонерів. У разі , якщо підписка на акції перевищує
(не досягає) запропонований рівень, Загальні бори акціонерів можуть прийняти рішення про її затвердження. Загальні збори акціонерів АО мають право на дострокове припинення передплати у разі дострокового надбання запланованого обсягу емісії. При цьому строк першого етапу підписки не може бути менш 15 днів, а другого - менше одного дня.
Строк повернення коштів при відмові від випуску акцій або відхилення зайвої підписки встановити в 30 днів з моменту прийняття відповідного рішення Загальними зборами акціонерів. Відмова зайвої підписки проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. При реорганізації АО всі зобов'язання по випущених акціях переходять до правонаступника.
Засновники здійснюють продаж акцій за ринковою ціною |
Засновники відхиляють зайву підписку |
Засновники не відхиляють зайвої підписки |
|
Виникає емісійний дохід – різниця між фактичною ціною продажу акцій та їх номінальною вартістю |
Статутний капітал буде зареєстровано на рівні оголошеної підписки |
Прийняття остаточного рішення установчими зборами |
|
Повернення внесених коштів передплатникам (з кінця переліку) не пізніше ніж через 30 днів |
Відиляють зайву підписку |
|
|
Значні особливості розміщення існують у ауціонерних товариств, що виникають в процесі корпоративізації і роздержавлення економіки. Способи розміщення акцій підприємства, що приватизуеться: 1. Закріплюється у державній власності, в т.ч. передається до державних холдінгів; 2. Передається до холдінгів; 3. Стає майном організації орендарів; 4. Пільговий продаж акцій, в т.ч. : а) працівникам підприємства,яке приватизується; б) іншим громадянам, які мають право на пільгове придбання акцій; в) керівникам підприємства, які мають право на додаткове придбання акцій; 5. Продаж акцій через організаторів торгівлі цінними паперами, в т.ч. а) на фондових біржах; б) у позабіржових фондових торгівельних системах; 6) продаж пакетів акцій громадянам та фінансовим посередникам через Державну акціонерну компанію “Національна мережа аукціонних центрів” за кошти , в т.ч. а) на спеціалізрваному аукціоні за грошові кошти; б) на відкритому грошовому регіональному аукціоні; 7.продаж пакетів акцій за конкурсом, на відкритих торгах, на мінародих аукціонах.
Випуск акцій - це зареєструваня у встановленому порядку сукупність акцій одного елемента з однаковим державним реєстраційним номером, які можуть мати різні умови емісії , але надають однакові права. Майже всі бувші державні підприємства України здійснили тільки перший (основний) випуск акцій - в момент приватизації. Натомість нові структури ( наприклад: акціонерні комерційні банки ) вже звичайно мають декілька випусків, які хронологічно різняться між собою.
Обсяг випуску визначається підприємством виходячи з мети даної
емісії ( створення нового виробництва , поповнення обігових коштів , модернізація основних фондів та ін. ) Підприємство проводить розробку т. зв. "інвестиційного проекту" для обґрунтування розміру суми, що повинна бути залучена до його коштів. Це дозволяє потім негайно і ефективно використовувати потік грошей, що надходять.
Об'єм випуску безпосередньо впливає на спосіб розміщення у зв'язку із залежністю витрат на розміщення фінансових інструментів від їх емітованої кількості та номіналу. Тому невеликий випуск проводять через закрите розміщення згідно зарані складеного реєстру бажаних інвесторів або відповідно плану прямої купівлі акцій суб'єктами господарювання, усвідомлених про таку можливість і надавши попередню згоду про купівлю акцій.
Звіт про підписку , якщо вона сталась (розміщено на менш 60 % емісії) передається у ДКЦПФР не пізніше 15 днів після закінчення строку підписки. Він має наступний зміст: а) фактичну дату початку та дату завершення підписки, кількість реалізованих акцій ; б) загальну номінальну вартість акцій, на які проведена підписка; в) загальну суму коштів , отриманих під час підписки акцій.
