План заняття

І. Підготовчий етап

1. Постановка навчальної мети.

2. Забезпечення позитивної мотивації.

ІІ Основний етап

1.     Викладення лекційного матеріалу (текс додається).

План лекції

1.     Загальна характеристика.

2.     Взяття матеріалу та заходи безпеки під час роботи зі збудниками особливо небезпечних інфекцій (ОНІ).

3.     Особливості лабораторної діагностики холери, чуми, туляремії, бруцельозу, сибірки. Алергічні проби.

4.     Специфічна профілактика. Медична етика та деонтологія. Специфічне лікування хворих на зоонозні інфекції.

5.     Загальна характеристика групи патогенних клостридій.

6.     Особливості лабораторної діагностики ранової анаеробної інфекції (газової гангрени, правця), ботулізму. Особливості взяття матеріалу і заходи безпеки. Специфічне лікування хворих. Специфічна профілактика. Медична етика та деонтологія. Роль фельдшера у профілактиці анаеробної інфекції.

ІІІ. Заключний етап

1. Відповіді на запитання.

- Що означає термін ОНІ?

- Яких збудників можна віднести до даної групи?

- Які методи діагностики особливо небезпечних інфекції Ви можете назвати?

- Яка профілактика клостридіальних інфекцій?

- Як проводять профілактику правця, ботулізму, газової гангрени?

2. Підсумок заняття.

3. Завдання для самопідготовки студентів.

4. Література:

базова: 1. Люта В.А. Мікробіологія: підручник/ В.А.Люта, О.В.Кононов. – К.:

Медицина. – 2008. - С. 251-275, 304-322.

2. Люта В.А. Основи мікробіології, вірусології та імунології/ В.А.Люта,

Г.І.Заговора. – К.: Здоров’я, 2001. – С.134-149.

допоміжна: 1.Ситник І.О.Мікробіологія, вірусологія, імунологія / І.О.Ситник,

С.І.Климнюк, М.С.Творко . – Т.:Укрмедкника. – 1998.

2. Климнюк С.І. Мікробіологія. Вірусологія. Імунологія/ С.І.Климнюк,

М.Є.Творко. - Т.: Укрмедкнига, 1998.

Викладач: о.Р.Шевчук

1. Загальна характеристика . Взяття матеріалу та заходи безпеки під час роботи зі збудниками особливо небезпечних інфекцій (оні).

До групи збудників особливо небезпечних (карантинних) інфек­цій (ОНІ) відносять мікроорганізми І і II груп патогенності. Осо­бливо небезпечні інфекції висококонтагіозні, легко поширюються (спричинюють не тільки епідемії, а й пандемії), мають переважно тяжкий перебіг і зумовлюють високу летальність. їх ще називають "конвенційними", тому що для профілактики і ліквідації цих ін­фекцій проводять спеціальні протиепідемічні заходи, які регламен­туються міжнародними конвенціями (узгодженнями) і виконують­ся органами охорони здоров'я кожної країни, а за необхідності і за допомогою Міжнародного медичного центру — ВООЗ.

Сприйнятливість людей до особливо небезпечних інфекцій дуже висока. їх епідемії зі стародавніх часів наводили жах масштабами поширення і спустошливістю. Так, у XIV ст. під час пандемії чуми в Європі померло 25 млн людей (25 % всього населення).

Актуальність проблеми особливо небезпечних інфекцій зберіга­ється і в наш час, хоча їх поширення не носить характеру "мору". Реєструються окремі спалахи чуми. За даними ВООЗ, кожного року виявляється понад 3 тис. випадків чуми.

У зв'язку з цим органи охорони здоров'я проводять комплекс за­ходів, спрямованих на запобігання завезенню і поширенню особли­во небезпечних інфекцій.

Всю роботу щодо організації профілактики особливо небезпечних інфекцій очолює відділ особливо небезпечних інфекцій Центральної санітарно-епідемічної служби (CEC) МОЗ України і відповідні відді­ли в областях, а також у містах Києві та Севастополі.

В Україні створено систему наукових закладів, які проводять моніторинг епідемічної ситуації, аналіз захворюваності, ефектив­ності профілактичних і протиепідемічних заходів, планування та проведення наукових досліджень щодо структури і поширеності особливо небезпечних інфекцій в Україні. Ця робота зосереджена в Українському науково-дослідному протичумному інституті ім. І.І. Мечникова (м. Одеса) та Кримській протичумній станції (м. Сім­ферополь).