4. Алергія, її основні форми.

Алергія — це стан підви­щеної чутливості організму до генетично чужорідних агентів (анти­генів). Термін "алергія" вперше ввів у 1906 році К. Пірке і висловив думку про те, що в основі алергійних реакцій лежать ті самі механіз­ми, що і в основі імунітету. Деякі автори алергійний стан називають "захисними реакціями, доведеними до абсурду". За визначенням А.Д. Адо (1978) і Р.В. Петрова (1987), алергія— це патологічно під­вищена і спотворена реакція організму на певні алергени, які у нор­мальних осіб не спричинюють хворобливих явищ.

Кількість людей з алергійним станом невпинно зростає і сягає близько 20 %. За прогнозами ВООЗ, якщо XX ст. було століттям серцево-судинних захворювань, то XXI ст. стане століттям алергії. Різке підвищення алергійних захворювань пов'язане зі збільшен­ням алергенного навантаження на людський організм. Цьому спри­яють: забруднення довкілля, нераціональне харчування, неадекват­на лікувальна терапія, безконтрольне використання антибіотиків, стреси, малорухливий спосіб життя, зміна клімату, широке вико­ристання синтетичних матеріалів, утримання в квартирах тварин, птахів та ін.

Речовини, які здатні зумовити алергійний стан, називають алергенами. За походженням алергени поділяють на декілька груп:

—  алергени рослинного походження: пилок дерев, трав'янистих рослин, спори грибів і дріжджів;

—  побутові алергени: домашній пил, кліщі домашнього пилу, пральні порошки;

—  алергени тваринного походження: шерсть, лупа, пір'я;

—  косметичні засоби;

—  промислові алергени;

—  лікарські засоби: антибіотики, лікувальні сироватки (проти­дифтерійна, протиправцева), лідокаїн, новокаїн, вакцини, виготовлені з курячих ембріонів (проти кору, епідемічного паротиту), та ін.;

—  харчові продукти: коров'яче молоко, яйця, риба, помідори, гриби, горіхи;

—  мікроби, їх токсини і продукти розпаду мікробних клітин.

Введення алергену, що призводить до формування підвищеної чутливості, називають сенсибілізацією, а організм з підвищеною чутливістю — сенсибілізованим. Стан підвищеної чутливості називають більш коротким терміном "гіперчутливість" (ГЧ). Гіперчутливість вияв­ляється під час повторного введення алергену і проявляється певною алергійною реакцією. Алергійна реакція — це комплекс симптомів, що виникає в сенсибілізованому організмі під час повторного вве­дення алергену.

У розвитку алергійної реакції виділяють три стадії: імунологіч­ну, патохімічну і патофізіологічну.

Імунологічна стадія — це сенсибілізація. Вона формується під час першого контакту організму з алергеном. Первинна доза алерге­ну називається сенсибілізувальною. В основі сенсибілізації лежать ті самі механізми, що і в основі імунізації: під впливом алергену синтезуються антитіла (IgE, IgM, IgG) і розмножуються сенсибілі­зовані лімфоцити (Т- і В-лімфоцити). Виявити антитіла можна че­рез 2—3 тиж (це час, протягом якого утворюються антитіла і "про­сочують" тканини), а сенсибілізовані лімфоцити — через декілька місяців і навіть років у разі повторного введення алергену. Повторна доза алергену називається вирішальною.

Патохімічна стадія розвивається під час взаємодії антитіл або сенсибілізованих лімфоцитів з алергеном. Фіксація утворено­го комплексу на мембранах базофілів крові і тканинних базофілів (мастоцитів) призводить до вивільнення біологічно активних речо­вин (гістаміну, серотоніну й ін.), а також активації індукторів запа­лення (комплементу, макрофагів).

Патофізіологічна стадія (феноменологічна) проявляється вна­слідок виникнення функціональних і структурних змін в органах і тканинах, що супроводжується певними симптомами хвороби. Ці симптоми проявляються по-різному і залежать від алергену і харак­теру імунної перебудови організму.

Алергійні реакції різноманітні за швидкістю прояву, тяжкіс­тю перебігу і здатні розвиватися у будь-яких тканинах організму. В 1970 році А.Д. Адо запропонував всі реакції гіперчутливості роз­ділити на дві групи: істинно алергійні і псевдоалергійні. У розвитку істинно алергійних реакцій виділяють всі три стадії, тобто в основі цих реакцій лежать імунологічні процеси. У розвитку псевдоалергійних реакцій імунологічна стадія відсутня. Ці реакції розвиваються внаслідок потрапляння в організм надлишку гістаміну з харчовими продуктами (сир, картопля, шоколад) або продуктами, які сприяють вивільненню гістаміну (білок риби), а також внаслідок утворення гістаміноподібних речовин мікрофлорою кишечнику (при дисбакте­ріозах) або у пацієнтів з хворою печінкою, коли порушується процес знешкодження гістаміну. До псевдоалергійних реакцій призводять також барвники, консерванти, ароматизатори харчових продуктів. Прояви псевдоалергійних реакцій схожі на алергійні (астма, риніт, кропивниця, набряки). Прикладом псевдоалергії є "діатез" у дітей до дворічного віку, що є наслідком вживання надмірної кількості їжі (перегодовування дитини) і нових для дитини продуктів.

У зв'язку з тим, що в одних випадках після повторного введен­ня алергену ефект проявляється швидко, через декілька секунд або хвилин, а в інших — через декілька годин і навіть днів, А.Д. Адо всі істинноалергійні реакції також поділив на дві групи: реакції гіперчутливості негайного типу (ГНТ) і реакції гіперчутливості упо­вільненого типу (ГУТ). До реакцій гіперчутливості негайного типу були віднесені: анафілаксія, феномен Артюса—Сахарова, сироват­кова хвороба, атопії (бронхіальна астма, поліноз, кропивниця). До реакцій гіперчутливості уповільненого типу — інфекційна алергія, контактні дерматити, лікарська алергія, реакції на трансплантат. Між реакціями гіперчутливості негайного та уповільненого типів є суттєва різниця (табл. 1).

Клінічні прояви алергійних реакцій залежать від імунних ме­ханізмів, які лежать в їх основі. Враховуючи ці механізми, Джелл і Кумбс у 1968 році класифікували всі реакції гіперчутливості на чотири типи: анафілактичний, цитотоксичний, хвороби розчинних імунних комплексів і клітинний.

Таблиця 1