Лекція 15. Похідні фінансові інструменти і операції з деривативами

1. Похідні фінансові інструменти і їх види.

2. 2. Характеристика варантів (складських розписок), свопів, депозитних розписок.

3. Форвардний контракт і його використання в фінансових операціях.

Похідні фінансові інструменти і їх види. Дериватив – стандартний

документ, що засвідчує право та зобов’язання придбати чи продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому.

Базовий актив – товари, цінні папери, кошти та їх характеристики, що є предметом виконання зобов’язань за деривативом.

Деривативи мають бути укладені в письмовій формі.

Деривативами в Україні безпосередньо визнані: а) форвардний контракт; б) ф’ючерсний контракт; в) опціон, набір обов’язкових атрибутів яких регулюється “Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів”, затвердженої постановою КМУ №632 від 19.04.99. Але існують певні нормативи на функціонування варантів (складських розписок), свопів, депозитарних розписок і є практика їх функціонування.

Опціон в Україні – стандартний документ, який посвідчує право купити (продати) базовий актив на певних умовах в майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого контракту або на час набуття по рішенню сторін контракту. В Україні знаходяться у обігу опціони ВАТ “Укртеоеком” та ТОВ “ТТК”.

Опціон повинен мати такі реквізити: а)вид опціону (з постачанням чи без постачання базового активу); б)сторони опціону; в) різновид опціону (на купівлю, на продаж); г) строк виконання (для опціону з виконанням на протязі строку дії), або на день виконання (для опціону з виконанням на встановлену дату); д) порядок оплати набутого (проданого) базового активу; е) розмір премії опціону; є)відповідальність продавця опціону у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань, визначених опціоном.

В опціоні повинно бути чітко вказано, хто є покупець, а хто продавець опціону. Останній отримує премію у зв’язку з асиметричністю угоди: продавець опціону зобов’язаний по ньому, а покупець – тільки має право, а при фінансовій невигідності може не виконувати опційну угоду.

Премія – ціна, яку сплачує покупець опціону його продавцю за набуту можливість скористатись опціоном.

Розмір премії опціону прямо залежить: а)від величини строку виконання; б) від розміру очікуваної інфляції (від інфляційних сподівань ринку); в) від розмаху (діапазону) коливань цін на базовий актив перед укладенням опційної угоди та ін.

Ціна виконання – ціна базового активу, по якій під час виконання зобов’язань по деривативу здійснюються розрахунки. В наукових джерелах вона ще має назву ціна – страйк (тобто ціна, узгоджена в процесі зіткнення і взаємодії інтересів покупця і продавця опціону).

Характеристика варантів (складських розписок), свопів, депозитарних розписок. Варантом визнається похідний емісійний цінний папір, який засвідчує право його власника на придбання певної клькості емісійних цінних паперів встановленого виду та категорії у строки, передбачені варантом. Інакше кажучи, фондовий варант – це опціон на купівлю,базовим активом якого є акції або облігації і який надає його власнику право на купівлю базового активу за ціною виконнання у будь-який час до закінчення строку дії варанта. Найпростіше (і зазвичай) варанти це опціони,виписані самою фірмою на власні акції. Найчастіше варанти емітуються разом з новими випусками привілейованих акцій аюо облігацій. Такі варанти містять на лицевій стороні умови, за яких може бути реалізоване право придбання акцій чи облігацій.. Відомо, що виключно варанти можуть обмінюватись на прості акціїВідповідно до стандартної процедури для її отримання власник повинен здати варант і сплатити певну суму,яка називаеться ціною виконання. У часовому проміжоку дії варантівіснує так званий період очікування. Власник варанта може розпочати його віконання лише після закінченняцього терміну.Варанти випускає компанія – емітент акцій, що лежать в їх основі. Таким чином, варанти забезпечують надходження капіталу в компанію і “розчиняють” акціонерний капітал, що вже знаходиться в обігу. Варант надає право купівлі або продажу лише однієї акції. Вони захищені від дроблення акцій і на них не нараховуються дивідендиКількість випущених варантів завжди є фіксованою і обмеженою і зменшується в міру їх використання. Взагалі, варант виступає елементом первинного розміщення додаткових випусків акцій вже функціонуючих компаній. Використання варантів для фінансування корпорації вігідно у таких випадках, коли компанія не бажає або не може платити проценти чи дивіденди при випуску облігацій або привілейованих акцій; б) коли випуск здійснює молоде підприємство, “старші” цінні папери яких (акції, облігації) беруть неохоче, бо вони пов”язані з ризиком. Добавка варанта до акції надає певний спекулятивний привілей щодо участі в майбутніх прибутках у разі вдалого розвитку бізнесу.

Подвійне складське свідоцтво, згідно Закону “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 4.07.02 №37-IV, складається з двох частин – складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.

