Лекція 12. Інвестиційні сертифікати і їх використання

1. Інститути спільного інвестування, їх класифікація та місце серед продуцентів фінансових інструментів.

2. Особливості випуску та обігу цінних паперів ІСІ.

3. Характеристика інвестиційних сертифікатів та умови їх емісії інститутами спільного інвестування.

4. Організація випуску і викупу та оцінка вартості інвестиційних сертифікатів корпоративного інвестиційного фонду

Інститути спільного інвестування, їх класифікація та місце

серед продуцентів фінансових інструментів. Інститут спільного інвестування (далі – ІСІ) – корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Класифікація інститутів спільного інвестування.

ІСІ залежно від порядку здійснення його діяльності може бути відкритого, інтервального та закритого типу.

ІСІ належать до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов’язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ.

ІСІ належать до інтервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов’язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік.

ІСІ належить до закритого типу, якщо він(або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов’язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації.

ІСІ може бути строковим або безстроковим.

Строковий ІСІ створюється на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого ІСІ ліквідується або реорганізується.

Безстроковий ІСІ створюється на невизначений строк.

ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

ІСІ може бути диверсифікованого і не диверсифікованого виду.

ІСІ вважається диверсифікованим, якщо він одночасно відповідає таким вимогам:

• кількість цінних паперів одного емітента в активах ІСІ не перевищує 10 відсотків загального обсягу їх емісії;

• сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ІСІ в кількості, більшій ніж 5 відсотків загального обсягу їх емісії, на момент придбання їх не перевищує 40 відсотків чистих активів ІСІ;

• не менш як 80% загальної вартості активів ІСІ становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, що допущені до торгів на фондовій біржі або в торгівельно-інформаційній системі;

• придбавати або додатково інвестувати в акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав більше ніж 20 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

• придбавати або додатково інвестувати в інші активи, дозволені законодавством України, більше ніж 5 відсотків активів ІСІ;

• придбавати або обмінювати цінні папери, емітентами яких є пов’язані особи ІСІ, компанії з управління активами або зберігача.

ІСІ, які не мають усіх ознак диверсифікованого ІСІ, є не

диверсифікованими.

У разі, якщо не диверсифікований ІСІ закритого типу здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш ніж на 50% складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торгівельно-інформаційній системі, він вважається венчурним фондом. Учасниками венчурного фонду можуть бути тільки юридичні особи.

Дивіденди по цінних паперах ІСІ інтервального типу не нараховуються і не сплачуються. ІСІ відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифіковані ІСІ.

Диверсифікованим ІСІ забороняється:

• тримати в грошових коштах, на банківських депозитних рахунках, в ощадних сертифікатах та облігаціях, емітентами яких є комерційні банки, більше ніж 30 відсотків вартості активів ІСІ;

• придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше ніж 5 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

• придбавати або додатково інвестувати у державні цінні папери, доходи за якими гарантовано КМУ, більше ніж 25 відсотків загальної вартості активів ІСІ. При цьому забороняється інвестувати кошти ІСІ менш ніж у три види державних цінних паперів;

• придбавати або додатково інвестувати в цінні папери установ місцевого самоврядування більше ніж 10 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

• придбавати або додатково інвестувати в акції українських емітентів більше ніж 40 відсотків загальної вартості активів ІСІ;

• придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж 20% загальної вартості активів ІСІ.

Місце інститутів спільного інвестування серед продуцентів

фінансових інструментів обумовлене необхідністю вирішення ряду проблем, які виникають при індивідуальному інвестуванні.

По-перше, непрофесійним суб’єктам дуже складно зробити більш-менш правильний вибір об’єкта інвестування. А компанії з управління активами ІСІ не лише знають, які цінні папери потрібно вибирати як об’єкт для інвестицій, а й здатні оперативно реагувати на зміну ринкової кон’юнктури і переглядати інвестиційний портфель фонду. Таким чином, пайовику не потрібно буде вивчати регіональні або загальноукраїнський ринок капіталу – йому достатньо визначити ймовірний ризик, який він готовий нести, інвестуючи гроші в цінні папери, а надалі – просто слідкувати за зміною вартості свого паю, яка і відображатиме успішність дій компанії з управління активами.

