Ignorantia juris nocet, ignoratio facti non nocet. Незнання закону не є виправданням, незнання факту є виправданням (формула римського права).

Ignorantia non est argumentum. Незнання — це не доказ (Спиноза).

Imperitia pro culpa habētur. Незнання ставиться в провину (формула римського права).

Impossibilium nulla est obligatio. Неможливе не може ставитися в обов'язок (формула римського цивільного права).

In camĕra. У кабінеті (слідчого), не вносячи в засідання.

In contumaciam. «У відповідь на завзятість»; заочно (юридична формула, що означає заочне винесення судового вироку у випадку неповажної неявки обвинувачуваного в суд).

In dubiis reus est absolvendus. У сумнівних випадках обвинувачуваний звільняється від переслідування (одне з основних положень класичної школи кримінального права).

In dubio mitius. У сумнівному випадку – більш м'яке рішення (принцип римського права).

In dubio pro reo. У випадку сумніву – на користь обвинувачуваного.

In flagranti delicto. « При палаючому злочині», «у розпалі злочину», тобто на місці злочину, у момент здійснення злочину.

In ipso actu. При самій дії; у момент здійснення (юридичний термін).

In judicando criminōsa celerĭtas. У проведенні суду поспішність злочинна.

In loco delicti. На місці злочину.

In pleno. у повному складі.

Injuria reālis. Образа дією.

Injuria verbālis. Образа словом.

Interpretatio abrŏgans. тлумачення, що скасовує (тлумачення якого-небудь закону, що позбавляє його реального значення).

Ipso jure. У чинність самого права, автоматично.

Is fecit, cui prodest. Зробив той, кому вигідно (формула римського права).

Januis clausis. При закритих дверях (юридична процесуальна формула).

Jure divīno. « По божественнім праві», згідно з релігійними законами.

Jure humāno. « За людським законом», згідно із природнім правом.

Juris praecepta sunt haec: honeste vivĕre, altĕrum non laedĕre, suum cuīque tribuĕre. Приписання закону зводяться до наступного: чесно жити, не кривдити інших, кожному відплачувати по заслугах (Дигесты).

Jus civīle. Цивільне право.

Jus gentium. «Право народів», міжнародне право.

Jus commūne. Загальне право.

Jus crimināle. Кримінальне право.

Jus naturāle. Природнє право.

Jus genĕris humāni. «Право роду людського», тобто природнє право людини.

Jus privātum. Приватне право.

Jus publĭcum. Публічне право.

Jus scriptum. Писаний закон ( на відміну від неписаного закону, тобто звичаєвого права).

Jus est ars boni et aequi. Право є мистецтво добра й справедливості.

Jus gladii. «Право меча», право на застосування збройної сили.

Jus puniendi. Право покарання.

Jus retorsiōnis. Право відплати.

Jus taliōnis. Право на рівну відплату («око за око, зуб за зуб»).

Jus repraesentatiōnis. Право представництва.

Jus suffragii. Право голосування, право обирати.

Jus strictum. «Строге право» (формула римського права, що дозволяє протиставити строго формальному застосуванню правових норм більш поглиблене тлумачення їх з урахуванням вимог bona fides – «сумлінності»).

Jus summum saepe summa malitia est. Вище право часте є вище зло.

Jus utendi et abutendi. «Право користування й використання», право користуватися річчю за своїм розсудом, тобто право власності.

Jus ad rem. «Право до речі», тобто право на річ, обмежене особливою угодою.

Jus primae occupatiōnis. Право першого захоплення.

Jus vitae ac necis. Право розпоряджатися життям і смертю (право глави родини розпоряджатися життям і смертю членів родини, у яку входили й раби).

Justitia est constans et perpetua voluntas suum cuīque tribuĕre. Справедливість є постійна й незмінна воля кожному відплачувати по заслугах.

Justitia in suo cuīque tribuendo cernĭtur. Справедливість проявляється у воздаянии кожному по його заслугах.

Justitia regnōrum fundamentum. Правосуддя – основа держави.

Legem brevem esse oportet. Закон повинен бути коротким (юридичний афоризм).

Lex homĭnes recte facĕre jubet, vetat delinquĕre. Закон велить людям надходити правильно й забороняє робити провини.

Lex laesae majestātis. Закон про образу величності (у прадавньому Римі – завдання збитків гідності римського народу).

Lex posterior derŏgat priōri. Пізнішим законом відміняється більш ранній.

Lex retro non agit. Закон не має зворотної чинності.

Lex speciālis derŏgat generāli. Спеціальний закон скасовує дію ( для даної справи) загального закону.

Lex taliōnis. «Закон рівної відплати» (закон, заснований на принципі: око за око, зуб за зуб; самий яскравий прояв – кревна помста).

Libellus accusatorius. Обвинувальний висновок.

Libellus appellatiōnis. Апеляційна скарга.

Libellus conventiōnis. Позовна заява.

Libĕrum veto. Вільне «забороняю», вільне вето (право накладення одноособової заборони на постанову законодавчих зборів).

Manifestum non eget probatiōne. Очевидне не має потреби в доказі.

Maxĭmum jus est saepe maxĭma injuria. Вищий закон часто є найбільшою несправедливістю (зайво суворе застосування закону часто приводить до несправедливості).

Mors civīlis. «Цивільна смерть»; позбавлення всіх цивільних прав.

Mutatis mutandis. Внеся відповідні зміни.

Nemĭnem laedit, qui suo jure utĭtur. Нікого не кривдить той, хто користується своїм правом.

Nemo debet bis punīri pro uno delicto. Ніхто не повинен двічі каратися за один злочин.

Nemo jure suo uti cogĭtur. Ніхто не зобов'язано користуватися своїм правом.

