Параміксовіруси

До родини Paramyxoviridae належать віруси кору, епідемічного паротиту.

Морфологія. Геном параміксовірусів містить однониткову РНК, нуклеокапсид має спіральний тип симетрії, вкритий матриксним білком і суперкапсидом. Зрілий віріон має сферичну форму. До скла­ду суперкапсиду входять глікозульовані білки HN і F, що утворюють шипи. Білок HN має властивості гемаглютиніну і нейрамінідази. Бі­лок F (від англ. fusion — злиття) спричинює злиття вірусної мемб­рани з мембраною клітини, що призводить до утворення синцитію. Тому параміксовіруси можуть переходити безпосередньо з клітини в клітину, не виходячи у міжклітинний простір. Параміксовіруси аглютинують еритроцити, репродукуються у цитоплазмі клітини.

Вірус епідемічного паротиту

Вірус епідемічного паротиту малостійкий, під впливом ефіру, детергентів та інших дезінфекційних засобів руйнується протягом декількох хвилин. Але у висушеному стані за температури 4 °С збе­рігає інфекційність протягом 2 міс, за кімнатної температури — протягом 4 днів.

Антигенна структура однорідна, має один сероваріант.

Захворювання поширене повсюдно. Джерелом є тільки хвора людина або носій. Людина заразна в інкубаційний період і на 1-му тижні хвороби. Шлях передачі — повітряно-краплинний. Хворіють частіше діти віком 5—15 років (переважно хлопчики), але можуть хворіти і дорослі.

Інкубаційний період триває 14—21 добу. Первинне розмножен­ня вірусу відбувається в епітеліальних клітинах верхніх дихаль­них шляхів. Із порожнини рота вірус проникає через привушну протоку у привушні слинні залози, де також накопичується. Вна­слідок цього розвивається запалення, а також збільшення привуш­них і інших слинних залоз, що супроводжується помірним підви­щенням температури тіла, нездужанням. У більшості випадків захворювання не супроводжується ускладненнями і закінчується повним одужанням. У 47 % випадків має безсимптомний перебіг. Інколи вірус проникає у кров і розвивається вірусемія, внаслідок якої вірус проникає у різні органи: яєчки, яєчники, підшлункову і щитоподібну залози, мозок і спричинює ускладнення (орхіт, ме­нінгіт, менінгоенцефаліт, тиреоїдит, поліартрит, нефрит, панкре­атит). Тяжкий перебіг орхіту може призвести до статевої стериль­ності. Підлітки та дорослі частіше хворіють у тяжчій формі, ніж діти, і мають ускладнення.

У дітей до 6-місячного віку виражений природний пасивний іму­нітет завдяки материнським антитілам. Постінфекційний імунітет напружений, тривалий і зберігається впродовж всього життя.

Матеріал для дослідження: слина, сеча, спинномозкова рідина, иунктат залоз, кров. Використовують вірусологічний і серологічний методи.

Специфічна профілактика проводиться живою паротитною вак­циною (ЖПВ) відповідно до календаря щеплень. Вакцинацію про­водять у віці 1 року, ревакцинації підлягають юнаки у віці 15 років. Дослідження напруженості протипаротитного імунітету у 15-річних підлітків у різних регіонах України показало, що кількість сприй­нятливих до захворювання у цій віковій групі коливається від 55,1 до 71,43 %. За визначенням Міжнародної служби з ліквідації хво­роб, епідемічний паротит, кір і краснуха належать до інфекцій, які можна ліквідувати. Для їх ліквідації використовують тривакцину (проти кору, краснухи, епідемічного паротиту).