1. Фінансові інструменти і їх призначення.

2. Економічні та юридичні характеристики фінансових інструментів.

3. Форми випуску фінансових інструментів.

4. Характеристика документарних та бездокументарних цінних паперів.

Фінансові інструменти і їх призначення. Практично всі сфери людської діяльності мають свій інструментарій. Найпростіше уявити собі знаряддя лісоруба чи коваля, лікаря-хірурга чи слюсаря - ремонтника. Але й фінансист має певні провідники своїх дій, те, за допомогою чого він змінює фінансову дійсність – фінансові інструменти.

Фінансовий інструмент – це контракт, який одночасно приводить до виникнення або збільшення фінансового активу у одного підприємства та фінансового зобов’язання або власного капіталу у іншого. (Під контрактом розуміється господарська угода чи договір)

По призначенню фінансові інструменти – це, по-перше, засоби за допомогою яких здійснюється функціонування фінансової сфери, по-друге – носії інформації про грошові операції, по-третє - фіксатори майбутніх чи минулих фінансових подій.

В основі фінансових інструментів звичайно лежить отримання коштів або самі гроші в базових формах. Але в фінансовій теорії на відміну від стандартів бухгалтерського обліку прямий рух “чистих грошей” виокремлений у самостійну дисципліну “Гроші та кредит”. Бо самі гроші не є контракт і не підходять під базове визначення фінансових інструментів. А разом з тим не вважаються фінансовими інструментами документи, що обслуговують звичайний перехід платіжних засобів від однієї особи до іншої. Важливою характеристикою фінансових інструментів є те, що дані цінності являють собою сукупність прав і не існують у відриві від нормативної бази. Але головним у предметі "фінансові інструменти" є орудний підхід, тобто пошук сприятливого, найбільш ефективного з точки зору підприємства використання акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів та ін.

Виходячи з суті фінансових інструментів та їх ролі у відтворювальному процесі розрізняють економічні, часові, просторові, зовнішні та внутрішні, макро- та мікроекономічні, якісні та кількісні, перерозподільчні, емісійні та ін. межі використання цінних паперів.

Кількісним виразом меж використання цінних паперів може бути реальний попит на фінансові інструменти і таким чином динаміка дивіденда, процента або іншого інтересу стає основим показником порушення меж запозичень чи аккумуляції власного капіталу. Наприклад, якщо рівень облігаційного процента в умовах помірної інфляції швидко зростає, чи надмірно високий, це свідчить про загальну ( або спеціальну – по фнансовим інструментам) недостатність пропозиції та проблеми з задоволенням реальних потреб господарюючих суб’ектів у інвестиційних коштах.

Згідно фінансово-облікової класифікації, існують наступні різновиди фінансових інструментів:

• фінансові активи;

• фінансові зобов'язання;

• інструменти власного капіталу;

• похідні фінансові інструменти.

Фінансовий актив - це:

• контракт, який надає право отримати кошти або будь-який фінансовий актив від іншого підприємства;

• контракт, що надає право обмінюватися фінансовими інструментами з іншими підприємствами на потенційно вигідних умовах;

• інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов'язання - контрактний обов'язок

а) передати кошти або будь-який фінансовий актив іншому підприємству;

б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно не вигідних умовах.

Інструмент власного капіталу - контракт, що підтверджує право на частку в активах підприємства, яка лишиться після віднімання суми всіх його зобов'язань.

Похідний фінансовий інструмент - це контракт:

• розрахунки по якому будуть здійснюватись у майбутньому;

• вартість якого змінюється внаслідок змін процентної ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або інших змінних, які є базисними;

• який не потребує початкових інвестицій.

Залежно від способу передачі капіталу та форми отриманих можливостей фінансові інструменти можна поділити на три групи:

1. Фінансові інструменти, які є фіксованим результатом боргових взаємовідносин між сторонами: кредиторська і дебіторська заборгованість, позики, факторинг, форфейтинг, фінансова оренда (операційна оренда не є фінансовим інструментом), векселі, облігації, депозитні (ощадні) сертифікати. Тут обов'язково присутнє зобов'язання виплатити капітальну суму боргу у майбутньому.

2. Фінансові інструменти співвласності, які свідчать про належність певних часток майна і коштів емітента (наприклад, інвестиційні сертифікати, пайові свідоцтва, акції та інше).

3. Деривативи - контракти, що укладаються з метою перерозподілу фінансових ризиків і мають на увазі проведення в майбутньому певної операції (купівлі, продажу, обміну або емісії) з базовим активом, який є предметом угоди.

Відповідно до міжнародної класифікації фінансових інструментів, яка розроблена Міжднародною організацією по стандартам і є міжнародним стандартом класифікації (кодифікації) випусків цінних паперів та інших фінансових інструментів, Директив Ради ЕС № 89/298/ЕЕС, № 93/22/ЕЕС, та більшості міжнародних норм “деривативи” являють собою фінансові інструменти, ціна яких залежить безпосередньо або опосередковано від ціни (чи її зміни) їх базового активу та які засвідчують для сторін, що уклали угоду, зобов’язання чи право на придбання чи продаж базового активу або проведення розрахунків грошовими коштами в обумовлений строк у майбутньому за ціною і на умовах, визначених на поточний момент. (Рум.С. – с.8). В економічній літературі вказується, що на світових ринках найбільш поширеними видами деривативів є форвардні і ф'ючерсні контракти, а найбільш популярними видами базових активів - валюта, кошти у вигляді кредитів і депозитів, цінні папери.

