Стерилізація кип’ятінням.

На сьогоднішній день цей метод втратив свою актуальність і повсякденність. Згідно з галузевим стандартом 42-21-2-85 "Стерилізація і дезінфекція" кип'ятіння як метод стерилізації не передбачений. І все ж таки, в окремих випадках, коли інші методи стерилізації не доступні, кип'ятіння ще застосовують ( в домашніх умовах, деяких амбулаторіях). Таку стерилізаю проводять в спеціальних прямокутних металевих коробках - стерилізаторах. Стерилізація триває 45 хв. від моменту закипання. Як збирати і вкладати стерилізатор буде розглянуто на практичних заняттях.

Холодна стерилізація.

Проводиться хімічними чинниками при температурі до 60⁰С і застосовується для обробки термічного не стійкого інвентаря, ріжучого інвентаря, гумових виробів. Основні сполуки, що використовуються з цією метою: "Дезоксон" - надоцтова кислота, перекис водню, етиловий спирт та багато ін.

•    "Дезоксон 1"-перважно 1% р-н. час-45 хв.: катетери, трубки з пластика, кардіостимулятори, шовний матеріал, термометри.

•     Перекис водню 6% -18⁰С - 6 год. -50⁰С - 3 год.

•    Спирт етиловий 70% - 90% - 2 год - ріжучий інструментарій, шовний матеріал та ін. Повне занурення, в закритій тарі.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

•     Для стерилізації викоритовують хімічно стійкий посуд з кришкою.

•    Після стерилізації вироби промивають стерильною дистильованою водою або фізіологічним розчином і зберігають в спеціальних контейнерах.

•   При роботі з дезоксоном і деякими іншими слід використовувати рукавички, фартухи, окуляри.

Парова стерилізація -один із видів холодної. З цією метою використовують пари формаліну, окис етилену.

Контроль стерилізації.

Вид стерилізації	Режим стерилізації	Контроль
Повітряний	1600С - 2,5 год	термометрія, аспірин, альбуцид
метод	1800С - 1 год	сахароза, тіосечовина, термометрія, сінна та картопляна бактерії.
Автоклавування	1200-1,5атм-45 хв.	Бензойна кислота, амідопірин, сірка
	1320С-2атм-20 хв.	Біотести. Стандартні тести.

 

ТЕМА: Спостереження і догляд за пацієнтками із хворобами органів дихання.

План.

1. Дихання: частота, глибина, ритм.

2. Основні симптоми при захворюваннях органів дихання

3. Патологічні типи дихання.

4. Оксигенотерапія.

5. Поняття про плевроцентез.

У пацієнтів із захворюваннями органів дихання потрібно стежити за частотою, глибиною та ритмом дихання. У здорової людини дихання через ніс беззвучне і непомітне для інших

Частота дихання – кількість дихальних рухів за 1 хв. Тип дихання грудний, черевний і змішаний. Варто пам’ятати, що хворий може довільно затримати чи прискорити дихання, тому відвертають його увагу від процедури вимірювання частоти дихання. Зручно рахувати дихання безпосередньо після визначення частоти пульсу. У дорослої людини в стані спокою ЧД від 16 до 20 дих. рухів за 1 хв. (1 дихання відповідає приблизно 4 пульсовим ударам), лежачи - 12-14 дих. рухів за 1 хв., стоячи – 18-20. У жінок ЧД дещо вища, ніж у чоловіків, у спортсменів може знижуватися до 8-10 дих. рухів за 1 хв.

Тахіпное – швидке дихання (більше 20 за 1 хв.). Виникає при посиленні фізичної праці, нервовому збудженні, високій температурі повітря, гарячці.

Брадіпное – уповільнене дихання (менше 12 дих. рухів за 1 хв.).

Апное – зупинка дихання.

З порушенням ЧД змінюється його глибина: поверхневе дихання спостерігається у стані спокою, при захворюваннях легень, плеври, пригніченні дихального центру; глибоке дихання виникає при фізичному навантаженні, емоційному збудженні, при діабетичній комі, уремії та ін.

Задишка – розлад частоти, глибини та ритму дихання, яке супроводжується суб’єктивним відчуттям нестачі повітря та утрудненим диханням.

Види задишки:

1. Суб’єктивна – про задишку можна довідатись лише зі скарг хворого.

2. Об’єктивна–пов’язана з порушенням органів дихання, спостерігається ціаноз шкіри.

3. Фізіологічна – спостерігається у здорової людини при фізичному навантаженні.

4. Патологічна – супроводжує захворювання дихальної системи, серця, головного мозку.