По-друге, при об’єднанні коштів має можливість диверсифікувати портфель фінансових інструментів навіть при незначному наявному об’ємі власних інвестицій, в той час як індивідуальне інвестування має дуже низький диверсифікацій ний потенціал. Це дозволяє отримати захист від випадкової втрати коштів у результаті невдалої інвестиції в цінні папери одного емітента.

По-третє, у інвестора існує можливість вийти з фонду, якщо він відкритого типу, тобто деякі фонди надають клієнтам можливість продати свій пай у будь-який час.

По-четверте, окремі привабливі фінансові інструменти можуть бути практично недоступними для дрібних інвесторів (перепони можуть мати фінансовий, технічний та правовий характер).

Зазначені проблеми самостійного інвестування і, відповідно, - переваги спільного, більшість непрофесійних суб”єктів усвідомлюють у кращому разі лише частково. Головною реальною силою, що спонукає переважну їх частину до придбання цінних паперів ІСІ, є порівняння результатів інвестування за різними його варіантами (акції, облігації, депозити, інвестиційні сертифікати та ін.). При цьому найбільш доступним є рівень сплати поточних доходів по різним фінансовим інструментам. Тому ІСІ не мають в Україні масового характеру.

Особливості випуску та обігу цінних паперів ІСІ. Заявки на придбання та викуп ЦПІСІ подаються компанії з управління активами або торговцям цінними паперами, як це вказано в проспекті емісії, вони не відкликаються. Ці операції здійснюються компанією з управління активами безпосередньо або через торговців цінними паперами, з якими укладає відповідну угоду. Торговець діє від імені, за рахунок та в інтересах корпоративного інвестиційного фонду або компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду.Цінні папери ІСІ розміщуються шляхом прилюдної пропозиції або приватного розміщення (венчурні – тільки приватно).

Строк між сплатою інвестором грошових коштів відповідно до заявки на придбання цінних паперів ІСІ та датою його запису до реєстра власників іменних цінних паперів ІСІ, а також між подачею інвестором заявки на викуп інвестиційних сертифікатів та здійсненням грошових розрахунків з ним не повинні перевищувати семи календарних днів.

Проспектом емісії цінних паперів ІСІ відкритого типу (ІСІВТ) може встановлюватись мінімальна кількість цінних паперів цього ІСІ, що придбаваються або мінімальний розмір грошових коштів, що вносяться в рахунок їх оплати. Викуп ЦПІСІВТ здійснюється їх емітентом на вимогу інвесторів кожного робочого дня починаючи від дня, наступного за днем завершення строку, встановленого для досягнення нормативів діяльності ІСІ.

Строк розміщення цінних паперів ІСІ, встановлений для досягнення нормативів діяльності ІСІ, визначається проспектом їх емісії і не може перевищувати шести місяців з дня реєстрації ІСІ.

Протягом вказаного строку розміщення цінних паперів ІСІ здійснюється за їх номінальною вартістю, викуп - заборонений. В ціну розміщення ще може бути додатково включена сума комісійної винагороди торговця цінними паперами.

Оплата вартості цінних паперів ІСІ здійснюється тільки грошовими коштами. Оплата у розстрочку допускається виключно для цінних паперів венчурного фонду.

Після закінчення нормативного строку, протягом трьох днів компанія з управління активами зобов'язана подати комісії звіт про результати розміщення.

Якщо мінімальний розмір активів не досягнуто, то Комісія скасовує реєстрацію ІСІ. Кошти мають бути повернені інвесторам у місячний строк. Витрати по випуску цінних паперів покладаються на компанію з управління ІСІ.