Nemo prudens punit, quia peccātum est, sed ne peccētur. Усяка розумна людина карає не тому, що була зроблена провина, але для того, щоб він не відбувався надалі (Сенека).

Non bis in idem. «Не двічі за те саме»; не повинне бути двох стягнень за одну провину.

Nudum jus. «Голе право», тобто право без можливості його реалізації.

Nullīus in bonis. «У нічиїй власності» (формула римського права).

Nullum crimen sine poena, nulla poena sine lege, nullum crimen sine poena legāli. Ні злочину без покарання, немає покарання без закону, немає злочину без законного покарання (формула римського права).

Onus probandi. «Тягар доказу», обов'язок приводити доказу (обов'язок однієї із двох сторін, що сперечаються, підкріпити свою позицію позитивними доводами).

Ope exceptiōnis. У порядку заперечення.

Optĭmus testis confĭtens reus. Визнання обвинувачуваного – кращий свідок (думка середньовічних юристів).

Pacta sunt servanda. Договори слід виконувати (положення міжнародного права)

Partĭceps crimĭnis. Співучасник злочину (юридичний термін).

Patria potestas. Батьківська влада ( по римськім цивільнім праві – влада глави родини над іншими її членами: дружиною, дітьми, рабами).

Per contumaciam. Через завзяту неявку відповідача.

Persōna (non) grata. Особа (не), що користується довірою.

Privilegium odiōsum. «Ненависний привілей» (особливе правове становище, пов'язане зі збитком для його власника).

Pro poena. На кару.

Pro tribunāli. У судовім засіданні.

Probatio liquidissĭma. Очевиднейшее доказ (юридичний термін).

Qui jure suo utĭtur, nemĭni facit injuriam. Хто користується своїм правом, той не порушує нічийого права (юридична формула).

Qui prior est tempŏre, potior est jure. «Хто раніше за часом, той колись по праву» (хто з'явився раніше, користується законною перевагою).

Qui tacuit, cum loqui debuit et potuit, consentīre vidētur. Хто промовчав, коли міг і повинен був говорити, той розглядається як согласившийся (положення римського права).

Quis? Quid? Ubi? Quibus auxiliis? Cur? Quomŏdo? Quando? Хто? Що? Де? Із чиєю допомогою? Для чого? Яким чином? Коли? (Схема питань, призначених для з'ясування обставин справи).

Quod non est in actis, non est in mundo. Чого немає в документах, то не існує

Quod non licet femĭnis, aeque non licet viris. Що недозволено жінкам, те рівно недозволено чоловікам (формула римського права, що зрівнювала чоловіків і жінок

Reformatio in pejus. «Зміна до гіршого», застосування вищою судовою інстанцією більш строгої санкції в справі, яка розглядається нею по скарзі засудженого.

Regīna probatiōnum. Цариця доказів (так розглядалося в середньовічній юриспруденції визнання своєї провини підсудним – як самий вірний доказ).

Reo absente. У відсутності відповідача.

Res fungibĭlis. Замінна річ (термін римського права; такими речами називаються ті, які в договорах визначаються простим рахунком, заходом: стільке-то пудів жита й т.п.).

Res inter alios acta aliis neque nocēre, neque prodesse potest. Рішення позову між двома особами не може бути ні на шкоду, ні на користь для третьої особи (норма римського права).

Res judicāta pro veritāte habētur. Судове рішення повинне ухвалюватися за істину (положення римського права).

Res judicāta. «Вирішена справа», тобто юридичний прецедент.

Res nullīus cedit primo occupanti. Нічия річ надходить у власність першого, що опанував нею (положення римського права).

Reus in exceptiōne fit actor. Заперечуючи проти позову, відповідач стає позивачем.

Scire leges non hoc est verba eārum tenēre, sed vim ac potestātem. Знання законів укладається не в тому, щоб пам'ятати їхні слова, а в тому, щоб розуміти їхній зміст.

Semel heres — semper heres. Один раз спадкоємець завжди спадкоємець ( тобто від прийнятого спадщини не можна відмовлятися).

Sententia absolutoria. Виправдувальний вирок.

Sine beneficio deliberandi atque inventarii. Без пільги міркування й описи (формула римського права спадкування).

Sine provocatiōne. Без права оскарження.

Stare decīsis. Дотримуватися прецедентів.

Sub judĭce. У стадії обговорення (юридичний термін).

Sui juris. «Власного права» (термін римського права, що означає повноту цивільних прав).

Sum crimĭne falsi. Під страхом обвинувачення в порушенні клятви (юридична формула).

Summum jus – summa injuria. «Вище право – вища несправедливість»; вища законність – вище беззаконня ( про необхідність уникати крутійства й неправильного тлумачення права).

Suum cuīque. Кожному своє, тобто кожному те, що йому належить по праву, кожному по заслугах (положення римського права).

Tacĭta locatio. «Мовчазне наймання», автоматичне продовження договору на новий строк при відсутності заперечень.

Testes muti. Німі свідки (у римськім кримінальнім праві – речові докази здійснення злочину).

Testis unus — testis nullus. Один свідок — не свідок (одне з положень римського права).

Ubi emolumentum, ibi onus. «Де вигода, там і тягар», тобто права спричиняють обов'язки.

Ultra posse nemo obligātur. Нікого не можна зобов'язати понад його можливості (юридична норма)

Ultra vires. З перевищенням правочину.

Utĕre et abutĕre. Користуйся і використовуй (формулювання прав власника в римськім праві).

Uti lingua nuncupassit, ita jus esto. « Як поименует мовою, так так буде право» (нехай уважається правовим зобов'язанням те, що людина сказала, а то, що він подумав; юридичне правило, що сходить до законів XII таблиць).