6. Поняття про внутрішньолікарняну інфекцію.

Внутрішньолікарняні, госпітальні, або нозокоміальні — це інфекції, які виникають у хворих під час перебування, лікування, обстеження чи звернення за медичною допомогою в лікувально-профілактичні заклади або у ме­дичного персоналу через їх професійну діяльність. Останнім часом внутрішньолікарняні інфекції стають все більш відчутною пробле­мою охорони здоров'я. В економічно розвинених країнах вони ви­никають у 5—10 % пацієнтів. Приєднуючись до основної хвороби, вони погіршують її перебіг, загрожують життю хворого, подовжу­ють термін перебування хворого у лікарні, наносять моральні і до­даткові матеріальні збитки.

Внутрішньолікарняні інфекції — одна з причин смертності. Ле­тальність при різних нозологічних формах коливається від 3,5 до 60 %.

Причин виникнення і зростання випадків внутрішньолікарняних інфекцій багато, але найголовніші з них такі:

—  формування і селекція "госпітальних штамів" мікроорганіз­мів, що мають високу вірулентність і множинну стійкість до лікарських препаратів;

—  нераціональне проведення антимікробної хіміотерапії і від­сутність контролю за циркуляцією резистентних штамів;

—  значна частота носійства патогенної мікрофлори, серед ме­дичного персоналу вона сягає понад 40 % (частіше це стафіло­кок);

—  створення великих лікувальних комплексів, скупченість хво­рих у стаціонарах і поліклініках;

—  збільшення кількості інструментальних втручань у макроор­ганізм: бронхоскопія, цистоскопія, гастроскопія, інтубація. Вважають, що 30% інструментальних втручань проводять безпідставно, перспективним є розроблення неінвазивних методів дослі­дження крові і тканин (запровадження спектроскопії), а та­кож безголкових методів введення вакцин;

—  порушення правил асептики й антисептики;

— збільшення кількості осіб з імунодефіцитним станом.

Збудниками внутрішньолікарняної інфекції можуть бути бак­терії: стафілококи, стрептококи, синьогнійна паличка, ентеробактерії (ешерихії, сальмонели, шигели, ієрсинії), кампілобактерії, легіонели, клостридії, мікоплазми, хламідії, мікобактерії, бордетели; віруси: гепатиту, грипу й інших ГРВІ, кору, краснухи; найпростіші: пневмоцисти, криптоспоридії; гриби: роду Candida, аспергіли.

Джерелами внутрішньолікарняної інфекції є пацієнти, відвідувачі, персонал медичного закладу; факторами передачі — контаміновані медичні інструменти, лікувальні розчини, медичні препарати, матеріали, предмети і поверхні лікувальних приміщень, вода, їжа, повітря.

Шляхи передачі внутрішньолікарняної інфекції різні: повітряно-краплинний, повітряно-пиловий, аліментарний, прямий і непрямий контакт, трансфузійний, вертикальний. Крім екзогенної внутрішньолікарняна інфекція часто виникає як ендогенна інфекція.

Особливістю внутрішньолікарняної інфекції є те, що її спричинюють умовно-патогенні або слабопатогенні мікроорганізми у людей зі зниженою імунорєактивністю (імунодефіцитним станом), тому клінічна картина їх дуже різноманітна і неспецифічна.

Враховуючи клінічну картину, спосіб зараження та місце локалізації патологічного процесу, внутрішньолікарняні інфекції ділять на декілька груп: сепсис, бактеріемія, гнійно-запальні інфекції, ранові й опікові, захворювання дихальних шляхів, урогенітальні, гострі кишкові захворювання, посттрансфузійні та хвороби, пов'язані з тривалою антибіотикотерапією.