Інвестори ІСІ інтервального типу мають право викупу емітентом ЦП цього ІСІ в строки, встановлені у проспекті емісії ІСІ інтервального типу.

Зберігач, реєстратор, аудитор, незалежний оцінювач майна та їх пов'язані особи не мають права придбавати цінні папери ІСІ, з якими вони уклали договори на обслуговування.

Цінні папери ІСІ, управління якими здійснює одна компанія з управління активами, можуть на письмову вимогу інвестора підлягати конвертації, якщо це передбачено проспектом емісії.

Цінні папери закритого типу підлягають вільному обігу на ринку цінних паперів, інтервального обмежуються тільки протягом терміну здійснення компанією з управління активами їх викупу. а обіг цінних паперів відкритого типу не обмежується. Обіг цінних паперів венчурного ІСІ можливий лише серед юридичних осіб.

ІСІ емітують два специфічних різновиди цінних паперів: а) інвестиційні сертифікати пайового інвестиційного фонду, б) акції корпоративного інвестиційного фонду. Ми зосередимось на аналізі інвестиційних сертифікатів, маючи на увазі, що акції КІФ є певним гібридом звичайних акцій і інвестиційних сертифікатів.

Характеристика інвестиційних сертифікатів та умови їх емісії інституиами спільного інвестування. Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, який випускається виключно інститутами спільного інвестування, підтверджує володіння часткою в пайовому інвестиційному фонді, одержання доходу, але не дозволяє приймати участь в управлінні ПІФ. В основному, існує як рахункова одиниця. Реально в обіг випускаються сертифікати інвестиційних сертифікатів - заповнений бланк цінного папера, який видається конкретному володареві певної кількості інвестиційних сертифікатів після внесення його до реєстру власників іменних інвестиційних сертифікатів ПІФ.

Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає виключно компанія з управління активами, яка створила цей пайовий інвестиційний фонд.

На фронтальному боці бланка сертифіката іменних інвестиційних сертифікатів Інститутів спільного інвестування реквізити розташовані наступним чином: а) код випуску цінних паперів, б) тип цінного паперу, в) назва, код за ЄДРІСІ пайового фонду, г) назва емітента, д) місцезнаходження, код за ЄДРПОУ, е) №, дата видачі ліцензії на здійснення діяльності з управління активами ІСІ, є) номінальна вартість, ж) ім'я власника, з) кількість інвестиційних сертифікатів, і) строк виплати дивідендів (для пайового фонду закритого типу). Внизу бланка: в лівому нижньому куті - печатка та підпис керівника емітента, а правому нижньому - печатка та реквізити реєстроутримувача.

Код за ЄДРІСІ - код, під яким здійснено реєстраційний запис у Державному реєстрі.

Вкажемо, що ЄДРІСІ - це Єдиний державний реєстр інститутів спільного інвестування, тобто інформаційний банк даних про пайові та корпоративні інвестиційні фонди, економічні показники їх діяльності та звітності, який забезпечує зберігання інформації про ІСІ. Держателем ЄДРІСІ є ДКЦПФР, яка забезпечує його функціонування, надає завірені витяги з реєстру.

Проспект емісії інвестиційних сертифікатів повинен містити такі відомості:

а) характеристику компанії з управління активами:

• повне та скорочене (у разі наявності) найменування компанії з управління активами, код за ЄДРПОУ,

• організаційно-правову форму,

• місцезнаходження, номер телефону, факсу, адреси електронної пошти,

• дату державної реєстрації та установу, що здійснила реєстрацію,

• чисельність штатних працівників (за станом на останнє число кварталу, що передував кварталу, у якому подаються документи),

• дані про голову та учасників виконавчої установи, головного бухгалтера, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, рік народження, освіта, кваліфікація, виробничий стаж, стаж роботи на фондовому ринку України,

• перелік засновників із зазначенням частки у статутному фонді (капіталі) компанії,

• перелік пов'язаних осіб компанії з управління активами (для юридичних осіб - назва, код за ЄДРПОУ, для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані),