Звіт підписується емітентом, торговцем цінними паперами та аудитором. Під час емісії акцій в електронній формі звіт посвідчується ще й депозитарієм. Окрім звіту підприємства передає в Комісію екземпляр друкованого засобу масової інформації з публікацією інформації про емісії акцій.
Реєстрація випуску акцій ВАТ створених у процесі приватизації державних орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власно сти здійснюється без реєстрації інформації про випуск акцій та сплати державного мита за неї, і без реєстрації звіту про наслідки підписки на акції.
Підписка на акції не дає права володіння ними. Право власності на акції фізична особа отримує лише за умови реєстрації емісії. Для цього підписка на акції повинна бути затверджена на зборах акціонерів, де особа, яка підписалася на акції, має право голосу при затвердженні результатів підписки. Після того, як результати підписки будуть затверджені, емісія реєструється Комісією з цінних паперів та фондовому ринку. Тільки після проходження всіх етапів процедури акції нової емісії будуть внесені в реєстр акціонерів.
На практиці не виключено ситуація, коли підписка на акції не затверджена зборами акціонерів або не за реєстрована. В такому разі фізична особа не може стати власником акцій і кошти, сплачені нею згідно з угодою про підписку, повертаються.
У залежності від форми обліку акцій ( документальна чи бездокументна) документ, який підтверджує право власності на акції, теж буде відрізнятися. При документальній формі облік акцій веде реєстратор.
Фізична особа , яка підписалась на акції, подає анкету акціонера та вносить плату за реєстрацію. При відсутності зауважень з боку реєстратора акціонер отримує виписку із реєстру на своє ім'я та бланки акцій або сертифікатів акцій. При бездокументному обліку фізична особа перед укладанням договору про підписку повинна відкрити рахунок ДЕПО у зберігача цінних паперів. Таким зберігачем може виступати як банк, так і торговець цінними паперами. Після реєстрації емісії зберігач цінних паперів самостійно вносить на рахунок ДЕПО придбані акції та видає фізичній особі виписку з рахунку ДЕПО. Після проходження даної процедури можливий подальший перепродаж акцій.
Згідно "Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду АТ" , затверджено рішенням ДКЦПФР від 16.10.2002р. № 158.
В Україні визначаються наступні джерела збільшення статутного капіталу: а) додаткові внески; б) реінвестиція дивідендів. Шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості оцінки.
Вже передбачена індексація основних фондів як джерело збільшення статутного капіталу ВАТ.
Але закінчення гіперінфляції - не привід для повного знищення механізмів антиінфляційного користування. Навіть звичайна повзуча інфляція поступово призводить до необхідності індексації. Тому слід від реставрувати положення про те, що АТ , які провели індексацію балансової вартості основних фондів у відповідності з постановою КМУ, збільшити статутний фонд на суму, що не перевищує суми індексації балансової вартості основних фондів, зменшену на суму індексації їх зносу. Це здійснюється шляхом випуску акцій по новій номінальній вартості або випуску додаткової кількості акцій існуючої номінальної вартості. При цьому відкритий продаж акцій не проводиться та інформація про їх випуск не друкується.
Якщо не здійснюється емісія акцій нової номінальної вартості, та акцій попередніх випусків обмінюються на нові акції у певному відношенні.
Реально процес емісії акцій під переоцінку основних фондів в Україні продовжується. Наприклад, ВАТ "Полонський фарфоровий з-д", ВАТ "Охтирсільмаш", ВАТ "Очаківбудсервіс" та ін. проводили емісію під індексацію основних фондів після введення в дію вищеозначеної постанови. Андерайтинг і умови його використання. Андерайтер - фінансовий інститут, який гарантує придбання частини непроданих акцій при публічному розміщені нового випуску. Гаранти як правило працюють за комісію та можуть об'єднатися для покупки усіх непроданих акцій при діловім, що мінімальна частина об’ явленна в проекті викупу буде продана широкій публіці, пошук андерайтера або осіб, які стануть власниками нової емісії. Якщо звернутись до банку або інвестиційної компанії із проханням розмістити акції товариства, то хід розміщення може стати слабо контральованним або взагалі не контральванним. Скоріш за все акції цієї компанії розійдуться по портфелям торговців , які у більшості випадків готові виконати будь - яке замовлення по скуповуванню акцій.
