Дні тижня
Староримський тиждень налічував вісім днів. Дев’ятий день називався nundīnae, ārum, f. Цього дня відбувався торг, налагоджувались урядові справи.
З часів Авґуста було запроваджено семиденний, так званий планетний тиждень, його узаконив імператор Констянтин 321 р. Констянтин Великий узаконив вільний від праці день – dies Solis (неділя).
Dies Solis – день Сонця, неділя. Неділю за часів християнства називали dies dominĭca, що означає «господній день».
Dies Lunae – день Місяця, понеділок. Dies Martis – день Марса, вівторок.
Dies Mercurii – день Меркурія, середа. Dies Iovis – день Юпітера, четвер.
Dies Venĕris – день Венери, п’ятниця. Dies Saturni – день Сатурна, субота.
Навчально - методична література
Скорина ЛП., Чуракова ЛЛ. Латинська мова для юристів.- К.: Атіка., 2006.-416с.
Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник.-К.:Юрінком Інтер, 2006.-512с. Ревак Н.Г., Cулим В.Т. Латинська мова 2-ге вид., виправлене і доповнене. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 415
ТЕМА: Граматична будова латинської мови. Іменник – nomen substantīvum
План
Загальна характеристика іменника. Перша відміна іменників.
Відмінювання дієслова esse у теперішньому часі та будова речень із дієсловом-зв’язкою.
Контрольні питання. Вправи. Афоризми
МЕТА: формування базових знань з граматики латинської мови, які необхідні для фахового сприйняття міжнародної юридичної термінології.
Латинська мова за своєю граматичною будовою належить до індоєвропейських мов флективного синтетичного типу.
У мовах синтетичного типу слово одночасно виступає як лексична і граматична одиниця, оскільки змінна флексія слова (особові закінчення в системі дієвідмін, відмінкові закінчення в системі відмін тощо) визначає його відношення до інших слів речення. Наприклад, legit (він читає), legĭtis (ви читаєте); форма librum (знахідний відмінок однини іменника liber (книжка) вимагає в реченні перехідного дієслова тощо.
Синтетичні мови протистоять аналітичним мовам, в яких слово переважно є лексичною одиницею, а граматичні зв’язки передаються службовими словами (допоміжні дієслова, особові займенники в системі дієвідмін, прийменники в системі відмін) чи порядком слів у реченні.
У мовах синтетичного типу трапляються аналітичні утворення, зокрема, часи і форми перфектного пасивного ряду, І і ІІ описові дієвідміни в латинській мові.
Аналітичні (описові) утворення в класичній латинській мові були тільки тенденцією розвитку, не змінюючи загального синтетичного характеру мови.
Із сучасних мов до синтетичних належать українська, польська, чеська, російська, німецька, до аналітичних – англійська, французька.
Частини мови
Частини мови поділяються на змінні й незмінні.
Змінні частини мови Незмінні частини мови
1. Іменник – nomen substantīvum 1. Прислівник – adverbium
2. Прикметник – nomen adiectīvum 2. Прийменник – praepositio
3. Займенник – pronōmen 3. Сполучник – coniunctio
4. Числівник – nomen numerāle 4. Частка – particŭla
5. Дієслово – verbum 5. Вигук – interiectio
Схема частин мови
