Виховання відчуття метроритму

Виховання відчуття метроритму настільки ж необхідне як і розвиток ладово-інтонаційних навичок.

Можливості для розвитку відчуття метроритму є в кожному виді роботи (сольфеджування, диктант, слуховий аналіз і ін.), але для досягнення більш відчутного, ефективного результату необхідно іноді відділяти і окремо опрацьовувати, осмислювати метроритмічні співвідношення в творах, що вивчаються, а також застосовувати спеціальні ритмічні вправи.

При підборі початкових ритмічних вправ варто опиратися на те, що сприйняття ритму, особливо в дітей, пов'язане з руховою реакцією (ходьба, біг під музику, плескання в долоні). Саме із цими рухами асоціюються початкові уявлення дітей про тривалості (чверті – “кроки”, восьмі – “біг”).

Можна рекомендувати цілий ряд ритмічних вправ: простукування ритмічного малюнка знайомої пісні, мелодії; повторення (простукування долонями, олівцем, ударними музичними інструментами) ритмічного малюнка, виконаного педагогом; простукування ритмічного малюнка, записаного на дошці, спеціальних картках, за нотним записом; промовляння ритмічного малюнка складами з тактуванням або без нього; ритмічні остинато, акомпанемент до пісень; дво- і триголосні ритмічні вправи, ритмічні канони з текстом, без тексту; читання й відтворення нескладних ритмічних партитур на ударних інструментах; ритмічні диктанти (запис ритмічного малюнка мелодії або ритмічного малюнка, виконаного оплесками, олівцем, на ударному інструменті й т.ін.).

Всі вправи пропонуються в різних розмірах і темпах. Педагог може й сам складати варіанти таких вправ і придумувати нові. Необхідно пам'ятати, що кожна нова ритмічна фігура, зворот повинні бути насамперед сприйняті емоційно, потім практично опрацьовані, і лише потім подане їхнє теоретичне обґрунтування.

Велику роль у роботі над розвитком відчуття метроритму відіграє диригування, але не слід робити його самоціллю. Диригування за схемою на початковому етапі складає для учня певні труднощі. Тому його можна замінити будь-яким іншим рухом, що відзначає рівномірну пульсацію долей, наприклад, тактуванням. Поступово при цьому виділяється сильна доля, а потім визначається і відпрацьовується схема жестів.

Спочатку краще працювати над диригентським жестом при співі знайомих, вивчених мелодій, вправ, а також при слуханні музики.

Виховання музичного сприйняття (Аналіз на слух)

Слуховий аналіз у курсі сольфеджіо, поряд зі співом, є основною формою роботи над розвитком музичного слуху учня. Усяке усвідомлення починається зі сприйняття, тому найважливіше завдання – навчити учня правильно слухати музику. Музичне сприйняття створює необхідну слухову базу для вивчення й усвідомлення різноманітних музичних явищ і понять. Воно тісно пов'язане з іншими формами роботи (інтонаційними вправами, співом з листа, творчою роботою, диктантом).

Систематична робота з аналізу на слух дає можливість учневі нагромадити внутрішні слухові уявлення, розвиває музичну пам'ять, мислення. Особливе значення вона має в розвитку гармонічного слуху. Нарешті, аналіз на слух зв'язує сольфеджіо з музичною практикою учнів, допомагає їм у розборі й виконанні творів на інструменті.

Заняття із слухового аналізу повинні здійснюватись одночасно у двох напрямках:

а) цілісний аналіз музичних творів або їх уривків;

б) аналіз окремих елементів музичної мови.