8. Правопис пам’яток

Правопис старослов’янських пам’яток характеризувався певною унормованістю. Написання було без інтервалів між словами, з використанням надрядкових знаків та обмеженим використанням розділових знаків.

1 Паннонія – давня провінція Римської імперії, розташована на території західної частини сучасної Угорщини, частини Австрії, Хорватії, Сербії, Словенії, Словаччини та Боснії і Герцеговини. У ІХ ст. територія Паннонії частково входила до Великоморавської держави, згодом тут утворено Паннонське (Блатенське) князівство з центром у місті Блатноград. Як державне утворення Паннонія існувала до Х ст., а після її знищено навалою мадярів.

2 Прабатьківщина слов’ян – територія, яку займали давні слов’яни в часи до розселення на історично засвідчені місця проживання. У наш час існують теорії дунайського, скіфо-сарматського, вісло-дніпровського та вісло-одерського походження слов’ян.

3 Треба пам’ятати, що латинською мовою створено не лише церковні, а й світські твори.

4 Велика Моравія – держава, що виникла в IX–X ст. в історичній області Моравія в басейні річки Морава, де жили західнослов'янські племена, предки чехів та словаків.

5 Лавров П. Кирило та Мефодій в давньослов’янському письменстві. Додатки. К., 1928. С. 274–275.

6 У 863 р. (864 р.) за правління князя Бориса-Михаїла (852–889) у Болгарії запроваджено християнство.

7 Херсонес Таврійський (за середньовіччя Херсон, у слов’янських джерелах Корсунь) – грецьке місто-держава у південно-західній частині Кримського півострова. Засноване греками як колонія у V ст. до н.е., перестало існувати в XV ст. Нині – історико-археологічний музей-заповідник на західній околиці м. Севастополя біля Карантинної гавані.

8 Лавров П. Кирило та Методій в давньослов'янському письменстві. Додатки. К., 1928. С. 254.

9 Дограмаджиева Е. Проблемы понятия “староболгарские памятники” // Старобългаристика. София, 1988. Кн. 4. С. 3–11.

10 Кожний цикл богослужбових пісноспівів цих авторів складається з певного числа пісень, а кожна пісня – з кількох тропарів, перші літери яких утворюють зв’язний текст – акровірш. Тексти датують 90-ми роками IХ ст.

11 – слов’янізована форма праболгарського вищого адміністративного титулу ічіргу боїла за часів Першoгo болгарського царства (681–1018).

12 Таке письмо виникло на початку І тисячоліття до н. е. Консонантне письмо, в якому знаками позначали тільки приголосні звуки, виникло у другій половині ІІ тисячоліття до н. е.

13 Зазвичай говорять про два види глаголиці: древнішу “круглу”, також відому як болгарська, і пізнішу “ламану”, або хорватську, яку обмежено використовують у богослужінні до нашого часу. Склад останньої поступово скоротився до 30 символів.

14 У давнину грецьке письмо мало дві різновидності: унціал (устав), що його використовували для урочистих текстів, і курсив (скоропис). У VIII-IX ст. з’являється мінускул – тип письма, в якому поєднані ознаки унціального і курсивного почерків. Маюскули – назва великих літер.

15 При транслітерації глаголичних текстів кирилицею букву “гервь” (É) умовно передають літерою ћ.

16 Тотожний графічний вигляд і те ж звукове значення має цей знак у самаритянському письмі, дещо видозмінений вигляд має літера у класичному єврейському шрифті, у деяких арабських графіках, у коптській азбуці і под.

17 Оскільки для позначення одиниць, десятків і сотень необхідно 27 знаків, а в класичній грецькій азбуці було лише 24 знаки, у ролі цифр греки використовували ще три знаки – стигма, коппа і сампі для позначення відповідно 6, 90, 900.

15