5. Інспіраторна – виникає внаслідок утрудненого вдиху через перешкоду для проходження в верхніх дихальних шляхах (спазм голосових зв’язок, стороннє тіло, пухлина, запальні процеси гортані, трахеї). Дихання глибоке і повільне, у разі значного збудження вдих утруднений і відбувається з шумом таке дихання називають стридозним.

6. Експіраторна – задишка при якій вдих короткий, а видих утруднений і дуже тривалий, хворий не встигає зробити повного видиху, як наступає уже наступний вдих (при бронхіальній астмі).

7. Змішана – задишка, при якій утруднений і вдих і видих, виникає внаслідок зменшення дихальної поверхні легень при пневмонії, туберкульозі.

8. Ядуха – різко виражена задишка.

9. Астма – ядуха, що має характер нападу.

Патологічні типи дихання(внаслідок порушення дихального центру):

1. Дихання Куссмауля – дуже сповільнене, глибоке, звучний шумний вдих, посилений видих, після якого наступає пауза (характерне для азотемічної уремії і діабетичної коми).

2. Дихання Чейна-Стокса – хвилеподібне збільшення і зменшення амплітуди дихання з наявністю пауз між хвилями тривалістю 40-50 с., після паузи настають рідкі дихальні рухи, спочатку поверхневі, а потім більш глибокі і часті (вказує на розлад мозкового кровообігу).

3. Біота – глибоке дихання з періодичним виникненням тривалих пауз (спостерігається в агональному стані).

Допомога при задишці:

• надати хворому підвищеного положення (напівсидячи);

• звільнити від стискуючого одягу;

• забезпечити доступ свіжого повітря та кисню;

• створити хворому повний фізичний і психічний спокій;

• негайно викликати лікаря;

• постійний контроль за частотою, глибиною і ритмом дихання;

• підрахувати частоту пульсу, визначити АТ;

• за призначенням лікаря провести оксигенотерапію (киснева подушка, централізована подача кисню через апарат Боброва);

• використати «кишеньковий інгалятор»;

• прикласти грілки до кінцівок.

Кашель – складний рефлекторно-захисний акт під час якого організм звільняється від слизу, гною, сторонніх часточок. Виникає при подразнені слизової оболонки гортані, трахеї, бронхів, ураженні плеври, може бути при застої крові в малому колі кровообігу.

За тривалістю:

• постійний (при хронічних захворюваннях дихальних шляхів і легенів);

• періодичний (грип, пневмонія);

• нападоподібний (коклюш).

За наявністю харкотиння:

1. сухий (без виділення харкотиння);

2. вологий (з відселенням харкотиння):

• слизисте, безбарвне, в’язке (бронхіальна астма),

• слизисто-гнійне (бронхопневмонія),

• гнійне (абсцес легені).

Допомога при кашлі:

• надати зручного положення (напівсидячи, сидячи), при якому зменшується кашель;

• тепле питво;

• домашні інгаляції;

• поставити медичні банки чи гірчичники;

• зробити гарячу ножну ванну;

• тепло вкрити;

• забезпечити доступ свіжого повітря;

• при сухому кашлі за призначенням лікаря дати відхаркуючі, протикашльові засоби;

• при наявності мокротиння індивідуальна плювальниця (1/3заповнити дез.розчином);

• контроль за виділенням мокротиння (характер і добова кількість);

• дихальна гімнастика;

• при виділенні значної кількості мокротиння хворому рекомендують по декілька годин на добу перебувати у положення, яке сприяє кращому відходженню мокротиння (дренажне положення).

Біль у грудній клітці

Виникає внаслідок розвитку патологічного процесу безпосередньо в грудній стінці, плеврі, серці, аорти.

Допомога:

• викликати лікаря, щоб він встановив причину болю;

• надати зручного положення;

• заспокоїти;

• якщо біль пов’язаний із запаленням плеври, то пацієнт лежить на хворому боці.

Кровохаркання – це виділення крові або харкотиння з кров’ю з дихальних шляхів при кашлі у вигляді прожилок яскраво-червоного кольору. Значне виділення крові спостерігається при легеневій кровотечі.

Причини:

• бронхоектатична хвороба;

• абсцес легень;

• рак і туберкульоз легенів;

• пневмонія;

• стеноз мітрального отвору;

• тромбоз легеневої артерії;

• первинна легенева гіпертензія;

• набряк легенів;

• травма легенів.

Допомога при кровохарканні:

• надати підвищеного положення;

• дати лоток для збирання мокротиння;

• хворого повертають на уражений бік заспокоюють, забороняють розмовляти;

• дати шматочки льоду або холодне пиття невеликими порціями;

• покласти міхур з льодом на грудну клітину;

• спостерігати за зовнішнім виглядом, підрахувати пульс, ЧД, виміряти АТ;

• викликати лікаря і ввести коагулянти;

• після припинення кровотечі пацієнт повинен дотримуватись постільного режиму.

