II. Старослов’янські пам’ятки

1. Назви старослов’янських пам’яток

Назви умовні, походять від:

а) назви місця, де знайдено пам’ятку (назва монастиря, міста, місцевості), наприклад:

Зографська Євангелія (рукопис зберігався у Зографському монастирі на Афоні);

Київські листки (пам’ятку, завезену до Києва єрусалимським архимандритом Антоніном у 1862 р., зберігали у Київській духовній академії);

Добруджанський напис (датований 943 р. напис на будівельному блоці з фортеці біля села Мірча Вода, Північна Добруджа (сьогодні – Румунія));

б) від прізвища особи, що знайшла або придбала пам’ятку, наприклад:

Ассеманієва Євангелія (купив у монахів у Єрусалимі папський бібліотекар Йосиф Ассемані), збірник Клоца (частина великої збірки житій і проповідей, що її віднайдено у бібліотеці графа Клоца у м. Тренто, Італія);

в) від імені писаря, що переписував текст, наприклад:

Савина книга (у пам’ятці є кілька приписок з ім’ям попа Сави: “  p”);

г) від імені того, для кого переписували текст:

Остромирова Євангелія (переписана руським писарем Григорієм у 1056–1057 рр. для новгородського посадника Остромира).

2. Класифікації старослов’янських пам’яток

У спеціальній літературі (граматики старослов’янської мови, словники, каталоги рукописів, монографії тощо) до корпусу старослов’янських пам’яток зараховують близько 60 джерел. Певну частину пам’яток згадано всіма авторами. Це вісім рукописів: Зографська, Маріїнська та Ассеманієва Євангелії, Супрасльський рукопис, Савина книга, Синайський псалтир, Синайський євхологій (требник), збірник Клоца. Інша частина списку варіативна в окремих авторів.

Деякі науковці виступають за включення до корпусу старослов’янських (староболгарських) пам’яток лише текстів, записаних або списаних у встановлених хронологічних межах (IХ–ХI ст.) виключно у болгарському мовному середовищі⁹.

Пам’ятки IХ–ХI ст., які дійшли до нас, це:

- рукописи (пергаментні книги або окремі аркуші пергаментних книг);

- епіграфічні тексти (написи), виконані на камені, штукатурці або кераміці;

- підписи на документах;

- акровірші Климента та Наума – учнів солунських братів, а також Константина Преславського¹⁰.

Класифікації пам’яток здійснюють з огляду на:

а) азбуки, якими вони написані: глаголичні, кириличні та пам’ятки, написані латиницею:

глаголичні: Підпис Григорія, 982 р.; Київські листки, або Київський місал; Зографська євангелія; Маріїнська євангелія; Ассеманієва євангелія; Збірник Клоца; Синайський псалтир; Синайський євхологій, або Синайський требник; Боянська євангелія, або Боянський палімпсест; Празькі уривки; Охридська євангелія, або Охридські глаголичні листки; Македонський глаголичний листок.

кириличні: Напис болгарського царя Самуїла, 993 р.; Добруджанський напис; Напис на могилі чергубилі Мостича¹¹; Листки Ундольського; Савина книга; Енінський апостол; Супрасльський рукопис; Хіландарські листки; Македонський кириличний листок; Новгородські, або Куприянівські листки.

латинською графікою: Фрейзінгенські, або Мюнхенські, уривки.

б) мовні особливості (редакції або ізводи).

Хронологічну класифікацію пам’яток здійснити неможливо: переважна більшість джерел недатована. Датованими є лише кілька написів (наприклад, напис 921 року, знайдений у с. Крепча біля м. Тарговиште, Болгарія; Добруджанський напис 943 р., Румунія; виконаний на могильній мармуровій плиті напис царя Самуїла 993 р., відкритий у с. Герман біля Преспанського озера, Македонія) та підписів (Зографський підпис ігумена Макарія 980 р.; виконаний глаголичними буквами на Іверській грецькій грамоті підпис Григорія 982 р.).

Пам’ятки датують на підставі палеографічних та мовних даних. У цьому випадку хронологія може відхилятися від реальної на 25–50 років.

У слов’янських пам’ятках літочислення вели від створення світу. Напис царя Самуїла зроблено у 6501 р. від створення світу; Варошський напис – у 6504 р.

Щоби визначити дату за літочисленням, прийнятим у наші дні, треба пам’ятати про два літочислення: за візантійським літочисленням віднімаємо від зазначеної у пам’ятці дати 5508 років, за александрійським – 5500 років. За александрійським літочисленням визначають дату моравської місії слов’янських просвітителів Константина та Методія.