В Україні форвардні контракти зустрічаються здебільшого на сільськогосподарську продукцію, серед інших фінансових інструментів можна назвати опціони "Укртелекому".

Як навчальний предмет та науковий напрямок фінансові інструменти виникають в Україні на основі знань і нормативних положень про цінні папери. Цей матеріал швидко накопичувався в умовах українських реалій приватизації шляхом акціонування та широкого розповсюдження облігаційних позик. І сьогодні цінні папери вважаються основним масивом фінансових інструментів.

У Господарському Кодексі України вказується, що “Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб’єктом господарювання,який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання згідно з умовами його випуску , а також можливість передачі прав ,що випливають з цього документа, іншим особам.” ( . с.373).

Згідно інших нормативних положень, цінні папери в Україні є грошовими документами, які:

а) засвідчують право володіння або відносини позики;

б) визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником;

в) передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків;

г) передбачають можливість передачі фізичним чи юридичним особам грошових та інших прав, пов'язаних з володінням цими документами.

Господарський кодекс передбачає, що “ в Україні можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. У сфері господарювання використовуються такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішнії та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі, інші види цінних паперів”( -с. 373).

Згідно Закону “Про іпотеку” до цінних паперів також відносяться : а)заставні, б) іпотечні цінні папери (іпотечні облігації , іпотечні сертифікати).

Грошові документи, які не включені в законодавчий перелік цінних паперів і не відповідають встановленим у законі вимогам, не належать до цінних паперів, хоча в деяких випадках оперувати, діяти ними як фінансовими інструментами можна (наприклад, реалізувати дебіторську заборгованість, що належить даному підприємству).

Характерним елементом багатьох цінних паперів (акцій, облігацій та ін.) є купон. Купон – це частина цінного папера у вигляді відрізного талона, яка дозволяє отримати певну суму заохочення, інтересу (процентів, дивідендів) по настанню вказаного у ньому терміну. Купони інколи приєднують до основного бланка фінансового інструменту, але зазвичай з них формується купонний лист. У будь-якому випадку кожний купон повинен бути ідентифікованим, тобто повинен мати реквізити (в т.ч. нумерацію) основного документа.

Форми випуску фінансових інструментів. Характеристика документарних та бездокументарних цінних паперів.Фінансові інструменти випускаються в двох основних формах: документарній та недокументарній. Документарна форма означає, що бланк виготовлений на папері спеціально визначеними друкарнями України по встановленій технології. Це так звана матеріалізована форма.

Недокументарний фінансовий інструмент є віртуальним, виникає у вигляді певного електронного запису у комп'ютері (зрідка – на чипі). Означається також як непаперовий або дематеріалізований.

В Україні є фінансові інструменти, які обов'язково повинні існувати саме в електронній формі. Наприклад, спеціально призначені для розміщення за кордоном серії акцій чи облігацій підприємства. І навпаки, більшість підприємств видає й приймає документарні векселі.

Ані одна, ані друга форми не є однозначно кращою чи гіршою. Сучасна їх ефективність має ситуативний характер.

Документарність для утримувача може бути невигідна у зв'язку з ризиком втрати фінансового інструменту від природного лиха або викрадення, для емітента - високою собівартістю виготовлення спеціального бланку фінансового інструмента з багатьма рівнями захисту.

Електронна форма невигідна при створенні для передачі утримувачу разових, поодиноких або дрібносерійних фінансових інструментів (емітент повинен оформити досить велику по об'єму і коштовну по витратам документацію).

Щодо значних пакетів фінансових інструментів, то оплата утримувачем знаходження їх у депозитарії може скласти значну частину заприбуткованого інтересу, а в умовах масового ненарахування підприємствами України дивідендів ці затрати стають його чистим збитком.

При виході на довгу позицію (купівлі фінансового інструменту) потенційний утримувач повинен визначитися, наскільки підходить форма існування цієї акції, облігації, інвестиційного сертифікату та ін..

• Що вважаеться основним масивом фінансових інструментів ?

• Охарактеризуйте функції цінних паперів ?

• Які грошові документи вважає цінними паперами Закон України “ Про цінні папери і фондову біржу” ?

• Дайте визначення емітента фінансових інструментів?

• Дайте визначення утримувача фінансових інструментів?

• Яка це документарна форма фінансових інструментів?

• Охарактеризуйте недокументарний фінансовий інструмент?

• Які види фінансових інструментів можуть існувати лише в певній формі випуску ?

• Назвіть вигідні та невигідні сторони форм випуску фінансових інструментів ?

• Як виникає фінансовий інструмент певного емітента ?

• Що таке розміщення фінансових інструментів ?

• Назвіть ознаки первинного або вторинного ринку фінансових інструментів ?

• Чи є обігом розміщення та вилучення ФІ ?