Віруси Коксакі

Віруси Коксакі були виділені в 1948 році із фекалій дітей, хво­рих на поліомієлітоподібне захворювання, які перебували у шпита­лі міста Коксакі (СІЛА). Морфологічно віруси були схожі на вірус поліомієліту, але відрізнялися за антигенною структурою і патоген­ністю для тварин, тому їх виділили в окрему групу.

За морфологічними властивостями, методами культивування і резистентністю до факторів навколишнього середовища вони не відрізняються від вірусу поліомієліту. За патогенністю для тварин (мишей-сисунців) їх поділили на дві групи: А і В. Віруси групи А у новонароджених мишей спричинюють дифузне запалення і некроз посмугованих скелетних м'язів, що призводить до в'ялих паралічів. Віруси групи В у новонароджених мишей зумовлюють ураження центральної нервової системи (параліч), а зміни у м'язах виражені слабко; інколи спричинюють міокардит і запальні процеси у селе­зінці. За антигенною структурою віруси Коксакі поділені на серова-ріанти: у групі А виділено 24 сероваріанти, у групі В — 6.

Джерелом інфекції є люди (хворі та носії). Механізм передачі — фекально-оральний (фактори передачі — харчі, вода, предмети по­буту), а також повітряно-краплинний (у перші дні хвороби хворий може виділяти вірус під час чхання та кашлю).

Вхідними воротами є слизові оболонки носоглотки і травного тракту. Віруси Коксакі груп А і В здатні спричинити поліомієлі-топодібні захворювання, які можуть супроводжуватися параліча­ми, їх міотропність більше виражена, тому вони здатні уражати не тільки нервову систему, а й м'язи. Симптоматика захворювань дуже різноманітна. Віруси Коксакі можуть спричинити асептичний ме­нінгіт, епідемічну міалгію (гарячка, больові напади в грудній кліт­ці, плеврит), герпангіну (висока температура тіла, герпетичний ви­сип на задній стінці глотки, головний біль, ригідність потиличних м'язів), "малу" хворобу, гастроентерит (біль у животі, діарея), го­стрі респіраторні захворювання, міокардит. Кардіотропність більше виражена у вірусів Коксакі групи В. У 20—40 % хворих віком до 20 років хвороба ускладнюється міокардитом. У немовлят міокардит спричинює високу летальність.

Віруси Коксакі групи А можуть спричинити екзантематозний висип на пальцях рук і ніг, долонях і підошвах, на слизових обо­лонках, що супроводжується появою болючих везикул, виразок на слизових оболонках щік і язика, гарячкою, яка триває 4—7 діб.

Постінфекційний імунітет стійкий, але типоспецифічний. Спе­цифічна профілактика не розроблена.

Віруси echo

Віруси ECHO були виділені в 1951 році із кишечнику хворого на поліомієлітоподібне захворювання. За морфологічними та деякими іншими властивостями вони були подібні до вірусів поліомієліту і Коксакі, але відрізнялися від них за антигенною структурою, мето­дами культивування, резистентністю до факторів навколишнього середовища і виявилися непатогенними для лабораторних тварин: ні для мавп, ні для мишей. Спочатку їх назвали некласифікованими, тобто "сирітками" (Orphan). У 1955 році, коли було виявлено велику групу схожих між собою вірусів, їх об'єднали в одну групу і до пер­шої назви додали: кишечні (Enteric), цитопатичні (Cytopatogenic), людські (Human), від перших літер цих термінів і утворилася назва ECHO (читається екго).

За антигенною структурою вірусного капсиду виділяють 34 се-роваріанти.

Джерела інфекції і механізм передачі такі самі, як у поліовіру-сів і вірусів Коксакі. Так само віруси ECHO проявляють лімфотроп-ні властивості. Після розмноження в клітинах слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і тонкої кишки, а також в лімфоїдній тканині віруси проникають у кров, що спричинює вірусемію і зу­мовлює генералізацію інфекції. Далі розвиток хвороби залежить від тканинного тропізму вірусу та імунного статусу організму.

Серовари 8—11 і 20 проявляють тропізм до слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і спричинюють ГРВІ, гарячку; серовари 2—9, 12—14, 16, 21 зумовлюють асептичний менінгіт; серовари 9 і 16 — гарячку і короподібний висип на шкірі. Зрідка віруси ECHO здатні спричинити енцефаліт і паралічі.

Після перенесеної інфекції формується стійкий імунітет, але ти­поспецифічний .

Специфічна профілактика не розроблена.

Мікробіологічна діагностика ентеровірусних інфекцій. Оскіль­ки клінічні прояви хвороб, спричинених поліовірусами, вірусами Коксакі і ECHO, схожі між собою, до того ж на фоні зменшення за­хворюваності на поліомієліт спостерігається ріст поліомієлітоподіб-них захворювань, які іноді набувають характеру епідемічного спа­лаху, мікробіологічні дослідження проводять паралельно для всієї групи ентеровірусів.

Для діагностики відбирають кал, змиви і мазки з ротоглотки, кров, спинномозкову рідину (за показаннями), секційний матеріал. Для дослідження використовують експрес-методи, вірусологічний і серологічний методи.

Експрес-методами є каріологічний (під час мікроскопії препара­тів з матеріалу, взятого в перші дні захворювання, і пофарбованих розчином гематоксиліну, виявляють характерні зміни у структурі ядер клітин) та метод імунофлуоресценції.

Вірусологічний метод полягає в тому, що досліджуваним матері­алом заражають культури клітин, а для виділення вірусів Коксакі групи А додатково заражають новонароджених мишенят. Іденти­фікацію вірусів проводять у РН, РГГА, РП. Для диференціації ві­рулентних ("диких") та атенуйованих штамів визначають генетичні маркери вірулентності.

Серологічне дослідження (метод парних сироваток) — для вияв­лення антитіл в сироватці крові використовують РН з вакцинними музейними штамами поліовірусів, а також РНГА.

ДНК-геномні віруси