• перелік інвестиційних фондів, управління активами яких здійснює компанія,

б) характеристику інвестиційного пайового фонду:

• повне та скорочене найменування, код за РІСІ,

• дату та номер свідоцтва про внесення в РІСІ,

• дату припинення діяльності фонду та дату початку розрахунків з учасниками в межах трьох місяців після означеної дати,

• термін викупу інвестиційних сертифікатів (для відкритого або інтервального фондів),

в) дані про голову та учасників наглядової ради (при її наявності):

• прізвище, ім’я, по-батькові,

• паспортні дані,

• рік народження,

• освіта,

• кваліфікація,

• виробничий стаж,

• стаж роботи на фондовому ринку України,

г) текст регламенту,

д) відомості про проголошену емісію інвестиційних фондів,

• дату і номер рішення (протоколу) уповноваженої установи про випуск інвестиційних сертифікатів,

• номінальні вартість, кількість, форму випуску інвестиційних сертифікатів,

• термін розміщення інвестиційних сертифікатів (для закритих фондів),

• права, що надаються власникам інвестиційних сертифікатів,

• адреси місць придбання інвестиційних сертифікатів,

• загальну суму випуску,

• запланований курс продажу,

• порядок розміщення інвестиційних сертифікатів та їх оплати,

• мінімальну кількість інвестиційних сертифікатів, яку може придбати інвестор,

• термін, порядок та адреси місць виплати дивідендів (для закритих фондів),

• зобов'язання щодо повернення залучених коштів інвесторами у разі визнання випуску інвестиційних сертифікатів недійсним,

• відомості про винагороду компанії з управління активами,

е) відомості про витрати, що відшкодовуються за рахунок активів ІСІ,

є) перелік і результати попередніх випусків інвестиційних сертифікатів із зазначенням номера та дати видачі свідоцтва про реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів та установи, що видала відповідне свідоцтво (із зазначенням за кожним випуском кількості, номінальної вартості, суми випуску),

ж) відомості про реєстроутримувача (при документарній формі випуску інвестиційного сертифіката) із зазначенням повної назви, коду за ЄДРПОУ, місцезнаходження, номера телефону, факсу, номера та дати видачі ліцензії на здійснення діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів (для реєстроутримувача) або ліцензії на здійснення депозитарної діяльності депозитарія цінних паперів (для депозитарія), терміну її дії,

з) перелік бірж або позабіржових торгівельно-інформаційних систем, на яких здійснюється розміщення інвестиційних сертифікатів (у разі, якщо таке здійснюється),

и) відомості про торговця цінними паперами (якщо емітент користується його послугами щодо розміщення даного випуску) із зазначенням повної назви, коду за ЄДРПОУ, місцезнаходження, номера телефону, факсу, номера та дати видачі ліцензії на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, термін її дії,

і) відомості про незалежного оцінювача майна із зазначенням повної назви, коду за ЄДРПОУ, місцезнаходження, номера телефону, факсу, номера та дати видачі сертифіката суб’єкта оціночної діяльності, термін його дії,

ї) відомості про зберігача із зазначенням повної назви, коду за ЄДРПОУ, місцезнаходження,

к) назва аудиторської фірми.

Організація випуску і викупу та оцінка вартості сертифікатів корпоративного інвестиційного фонду. Корпоративний інвестиційний фонд - це ІСІ, який створюється у формі ВАТ і проводить лише тільки діяльність із спільного інвестування. Він не може бути заснований юридичними особами, у статутному фонді (капіталі) яких частка держави або органів місцевого самоврядування перевищує 25 відсотків.Корпоративний інвестиційний фонд з метою здійснення діяльності щодо спільного інвестування має право розміщувати тільки прості іменні акції, кожна з яких надає її власникові однаковий обсяг прав. Термін розміщення акцій корпоративного інвестиційного фонду інтервального та відкритого типу не обмежується. Термін розміщення акцій КІФ закритого тпу шляхом прилюдної пропозиції визначається проспектом їх емісії. Випуск КІФом векселів, облігацій, похідних цінних паперів, а також похідних цінних паперів на основі акцій цього ІСІ заборонений.