Власні акції: цілі випуску, викуп, конвертація, перепродаж, деномінація, анулювання. Цілі викупу АТ власних акцій в Україні :
перепродаж акцій серед працюючих акціонерів ;
розподіл серед працівників;
обмін акцій на виконанні інвестором роботи;
зменшення кількості дрібних акціонерів, в т. ч. для подальшого розміщення серед акціонерів з метою формування суттєвого власника;
бажання акціонерів продати акції ;
підвищення ліквідності акцій ;
анулювання.
У фінансових публікаціях стверджується, що в основному
менеджери використовують викуп капіталу для змін в кількісній і якісній структурі акціонерного капіталу. При цьому після викупу такі казначейські акції розповсюджуються лише серед працівників АТ та його акціонерів. Це веде до концентрації контрольних тез управлінських повноважень.На розвинених ринках викуп - альтернатива грошовим виплатам дивідендів.
Звичайно у статуті акціонерного товариства вказується про обов'язковий викуп ним акцій в акціонерів, які не голосували "за" під час прийняття загальними зборами певних рішень, або принаймні у тих акціонерів, які голосували "проти".
До таких рішень доцільно віднести:
рішення про реорганізацію товариства (із визначенням конкретних форм реструктуризації);
про внесення змін до статуту, якими звужується обсяг прав акціонерів (наприклад, позбавлення акціонерів - власників привілейованих акцій права брати участь у голосуванні на загальних зборах);
про укладення угоди або кількох взаємопов'язаних угод щодо відчуження майна (необоротних активів) товариства, якщо на момент укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів перевищує визначену суму або визначену частку активів АТ;
незастосування переважного права акціонера на купівлю акцій нового випуску.
В основному, ціна встановлюється по договору, але вона не може бути меншою за номінальну. А згідно Указу викуп повинен здійснюватися за ринковими цінами.
У статуті може бути зобов'язання особи, яка придбала контрольний пакет акцій, запропонувати іншим акціонерам продати їй їхні акції за ринковою ціною.
Відсутність захисту дрібних інвесторів майже автоматично призводить до експропріації активів інсайдерами. Одним з фінансових інструментів, що може захистити акціонера, є контракт на зворотну купівлю акцій, тобто емітент в особі інсайдера при продажу дрібного пакета акцій гарантує інвестору, що пакет акцій при бажанні акціонера буде викуплений за справедливою ціною.
Закордонні та "зовнішні" інвестори можуть мати постійні конфлікти з акціонерами - робітниками підприємства, які, як правило, відстоюють капіталізацію прибутку.
Банки мають право купувати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням Національного банку України про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати укладення угод. Банкам не дозволяється придбання власних акцій, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень.
Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій або паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк письмово повідомляє НБУ за 15 календарних днів до укладення угод. НБУ має право заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку.
Банк-емітент продає свої акції на первинному ринку безпосередньо або через андерайтерів. Банку дозволяється виступати посередником для купівлі-продажу власних акцій або паїв.
Конвертація (обмін): а) акції однієї номінальної вартості на акції іншої номінальної вартості; б) привілейовані акції на звичайні і навпаки; в) облігації на акції і навпаки; г) при реорганізації.
В Україні без зміни розміру статутного фонду ВАТ може здійснюватись деномінація акцій у двох формах:
Дроблення акцій - зміна номінальної вартості акцій шляхом ділення їх на встановлений коефіцієнт (за рахунок збільшення кількості акцій їх сумарна номінальна вартість не зменшується).
Консолідація акцій - зменшення загальної кількості акцій відповідно до заданого коефіцієнта (за рахунок зменшення кількості акцій їх сумарна номінальна вартість не змінюється).
При здійсненні деномінації акцій інформація про випуск акцій не реєструється і не здійснюється відкрита підписка. Лише акції минулого випуску обмінюються на акції нового випуску з дотриманням вартісних і кількісних пропорцій.
