
- •Передстерилізаційна очистка:
- •Стерилізація.
- •Повітряна стерилізація.
- •Правила техніки безпеки:
- •Автоклавування.
- •Правила техніки безпеки.
- •Стерилізація кип’ятінням.
- •Холодна стерилізація.
- •Контроль стерилізації.
- •Артеріальний тиск
- •Спостереження та догляд за хворими з нетриманням сечі
- •Зміна кількості і якості виділеної сечі
- •Кількісні і якісні зміни сечі зміни питомої ваги, добового діурезу, патологічні домішки в сечі.
- •Особливості догляду за хворими із захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів
- •Виписування і отримання лікарських засобів в умовах стаціонару.
- •Виписування і одержання лікарських засобів з аптеки для відділення.
- •Правила зберігання, розміщення та обліку ліків у відділенні.
- •Шляхи введення лікарських засобів в організм людини
- •Зовнішні застосування лікарських засобів: переваги та недоліки, техніка застосування.
- •Ентеральний шлях введення лікарських засобів.
- •Парентеральний шлях уведення лікарських засобів, його особливості, переваги та недоліки.
- •Внутрішньошкірні ін’єкції.
- •Внутрішньом’язові ін’єкції.
- •Розведення антибіотиків. Проби на індивідуальну чутливість організму до антибіотиків.
- •Внутрішньовенне введення лікарських засобів.
- •Методи лабораторного дослідження харкотиння.
- •Збирання харкотиння для загального клінічного дослідження
- •Збирання харкотиння для бактеріологічного дослідження
- •Збирання харкотиння для виявлення бактерій туберкульозу
- •Взяття мазків із зіва та носа.
- •Мазок із зіва
- •Мазок з носа
- •Фракційне зондування.
- •Зондові методи отримання шлункового вмісту з використанням ентеральних подразників
- •Зондові методи отримання шлункового вмісту з використанням парентеральних подразників
- •Сучасний метод дослідження кислотності шлункового соку (внутрішньошлункова рН-метрія)
- •Беззондовий метод дослідження секреторної функції шлунка за допомогою методики «Ацидотест»
- •Дуоденальне зондування.
- •Беззондове дуоденальне зондування (тюбаж)
- •Діагностичне значення лабораторних методів дослідження сечі. Загальний клінічний аналіз сечі
- •Аналіз сечі за методом Нечипоренка
- •Аналіз сечі за методом Амбурже
- •Аналіз сечі за методом Аддіс-Каковського
- •Аналіз сечі на діастазу
- •Аналіз сечі на цукор
- •Аналіз сечі на 17-кс
- •Аналіз сечі на бактеріологічне дослідження
- •Діагностичне значення лабораторних методів дослідження калу.
- •Збирання калу для копрологічного дослідження
- •Збирання калу для бактеріологічного дослідження
- •Збирання калу для дослідження на яйця гельмінтів
- •Збирання калу для дослідження на приховану кров
- •Характеристика основних ендоскопічних методів обстеження пацієнтів.
- •Бронхоскопія
- •Езофагогастродуоденоскопія
- •Ректороманоскопія
- •Колоноскопія
- •Цистоскопія
- •Участь акушерки в підготовці пацієнтів до рентгенологічних досліджень. Бронхографія
- •Рентгенологічне обстеження шлунка
- •Іригоскопія
- •Холецистографія
- •Внутрішньовенна холеграфія
- •Рентгенологічне обстеження нирок і сечовивідних шляхів
- •Підготовка пацієнтів до ультразвукового дослідження органів травлення
- •Визначення поняття “здоров’я” - індивідуального і суспільного.
- •Показники суспільного здоров’я: народжуваність, смертність, середня тривалість життя, захворюваність.
- •Формування здоров’я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища.
- •4 Групи заходів:
- •Характеристика основних засобів загартовування.
- •Рекомендації щодо загартовування здорової людини.
- •Психологічний захист.
- •Аутотренінг як система концентрованого саморозслаблення і самонавіювання.
- •Гармонійна сім’я - запорука здоров’я.
- •Визначення поняття геронтології, геронтологічна класифікація.
- •Медичне обслуговування людей похилого віку.
Спостереження та догляд за хворими з нетриманням сечі
Нетримання сечі може виникнути при ушкодженні або порушенні тонуса сфінктера сечового міхура, вадах розвитку сечового міхура та сечівника, при захворюваннях центральної нервової системи, а також у виснажених хворих.
