Тема 3. Подання статистичних даних:

таблиці, графіки, карти

Результати статистичного зведення та групування, як правило, оформлюють у вигляді статистичних таблиць.

Статистична таблиця – це форма раціонального та наочного представлення числових даних, які характеризують явища та процеси, що досліджуються.

Таблиця за своїм логічним змістом розглядається як «статистичне речення», що має свій підмет і присудок.

Підмет таблиці характеризує об’єкт дослідження, а присудок – відображає те, що говориться про підмет за допомогою цифрових даних.

Складання статистичної таблиці здійснюється в два етапи. На першому етапі розробляється макет таблиці, на другому – таблиця заповнюється статистичними даними. Макет таблиці – це комбінація горизонтальних рядків та вертикальних граф (стовпців), на перетині яких утворюються клітини для запису відповідної інформації. Основний зміст таблиці вказується у її назві.

Таблиці можуть бути простими, груповими і комбінаційними.

Простими називаються такі таблиці, в підметі яких міститься перелік об’єктів, адміністративних і територіальних одиниць або ряд періодів, дат, що характеризуються числовими показниками (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 – Динаміка цін 1 м² муніципального житла у Москві в 1995 р. (млн грн)

Місцезнаходження житла	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень
Мітіно	3,4	3,7	4,0	4,8	5,2
Південне Бутово	3,2	3,5	3,8	4,5	4,9
Північне Бутово	3,5	3,8	4,1	4,8	5,8
Отрадне	4,5	4,9	5,3	6,0	6,5
Веєрна вулиця	5,3	5,5	5,9	7,0	7,6
Жулебіно	3,4	3,7	4,0	4,5	4,9

Групові таблиці – це таблиці, підмет яких становлять одиниці об’єкта, що досліджується, згруповані за певною суттєвою ознакою. При цьому кожна група може бути схарактеризована рядом показників (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 – Розподіл підприємств за розміром посівної площі

Групи підприємств за розміром посівної площі	Кількість підприємств у групі	Посівна площа, га	Урожайність, ц/га
I До 500 II 500-700 III 700-900 IV 900-1100 V понад 1100	3 5 16 4 3	460 680 810 1030 1270	36,3 39,6 43,8 50,6 53,2
Усього	31

Комбінаційні таблиці – таблиці, в підметі яких містяться групи за двома і більше ознаками (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 - Групування банків за обсягом капіталу і прибутком (в млн.грн.)

Обсяг капіталу	Прибуток			Разом
	До 4,4	4,4-6,6	6,6 і більше
3-6	9	8	1	18
6-9	4	8	4	16
Усього	13	16	5	34

Окрім статистичних таблиць надійно увійшли в методику наукових досліджень графічні методи, які вважаються досить важливим та ефективним знаряддям сучасної науки. Особливо велику роль ці методи відіграють у статистичних дослідженнях, де вивчаються складні взаємозв’язки соціально-економічних явищ і процесів у русі показників динаміки, а також складні переплітіння зв’язків у просторі.

Статистичні графіки використовують з метою узагальнення статистичних даних, їх аналізу.

Статистичний графік – це наочне подання і викладення статистичних даних та їх співвідношень за допомогою геометричних знаків та інших графічних засобів з метою їх узагальнення та аналізу.

Застосування графічного методу при вивченні соціально-економічних явищ досить різнопланове. Так, його використовують для порівняння обсягів певних статистичних сукупностей та ви­вчення їх складу. Прикладом може бути графічне зображення скла­ду спеціалістів певної галузі господарства за віком, статтю, фахом або обсягів і погалузевого складу валової продукції сільського гос­подарства тощо. У даному випадку роль графічного методу зво­диться до наочного представлення співвідношення окремих елеме­нтів, які утворюють досліджувану статистичну сукупність, показу зміни обсягів і структури цих сукупностей.

Об'єктами графічних зображень можуть бути процеси відтво­рення, які розглядаються в демографічній та економічній статистиці. Особливу роль відіграє графічний метод при вивченні динаміки соціально- економічних явищ, де використовують графічні характеристики радів динаміки; у статистико-географічних дослідженнях, де статистичні дані зображують у вигляді статистичних карт. Побудовою останніх займається прикладна наука – економічна картографія, у якій тісно поєднуються статистичні і географічні аспекти дослідження явищ.

Специфічною особливістю графічних зображень є їх лаконіч­ність, простота кодування інформації та однозначність тлумачення (за змістом) записів у символічній формі. До окремих особливостей статистичних графіків належать також їх виразність, універсаль­ність (для них не існує мовних перешкод), доступність для огляду тощо.

Графічна мова вважається специфічною формою наукового мислення та узагальнення. Це особлива форма інформації, яка тра­ктується в сучасних поняттях теорії пізнання як своєрідна знакова система.