В Україні ВАТ може зменшити розмір статутного капіталу за наявності згоди кредиторів і при реєстрації попереднього випуску акцій.
Зменшення розміру статутного капіталу ВАТ може здійснюватись за рахунок:
зменшення номінальної вартості акцій;
зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості. При цьому здійснюється придбання акцій у акціонерів з метою подальшого анулювання протягом одного року після їх викупу в акціонерів.
ВАТ може викупати акції власної емісії тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд. Джерелом може бути додатковий капітал і прибуток, що лишився в розпорядженні підприємст
Лекція 4. Боргові фінансові інструменти та їх використання.
Боргові фінансові інструменти (БФІ) та їх види.
Економічні та юридичні характеристики БФІ.
Загальна характеристика облігацій, векселів та заставних.
Фінансові операції , що проводиться з використанням БФІ.
Дохідність , амортизація та конверсія БФІ.
Боргові фінансові інструменти (БФІ) та їх види.
Економічні та юридичні характеристики боргових цінних паперів. Боргові фінансові інструменти мають наступні економічні та юридичні
характеристики:
а) фіксоване і незалежне існування зобов'язань певної особи у вигляді контракту, що може передаватись в т. ч. і від неемітентів.
б) ситуативна унікальність цих зобов'язань в Україні, яка проявляється в тому, що практично нема підготовчих, перехідних, тимчасових, сурогатних посвідчень боргу, які потім замінювались би на БФІ.
Загальна характеристика облігацій, векселів та ощадних (депозитних) сертифікатів. Облігації мають певні переваги перед кредитними запозиченнями:
- фіксований рівень зобов'язань, який звичайно не підлягає зміні на відміну від кредитного договору, умовами якого частіше за все передбачається можливість зміни процентних ставок;
- термін облігаційних позик, як правило, становить кілька років. Кредитні ресурси в наш час, як засвідчує практичний досвід не надаються на такий тривалий період;
- при використанні облігаційної позики у емітента з'являється можливість не повертати грошові кошти у разі конвертації облігацій в акції даного акціонерного товариства, що не передбачається умовами кредитного договору.
Депозитний сертифікат - це фінансовий інструмент, письмове свідоцтво кредитної установи ( звичайно - банку ) про депонування коштів, що підтверджує право вкладника на отримання депозиту та відсотків по ньому. Господарський кодекс України вказує, що “установи банків, що приймають на депонування кошти від юридичних осіб та громадян, видають їм письмові свідоцтва, які засвідчують право вкладників на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому (ощадні сертифікати). ( с.373)
Облігація - це фінансовий інструмент, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у вказаний в ньому строк з виплатою фіксованого процента ( якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед робітників підприємств і громадян не добровільних засадах. Юридичні особи набувають облігації також виходячи із власних потреб.
За способом забезпечення облігацій поділяються на заставні та беззаставні.
Заставні облігації - це ті, що забезпечуються активами емітента, тобто емітент погоджується заставити у забезпечення боргу своє майно, а власнику облігації надається право отримати заставлене майно у власність за несплату боргу.
Облігації під заставу цінних паперів забезпечуються не фізичними активами, а акціями чи борговими паперами, яки за невиплату боргу переходять до власників цих облігацій. В Україні передбачений такий різновиддавного боргового контракту,як іпотечні облігації ,що можуть забезпечуватись заставними. Про заставні – дещо пізніше.
Гарантовані облігації виконання зобов’язань за ними гарантується не емітентом, а іншою компанією.
Беззаставні облігації - не забезпечені майном емітента. Вони виступають у вигляді прямих боргових зобов'язань, які не дають права власнику на майнові претензії до емітента. Причинами їх випуску можуть бути: брак фізичних активів для застави або напаки - фінансова могутність і висока репутація, які дають змогу брати в борг, не забезпечуючи зобов'язань майном.
