Л абораторна робота №8

Тема: Фізіологія серця.

Актуальність теми:

Знання фізіологічних показників роботи серця дасть змогу запідозрити

патологічні зміни та вчасно внести корекцію в при складанні оздоровчої

та реабілітаційної програми, а також проводити контроль стану здоровя з

метою запобігання ускладнень з боку серцево – судинної системи.

Знати:

1. Анатомічні особливості будову серця.

2. Серцевий цикл.

3. Фізичні властивості міокарду.

4. Фізіологічні властивості міокарду.

5. Фізіологічні показники роботи серця.

Вміти:

1. Оцінити фізіологічні показники роботи серця.

2. Проаналізувати ЕКГ.

Питання для самостійного вивчення:

1. Еволюція кровоносної системи (тези).

2. Кровопостачання серця.

3. Метаболізм і енергетика серця.

4. Сучасні інструментальні методи дослідження серця.

Рекомендована література.

Філімонов В.І. Нормальна фізіологія. – К.: Здоров’я. – 1994.- 594с. (стор 287 – 323)

Чайченко Г.М. Фізіологія людини і тварин. – К.: Вища школа. – 2003 – 464с. (стор 52 – 74)

Цибенко О.І. Фізіологія серцево – судинної системи. – К.: Фітосоціоцентр. – 2002 – 248с. (стор. 55 – 62)

Інтернет – ресурси:

http://meduniver.com/Medical/Physiology/

Завдання для самоконтролю.

Завдання1

Дайте відповідь на питання:

1. Які судини забезпечують кровопостачання серця?

2. Які речовини, крім глюкози, енергетично забезпечують міокард?

3. За рахунок якого механізму серце забезпечується енергією?

4. Назвіть сучасні методи дослідження серця.

Завдання 2

Замалюйте провідну систему серця.

Завдання 3

З амалюйте схематично стандартні відведення.

Завдання 4

Підпишіть ЕКГ

Завдання 5

Вирішіть ситуаційну задачу:

Розрахуйте хвилинний об’єм крові чоловіка 30 років, якщо ЧСС – 72 уд\хв, а систолічний об’єм крові 50мм.

Висновок:

Інформаційний блок

СУЧАСНІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕРЦЯ

Фізична реабілітація, яка широко застосовує механотерапію потребує чіткого контролю за станом пацієнта. Одним з інформативних методів діагностики є електрокардіограма.

Електрокардіографія — метод графічної реєстрації з поверхні тіла електричних явищ, які виникають в серцевому м'язі під час серцевого циклу. Крива, яка відображає електричну активність серця, називається електрокардіограмою (ЕКГ). Таким чином, ЕКГ — це запис коливань різниці потенціалів, які виникають в серці під час його збудження.

Електрокардіографія є одним з основних методів дослідження серця і діагностики захворювань серцево-судинної системи. Цей метод широко використовується для функціонального дослідження серцево-судинної системи. Поєднання електрокардіографічного дослідження з функціональними пробами допомагає виявити приховану коронарну недостатність, перехідні порушення ритму, проводити диференційний діагноз між функціональними та органічними порушеннями.

Зубець Р - передсердний комплекс, що відображає процес поширення збудження (деполяризації) передсердь.

Амплітуда зубця Р становить 0,5-2,5 мм. Тривалість його не перевищує 0,1 с (коливається від 0,07 до 0,1 с).

Сегмент PQ. - відповідає часу поширення збудження від синусового вузла до скорочувального міокарда шлуночків. Цей показник включає в себе зубець Р і сегмент PQ і виміється від початку зубця Р до початку шлуночкового комплексу. Протривалість інтервалу PQ у нормі становить 0,12-0,20 с (до 0,21 с при брадикардії).

Комплекс QRS - шлуночковий комплекс, що формується в процесі деполяризації шлуночків.

Зубцем Q позначається перший зубець шлуночкового комплексу, якщо він спрямований вниз. Таким чином, в шлуночкового комплексу може бути лише один зубець Q.

Зубець R - будь-який зубець шлуночкового комплексу, спрямований вгору від ізолінії, тобто позитивний.

Зубець S - негативний зубець, наступний за позитивним зубцем, тобто зубцем

Зубець T - відображає процес швидкої кінцевої реполяризації міокарда шлуночків.

Загальна тривалість комплексу QRS, представляє час внутрішньошлуночкової провідності, складає 0,07-0,1 с.

Інтервал QT - електрична систола серця. Цей показник вимірюється по відстані від початку шлуночкового комплексу до кінця зубця Т.

Інтервал QT вважається нормальним, якщо його фактична величина не перевищує належну більше, ніж на 0,04 с.

Рентгенологічні методи.

Рентгенологічні методи є невід'ємною частиною обов'язкового лабораторно-інструментального дослідження хворих із захворюваннями серцево-судинної системи. Вони дозволяють отримати важливу об'єктивну інформацію:

1) про зміну розмірів і конфігурації серця, обумовленому дилатацією різних його відділів дилятаційна кардіоміопатія ;

2) про зміну положення і розмірів крупних магістральних судин (аорти і легеневої артерії);

3) про стан легеневого кровообігу і т.д.

Рентгенологічне дослідження серця і крупних судин обов'язково включає дві основні методики — рентгеноскопія і рентгенографія, які істотно доповнюють один одного.

При рентгеноскопії є можливість спостерігати природну картину пульсуючого серця і судин.

Методика рентгенографії дає можливість обєктивізувати численні деталі зміни тіні серця, зареєстровані в стандартних позиціях, і проводити достатньо точний кількісний аналіз виявлених порушень.

Томографія

Дослідження томографії найчастіше використовують для оцінки стани судин малого круга кровообігу, для визначення розмірів серця і крупних судин.

Рентгенівська комп'ютерна і магнітно-резонансна томографія

Рентгенівська комп'ютерна томографія (РК-томографія) і магнітнорезонансна томографія (МР-томографія) є одними з найбільш перспективних і високоінформативних методів візуалізації серця і крупних судин. Отримання за допомогою РК-томографії послідовних тонких поперечних і подовжніх зрізів, особливо у поєднанні з введенням контрастної речовини, дозволяє отримати зображення серця з високим дозволом. При цьому виразно виявляються окремі камери серця, зони інфаркту і ішемії міокарда, аневризми лівого шлуночку, внутрішньосерцеві тромби, відповідні зміни аорти, легеневої артерії, перикарду і т.п.

Ехокардіографія.

Ехокардіографія — це метод дослідження структури і функції серця, заснований на реєстрації відображених імпульсних сигналів ультразвука, що генеруються датчиком з частотою близько 2,5–4,5 Мгц.

Віддзеркалення ультразвукової хвилі відбувається на межі розділу двох середовищ з різною акустичною щільністю , причому тільки в тому випадку, якщо розміри об'єкту перевищують довжину ультразвукової хвилі (1–1,5 мм). Відображений сигнал ультразвуку («луна») уловлюється датчиком і передається в комп'ютерну систему обробки інформації і залежно від інтенсивності сигналу відображається на екрані дисплея у вигляді яскравих крапок, що зливаються в зображення досліджуваного об'єкту.