
- •Тема 1 цивільне право як наука, навчальна дисципліна та галузь прива
- •1.1 Поняття цивільного права як приватного права
- •1.2 Предмет та метод цивільного права
- •1.3 Функції цивільного права
- •1.4 Принципи цивільного права
- •1.5 Система цивільного права
- •1.6 Поняття, предмет та методи цивільного права як науки
- •1.7 Цивільне право як навчальна дисципліна
- •Тема 2 підстави виникнення цивільних прав та обов’язків. Захист цивільнихправ і інтересів
- •2.1 Поняття цивільних правовідносин
- •2.2 Елементи цивільних правовідносин
- •2.3 Види цивільних правовідносин
- •2.4 Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин
- •2.5 Здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків
- •2.6 Способи захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •2.7 Юрисдикційні форми захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •2.8 Самозахист суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •Тема 3. Фізична особа як суб’єкт цивільного права
- •3.1 Поняття фізичної особи
- •3.2 Цивільна правоздатність фізичної особи
- •3.3 Цивільна дієздатність фізичної особи
- •3.4 Місце проживання фізичної особи та його цивільно-правове значення.
- •Тема 4. Обмеження дієздатності фізичної особи. Визнання фізичної особи недієздатною
- •4.1 Обмеження дієздатності фізичної особи
- •4.2 Визнання фізичної особи недієздатною.
- •Тема 5. Визнання особи безвісно відсутньою або об’ява її померлою
- •5.1 Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- •5.2 Оголошення фізичної особи померлою
- •Тема 6 фізична особа-підприємець
- •Тема 7 опіка та піклування
- •5.1 Поняття опіки та піклування
- •5.2 Права та обов’язки опікунів та піклувальників
- •5.2 Припинення опіки та піклування
- •Тема 8. Поняття та ознаки юридичної особи
- •8.1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •8.2 Класифікація юридичних осіб
- •8.3 Створення юридичної особи
- •8.4 Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність юридичної особи
- •8. Органи юридичної особи
- •8.2 Припинення юридичних осіб
- •Тема 9 підприємницькі товариства
- •9.1 Організаційно-правова форма юридичної особи
- •9.2 Види підприємницьких товариств
- •Тема 10. Види господарських товариств
- •10.1 Непідприємницькі товариства
- •10.2 Об'єднання громадян
- •10.3 Філії та представництва
- •Тема 11 об’єкти цивільних прав
- •11.1 Загальні положення
- •11.3. Гроші та валютні цінності
- •11.4. Цінні папери
- •11.5. Дії (результати робіт, послуги)
- •11. 6. Нематеріальні блага
- •11.7 Особисті немайнові блага фізичної особи
- •Тема 12 загальні положення про правочини. Правові наслідки невиконання сторонами вимог закону при укладенні правочину
- •12.1 Поняття правочину та його ознаки
- •12.2 Види правочинів
- •12.3 Умови дійсності правочину
- •12.4 Способи волевиявлення. Форма правочину
- •12.5 Державна реєстрація правочину
- •12.6 Недійсність правочину
- •12.7 Правові наслідки недійсності правочину. Визнання нікчемного правочину дійсним
- •Тема 13 представництво
- •13.1 Загальні положення про представництво
- •13.2 Підстави виникнення та види представництва
- •13.3 Комерційне представництво
- •13.5 Представництво без повноважень або з їх перевищенням
- •Тема 14 визначення й обчислення строків
- •14.1 Поняття і обчислення строків
- •14.2 Види цивільно-правових строків та термінів
- •Тема 15 позовна давність
- •15.1 Поняття та види позовної давності
- •15.2 Початок перебігу, зупинення і перерив строків позовної давності
- •15.3 Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності
- •Тема 16 загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи
- •16.1 Поняття та види особистих немайнових прав
- •16.2 Цивільно-правова охорона та захист особистих немайнових прав
- •Тема 17 особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Тема18 особисті немайнові права, що забезпечують соціальне існування фізичної особи
- •Тема 19 право власності
- •19.1 Право власності в об'єктивному та суб'єктивному розумінні
- •19.2 Форми та види права власності
- •19.3 Суб'єкти права власності
- •19.4 Об'єкти права власності
- •19.5 Зміст права власності
- •19. 6 Загальні засади здійснення права власності
- •19.7 Поняття і види підстав набуття права власності
- •19.8 Первісні та похідні, загальні та спеціальні підстави набуття права власності
- •19.9 Момент набуття права власності
- •19.10 Підстави припинення права власності
- •19.11 Загальна характеристика та види права спільної власності
- •19.12 Загальні положення про захист права власності
- •Тема 20 право власності на землю та житло
- •Тема 21 речові права на чуже майно
- •21.1 Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •21.2 Право володіння чужим майном
- •21.3 Право обмеженого користування чужим майном (сервітут)
- •21.4 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •19.5 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •Тема 22 право інтелектуальної власності
- •22.1 Поняття права інтелектуальної власності та його джерела
- •22.2 Загальні положення інтелектуальної власності
- •Глава 35 цк містить загальні принципи використання об'єкта інтелектуальної власності іншими особами. Регулювання цих питань базується на тому, що набути право на використання інтелектуального
- •Тема 23 Поняття та сторони в зобов’язанні
- •23.1 Поняття зобов'язального права
- •23.2 Поняття та види зобов'язань
- •23.3 Підстави виникнення зобов'язань
- •23.4 Суб'єкти зобов'язань
- •Тема 24 виконання зобов’язання
- •24.1 Поняття і загальні умови виконання зобов'язання
- •24.2 Суб'єкти виконання зобов'язання
- •24.3 Предмет виконання зобов'язання
- •24.4 Спосіб, строк (термін) та місце виконання зобов'язання
- •24.5 Підтвердження виконання зобов'язання
- •24.6 Правові наслідки порушення зобов'язання
- •24.7 Загальні положення про правові наслідки порушення зобов'язання
- •24.8. Відповідальність за порушення зобов'язання як правовий наслідок порушення зобов'язання
- •Тема 25 забезпечення виконання зобов’язання
- •25.1 Загальна характеристика видів забезпечення виконання зобов'язання (забезпечень)
- •25.2 Неустойка
- •25.3 Завдаток
- •25.4 Порука
- •25.5 Гарантія
- •25.6 Застава
- •25.7 Притримання
- •Тема 26 припинення зобов’язань
- •26.1 Поняття та загальна характеристика припинення зобов'язань
- •26.2 Окремі підстави припинення зобов'язань
- •Тема 27 цивільно-правовий договір
- •27.1 Поняття і значення договору
- •27.2 Свобода договору
- •27.3 Види договорів
- •Тема 28 порядок укладання, зміни та розірвання договору
- •28.1 Форма та порядок укладення договору
- •28.2 Зміна та розірвання цивільно-правового договору
- •Тема 29 зміст договору
2.7 Юрисдикційні форми захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
Під формою захисту розуміється комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів із захисту суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Розрізняють дві основні форми захисту – юрисдикційну та неюрисдикційну. Порядок захисту порушених або оспорюваних суб'єктивних цивільних прав та інтересів, який здійснюється уповноваженими на те державними органами, належить до юрисдикційної форми захисту. Самозахист виступає неюрисдикційною формою захисту порушених суб'єктивних цивільних прав та інтересів.