За видами погашення облігацій поділяються на:
облігації з достроковим погашенням - викупаються емітентом достроково за ціною, що дещо перевищує номінальну вартість облігації, з відсотком на момент погашення;
облігації відкладеного фонду – частина облігації викупається емітентом достроково за рахунок т.н. відкладеного фонду, що, як правило, передається під керування трасту;
облігації викупного фонду – викупаються достроково, якщо викуп можна зробити за заздалегідь обумовленою ціною чи нижче за неї. На відміну від облігацій відкладеного фонду, тут відсутні взаємні зобов’язання сторін щодо дострокового викупу;
облігації, що відшкодувуються – на бажання власника вони можуть у будь-який час вільно обмінюватись на готівку;
серійні облігації – частина боргу по ним виплачується щороку за серіями;
облігації, строк заборгованості щодо яких розширюється – в момент погашення дають власнику право на дострокові облігації такої самої вартості;
- облігації, строк заборгованості щодо яких звужується – випускаються, як правило, строком на 10 років, але можуть пред’являтись власником для погашення за номіналом через 5 років;
невідкличні (ординарні) облігації викуповуються одночасно у точно визначений проспектом емісії строк.
Зворотня облігація - облігація, яку емітент має право відкликати до
настання строку її погашення, заздалегідь сповістивши про це інвестора і зобов’язавшись викупити облігацію за ціною, вищою від номінальної; облігація, яку її власник може повернути емітентові до закінчення терміну погашення за номінальною вартістю. Такі облігації випускають з пониженою ставкою процента.
За способом виплати доходу облігації класифікуються на:
А) відсоткові облігації – які погашаються за номінальною вартістю зі сплатою фіксованого відсотка,
Б) безвідсоткові облігації – не передбачають виплати відсотків. Вони реалізуються з дисконтом (скидкою від номіналу), а погашаються за номінальною вартістю,
В) кумулятивні облігації, за якими відсоток є накопичувальним, кумулятивним, якщо не сплачується, то додається до претензій власника,
Г) облігації з “плаваючим курсом”, за яких доідність змінюється залежно від існуючих відсоткових ставок, але має встановлений мінімум,
Д) двухвалютні облігації – розміщення та виплата доходів на ці облігації здійснюється в одній валюті, а погашення – в іншій. Інвестор може отримувати дохід від валютних спекуляцій.
Е) облігації з участю у доходах – дають власникам права акціонерів щодо отримання дивідендів. Поряд з відсоком власники таких облігацій отримують додатковий дохід за резульатами діяльності емітента.
При проведенні розміщення облігацій інвестор стає їх власником без затримки, негайно після внесення коштів. Не існує який-небудь тимчасовий документ, який би засвідчував оплату облігацій, окрім самих облігацій. Це приводить до більш частого, майже масового випуску облігацій саме у бездокументарній формі з використанням депозитарних технологій.
Справа в тому, що при випуску облігацій в документарній формі емітент зобов’язаний надрукувати бланки сертифікатів облігацій ще до їх фактичного розміщення. Кожний набувач повинен відразу отримувати заповнений бланк цього фінансового інструмента на підтвердження їх прав власності на облігації.
Але ж жоден емітент (навіть держава) при прийнятті рішення про випуск облігацій не має гарантії, що весь випуск облігацій буде розміщений серед інвесторів. Якщо ж за строк, передбачений умовами випуску облігацій жодна не буде розміщена, всі бланки сертифікатів облігацій, що були надруковані емітентом, погашаються і емітент несе нічим не покриті витрати на випуск бланків сертифікатів облігацій.
Тривалість або сталість облігації (duration) - міра дійсного (в протилежність номінальному) строку погашення цінного паперу з фіксованим периодичним доходом. Як стверджується в фінансових наукових джерелах, тільки облігації, по яким повинна бути здійснена тільки одна виплата , а саме – в момент погашення ( тобто куплни не оплачуються в проміжні між випуском та погашенням строки) мають тривалість що дорівнює номінальному числу років. В той час як номінальний строк до погашення облігації – безумовно, корисне поняття, йому не вдвється бути хорошим вимірником дійсного життя облігації, тому що він не приймає в розрахунок усі потоки коштів по облігації або вартість грошей у часі. Сталість облігації - більш вдала характеристика руху грошового потоку по облігації у часі, бо вона враховує, з однієї сторони – вартість грошей у часі та купонні платежі і основну суму боргу – з іншої. Тривалість або сталість облігації можна визначити як середньозважений строк до погашення облігації, де ваговий фактор для кожного потоку грошових коштів по облігації – це питома вага приведеної вартості потоків грошових коштів відносно ринкового курсу облігації.
