Цілісний аналіз

Головне завдання цього виду аналізу – навчити учнів слухати музичні твори. Про важливість цієї навички в музичному вихованні дітей можна судити за висловом Д.Кабалевського: “Музична грамотність – це здатність сприймати музику як живе, образне мистецтво, ...це особливе “відчуття музики”, що змушує сприймати її емоційно, відрізняючи в ній добре від поганого. Це – здатність на слух визначати характер музики й відчувати внутрішній зв'язок між характером музики й характером виконання; це здатність на слух визначити автора (або стиль) незнайомої музики”. І далі: “Тільки тоді музика може виконати свою естетичну, пізнавальну й виховну роль, коли діти навчаться по-справжньому чути її й розмірковувати про неї. Більше того: можна сміливо сказати, що той, хто не вміє слухати музику ніколи не навчиться по-справжньому добре виконувати її (грати, співати, диригувати), а всі історико-теоретичні знання, здобуті на уроках, залишаться при цьому порожніми фактами, що не наближають до розуміння справжнього музичного мистецтва”. (Кабалевский Д. Основные принципы и методы экспериментальной программы по музыке для общеобразовательных школ. Вводная статья. – М., 1975).

Ці слова Д.Кабалевського, що стосуються музично-естетичного виховання в загальноосвітній школі, можуть бути адресовані дитячим музичним школам. Але наші завдання цим не обмежуються. Хоча більшість учнів музичних шкіл ми не розглядаємо як майбутніх професіоналів, але вони, у порівнянні з учнями загальноосвітніх шкіл, мають значно більший слуховий досвід, елементарні теоретичні знання, а головне, самі грають на різних музичних інструментах. Тому ми можемо навчити їх не тільки емоційно сприймати, визначати характер музичного твору, його жанрові особливості, деякі моменти формоутворення й т.ін., але й чути в музиці конкретні елементи музичної мови (лад, розмір, темп, регістри й т.ін.).

При прослуховуванні одноголосної мелодії вони повинні не тільки емоційно сприйняти її, але й проаналізувати структуру мелодії, принцип, логіку її побудови й розвитку (напрямок мелодичної лінії, повторність, секвентність і т.ін.), впізнати в ній знайомі мелодичні й ритмічні звороти, відчути альтерації, хроматизми, модуляції й т.ін. і дати всьому словесне пояснення.

При аналізі багатоголосної музики учні музичних шкіл повинні відчути в ній вивчені гармонії (акорди, інтервали), розібратися у фактурі (мелодія, акомпанемент), типах поліфонії (імітаційна, підголоскова, контрастна).

Вирішальну роль при цьому грає підбір музичного матеріалу. Музичні твори, особливо спочатку, повинні бути невеликими за обсягом, доступними за змістом, різноманітними за характером, стилістичними особливостями. (Пропоновані в програмі музичні приклади для слухового аналізу взяті, в основному, з підручників сольфеджіо, а також збірників педагогічного репертуару для ДМШ. Це полегшує педагогові підбір матеріалу; разом з тим ці приклади не є обов'язковими: їх можна замінити або додати нові.)

Бажано максимально використати твори, що виконуються учнями в інструментальних класах. Однією з обов'язкових умов для успішної роботи зі слухового аналізу є яскраве, емоційне й грамотне виконання творів педагогом. Можливе також використання озвучених посібників і прикладів у механічному записі. Цілісним аналізом необхідно займатися протягом всіх років навчання, але особливо важливим він є в 1-3 класах, тобто до початку занять з музичної літератури.