
- •План заняття
- •1. Мікробіологія як наука. Медична мікробіологія.
- •2. Історія розвитку мікробіології. Розвиток мікробіології в Україні.
- •3. Досягнення мікробіології в подоланні інфекційних хвороб, вірусу імунодефіциту та онкогенних вірусів.
- •4. Поняття про класифікацію та номенклатуру мікроорганізмів.
- •5. Морфологія бактерій. Поліморфізім. Будова бактеріальної клітини.
- •Будова бактеріальної клітини
- •6. Коротка морфологічна характеристика грибів, спірохет, найпростіших, рикетсій, хламідій, мікоплазм, вірусів. Гриби
- •Спірохети
- •Найпростіші
- •Рикетсії
- •Хламідії
- •Мікоплазма
- •7. Поняття про хімічний склад мікроорганізмів
- •План заняття
- •2. Вплив фізичних, хімічних та біологічних чинників на мікроби. Стерилізація, дезінфекція. Поняття про асептику та антисептику.
- •3. Поняття про генотипову і фенотипову мінливість, її практичне використання
- •4. Бактеріофаг, його природа і практичне застосування. Вплив бактеріофага на мінливість мікроорганізмів
- •5. Поняття про антибіотики, їх природа. Антибіотичні речовини та бактеріоцини.
- •6. Вплив антибіотиків на мінливість мікроорганізмів.
- •7. Антибіотикограма, її практичне застосування.
- •8. Хіміотерапевтичні препарати. Принципи класифікації. Застосування. Хіміотерапевтичний індекс. Противірусні хіміотерапевтичні препарати. Антисептики.
- •План заняття
- •1. Визначення поняття «інфекція», «інфекційний процес», «інфекційна хвороба».
- •2. Характеристика мікроорганізмів - збудників інфекційних хвороб. Поняття про патогенність, вірулентність, токсигенність, специфічність, органотропність.
- •3. Види і форми інфекцій. Динаміка інфекційного процесу.
- •4. Резервуари та джерела інфекції. Механізм і шляхи проникнення мікробів у макроорганізм. Чинники інфекційного процесу.
- •5. Експериментальний метод дослідження, його значення.
- •6. Поняття про внутрішньолікарняну інфекцію.
- •7. Визначення поняття “імунітет”. Види імунітету. Неспецифічні та специфічні чинники імунітету.
- •8. Структура імунної системи. Вікові особливості імунітету. Реакції імунітету, їх практичне застосування.
- •План заняття
- •1. Препарати для створення активного й пасивного імунітету. Класифікація вакцин.
- •2. Принципи виготовлення вакцин та анатоксинів. Методи вакцинації. Ревакцинація.
- •4. Алергія, її основні форми.
- •Порівняльна характеристика гіперчутливості негайного та уповільненого типів
- •Міждисциплінарна інтеграція
- •План заняття
- •Стрептококи
- •Пневмококи
- •Грамнегативні коки
- •Менінгококи
- •Гонококи
- •3. Загальна характеристика родини Кишкової бактерії.
- •Сальмонели
- •Черевний тиф та паратифи аів
- •Збудники харчових токсикоінфекцій
- •Міждисциплінарна інтеграція
- •План заняття
- •Викладач: о.Р.Шевчук
- •1. Короткі відомості про морфологію та біологічні властивості корінебактерій дифтерії.
- •2. Короткі відомості про збудника коклюшу.
- •3. Мікобактерії туберкульозу. Морфологія, короткі відомості про біологічні властивості збудника туберкульозу. Токсичні речовини.
- •План заняття
- •Викладач: о.Р.Шевчук
- •1. Загальна характеристика . Взяття матеріалу та заходи безпеки під час роботи зі збудниками особливо небезпечних інфекцій (оні).
- •Холерні вібріони
- •Збудник чуми
- •Збудник туляремії
- •Збудники бруцельозу
- •Збудник сибірки
- •5. Загальна характеристика групи патогенних клостридій.
- •Збудник ботулізму
- •Збудники газової гангрени
- •Міждисциплінарна інтеграція
- •План заняття
- •Викладач: о.Р.Шевчук
- •Трепонеми
- •Лептоспіри
- •Борелії
- •Хвороба лайма
- •Збудник епідемічного висипного тифу
- •Збудник ендемічного висипного тифу (тифу щурів)
- •Ортоміксовіруси
- •Параміксовіруси
- •Вірус епідемічного паротиту
- •Вірус кору
- •Вірус сказу
- •Пікорнавіруси
- •Віруси Коксакі
- •Віруси echo
- •Віруси гепатиту
- •Вірус гепатиту а
- •Вірус гепатиту в
- •Вірус гепатиту с
- •Поксвіруси. Вірус натуральної віспи
- •Ретровіруси
- •Вірус імунодефіциту людини
- •Онковіруси
- •Герпесвіруси
- •Віруси простого герпесу
- •Вірус вітряної віспи
- •Цитомегаловірус
- •Вірус Епстейна—Барр
6. Вплив антибіотиків на мінливість мікроорганізмів.
