Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мікробіологія.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2.08 Mб
Скачать

6. Вплив антибіотиків на мінливість мікроорганізмів.

У мікроорга­нізмів добре розвинуті адаптаційні можливості, внаслідок чого вони легко змінюють свою структуру, біологічні та біохімічні функції під впливом різних факторів, що здатні пригнічувати в них процеси життєдіяльності. Унаслідок цих змін з'являються атипові штами. Важливим фактором мінливості мікробів є антибактеріальні препа­рати, тривале і часом безконтрольне використання яких призвело до появи резистентних форм мікроорганізмів.

Резистентність — це здатність мі­кроорганізмів розмножуватися під дією терапевтичних концентра­цій лікувальних препаратів. Резистентні штами мікроорганізмів стали виникати одразу після використання антибіотиків і з часом їх кількість зростає лавиноподібно. Так, у 40-і роки XX ст. штами ста­філококів, резистентні до препаратів пеніциліну, становили 2—3 % , у 1955 році — 60—80 % , наприкінці XX ст.- 90—98 %. Особливо швидко формується резистентність у типових бактерій, повільніше — у нетипових бактерій та інших груп мікроорганізмів: спірохет, рикетсій, хламідій, мікоплазм, гри­бів, найпростіших. Резистентність може бути природною і набутою.

Природна (видова) резистент­ність пов'язана з відсутністю "міше­ні" або з недосяжністю її внаслідок слабкої проникності клітинної стін­ки. Вона не залежить від первинного контакту з антибіотиками. Так, мікоплазма не чутлива до препаратів пеніциліну через відсутність клітинної стінки.

Набута резистентність пов'язана зі змінами в геномі бактеріальної клітини. Можливі два варіанти генетичних змін. Один з них пов'язаний з мутаціями у власних генах, інший — з проникненням у бактеріаль­ну клітину додаткових генів через R-плазміди і транспозони.

Механізми набутої антибіотикорезистентності складні і різ­номанітні, але можна виділити декілька основних:

1.  Руйнування молекули антибіотика. Цей механізм лежить в основі формування резистентності до бета-лактамних анти­біотиків (пеніцилінів, цефалоспоринів). Резистентні бактерії утворюють ферменти бета-лактамази (наприклад, пеніциліназу).

2.  Модифікація структури молекули антибіотика. Під впливом мікробних ферментів (наприклад, фосфотрансферази) антибіотик перетворюється на неактивну форму. Цей меха­нізм лежить в основі формування резистентності до тетраци­клінів, аміноглікозидів, макролідів.

3.  Зміна структури "мішені", чутливої до антибіотиків. Унаслідок мутації структури білка рибосом 70S формується резистентність до аміноглікозидів, макролідів; ферменту ДНК-гірази — до хінолонів; РНК-полімерази — до рифампіцину; пеніцилінзв'язувальних білків (транспептидаз) у цитоплазматичній мембрані бактеріальної клітини — до бета-лактамних антибіотиків.

4.  Формування механізму активного виведення антибіотика з бактеріальної клітини, коли він ще не досяг своєї "мішені",— один з варіантів формування стійкості до тетрациклінів.

Існує багато причин, які сприяють масовій селекції і поширенню резистентних штамів мікроорганізмів. До них належать: безконт­рольне і нераціональне застосування антибіотиків для лікування; застосування антибіотиків без необхідності для профілактики ін­фекційних хвороб; вживання продуктів харчування, що містять ан­тибіотики, — м'яса, молока (інколи тварин лікують антибіотиками, які використовують для лікування людей, наприклад тетрациклі­нами).

Резистентність мікроорганізмів є великою медичною проблемою, тому важливе значення має пошук методів її подолання. До них належать:

—  застосування нових препаратів, які відрізняються від нині дію­чих за хімічною структурою молекули і є більш ефективними;

—  комбінування антибіотиків з різним механізмом дії на мікроб­ну клітину;

—  заборона використання для лікування антибіотиків, до яких у даному регіоні з'явилися резистентні форми мікроорганіз­мів;

—  заборона використання у ветеринарній практиці антибіоти­ків, якими лікують людей;

—  заборона використання продуктів харчування, що містять за­лишкові кількості антибіотиків, які перевищують допустимі медико-біологічні норми;

—  дотримання інструкції щодо застосування препарату (доза, термін і спосіб використання);

— визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків. Застосування антибіотиків без перевірки на чутливість до них

мікроорганізмів є небезпечним для хворих і призводить до великих даремних економічних витрат.