2. Історія розвитку мікробіології. Розвиток мікробіології в Україні.

  Про існування живих мікроскопічних організмів людство дізналося лише тоді, коли стали відомі збільшувальні прилади.

В 16 ст. шліфувальники стекол брати Янсени сконструювали прилад із збільшувальних стекол. Антоній ван Левенгук дав перші відомості про існування в природі мікроорганізмів. Лупи давали збільшення в 160 раз.

А.Левенгук розглядав краплі гнилої води, зубний наліт.

Із зарисовок видно, що він розрізняв 3 види мікробів: круглу, паличковидну, звивисту. Сам А.Левенгук не зміг зробити висновків про роль відкритих ним мікробів.

Рос. Лікар Д.Самойлович, працюючи під час чумних епідемій, висловив думку про існування найдрібнішого живого збудника, з допомогою мікроскопа пробував виявити в органах померлих мікроба цієї хвороби. Вперше запропонував щеплення проти чуми шляхом введення гною з бубону. Передбачив метод штучної імунізації.

Великого значення набули роботи Едуарда Дженера. Провів перші досліди штучного щеплення віспи.

Лише в 19 ст. була встановлена роль мікробів, як збудників заразних хвороб тварин і людини. А на тверду основу мікробіологія стала в 70-х роках 19 ст. Цей період пов’язаний з іменами Л.Пастера, Роберта Коха, Д.І.Івановського, Виноградського.

Французький вчений Луі Пастер – є основоположником мікробіології. Сам хімік. З питанями мікробіології зіткнувся при вивченні процесів бродіння. Довів, що бродіння відбувається під впливом мікробів. Різні типи бродіння спричиняються точно визначеними типами мікроорганізмів.

Вивчаючи процеси бродіння, Луї Пастер відкрив, що деякі мікроорганізми живуть тільки в безкисневому середовищі - анаероби. Обгрунтував штучну зміну патогенних мікробів під впливом умов середовища в результаті якої вони втрачали свою хвороботворність і являлися непридатними для виготовлення живих вакцин. Пастер створив вакцини проти сибірки і сказу. Займався питанням про мимовільне зародження. Довів, що самозародження життя неможливе.

Дослідження Л.Пастера мали значення для розробки методів стерилізації, значення для консервної, харчової промисловості. Своїми працями поклав початок загальній мікробіології, медичній і ветеринарній, промисловій і харчовій.

Визначаючи величезні заслуги Л. Пастера, в Парижі заснований в останні роки життя спеціальний інститут його імені.

Німецький вчений Роберт Кох відомий як видатний дослідник, що розробив мікробіологічну техніку, завдяки чому були відкриті збудники багатьох інфекційних захворювань. Запропонував живильне середовище, методику фарбування мікробів, описав спороутворення у палички сибірки, відкрив збудника туберкульозу і холери. Йому присвоїно Нобелівську премію.

Леффлер - розробив методику виділення культури дифтерійних бактерій. Е.Берінг - добув протидифтерійну імунну сироватку.

С.Кітазато - відкрив збудника чуми і правцю.

М.Тереховський - довів, що мимовільного зародження цих організмів у різних прокип’ячених рідинах не буває. З другої половини ХІХ ст. в Росії почалося піднесення природничих наук.

І.І.Мечніков - створив матеріалістичне вчення про несприйнятливість організму до інфекційних захворювань.

Д.Й.Івановський - основоположник вчення про віруси.

С.М.Виноградський - розробив основи грунтової мікробіології.

І.І.Мечніков - один із основоположників світової і вітчизняної мікробіології. Найвизнатніше відкриття - імунітет, вчення про фагоцитоз і його роль в імунітеті. Розробив вчення про антагонізм мікробів, розвинув вчення про причини старіння організму, вказав шлях до довголіття. Вніс своє тлумачення про вивчення туберкульозу та холери. Проводив на собі досліди. Відтворив сифіліс на мавпах. Очолив першу вітчизняну бактеріологічну станцію в Одесі. Лауреат Нобелівської премії.

Д.І.Івановський - вивчив мозаїчну хворобу листя тютюну. Відкрив фільтрівні віруси (проходять через бактеріальні фільтри і не ростуть на звичайних живильних середовищах).

С.М.Виноградський створив вчення про мікроби грунту і їх роль в кколовороті речовин у природі.

Л.С.Ценковський - вивчав гриби і водорості. Велику роль відіграли його праці у боротьбі з сибіркою.