Гостра дихальна недостатність – це гостро розвинутий хворобливий стан, при якому навіть граничне напруження механізмів життєзабезпечення організму є недостатнім для постачання його тканин необхідною кількістю кисню і виведення вуглекислого газу.

Причини: ураження ЦНС (коми, інтоксикація, набряк мозку); порушення бронхіальної прохідності; ураження легеневої тканини.

У хворого з’являється відчуття нестачі повітря, неспокій. При огляді пришвидшене дихання, шкіра синіє, холодний липкий піт, порушення свідомості, кома.

Невідкладна допомогаспрямована на поновлення і підтримання прохідності і дренування дихальних шляхів, покращення альвеолярної вентиляції і легеневого газообміну, усунення супутніх порушень кровообігу:

• вивести нижню щелепу вперед, голову відхилити назад;

• надати бокового положення, щоб не западав язик;

• застосовують повітроводи;

• за наявності густого мокротиння використовують гарячі інгаляції 2%р-ном соди;

• для полегшення відкашлювання застосовують перкусійний масаж.

Особливості догляду за хворими з проблемами дихання.

Гострий бронхіт. Перші 3-4 дні ліжковий режим, тепло, 2 рази на день вологе прибирання і часте провітрювання. Давати тепле питво, на спину накласти банки або гірчичники.

Хронічний бронхіт. Хворому надають зручного положення, провітрюють приміщення, дають подихати киснем, тепле питво, відхаркувальну мікстуру. Оберігають від протягів, за призначенням лікаря – банки, гірчичники.

Пневмонія – запалення легень. У перші дні ліжковий режим, регулярне провітрювання, вологе прибирання 2 рази на день. Положення напівсидячи, при сухому кашлі пацієнта напоїти теплим питвом, стежити за характером мокротиння. За призначенням лікаря накладають банки і гірчичники. Їжа висококалорійна, напіврідка, багата на вітаміни, особливо вітамін С.

Можливе критичне зниження температури, внаслідок чого може розвинутись колапс. Пацієнтові надати положення лежачи, тіло обтерти сухим рушником, змінювати натільну та постільну білизну, дати гарячий чай, до ніг прикласти теплі грілки. Стежити за загальним станом пацієнта, пульсом та шкірою. Якщо хворий непритомніє, то опускають головний і піднімають ножний кінець ліжка, негайно викликають лікаря.

Стежити за фізіологічними відправленнями, залежно від віку і загального стану призначається лікувальна гімнастика.

Плеврит – запалення плеври. При сухому плевриті на початку захворювання хворий повинен перебувати у ліжку, лежати на хворому боці. При сильному болю іммобілізують грудну клітку. Відволікаючі засоби: змазують 5% р-ном йоду, накладають банки, гірчичники. При ексудативному плевритіпіднімають головний кінець, при ознобі добре вкривають, кладуть грілку до ніг, після потовиділення витирають насухо, змінюють натільну і постільну білизну. Застосовують оксигенотерапію. Годувати часто, невеликими порціями, їжа висококалорійна, легкозасвоювана, вітамінізована. Стежать за випорожненнями. При накопиченні рідини у плевральній порожнині лікар проводить плевральну пункцію.

Абсцес легені– гнійне розплавлення легеневої тканини на обмеженій ділянці, оточеній запальним валиком. Хворих ізолюють, часто полощуть рот блідо-рожевим розчином калію перманганату. Вологе прибирання, провітрювання здійснюють декілька разів на день. Мокротиння збирають в індивідуальну плювальницю з розчином калію перманганату і щільною кришкою. Здійснювати заходи профілактику пролежнів, стежити за відправленнями. Харчування повноцінне з великою кількістю аскорбінової кислоти.

Бронхіальна астма– алергійне захворювання, яке проявляється нападами ядухи. Під час нападу забезпечити фізичний і психічний спокій, доступ свіжого повітря, положення напівсидячи, розстібнути одяг. Теплі ножні ванни з гірчицею або гірчичники на грудну клітку. Тепле молоко, лужна мінеральна вода, вода з натрію гідрокарбонатом, інгаляції кисню. При сильному потовиділенні протирають насухо, змінюють білизну.

Поступальний дренаж бронхів. Проводять натще, хворий набуває такого положення тіла, яке спричинило б кашель і ефективне виділення гнійного мокротиння. Хворий із положення на спині без подушки поступово здійснює оберт тілом на 360⁰. Після кожного повороту він робить глибокий вдих. Обертання повторюють 3-5разів. Хворий повинен добре відкашлятись, потім змінити положення тулуба, значно нахилившись вправо або вліво.