Таблиця 1. Розрахунок середньозваженого строку облігації з купонною ставкою 12% і строком до погашення 6 років, яка продається по номіналу 500 грвн.
Період, років |
Грошовий потік (в грвн.) |
Фактор дисконтування.при ставці 12% |
Приведена вартість гро- шового потоку (в грвн.) кол.2х3 |
Приведена вар -тість грошового потока за період (в грвн.) Кол. 4х1 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
1 |
60 |
0,893 |
58,58 |
53,58 |
2 |
60 |
0,800 |
48,00 |
96,00 |
3 |
60 |
0,714 |
42,84 |
128,52 |
4 |
60 |
0,637 |
38,22 |
152,88 |
5 |
60 |
0,568 |
34,08 |
170,40 |
6 |
60 |
0,507 |
283,92 |
1703, 52 |
Разом |
560 |
х |
500,64 |
2304,90 |
Сталість або середньозважений строк розраховується згідно формули
ТС =
Де - виплата процентів та (або) суми погашення в момент ,
- доходність до погашення облігації
- поточний ринковий курс облігаціїЮ в нашосу випадку дорівнює її номіналу.
Розрахунок розміру середньозваженого строку життя облігації здійснюеться по алгоритму, викладеному у таблиці 1. Вона дозволяє розрахувати середньозважений строк для облігації з купонною річною ставкою 12% і строком до погашення : років, яка продається по номіналу. Перша колонка таблиці представляє період часу отримання кожного з 6 грошових потоків облігації. У другій колонці вказані фактичні грошові потоки,що були обіцяні емітентом облігації. Третя колонка складається з факторів дисконтування (при ставці 12%) для кожного з : періодів, в той час як четверта колонка вміщує приведені вартості кожного з 6 грошових потоків. Звичайно, сума приведено вартості кодного грошового потока облігації дорівнює (в межах + 64 коп., обумовлених округленням) поточному ринковому курсу облігації. П”ята колонка табл. 1 складається з приведених вартостей кожного потока коштів по облігації, помножених на значення періоду часу, в якому цей окремий грошовий потік буд отриманмй триматем облігації. Таким чином, ккожне значення в п”ятійколонці отримується перемноженням відповідних елементів першої і четвертої колонок. Склавши величини п”ятої колонки маємо результат у вигляді сукупної зваженої вартості всіх грошових потоків облігації. Заключний крок в вирахуванні середньзваженого строку – ділення суми величин п”ятої колонки на поточний ринковий курс облігації. В результаті розрахунків середньозважений строк в цьому випадку буде 4,6 року. – явно коротший номінального строку погашення, тобто 6 років. Взагалі, чим більше купонні платежі облігації, тим відносно коротший її середньозважений строк життя. Це тому що фактор дисконтування облігації для більш ранніх потоків коштів набагато вищий, ніж у наступні роки. Аналогічно, чим вище дохідність облігації до погащення, тим коротше її середньозважений строк. Це точно тому що більш високі ставки доходності ( які використовуються як ставки дисконтування в розрахунку) зменшують приведену вартість грошових потоків, які повинні бути отримані в далекому майбутньому. (3. – с. 142 – 144).
Вексель – фінансовий інструмент (типу цінний папір) , який засвідчує безумовне грошове зобов язання векселедавця сплатити у визначений строк указану суму грошей утримувачеві цього векселя.
В наукових джерелах так визначаються основні етапи існування векселя:
1. Складання і видача. Складання полягає в написанні реквізитів векселя (надписів, передбачених як обов’язкові діючими вексельними нормативами) та, у разі необхідності, інших надписів, а видача – у врученні векселя першому його одержувачеві.
2. Передача векселя може бути як з здійсненням передавальних надписів, так і згідно інших правил і супроводжується врученням тримачем векселя одержувачу.