Юрисдикційна форма захисту суб'єктивних цивільних прав полягає у здійсненні відповідних дій у межах визначеної законодавством компетенції судом, органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, а також нотаріусом. У межах юрисдикційної форми захисту виділяють загальний і спеціальний порядок захисту порушених прав. За загальним правилом, захист цивільних прав і охоронюваних законом інтересів здійснюється в судовому порядку. Право особи на звернення до суду за захистом своїх прав передбачене ст. 55 Конституції України. Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, до якої входять: місцеві суди; апеляційні суди; вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Основна маса цивільно-правових спорів розглядається районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами – місцевими загальними судами. Відповідно до ст. 22 Закону «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. А місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи). Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.
Можливість звернутися до компетентних державних органів за захистом права – найважливіша складова належного управомоченій особі права на захист. І хоча забезпечувальну сторону права не можна зводити тільки до застосування мір державного примусу, варто визнати, що використання управомоченою особою до реалізації свого права апарату державного примусу – важлива умова реальності і гарантованості цивільних прав фізичних та юридичних осіб. Саме ці форми реалізації управомоченою особою права на захист є одними з основних.
Стаття 55 Конституції України закріплює право особи на звернення за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, якщо були використані всі національні засоби правового захисту. Нині найбільш поширеними є випадки надання захисту порушених прав особи Європейським судом з прав людини, який діє на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р.
Спеціальним порядком захисту цивільних прав і охоронюваних законом інтересів вважається адміністративний порядок. Захист, здійснюваний шляхом звернення до вищого органу чи посадової особи, нетиповий для цивільного права і здійснюється лише у випадках, передбачених законом. Згідно зі ст. 17 ЦК такий захист цивільного права й інтересу здійснюється органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим і органом місцевого самоврядування. Адміністративний порядок захисту може виражатися в оскарженні дій і актів державних органів у вищестоящий стосовно них орган виконавчої влади або ж у прийнятті державними органами, наділеними відповідними повноваженнями, рішень із використанням способів захисту цивільних прав, передбачених ст. 16 ЦК, при дотриманні процедури, встановленої нормативними актами.
Таким чином, сторони цивільних правовідносин мають можливість вибору між судовим і адміністративним порядком захисту своїх прав. При цьому адміністративний порядок захисту цивільних прав застосовується тільки у випадках, передбачених законом, і рішення, прийняте в адміністративному порядку, може бути оскаржене у суді (ч. 3 ст. 17 ЦК). Згідно зі ст. 124 Конституції юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як засіб судового захисту цивільних прав і охоронюваних законом інтересів, як було зазначено раніше, виступає насамперед позов. Позов – це звернена до суду вимога про відправлення правосуддя з одного боку, і звернена до відповідача матеріально-правова вимога про виконання його обов'язку або про визнання наявності або відсутності правовідношення – з другого.
У справах окремого провадження засобом судового захисту виступає заява, а засобом захисту в адміністративному порядку – скарга.
Захист цивільного права нотаріусом, передбачений ст. 18 ЦК, здійснюється шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі в порядку і випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 р. № 20/5 нотаріуси вчиняють виконавчі написи для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172. До таких документів насамперед належать нотаріально посвідчені правочини, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Наприклад, договори купівлі-продажу з розстроченням платежу, договори оренди, застави та ін. Для одержання виконавчого напису нотаріусу подається оригінал нотаріально посвідченого договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Вчинений виконавчий напис нотаріуса підлягає виконанню Державною виконавчою службою, як і рішення, ухвала чи постанова суду в цивільних справах.
Таким чином, юрисдикційна форма захисту порушеного права та інтересу передбачає обов'язкове застосування особою певної процедури. визначеної положеннями цивільно-процесуального права. При цьому слід пам'ятати, що право на звернення за судовим захистом включає не тільки подання до суду позовної заяви чи скарги, а й можливість подання зустрічного позову чи заперечень проти позову. Сторонам також надається можливість користуватися іншими процесуальними правами, зокрема вимагати винесення рішення та примусового його виконання. Кожна з цих процесуально-правових можливостей може бути реалізована сторонами за наявності відповідних передумов, у певних часових межах і в певній специфічній процедурній формі.