
- •Вимова голосних та дифтонгів
- •Вимова приголосних та буквосполучень
- •Сполучення приголосних
- •Склад (Syllaba) Наголос (Accentus)
- •2. У латинській мові наголос не ставиться на першому складі від кінця слова.
- •3. Наголос у латинській мові ставиться на другому складі від кінця, якщо цей склад довгий (знак довготи ā, ō), і на третьому – якщо другий склад короткий (ă, ŏ).
- •1 Університетський гімн студентів - gaudeāmus (веселімось!) carmen scholasticum
- •2. Римські цифри. Кількісні й порядкові числівники (Numeralia cardinalia et ordinalia)
- •3. Римський календар
- •Числівник (Nomen numerāle) Кількісні й порядкові числівники
- •2. Утворення порядкових числівників
- •Словотворення за допомогою латинських числівників
- •Римський календар
- •Дні тижня
- •Загальна характеристика іменника. Перша відміна іменників.
- •Відмінювання дієслова esse у теперішньому часі та будова речень із дієсловом-зв’язкою.
- •Контрольні питання. Вправи. Афоризми
- •Частини мови
- •Іменники I та II відміни.
- •2. Число - однина -numerus singularis
- •Відміна - перша, друга, третя, четверта, п”ята.
- •Vocatīvus (Voc.) - клична форма звертання. Як правило збігається з називним.
- •Відмінникові закінчення іменників I відміни
- •Синтаксис простого поширеного речення
- •Порядок слів у латинській мові такий:
- •Займенники Pronomina
- •2. Pronomina interrogativa. Питальні займенники
- •Pronomina negativа. Заперечні займенники
- •Sine causa nihil gignit. Без причини нічого не буває. Gaudeāmus (веселімось!)
- •Ignorantia juris nocet, ignoratio facti non nocet. Незнання закону не є виправданням, незнання факту є виправданням (формула римського права).
- •Ignorantia non est argumentum. Незнання — це не доказ (Спиноза).
- •Imperitia pro culpa habētur. Незнання ставиться в провину (формула римського права).
- •Vim VI repellĕre licet. Насильство дозволено відбивати силою (положення римського цивільного права).
- •Pater noster о́тче наш (Господня молитва, Вітче наш)
- •Латинський алфавіт, мова та їх походження
- •3. Особливості вимови голосних звуків - (vocāles) . Впишіть вимову та приклади слів.
- •Nomen substantivum. Declinatio prima. Провідміняйте словосполучення: Persona grata
- •Тест-тексти завдання відкритої форми. Переклад українською
- •Студентський гімн gaudeāmus - вписати латиною (2 куплети)
Іменники I та II відміни.
У латинській мові іменник змінюється за родами, числами, відмінами та відмінками.
1. Рід - чоловічий - genus masculinum, m
жіночий - genus femininum, f
середній - genus neutrum, n
2. Число - однина -numerus singularis
множина -numerus pluralis
Відміна - перша, друга, третя, четверта, п”ята.
Розрізняються за закінченням у називному та родовому відмінку однини.
4. П’ять відмін (Declinatio) іменників, три відміни прикметників.
Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п’ять відмін:
Перша відміна – основа на -ā
Друга відміна – основа на – -ŏ /-ĕ
Третя відміна – основа на приголосний звук або -ĭ
Четверта відміна – основа на -ŭ
П’ята відміна – основа на -ē.
Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини (genetīvus singulāris).
Закінчення genetīvus singulāris першої – п’ятої відмін:
Відміна |
І |
ІІ |
ІІІ |
ІV |
V |
Закінчення |
-ae |
-ī |
-ĭs |
-ūs |
-ēi |
Графічно відміни залежно від роду можна зобразити так:
4. Відмінок (casus):
Nominatīvus (Nom.) - називний: хто? що?
Genetīvus (Gen.) - родовий: чий? чия? чиє? кого? чого?
Datīvus (Dat.) - давальний: кому? чому?
Accusatīvus (Acc.) - знахідний: кого? що? куди?
Ablatīvus (Abl.) - місцевий, орудний: ким? чим? де? коли? від кого?
Vocatīvus (Voc.) - клична форма звертання. Як правило збігається з називним.
2.DECLINATIO PRIMA SUBSTANTIVŌRUM ПЕРША ВІДМІНА ІМЕННИКІВ
До першої відміни належать іменники жіночого роду та деякі іменники чоловічого роду, основа яких закінчується на -а, які в nominativus singularis мають закінчення -а, в genetivus singularis -ае,
наприклад: causa, ae - справа; iustitia,ae - правосуддя;
culpa, ae - вина; poena, ae - кара;
cura, ae - турбота; controversia, ae - суперечка;
Іменники чоловічого роду І відміни вказують на заняття чи етнічну належність: poēta, ae - поет;
pirāta, ae - пірат; nauta, ae - моряк;
agrīcola, ae - землероб; Scytha, ae - скіф.
Відмінникові закінчення іменників I відміни
|
Singularis |
Pluralis |
||||
Nom. |
-a |
magistra |
nauta |
-ae |
magistrae |
nautae |
Gen. |
-ae |
magistrae |
nautae |
-arum |
magistrarum |
nautarum |
Dat. |
-ae |
magistrae |
nautae |
-is |
magistria |
nautis |
Acc. |
-am |
magistram |
nautam |
-as |
magistras |
nautas |
Abl. |
-a |
magistra |
nauta |
-is |
magistris |
nautis |
Voc. |
-a |
magistra |
nauta |
-ae |
magistrae |
nautae |
3.ПЕРША ВІДМІНА ПРИКМЕТНИКІВ
Прикметники узгоджуються з іменниками в роді, числі і відмінку. В латинській мові вони ставляться після означувального слова. За першою відміною відмінюються прикметники жіночого роду з закінченням -а: magna - велика, parva - маленька, bona - хороша, antiqua - старовинна, pulchra - красива.
|
Singularis |
Pluralis |
Nom. |
Lingua Latīna |
Voc Linguae antiquae |
Gen. |
linguae Latīnae |
linguārum antiquārum |
Dat. |
linguae Latīnae |
linguis antiquis |
Acc. |
linguam Latīnam |
linguas antiquas |
Abl. |
lingua Latiīna |
linguis antiquis |
Voc. |
lingua Latīna |
linguae antiquae |
4.ДОПОМІЖНЕ ДІЄСЛОВО ESSE /бути/ PRAESENS INDICATIVI ACTIVI
Singularis |
|
|
Pluralis
|
|
|
persona 1 |
sum |
(я) є |
persona prima |
sumus |
(ми) є |
persona 2 |
es |
(ти) є |
persona 2 |
estis |
(ви) є |
persona 3 |
est |
(він, вона) є |
persona 3 |
sunt |
(вони) є |
Латинське дієслово esse “бути” може мати самостійне значення, тоді воно перекладається словами “перебувати, мешкати, жити”: Bestiae in silvis sunt. Дикі тварини живуть у лісах. Але найчастіше це дієслово вживається як дієслово-зв’язка і, на відміну від української мови, майже ніколи не випускається: Scientia potentia est. Знання — сила. Відмінком підмета та іменної частини присудка в латинській мові завжди є називний відмінок. Тому речення “Латинська мова — це давня мова” і “Латинська мова є давньою мовою” латиною може бути записане лише так: Lingua Latina est lingua antiqua.
Заперечення в латинській мові може виражатися за допомогою частки non: Inter dominum et servum amicitia non est — Між хазяїном і рабом немає дружби, або за допомогою заперечного слова: Inter dominum et servum nulla amicitia est — Між хазяїном і рабом нема ніякої дружби.