3. Приєднання до векселів третіх осіб, звичайно – банків, з метою забезпечення платежу за векселем. Суть у проставленні спеціальних надписів – авалів.
4. Приєднання до векселя третіх осіб з метою виконання платежу за векселем у строк і зменшення регресу (числа зобов’язаних за векселем осіб). Полягає у проставленні спеціальних надписів – акцептів посередників.
5. Виготовлення копій і примірників векселя з метою убезпечити зобов’язання від підробки, прискорення обігу тощо.
6. Пред’явлення векселя до акцепту і платежу з метою одержання коштів за векселем в строк.
7. Пред’явлення векселя до протесту з метою збереження вимог до векселезобов’язаних осіб.
8. Нотаріальне і судове звернення стягнення на векселезобов’язаних осіб з метою погашення зобов’язання за векселем.
Заставна - це борговий цінний папір,який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов”язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі ,а в разі невиконання основного зобов”язання – право звернути стягнення на предмен іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її випуск передбачений іпотечним договором.Заставна може передаватисья її власниом будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Передача заставної здійснюється шляхом виконання на ній особою якій належить заставна (індосантом) передавального надпису (індосаменту) на користь іншої особи (індосата) та передачи оригіналу заставної. Ця передача заставної не потребує згоди іпотекодавця або боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця. У передавальному написі зазначається прізвище, ім”я ,по батькові та адреса фізичної особи або найменування та адреса юридичної особи, якій передається заставна. Передавальний напис підписується зазначеним у заставній іпотекодержателем, а якщо цей напис не перший – власником заставної, зазначеним у попередньому індосаменті. Індосант – юридична особа засвідчує підпис печаткою. У тексті передавального напису можуть вказуватися умови за яких здійснюється передача заставної. Написи на заставній, що забороняють її наступну передачу, є недійсними. У разі недостатності на заставній місця для передавальних написів або інших необхідних відміток до заставної прикріплюється додатковий лист, написи на якому виконуються таким чином, щоб вони починались на заставній і закінчувалися на цьому листі. Всі аркуші заставної складають єдине ціле, вони повинні бути пронумеровані і скріплені печаткою нотаріуса. Окремі аркуші заставної не мають юридичної сили. Індосат зобов”язаний письмово повідомити боржника про передачу заставної Наступний власник заставної має тіж права, що мав іпотекодержатель згідно з договором,яким обумовлене основне зобов”язання, та іпотечним договором, на підставі якого була оформлена заставна У разі видачи заставної припиняються грошові зобов”язання боржника щодо платежу за заставною Після оформлення заставної виконання основного зобов”язання та звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійсненим лише на підставі вимоги власника заставної.
Заставна складається в письмовій формі в одному примірнику на бланку стандартної форми, яка встановлюється ДКЦПФР. На всіх оригінальних примірниках іпотечного договору робиться відмітка про оформлення заставної. У заставній обов”язково мають міститися такі реквізити:
слово “Заставна” як складова частина назви документа та визначення про зобов”язання боржника виконати перед іпотекодержателем у встановлений строк основне зобов”язання;
для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від іпотекодавця) та іпотекодержателя – юридичних осіб: а) резидентів – найменування,місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реестрі підприємств та організацій України; б) нерезидентів – найменування, юридична адреса та держава, де зареєстрована особа; для фізичних осіб: а) громадян України – призвище, їм’я, по батькові, адреса їх постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та іншіх обов’язкових латежів; в) іноземців, осіб без громадянства – призвище, ім’я по батькові (за наявності), адреса їх постійного місця проживання за межами України;
посилання на реквізити іпотечного договору та договору, що обумовлює основне зобов’язання;
опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації або його реєстраційні дані;
зміст та розмір основного зoбов’язання, строк і порядок його виконання;
спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо він передбачений іпотечним договором;
відмітка про реєстраційний номер, дату та місце державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою (цей реквізит вноситься держателем відповідного державного реєстру).
