Аналіз елементів музичної мови

Завданням цього виду аналізу є слухове опрацювання (визначення на слух і усвідомлення) тих елементів музичної мови, які визначають виразність музичного твору: аналіз звукорядів, гам, відрізків гам; окремих ступенів ладу; мелодичних зворотів; ритмічних зворотів; інтервалів у мелодичному звучанні вгору і вниз, у гармонічному звучанні, від звуку, у тональностях на ступенях ладу, узятих окремо і у послідовностях; акордів і їх обернень у тісному розташуванні, в мелодичному й гармонічному звучанні, у тональності і від звуку; послідовностей з декількох акордів.

Варто пам'ятати, що цей розділ роботи, незважаючи на своє значення, не повинен переважати на уроках сольфеджіо, а визначення на слух інтервалів і акордів не може бути метою.

Як матеріал для аналізу на слух елементів музичної мови можуть бути використані і приклади з художньої літератури, і створені педагогом спеціальні слухові вправи (мелодії з характерними інтонаційними зворотами, послідовності інтервалів, акордів і т.ін.). Бажано, щоб вони були організовані метроритмічно, музично виконані.

Музичний диктант

Диктант є однією з найскладніших форм роботи в курсі сольфеджіо. Він розвиває музичну пам'ять учнів, сприяє свідомому сприйняттю мелодії й інших елементів музичної мови, учить записувати почуте.

У роботі над диктантом синтезуються всі знання й навички учнів, визначається рівень їх слухового розвитку. Тому не слід квапитися із введенням цієї форми роботи, а якийсь час (залежно від підготовки групи) займатися лише різними підготовчими вправами (див. розділ “Диктант” 1 кл.). Успішний запис диктанту залежить також від індивідуальності учня, його музичної пам'яті, ладового слуху, ладового мислення, орієнтування в мелодичному русі: вгору, вниз, стрибкоподібно, по звуках акордів і т.ін.

Не менш важливим для учня є вміння розбиратися в будові форми мелодії (членування мелодії на фрази й речення), а також мати чітке уявлення про метроритмічну структуру мелодії: її розмір, будову тактів, особливості ритмічного малюнка.

Форми диктанту можуть бути різноманітними. Це може бути диктант із попереднім розбором. Учні за допомогою викладача визначають лад і тональність даної мелодії, її розмір, темп, структурні моменти, особливості ритмічного малюнка, аналізують закономірність розвитку мелодії, а потім уже приступають до запису. На попередній розбір повинно йти не більше 5-10 хвилин. Таку форму диктанту доцільніше використати в молодших класах, а також при записі мелодій, у яких з'являються нові елементи музичної мови.

Поряд з такими диктантами варто давати диктант без попереднього розбору. Такий диктант записується учнями протягом установленого часу, при певному числі програвань. Спочатку диктант програється 2-3 рази підряд (учні в цей час слухають і запам'ятовують мелодію), а потім ще кілька разів з інтервалом в 2-3 хвилини (до кінця рідше). Такі диктанти більш доцільні в середніх і старших класах, тобто тільки тоді, коли учні навчаться самостійно аналізувати мелодію.

Потрібно широко застосовувати форму усного диктанту, що допомагає усвідомленому сприйняттю учнями окремих труднощів мелодії, розвиває музичну пам'ять.

Для розвитку внутрішнього слуху варто пропонувати учням, зокрема, для домашньої роботи, самодиктант, запис знайомої мелодії по пам'яті. Корисно записувати мелодії, раніше прочитані з листа. Це допомагає запам'ятати й усвідомити проспівану мелодію й зміцнює зв'язок відчутого звучання з його нотним зображенням.

Можливі й інші форми диктанту, наприклад, гармонічний (запис прослуханої послідовності інтервалів, акордів), ритмічний і інші.

Перед початком запису необхідна ладова настройка, що дається декількома способами (див. розділ “Сольфеджування”).

Час для запису диктанту встановлюється педагогом залежно від його обсягу й труднощів. У молодших класах (2, 3), де записуються невеликі й нескладні мелодії, це 5-10 хвилин; у старших, де труднощі й обсяг збільшуються – 20-25 хвилин.

Для розвитку ладо-функціонального слуху корисно спочатку програвати мелодію диктанту з гармонічним супроводом. Програвання диктанту може здійснюватися не тільки на фортепіано, але й на інших музичних інструментах; запис диктанту можливий також з голосу (темброві диктанти).

Необхідно навчити учнів записувати диктант у різних регістрах, як у скрипковому, так і в басовому ключах.

Дуже важливим моментом у роботі над диктантом є його перевірка, фіксація й розбір помилок. Форми перевірки можуть бути різні (педагог перевіряє зошити, учні перевіряють зошити один одного, один з учнів записує диктант на дошці або програє на фортепіано, клас співає диктант із назвою звуків і диригуванням і т.ін.).

Удома можна вивчати диктанти напам'ять, транспонувати, підбирати на фортепіано.

Музичним матеріалом для диктанту можуть служити мелодії з музичної літератури, спеціальних збірників диктантів, а також, у деяких випадках, мелодії, створені педагогом.