Мова статистичних графіків належить до умовних символічних мов і має такі особливості:

1. двомірність графічних знаків, тобто двомірність запису. Це основна ознака графічної мови як знакової системи, джерело інформації та пізнавальної сили. Так, у двомірному символічному записі «працює на інформацію» як послідовність розташування знаків у лінійному ряду, так і їх розташування в просторі. Це, безумовно, розширює інформаційні й пізнавальні можливості графічної мови;

2. безперервність виразу. У статистичних графіках відповідна інформація представлена не окремими дискретними знаками, а взаємопов'язаною системою, геометричне орієнтованою в просторі. Цим графічна мова відрізняється, наприклад, від мови математичних формул, яка зберігає дискретність знаків і лінійну (одномірну) послідовність їх виразу (і чергування);

3. відокремленість викладу. Статистичні графіки як знаряддя наукової інформації відособлюються від тексту взаємопов'язаної за змістом інформації, яка подається в усній або письмовій формі. Мова ж математики (фізики чи хімії), як правило, пов'язана з такими формами подання інформації.

Своєрідність статистичного графіка як знакової системи поля­гає і в тому, що основним засобом передачі інформації при такому способі зображення є не знаки-коди, а знаки-образи.

Предметом дослідження при визначенні статистичного графіка є статистичні дані про масові суспільні явища і процеси. Саме в цьому полягає відмінність статистичних графіків від графіків узагалі. Вони являють собою не просту ілюстрацію явищ, а дають нове знання про предмет дослідження, відображуючи ті розумові побудови, які вивчає статистична наука і практика.

Статистичний графік являє собою рисунок, який описує статистичні сукупності умовною мовою геометричних знаків тієї чи іншої форми: крапок, ліній, площин, фігур та різних їх комбінацій. У більшості випадків статистичних графіків використовують не об'ємне зображення, складне за побудовою, а площинне. Площинне зображення досить різноманітне за формою і водночас має ті ж самі складові елементи. Розглянемо основні з них.

Поле графіка – це простір, у якому розміщуються геометрич­ні або інші графічні знаки, що утворюють графік. Розмір поля гра­фіка залежить від його призначення і характеризується розміром та пропорціями сторін. З погляду естетичних вимог і зорового сприй­няття зображених даних рекомендується співвідношення сторін: від 1:1,3 до 1:1,5. Найзручнішим для візуального сприйняття вважається формат, сторони якого знаходяться у співвідношенні 1:2. Таке співвідношення одержують, коли довша сторона прямокутника до­рівнює діагоналі квадрата, побудованій на короткій стороні прямокутника. Ідеальні графіки прямокутної форми зі співвідношенням сторін 3:5, 5:8, 8:13 і т.д. Такі співвідношення сторін відомі під назвою «правило золотого перетину», згідно з яким висота прямокутника відноситься до його основи як основа до висоти плюс основа. Якщо статистичні графіки представлені у формі рівнобічного три­кутника, то його основа повинна відноситися до висоти, як 1:3.

Розмір графіка повинен відповідати його призначенню.

Геометричні знаки (або графічні образи) – це сукупність геометричних або графічних знаків для зображення статистичних даних. Насамперед це крапки, за допомогою яких наочно зображуються лічильні множини, тобто окремі елементи статистичної сукупності. Одна крапка може означати один випадок або будь-яку їх кількість (наприклад, одне підприємство, 400 кг, 6 км і т.д.). Геометричними знаками статистичних графіків можуть бути відрізки прямих ліній, що поєднують дві сусідні крапки в полі графіка. Змістове наповнення такого знака пов'язується з довжи­ною відрізка та кутом нахилу щодо осі абсцис. Довжина відрізків характеризує розмір явища, а кут — інтенсивність його розвитку в часі чи просторі. Відрізки, з'єднані в один ланцюг, утворюють одну ламану лінію – криву графіка. Вона є досить поширеною формою знакової системи.

Значне місце в цій системі займають знаки у вигляді площин різних геометричних форм (квадрат, сектор, коло і т.п.). Їх використовують для порівняння явищ, які характеризуються абсолютними і відносними величинами.

Графічні зображення в статистиці можуть бути представлені і негеометричними знаками – силуетами чи малюнками. Напри­клад, динаміку книжкової продукції на графіку можна зобразити у вигляді книжкових полиць, інфляційні процеси – у вигляді банкнотів тощо.

Просторові орієнтири в статистичних графіках використову­ють для визначення порядку розміщення геометричних знаків у полі графіка. Вони задаються системою координатних сіток контур­них ліній, які ділять це поле на частини. Як правило, в статистиці використовується система прямокутників координат, але іноді може застосовуватися і полярна система (колові графіки).