Сеча, яка накопичується в сечовому міхурі, час від часу витікає мимовільно, іноді у вигляді крапель, а іноді у значній кількості, причому хворі не в змозі регулювати акт сечовипускання.
До хворих з нетриманням сечі треба ставитися особливо уважно, бо в них дуже швидко можуть утворитися пролежні.
У хворих, які прикуті до ліжка, слід використовувати гумові підкладні судна, сечоприймачі, які регулярно спорожнювати.
Декілька разів на день хворого підмивають і насухо витирають йому промежину, часто перемінюють постільну та натільну білизну.
Хворі, які самостійно ходять, повинні застосовувати сечоприймачі - гумові або поліетиленові резервуари, які за допомогою стрічки прикріплюють до тулуба. їх періодично спорожнюють, ретельно миють і знову прикріплюють. Щоб у палаті, де перебувають такі хворі, не було запаху сечі, сечоприймачі ретельно миють та дезинфікують (після спорожнення занурюють у 0,5% освітлений розчин хлорного вапна або 1% розчин хлораміну на 1 год.); палату часто провітрюють, регулярно здійснюють вологе прибирання, часто перемінюють постільну та натільну білизну. Для таких хворих завжди має бути запасний комплект білизни.
Спостереження та догляд за хворими із затримкою сечовиділення
Затримка сечі (ішурія) полягає в неспроможності хворого самостійно помочитися. Головною метою долікарської допомоги хворим з затримкою сечі має бути спорожнення сечового міхура.
Залежно від причини, яка викликала гостру затримку сечі, застосовують ті чи інші заходи її усунення.
Якщо дані анамнезу, вік хворого дають підставу для припущення, що причиною затримки сечі є аденома простати, невідкладну допомогу слід розпочинати з уведення в сечовий міхур гумового катетера, краще зі звуженим і дзьобоподібним кінцем (катетер Тіманна).
При різкому переповненні сечового міхура (накопичення в ньому понад 1 л сечі) його спорожнюють поступово, щоб запобігти швидкій зміні тиску в його порожнині, що може призвести до різкого наповнення кров'ю розширених та склеротичне змінених вен сечового міхура, їхнього розриву та кровотечі. Спорожнення сечового міхура в такому разі проводять окремими порціями (по 300-400 мл), в проміжках перетискуючи катетер на 2-3 хв.
Якщо після катетеризації виникла кровотеча з сечівника, для її зупинки рекомендується ввести в нього товстий гумовий катетер (№ 22) і залишити його там на декілька годин. Якщо це не допомагає, накладають тиснучу пов'язку на промежину (тугий валик з вати та марлі), міхур з льодом на цю ділянку. Якщо тонкий катетер вводиться важко, то після спорожнення сечового міхура його краще не виймати, тому що наступна катетеризація може не дати ефекту.
Постійний катетер прикріплюють до статевого члена лейкопластирем або товстою шовковою ниткою. Перед цим статевий член обгортають марлею, зверху її обв'язують ниткою, яку фіксують на катетері.
Якщо затримка сечі виникла у післяродовий або післяопераційний період, при порушенні нервової регуляції функції сечового міхура внаслідок захворювань або ушкодження нервової системи, для спорожнення сечового міхура треба спробувати застосувати один із наступних заходів.
1. На ділянку сечового міхура або промежину хворого кладуть грілку.
Перемінюють положення хворого, якщо дозволяє його стан, що може викликати рефлекс на сечовипускання.
Іноді сечовипускання можна рефлекторно викликати подразненням слуху хворого звуком води, яка ллється. Для цього досить буває помити руки біля хворого або відкрити водопровідний кран.
4. У чоловіків сечовипускання можна викликати, якщо опустити статевий член у теплу воду, а в жінок рефлекс такого ж характеру часто виникає при вливанні 100 мл теплої води в пряму кишку.
Якщо анамнез (гостра затримка сечовипускання після приступу ниркової кольки) вказує на закупорку сечівника каменем, можна застосувати гарячу ванну з метою розслаблення спазму сечівника біля каменя.
Катетеризацію сечового міхура здійснюють з метою виведення з нього сечі, промивання сечового міхура, введення лікарської речовини або одержання сечі для дослідження. Існують різні види катетерів.
Після катетеризації можливі такі ускладнення: кровотеча, яка виникає внаслідок ушкодження слизової оболонки сечівника; інфікування сечівника внаслідок недотримання правил асептики; уретральна гарячка, яка пояснюється швидким всмоктуванням у кров'яне русло сечі, особливо інфікованої, через ушкоджені ділянки слизової оболонки сечівника.