Фінансові операції, які проводяться з використанням боргових фінансових інструментів. Фінансові операції, що проводяться банками і підприємствами з використанням БФІ: кредитні, торгові, гарантійні, розрахункові, комісійні, довірчі, в т.ч.:
в) отримання кредиту під заставу БФІ;
б) отримання готівки шляхом реалізації БФІ іншим банкам та підприємствам;
в) розрахунки з постачальниками шляхом передачі БФІ;
г) відстрочка платежу за надані даному підприємству послуги, виконані роботи та отримані їм товари (в основному за рахунок виписки векселя);
д) передача права вимоги іншим особам.
Наприклад, фінансовий менеджер підприємства має докласти максимум зусиль для переведення дебіторської заборгованості у ліквідніші форми. Так, наприклад, рефінансування дебіторської заборгованості може проводитись шляхом її продажу на користь факторингової компанії чи банку, які в такому разі отримують право вимоги за виконані роботи, поставлені товари чи надані послуги, строк сплати по яким минув. Підприємство віддає це право факторинговій компанії в обмін на негайне одержання неповної суми боргу за вирахуванням комісійної винагороди , розмір якої залежить від ризикованості операцій, чинної процентної ставки та строку, що пройшов після настання платежу.
Дохідність, амортизація та конверсія БФІ.
Загальна дохідність облігацій:
Rt – рівень прибутку за період t;
Dt – виплачені за даний період % по облігаціям;
Pt – ціна облігації в кінці розрахункового періоду;
Pt-1 - ціна облігації на початку розрахункового періоду
В разі необхідності визначення прибутковості по облігаціям за рік:
Т – строк погашення у днях.
Поточна дохідність облігації (Дпо) розраховується по формулі:
Дпо=
де К – ставка купона, грн.;
Цо – курсова ціна облігації, тобто ціна на поточний момент.
Дохідність до погашення (Дпг) розраховується за формулою:
,
де Н – ціна погашення облігації, що дорівнює номіналу;
n – строк погашення, років.
Середній курс облігацій залежить і від норми позичкового відсотка: чим більший відсоток в поточний момент гарантують своїм вкладникам банки, тим нижча ціна облігації з фіксованим відсотком. Курсова ціна облігації визначається по формулі:
,
де Вк – річний відсоток по облігації (загальний купонний процент);
Вб – позичковий (банківський) процент;
То – строк, на який випущена облігація, років.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти”, довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх реальною вартістю. На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою собівартістю, яку визначають шляхом збільшення (зменшення) вартості їх розміщення на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).
Амортизація дисконту (премії) – це пропорційний їх розподіл між усіма періодами нарахування відсотків з дати випуску БФІ до дати їх погашення.
Існує два методи амортизування: рівномірної амортизації та ефективної ставки відсотка. Метод рівномірної амортизації передбачає амортизацію дисконту (премії) рівними сумами протягом періоду з дати випуску БФІ до дати їх погашення.
Випадок перший: Якщо мова йде про довгострокові облігації з дисконтом і випуск облігацій загальною номінальною вартістю 2 млн.грн. і терміном обігу 15 років був розміщений за договірною вартістю 1,6 млн.грн., то сума щорічної амортизації становить (2 млн.грн. – 1,6):5=0,08 млн.грн. щорічно, або
Абр = (Ном – Дв) : Т
Абр – річний розмір амортизації довгострокового боргового фінансового інструмента, реалізованого з дисконтом, грн.;
Ном – номінальна вартість БФІ;
Дв – договірна вартість розміщення БФІ;
Т – термін обігу у роках (може бути й числом з дробом).
Випадок другий: процентні боргові фінансові інструменти амортизуються щорічно: проценти нараховуються, сплачуються і списуються в одному річному обліковому періоді.
Ефективна ставка відсотка визначається за формулою:
,
де АДбфі – амортизація дисконту (скидки) з номінальної вартості боргового
фінансового інструменту;
ВСВ – встановлена ставка відсотка (переведена в коефіцієнт);
Д - дисконт;
КПН – кількість періодів нарахування відсотків;
ВР - вартість розміщення БФІ.