У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:

1. найменування та місцезнаходження зернового складу, що прийняв зерно на зберігання;

2. поточний номер складського свідоцтва за реєстром складських документів складу;

3. найменування юридичної особи або ім’я фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи;

4. найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, а за необхідності – якісні характеристики зерна;

5. строк, на який прийнято зерно на зберігання;

6. розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок оплати зберігання;

7. дата видачі складського свідоцтва;

8. підпис уповноваженої особи та печатка зернового складу.

Якщо зерно приймається на зберігання зі знеосібленням, то в

обох частинах робиться відповідний запис.

У разі отримання кредиту за заставним свідоцтвом обидві частини подвійного складського свідоцтва зерно повинні містити найменування (ім’я) і місцезнаходження (місце проживання), дату видачі й розмір кредиту, умови, на яких він виданий, і підпис уповноваженого працівника юридичної особи (громадянина), завірений печаткою юридичної особи (нотаріусом). Термін видачі кредиту не повинен перевищувати терміну зберігання зерна.

Складське та заставне свідоцтво можуть передаватись разом або окремо за передавальними надписами (індосаментами).

Складське свідоцтво - похідний фінансовий інструмент, що підтверджує знаходження на складі емітента базового активу (певного товару), взятого на відповідальне зберігання.

В Росії є спеціальні вимоги до складів – емітентів. Вони включають:

1. здійснення контролю над складами, що випускають складські свідоцтва, в т.ч. ліцензування та сертифікацію, спонтанні перевірки товарних складів установами, які здійснюють ліцензування та перевірка його фінансових звітів аудиторською компанією;

2. встановлення вимог до розміру власного капіталу складу, до необхідного обладнання, до кваліфікації співробітників;

3. зберігач відповідає за збереження товару, прийнятого на зберігання під видані складські свідоцтва, а також за належне виконання обов’язків по договору складського зберігання всім своїм майном;

4. обов’язкове страхування товару від ризиків випадкової загибелі, втрати і ін.;

5. забезпечення доступності інформації про випущені складські свідоцтва про факти втрати, підробки, невиконання та подібне.

В Україні також починає виникати нормативна база складських свідоцтв.

Депозитарні розписки.Під депозитарною розпискою в фінансах США розуміється випущений

американським депозитаріем сертифікат, що підтверджує право власності на певну кількість депозитарних акцій (американських чи глобальних) , які, в свою чергу, надають право власності на певну кількусть цінних паперів іноземного приватного емітента. Проекти випуску американських депозитарних розписок можуть бути спонсорованими та неспонсорованими Перші проводяться з ініціативи та за активної участі іноземного емітента, в той чпс як другі цього не вимагають. Будучи в цілому однаковими за своєю природою, вони істотно відрізняються один від одного: а) щодо можливостей торгівлі на біржовому та позабіржового ринку США; б) щодо прав та обов”язків емітента, депозитатію та інвесторів, що купмли такі розписки; в) щодо вимог до їхньої реєстрації. Основні ознаки неспонсорованих американських депозитарних розписок: 1. Однією з головних рис неспонсорованих проектів є можливість участі в них декількох депозитаріїв; 2. Перед початком неспонсорованого проекту випуску АДР американський депозитарій звертаїться до іноземного емітента за одержанням “листа про відсутність заперечень” (non-objection letter) на його проведення. Але останній не є стороною угоди депозитарію та інвесторів, текст якрї наводиться на кожній неспонсорованій депозитарній розписці. 3. Держателі неспонсорованих АДР платять усі видатки з проведення проекту, включаючи оплату конвертації дивідендів. Спонсоровані ДР поділяються на два класи: 1. Випускаються під уже емітовані цінні папери; 2. Випускаються з метою збільшення капіталу компанії за рахунок емісії нових цінних паперів. До першого класу відносять: а) спонсоровані ДР (перший рівень); б) лістингові ДР (другий рівень). До другого класу відносять: а) з прилюдним розміщенням (третього рівня); б) з приватним розміщенням серед кваліфікованих інституційних покупців – власників пакета акцій не менш ніж на 100 млн.дол. США (третього рівня); в) Глобальні (міжнародні пропозиції) ДР.

Форвардний контракт і його використання в фінансових операціях. Форвардний контракт в Україні – це двосторонній договір по стандартній (типовій) формі, який засвідчує взаємне зобов’язання осіб купити (продати) базовий актив в певний час та на визначених умовах в майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.

Умови форвардного контракту визначаються за узгодженням сторін. Він повинен мати наступні реквізити: а) найменування та сторони контракту; б)базовий актив контракту і його характеристики (для фінансових інструментів – емітент, вид цінного паперу, його номінальна вартість, строк обігу; для коштів: вид валюти; для інших товарів – асортимент); в) кількість базового активу; г)вартість контракту; д)ціна та строк виконання; е)порядок оплати проданого (набутого) базового активу; є)відповідальність сторін у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань, встановлених цим контрактом.