КІФ має статут та регламент.

Статут КІФ, крім положень, обов'язкових для звичайного ВАТ, повинен також містити відомості про:

• тип КІФ (відкритий, інтервальний чи закритий),

• вид КІФ (диверсифікований чи ні),

• те, що спільне інвестування є виключною діяльністю КІФ,

• про те, що акції КІФ є простими іменними,

• розмір початкового статутного фонду (капіталу) та кількість акцій, що становлять початковий статутний фонд (капітал) КІФ.

Регламент повинен містити відомості про:

• повне найменування КІФ,

• дату та номер свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи у відповідних органах виконавчої влади,

• код за ЄДРПОУ,

• місцезнаходження КІФ,

• розмір статутного капіталу (статутний фонд),

• дату та номер свідоцтва про емісію акцій,

• розмір емісії, кількість та номінал акцій,

• відомості про засновників,

• умови, за яких може бути проведена заміна компанії з управління активами або зберігача, та порядок такої заміни із зазначенням дій, спрямованих на захист прав акціонерів,

• термін діяльності КІФ (для закритого КІФ),

• порядок визначення вартості чистих активів та ціни розміщення (випуску) акцій, в тому числі терміни їх визначення,

• розмір винагороди та/або покриття витрат, пов'язаних з діяльністю КІФ, що можуть бути сплачені компанії з управління активами,

• порядок розподілу прибутку (для закритого КІФ),

• порядок та терміни викупу КІФ своїх акцій на вимогу акціонерів,

• напрям інвестицій (інвестиційна декларація),

• мінімальна вартість договорів (угод) щодо активів КІФ, укладених компанією з управління активами, які підлягають затвердженню наглядовою радою фонду.

Організація випуску і викупу інвестиційних сертифікатів КІФ має певні особливості.

З метою придбання інвестиційних сертифікатів інвестор подає заявку на придбання цінних паперів ІСІ компанії з управління активами або торговцями цінними паперами (згідно з проспектом емісії інвестиційних сертифікатів).

Розміщення та викуп інвестиційних сертифікатів здійснюється компанією з управління активами безпосередньо або через торговців цінними паперами ІСІ, з якими вона уклала відповідні договори.

Торговець цінними паперами під час розміщення та викупу інвестиційних сертифікатів діє від імені, за рахунок та в інтересах компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду.

Мінімальний термін розміщення інвестиційних сертифікатів визначається в проспекті емісії.

Розміщення інвестиційних сертифікатів починається з дати зазначеної в проспекті емісії, але не раніше реєстрації випуску у реєструвальному органі.

Термін між сплатою інвестором грошових коштів відповідно до заявки на придбання інвестиційних сертифікатів та датою його реєстрації у реєстрі власників цінних паперів ІСІ, а також між подачею інвестором заявки на викуп інвестиційних сертифікатів, здійсненням грошових розрахунків з ним та внесенням змін до реєстру не повинен перевищувати семи календарних днів.

Зберігач, реєстратор, аудитор (аудиторська фірма), незалежний оцінювач майна та їх пов'язані особи не мають права придбавати інвестиційні сертифікати компанії з управління активами, з якою вони уклали відповідні договори.

Розміщення інвестиційних сертифікатів припиняється у терміни, що визначаються проспектом емісії.

Інвестиційні сертифікати інвестиційного фонду закритого типу підлягають вільному обігу на ринку цінних паперів.

Розрахункова вартість інвестиційного сертифіката ІСІ визначається як результат ділення загальної вартості чистих активів ІСІ на кількість цінних паперів ІСІ, що перебувають в обігу на дату проведення розрахунку. Вартість цінних паперів (не в строк, встановлений для досягнення нормативів) визначається виходячи з розрахункової вартості цінного паперу, що встановлюється на день подання інвестором заявки на придбання )викуп) цінних паперів ІСІ.