Масштабні орієнтири визначаються системою масштабних шкал або спеціальними знаками для визначення розмірів графічних знаків.

Експлікація графіка являє собою словесне пояснення основ­них елементів графіка та його змісту. Вона включає назву графіка, надписи вздовж масштабних шкал, окремі пояснювальні надписи, що розкривають зміст елементів графічного образу. Статистичний графік – це знакова модель, без експлікації його не можна зрозумі­ти, тобто перенести знання із формалізованої системи характеристики дійсності на саму дійсність.

Статистичні графіки за напрямом використання дуже різнома­нітні, їх наукова класифікація передбачає такі ознаки, як загальне призначення, види, форми і типи основних елементів. Традиційно теорія статистики розглядає класифікацію графіків за видами їх по­ля. За цим принципом статистичні графіки можна поділити на дві великі групи: діаграми та статистичні карти.

Діаграми – це умовні зображення числових величин та їх співвідношень за допомогою геометричних знаків.

Картограми – зображення числових величин та їх співвідно­шень за допомогою нанесення умовної штриховки або забарвлення на картосхему.

В залежності від способу побудови розрізняють такі основні види діаграм: лінійні, секторні, стовпчикові, стрічкові, фігурні та ін.

Лінійна діаграма відображує розмір показника у формі ліній різної довжини, які утворюються внаслідок поєднання крапок у координатному полі.

Лінійні діаграми будують в масштабі у прямокутній системі координат (рис.3.1).

Рисунок 3.1 – Обсяг товарообороту району міста

Лінійні діаграми застосовують в основному для вивчення роз­витку явищ у часі.

До побудови лінійних діаграм ставлять такі вимоги:

1) діаграма повинна читатися по горизонталі зліва направо, по вертикалі – знизу вгору;

2) на осі ординат обов'язково позначається нульова величина. У випадках, коли дотримання цього правила пов'язане зі значним зменшенням масштабу та погіршенням наочності, слід зробити розрив за всіма ординатами (при цьому нульова лінія зберігається);

3. відрізки на осі абсцис повинні відповідати інтервалам (для рядів динаміки – періоду часу);

4. нульова лінія повинна різко відрізнятися від інших паралельних ліній;

5) при побудові діаграми із застосуванням відсоткової шкали треба чітко виділити лінію, яка означає 100%;

6) крива лінія діаграми повинна чітко відрізнятися від ліній сітки;

7) цифрові показники розміщують на графіку таким чином, щоб їх можна було легко прочитати;

8) площа графіка повинна бути квадратною або прямокутною.

На стовпчиковій діаграмі статистичні дані зображують у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини. Розташовують їх вертикально чи горизонтально. Величину явищ характеризує висота стовпчиків (рис. 3.2).

Стовпчикові діаграми застосовують: 1) при порівнянні між собою різних явищ; 2) для зображення .явищ у часі; 3) для відображення структури явищ.

Рисунок 3.2 – Обсяг товарообороту району міста

Основні правила побудови стовпчикових діаграм:

1. ширина стовпчиків та відстань між ними повинні бути однаковими;

2. стовпчики розташовують від меншого до більшого або навпаки (просторова модель);

3. в основі стовпчиків проводиться та виділяється базова лінія;

4. вказують назву і цифрові дані стовпчиків;

5) на шкалі повинні бути поділки, основні з яких позначаються цифрами;

6) вказують одиницю виміру.

Різновидом стовпчикової діаграми є гістограма, за допомогою якої зображуються варіаційні ряди розподілу.

Стрічкові діаграми. На відміну від стовпчикових, при побудові стрічкових діаграм прямокутники, якими зображують розмір явищ, розташовують не по вертикалі, а по горизонталі (рис. 3.3). Вимоги, що ставляться до побудови цього виду діаграм, аналогічні вимогам до стовпчикових діаграм.

Рисунок 3.3 – Розміри денної заробітної плати на підприємствах

Секторні діаграми являють собою коло, поділене на сектори, величини яких відповідають (у пропорціях) зображуваним розмірам явищ (рис. 4.4).

Рисунок 3.4 – Структура посівних площ сільськогосподарських підприємств

У статистиці, перш за все в рекламних цілях, використовують також фігурні діаграми. При їх побудові статистичні дані зображуються малюнками-символами (банки консервів, автомобілі тощо), площі яких пропорційні величинам відповідних ознак.

Другою групою статистичних графіків є статистичні карти. До статистичних карт належать картограми і картодіаграми.

Картограми – це зображення певної ознаки на схематичній географічній карті різними забарвленнями або штрихуванням.

Якщо на контурну карту наносяться статистичні дані у вигляді діаграм, одержують картодіаграму. Яскравим її прикладом є географічна карта, на якій чисельність населення великих міст зображена у вигляді кіл різної величини.