Учень І.І.Мечнікова А.М.Безредка ввів в практику метод місцевої вакцинації та запобігання анафілактичному шокові при введенні сироваток.

Робота М.Ф.Гамалеї спрямована на розв’язання найважливіших питань охорони здоров’я в нашій країні. Брав участь в утворенні першої бактеріологічної лабораторії у Росії. Організував в Одесі другу в світі Пастерівську станцію. Вивчав щеплення проти сказу. Виконував роботи в епідеміології чуми. Великі заслуги в ліквідації віспи в нашій країні.

Н.Г.Габричевський - дослідження скарлатини. Розробив заходи боротьби. Виготував вакцину.

Д.К.Заболотний - відомий в галузі епідеміології: чуми, холери, експериментального сифілісу.

Л.А.Тарасевич - праці з туберкульозу і про ферменти фагоцитів. Впровадив в широку практику запобіжні щеплення проти кишкових інфекцій.

П.Ф.Боровський - відкрив збудника пендинської виразки.

Характерною рисою російських вчених була їх готовність до самопожертви в ім’я науки. Г.М.Мінх та О.О.Мочутковський доводили, що збудник висипного та поворотного тифу циркулює в крові. Заразили себе кров’ю хворих. В результаті обидва важко перехворіли. І.І.Мечников заразив себе культурою холерного вібріона. Особливих успіхів мікробіологія досягла після 1917р. Розроблені методи профілактики і лікуванння інфекційних захворювань. До того часу в нашій країні нараховувалися лише поодинокі бактеріологічні станції. Тепер крім бактеріологічних інститутів є інститути мікробіології та епідеміології, санітарно-епідеміологічні станції. Високо оцінюється праця вчених - мікробіологів.

 

РОЗВИТОК МІКРОБІОЛОГІЇ В УКРАЇНІ

Започаткування інтенсивного розвитку мікробіологічних до-сліджень в Україні належить всесвітньо відомому вченому-мікробіологу Д.К.Заболотному, який в 1928 р. у складі ВУАН заснував Інститут мікробіології і епідеміології. В Інституті тоді об'єдналися три різні школи мікробіологів України: київська (засновник В.К. Високович), одеська (засновник В.В. Підвисоцький) і харківська (засновник Л.С. Ценковський).

У 1930 р. в Інституті було тільки два відділи: медичної мікробіології та епідеміології, загальної і ґрунтової мікробіології.

Через 36 років, незважаючи на важкі воєнні і повоєнні труднощі, Інститут розвивався і в 1966 р. у ньому вже функціонувало 16 відділів, організаторами і керівниками яких були відомі вчені Г. О. Ручко, В. Г. Дроботько, М. М. Підоплічко, Л. Й. Рубенчик, М. М. Сироти-нін, Є. І. Квасников, В. Й. Білай, К. Г. Бельтюкова, Б. Ю. Айзенман, О. Я. Рашба, С. М. Московець та інші.

Тепер Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного ПАН України є провідним науковим і координаційним центром мікробіологічної науки в Україні. В ньому, а також у НДІ епідеміології та інфекційних хвороб (Київ), НДІ мікробіології, вакцин і сироваток ім. 1.1. Мечникова (Харків), Інституті молекулярної біології і генети-ки НАН України (Київ), Інституті сільськогосподарської мікробіо-логії (Чернігів) та інших науково-дослідних установах, а також на кафедрах мікробіології університетів і медичних інститутів плідно пра-цюють учні та послідовники Д. К. Заболотного.