• Якщо у будь-який час можна здати цінний папір ІСІ компанії з управління його активами і повернути свої вкладені кошти , то він належить до ІСІ: а) відкритого, б) закритого, в) інтервального типу.

• При відсутності зобов”язань по достроковому викупу сертифікатів ІСІ належить до: а) відкритого, б) закритого, в) інтнрвального типу.

• При наявності викупу цінних паперів ІСІ 1 – 2 рази на рік його можна віднести до а) відкритого, б) закритого, в) інтервального типу.

• ІСІ тримає в ощадних сертифікатах комерційного банку 33% вартості своїх активів. Він відноситься : а) до диверсивікованих, б) до недиверсифікованих, в) звичайних.

• Якщо загальна вартість активів складає 100 млн. грвн., то скільки може інвестувати це ІСІ в цінні папери одного типу і лишатись диверсифікованим: а) 4 млн.грвн, б) 8 млн. грвн., в) 12 млн.грвн.

• ІСІ купило два види державних цінних паперів, вклавши в них 24% загальної вартості своїх активів. Його можна віднести до: а) диверсифікованого типу, б) недиверсифікованого типу, в) аналітичного типу.

• Щоб лишитись диверсифікованим ІСІ, маючи загальну вартість активів 20 млн. грвн., повинне купити місцевих облігацій щонайбільше на: а) 1,5 млн.грн., б) 2,5 млн. грн., в) 3,5 млн. грвн.

• ІСІ закритого типу може бути: а) лише безстроковим, б) лише строковим, в) можливі обидва варіанта.

• Підприємство емітувало акцій на 80 млн. грвн. На яку суму максимум може купити ці акції ІСІ, лишаючись диверсифікованим: а) 7 млн.грвн., б) 8 млн.грвн. в) 9 млн. грвн.

• Загальна вартість активів ІСІ – 24 млн. грвн. Куплені облігації різних підприємств на 19,2 млн. грвн. На розрахунковому рахунку є 0,5 млн. грвн. Це дає підстави вважати ІСІ: а) диверсифікованим, б) недиверсифікованим, в) звичайним.

• Чисті активи ІСІ дорівнюють 20 млн. грвн. Підприємство А емітувало акцій на 10 млн. грвн., ІСІ купило їх на 1 млн.грвн., підприємство Б випустило акцій на 5 млн.грвн., ІСІ купило їх на 1 млн.грвн., підприємство В випустило акцій на 100 млн.гвн., ІСІ купило на 1 млн. грвн. Враховуючи ці три операції ІСІ, його можна вважати : а) диверсифікованим, б) недиверсифікованим, в) інтервальним.

• Строк розміщення цінних панерів ІСІ, встановлений для досягнення нормативів діяльності ІСІ, не може перевищувати: а) три місяці, б) чотири місяці, в) шість місяців.

• В період досягнення нормативів діяльності ІСІ розміщує цінні папери: а) за ринковою вартістю, б) за номіналом, в) за номіналом, додатково може бути включена сума комісійної винагороди.

• Оплата вартості цінних панерів ІСІ здійснюється: а) тільки грошовими коштами, б) грошовими коштами і матеріальними цінностями, в) будь-яким майном, в т.ч. нематеріальними активами.

• Оплата ЦП ІСІ у розсрочку: а) дозволяється, б) не дозволяється взагалі, в) допускається тільки для венчурних фондів.

• Вільний обіг цінних паперів ІСІ дозволяється: а) для ІСІ відкритого типу, б) для ІСІ відкритого та інтервального типу, в) для ІСІ закритого та інтервального типу.

• Строк між сплатою інвестором грошових коштів та датою запису його до реєстра власників іменних цінних паперів ІСІ не повинен перевищувати: а) семи робочих днів, б) семи календарних днів, в) семи тижднів.

• Між подачей інвестором заявки на зворотній викуп ІСІ емитованих ним цінних паперів та здійсненням грошових розрахунків повинно пройти не більше: а) семи робочих днів, б0 семи календарних днів, в) семи тижднів.