У мікроорганізмів добре розвинуті адаптаційні можливості, внаслідок чого вони легко змінюють свою структуру, біологічні та біохімічні функції під впливом різних факторів, що здатні пригнічувати в них процеси життєдіяльності. Унаслідок цих змін з'являються атипові штами. Важливим фактором мінливості мікробів є антибактеріальні препарати, тривале і часом безконтрольне використання яких призвело до появи резистентних форм мікроорганізмів.
Резистентність — це здатність мікроорганізмів розмножуватися під дією терапевтичних концентрацій лікувальних препаратів. Резистентні штами мікроорганізмів стали виникати одразу після використання антибіотиків і з часом їх кількість зростає лавиноподібно. Так, у 40-і роки XX ст. штами стафілококів, резистентні до препаратів пеніциліну, становили 2—3 % , у 1955 році — 60—80 % , наприкінці XX ст.- 90—98 %. Особливо швидко формується резистентність у типових бактерій, повільніше — у нетипових бактерій та інших груп мікроорганізмів: спірохет, рикетсій, хламідій, мікоплазм, грибів, найпростіших. Резистентність може бути природною і набутою.
Природна (видова) резистентність пов'язана з відсутністю "мішені" або з недосяжністю її внаслідок слабкої проникності клітинної стінки. Вона не залежить від первинного контакту з антибіотиками. Так, мікоплазма не чутлива до препаратів пеніциліну через відсутність клітинної стінки.
Набута резистентність пов'язана зі змінами в геномі бактеріальної клітини. Можливі два варіанти генетичних змін. Один з них пов'язаний з мутаціями у власних генах, інший — з проникненням у бактеріальну клітину додаткових генів через R-плазміди і транспозони.
Механізми набутої антибіотикорезистентності складні і різноманітні, але можна виділити декілька основних:
1. Руйнування молекули антибіотика. Цей механізм лежить в основі формування резистентності до бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів, цефалоспоринів). Резистентні бактерії утворюють ферменти бета-лактамази (наприклад, пеніциліназу).
2. Модифікація структури молекули антибіотика. Під впливом мікробних ферментів (наприклад, фосфотрансферази) антибіотик перетворюється на неактивну форму. Цей механізм лежить в основі формування резистентності до тетрациклінів, аміноглікозидів, макролідів.
3. Зміна структури "мішені", чутливої до антибіотиків. Унаслідок мутації структури білка рибосом 70S формується резистентність до аміноглікозидів, макролідів; ферменту ДНК-гірази — до хінолонів; РНК-полімерази — до рифампіцину; пеніцилінзв'язувальних білків (транспептидаз) у цитоплазматичній мембрані бактеріальної клітини — до бета-лактамних антибіотиків.
4. Формування механізму активного виведення антибіотика з бактеріальної клітини, коли він ще не досяг своєї "мішені",— один з варіантів формування стійкості до тетрациклінів.
Існує багато причин, які сприяють масовій селекції і поширенню резистентних штамів мікроорганізмів. До них належать: безконтрольне і нераціональне застосування антибіотиків для лікування; застосування антибіотиків без необхідності для профілактики інфекційних хвороб; вживання продуктів харчування, що містять антибіотики, — м'яса, молока (інколи тварин лікують антибіотиками, які використовують для лікування людей, наприклад тетрациклінами).
Резистентність мікроорганізмів є великою медичною проблемою, тому важливе значення має пошук методів її подолання. До них належать:
— застосування нових препаратів, які відрізняються від нині діючих за хімічною структурою молекули і є більш ефективними;
— комбінування антибіотиків з різним механізмом дії на мікробну клітину;
— заборона використання для лікування антибіотиків, до яких у даному регіоні з'явилися резистентні форми мікроорганізмів;
— заборона використання у ветеринарній практиці антибіотиків, якими лікують людей;
— заборона використання продуктів харчування, що містять залишкові кількості антибіотиків, які перевищують допустимі медико-біологічні норми;
— дотримання інструкції щодо застосування препарату (доза, термін і спосіб використання);
— визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків. Застосування антибіотиків без перевірки на чутливість до них
мікроорганізмів є небезпечним для хворих і призводить до великих даремних економічних витрат.