Українські мікробіологи продовжують успішно вивчати біологію, біохімію, фізіологію й генетику мікроорганізмів і вірусів, закономірності їх мінливості та спадковості з метою одержання високопродук-тивних мікробів-продуцентів біологічно активних речовин (антибіо-тиків, білків, ферментів, вітамінів, гормонів, стимуляторів, інгібіторів, токсинів тощо) та розробки теоретичних основ боротьби з бактеріальними, грибковими і вірусними інфекціями. Свої здобутки вони завжди намагалися впроваджувати в різні галузі народного гос-подарства і охорону здоров'я. Теоретичні дослідження мінливості мікроорганізмів і бактеріо-фагів (В. Г. Дроботько, Г. О. Ручко, К. Г. Бельтюкова, Г. М. Френкель та ін.) знайшли практичне застосування в профілактиці лікування дизентерії, стафілококових хвороб, в боротьбі з бактеріальною рябухою махорки, а також у селекції високопродуктивних культур оцтовокислих бактерій, необхідних для промислового виробництва оцту. За відкриття збудника дуже небезпечного захворювання коней — стахіботріотоксикозу і розробку заходів ефективної боротьби з цією хворобою В.Г. Дроботька, П.Є. Марусенка, Б.Ю. Айзенман, Д.Г. Куд-лай, П. Д. Ятеля та інших дослідників було нагороджено високими урядовими нагородами. Особливо інтенсивного розвитку набули мікробіологічні до-слідження в Україні у повоєнний період. Ґрунтовне вивчення мікробів-продуцентів біологічно активних речовин дозволило одержати глюкозооксидазу та інші важливі ферменти. З мікроорганізмів і ви-щих рослин було виділено мікроцид, аренарин, новоіманін, сальвій, фенілгептатрин, Ал-87, біоспорин та інші антибіотики, і рекомендо-вано для використання у медицині та народному господарстві (праці В.Г. Дроботька, В.Й. Білай, М.М. Підоплічка, Б.Ю. Айзенман, С.І. Залеггухи, Д. Г. Затули, С. С. Смірнова та ін.). Дослідження О. І. Бершової, Л. Й. Рубенчика, К. І. Андріюк із загальної і ґрунтової мікробіології, зокрема вільноживучих і симбіо-тичних азотфіксаторів, взаємовідносин між мікроорганізмами ризо-сфери і вищими рослинами та рекомендації щодо впровадження здобутих результатів у практику були відзначені премією імені Д. К. Заболотного.

Встановлення біогенної природи корозії підземних металічних і бетонних споруд та розробка методів її запобігання, створення ліку-вально-профілактичних препаратів на основі живих культур і орга-нізація промислового виробництва їх дістали високу оцінку, а їхні автори — К. І. Андріюк, В. Й. Білай, Л. Й. Рубенчик, С. Р. Резнік, В. В. Смірнов та інші — нагороджені Державною премією. За роз-робку наукових основ біосинтезу білка і дослідження біології та сис-тематики промислове важливих груп мікроорганізмів Державну пре-мію одержали також Є. І. Квасников, Ю. Р. Малашенко, О. А. Несте-ренко та інші.

У галузі медичної мікробіології тривають інтенсивні дослідження з фундаментальних питань онкології й ведуться пошуки речовин природного походження, що були б ефективними для лікування злоякісних пухлин (Д. Г. Затула, С. Р. Резнік та ін.), розробляються проб-леми ешерихіозів (А. М. Касьяненко, Л. В. Григор'єва, А. Ю. Вершигора та ін.), вивчаються питання складу популяцій холерних вібріонів (А. Г. Сомова), систематики та ідентифікації бактерій роду Рзеисіотопаз (О. А. Кіпріанова та ін.) тощо.

Слід відзначити також довготривалу і плідну роботу з вивчення вірусів рослин, тварин та мікроорганізмів. Вперше в Україні вивчено морфологічні та фізіологічні властивості низки вірусів, проведено їх ідентифікацію; з'ясовано антигенні властивості вірусів жовтухи цук-рових буряків, зморшкуватої мозаїки і готики картоплі, мозаїки квасолі, кормових бобів, сої та інших культур; розроблено і рекомендовано для впровадження у виробництво заходи боротьби з ними (А. Д. Бобир, С. М. Московець, В. Г. Краєв та ін.). Успіш-но досліджуються також патогенні віруси людини (С. С. Дяченко, К. М. Синяк, Н. С. Дяченко та ін.). Ґрунтовні дослідження ві-русів мікроорганізмів в Україні проводилися під керівництвом Я. Г. Кішка. Успішні дослідження стійкості рослин до бактеріальної інфекції проводяться під керівництвом І. Р. Гвоздяка.

На завершення короткого огляду розвитку мікробіології в Украї-ні необхідно зазначити, що сучасний період, незважаючи на кризову ситуацію в економіці, характеризується помітним розширенням до-сліджень у царині технічної мікробіології, вірусології, генетики і ген-ної інженерії, біотехнології та намаганням широко впроваджувати досягнення мікробіологічної науки в практику. Прикладом цього може бути виготовлення таких цінних харчових продуктів, як геро-лакт та нові антибіотики (В. В. Смірнов та співавтори, 2000 р.).