• Корпоративний інвестиційний фонд створюється у формі: а) ВАТ, б) АТЗТ. В) ТОВ.

• КІФ не може бути заснованим юридичними особами, у статутному капіталі яких частка держави або установ місцевого самоврядування перевищує: а) 25%, б)20 %., в) 15%.

Лекція 13. Розрахунок і виплата доходів на цінні папери

1. Економічні основи нарахування і виплати доходів на цінні папери.

2. 2. Чинники, що приймаються до уваги при визначенні доходів на цінні папери.

3. Види доходів на фінансові інструменти, в т.ч. доходи дисконтного і процентного типу.

4. Приріст капіталу і його розрахунок.

Економічні основи нарахування і виплати доходів на цінні папери. Звичайно, цінні папери – це один з альтернативних засобів накопичення та інвестування заощаджень насе6лення і юридичних осіб. Але як спосіб збереження вартості він достатньо незвичний для нашого загалу. Окрім того, цінні папери мають складну природу, і громадяни можуть не зрозуміти переваг і значимості конкретних емісійних програм. В результаті, нарахування і особливо виплата доходів на цінні папери є індикатором їх привабливості.

Отримання доходів є найважливішою подією для портфельних (або непрямих) інвесторів. Але воно може мати неабияке значення навіть для прямих чи стратегічних інвесторів, що володіють акціями, паями. Наприклад, при необхідності перекинути частку доходу для капіталізації в іншій галузі і небажанні поступитись будь-якою часткою своєї участі у статутному фонді підприємства.

Взагалі, повинна використовуватись сучасна і досконала методика нарахування і виплати доходів, здатна привернути увагу інвесторів й ефективно спрямувати їхні капіталовкладення на відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва.

Основні принципи нарахування доходів по цінним паперам:

• справедливе забезпечення доходом всіх учасників програми емісії;

• простий для розуміння опис взаємозв’язку інвестиційних схем та структури доходу по цінним паперам;

• розважливий, враховуючий недосконалість людського буття, спосіб і порядок передачі інвесторам їх поточних доходів по цінним паперам;

• доступність для кожного зацікавленого інвестора алгоритму і числових складових розрахунку доходу по цінним паперам;

• відкритий і прозорий фінансовий облік виплат доходів ( за умови збереження конфіденційності платежів конкретним особам).

Ці принципи можуть ігноруватись різними суб’єктами

процесу нарахування доходів на цінні папери, наприклад, утримувачами контрольного пакету акцій.

Дискримінаційна політика власників контрольного пакету (або виконавчих структур корпорації) включає: а)укладання дискримінаційних угод на довірче управління цінними паперами; б)некоректна поведінка керівників – інсайдерів (використання товариства для організації викупу акцій для себе, проведення інсайдерських спекулятивних “ігор” з акціями); в)проведення дискримінаційної реорганізації підприємств (створення нових підприємств, зокрема дочірніх, поділ та злиття товариства; г)маніпулювання черговістю виплати дивідендів; д)штучне обмеження прибутку менеджерами; е)повна капіталізація прибутку, і як наслідок, небажання акціонерної більшості “поділитись” прибутком з меншистю.

Нарахування поточних доходів на фінансові інструменти може бути: а)безумовним – це відсотки по облігаціям, дивіденд по привілейованим акціям, дисконт по векселям; б)обумовлений певними економічними подіями, звичайно – отриманням прибутку, наприклад, по звичайним акціям, депозитним сертифікатам. Умовою може бути додержання певного періоду володіння фінансовим інструментами та ін.

Хронологічно фактори, що враховуються при проведенні розрахунків на цінні папери поділяють на ті, що існують в момент емісії та розміщення цінних паперів, і на ті, що мають місце пізніше.

Доходи на фінансові інструменти можна поділити на поточні і капітальні.

Поточні доходи пов’язані із зовнішнім фінансуванням власника контракту в будь-який період часу емітентом контракту (в т.ч. і на завершальній стадії).

Капітальні доходи виникають як підвищувальна переоцінка ринком конкретного зобов’язання: акції, облігації, інвестиційного сертифіката, і можуть набути грошового виразу тільки після реалізації контракту.

Отримання доходу може бути безвідривним від фінансової амортизації основної суми, в такому випадку фінансовий інструмент є одноперіодним.

Капітальні доходи можна реалізувати (отримати) тільки від інших суб’єктів (не емітента). Поточні доходи – тільки від емітента.

Нарахування і особливо виплата доходів на емісійні цінні папери (дивідендів, процентів, виграшів) є індикатором привабливості цього основного масиву фінансових інструментів, а також найважливішою економічною подією для портфельних або непрямих інвесторів. Але й для прямих чи стратегічних інвесторів воно може мати неабияке значення, наприклад, при необхідності перекинути частку доходу для капіталізації в іншій галузі.

Для цінних паперів, що визнаються неемісійними, пряма дохідність від девізу загалом має другорядний характер, але існує (наприклад, процентні векселі) і тому вивчається.

Капітальна дохідність = курсова вартість х 100

цінних паперів вартість придбання

Чинники , що враховуються при визначенні доходів на цінні папери. Чинники, що приймаються до уваги при визначенні доходів на цінні папери:

1. Нормативні обмеження, тобто наявність загальнодержавних умов, що регулюють виплату доходів підприємствами

2. Фінансовий стан підприємства, особливо умови наданих йому кредитів, існування податкового боргу.

3. Розрахунковий об’єм коштів, що максимально можуть бути зарезервовані для виплати доходів, в т.ч. наявність у корпорації ліквідних засобів (товарів, грошей).

4. Договірні обмеження, тобто обмеження та зобов’язання, що містяться в установчих документах підприємства, проспектах емісії облігацій, інвестиційних сертифікатів та інших аналогічних документах.

5. Організаційно-фінансові установки: загальна концепція виплат по цінним паперам (наприклад, дивідендна політика), відповідні рішення власників емітента та ін.

6. Кількість контрактів, або загальна сума зобов’язань по цінним паперам і період, за який нараховується дохід.

Цей перелік може бути значно продовжений. Взагалі, на величину доходу на цінні папери впливає велика кількість економічних, соціальних та політичних чинників. Виявлення сили впливу таких різнонаправлених факторів фінансування доходів на цінні папери дає змогу обрати найсприятливіший варіант політики виплат, як для реалізації поточних, так і перспективних завдань емітента.

Види доходів на фінансові інструменти, в т.ч. доходи дисконтного і процентного типу. Основні види доходів на фінансові інструменти:

А) проценти (облігації, векселі, депозитні сертифікати),

Б) дивіденди (паї, частки, акції, інвестиційні сертифікати),

В) виграші (казначейські зобов’язання).

Порядок включення розбавляючих потенційних простих акцій і чистого прибутку на одну просту акцію в результаті конвертації фінансових інструментів

1. Чистий прибуток за вирахуванням дивідендів на привілейовані акції за 2001 р. (грн.) – 2200000

2. Середньорічна кількість простих акцій у обігу протягом 2001 р. (шт.) – 1000000

3. Середня ціна однієї простої акції протягом 2001р. (грн.) – 15

4. За опціоном. Випускається (розміщується) 150000 простих акцій за ціною придбання 10 грн.

5. Конвертація 5% облігацій. Загальна номінальна вартість облігацій – 1 млн. грн.. конвертація облігацій номінальною вартістю 500 грн. передбачається на 40 простих акцій. Амортизація премії або дисконту не впливає на визначення витрат на відсотки.

6. Конвертація привілейованих акцій. 100000 акцій, які мають право на кумулятивний дивіденд – 5 грн. за акцію. Конвертація однієї привілейованої акції передбачається на 2 прості акції.

7. Ставка податку на прибуток. 30%.