У пацієнтів із захворюваннями органів дихання потрібно стежити за частотою, глибиною та ритмом дихання. У здорової людини дихання через ніс беззвучне і непомітне для інших

Пункція плевральної порожнини (плевроцентез) – прокол грудної клітки та плеври з лікувальною (ексудативний плеврит, травматологічний гемоторакс, пневмоторакс, введення ліків) та діагностичною метою (випіт невизнаної етіології).

Протипоказання:підвищена кровоточивість судин, ураження шкіри.

Підготовка пацієнта:

1. Підготувати ліки: 0,5% р-н хлоргексидину біглюконату, р-н йодонату, 1-2% р-н новокаїну, гепарин, набір для надання невідкладної допомоги; оснащення: пінцети, шприці 5-20 мл з голками, голка довжиною 10 см, затискач, гумова трубка 15 см, 2 стерильні пробірки. Предметне скло, перев’язувальний матеріал, лейкопластир, клеол, стерильні пелюшки, апарат Боброва.

2. Для видалення повітря з плевральної порожнини пункцію проводять у ІІ міжребер’ї по середньоключичній лінії, або V-VI – по середній пахвовій лінії хворий сидить обличчям до лікаря або боком. Для видалення крові і ексудату пункцію роблять у VІІІ-IХ міжребер’ї по задній пахвовій або лопаточній лінії, хворий сидить обличчям до спинки стільця.

3. Знезаразити місце пункції і обкласти пелюшками.

4. Знеболити і провести прокол.

5. Набрати рідини у шприц і випустити у пробірку.

6. Приєднати апарат Боброва і поступово відсмоктувати рідину.

7. Витягти голку і накласти асептичну повозку.

Можливі ускладнення:

• Різке зниження АТ, пов’язане з реакцією на біль, вигляд крові; хворий блідий, млявий, холодний піт, озноб. Допомога: пункцію припиняють, хворого кладуть у ліжко, ножний кінець піднімають, в/м вводять 2 мл кордіаміну.

• Пневмоторакс, розвивається внаслідок неправильного виконання маніпуляції, коли плевральна порожнина сполучається з атмосферою; якщо ушкоджується вісцеральна плевра, повітря потрапляє з альвеол.

• Поява вазовагального рефлексу внаслідок подразнення листків плеври при її проколі: пульс рідкий слабкого наповнення, зниження АТ. Допомога: пункцію припиняють, хворого кладуть у ліжко, вводять 1мл 0,1%р-н атропіну сульфату в/м.

• Інфікування, при порушенні правил асептики та антисептики.

• Поранення легені.

• Колапс може виникнути при видаленні з плевральної порожнини значної кількості рідини, що призводить до швидкого зміщення органів середостіння у хворий бік.

• Гемоторакс внаслідок ушкодження міжребрової артерії.

• Ушкодження сусідніх органів – печінки, селезінки, кишок.

Догляд після пункції:контроль за станом пов’язки, АТ, Рs, постільний режим, оброблення місця проколу дезінфікуючим розчином.

ТЕМА: Спостереження і догляд за пацієнтками із хворобами органів кровообігу.

План.

1. Клінічні симптоми захворювань органів кровообігує.

2. Пульс, його характеристика: ритм, частота, наповнення, напруження.

3. Артеріальний тиск.

4. Спостереження і догляд за пацієнтками із захворюваннями органів кровообігу.

5. Абдомінальна пункція (лапароцентез): показання, асистування лікареві.

Головними ознаками захворювань серцево-судинної сис­теми є: біль у ділянці серця та за грудниною, задишка, серцебиття та перебої в роботі серця, набряки.

Біль у ділянці серця та за грудниною

Причини болю у ділянці серця та за грудниною можуть бути різноманітни­ми і часто незагрозливими для здоров'я та життя хворого. Однак відрізнити цей біль від приступів, пов'язаних з ура­женням вінцевих судин серця, які можуть призвести до роз­витку інфаркту міокарда і смерті хворого, в змозі тільки лікар. У зв'язку з цим кожен приступ болю в ділянці серця середній медичній персонал повинен розцінювати як приступ стенокардії. Заходи, спрямовані на усунення приступу, тре­ба починати негайно.

Перша допомога:

• Необхідно забезпечити цілковитий спокій хворому,

• за­спокоїти його,

• вкласти в ліжко або зручно посадити в крісло чи на стілець,

• під язик дати нітрогліцерин (таблетку або 1—3 краплі спиртового розчину накрапати на шматочок цук­ру),

• на ділянку серця та груднину накласти гірчичник.

Як­що біль не пройшов протягом 3—5 хв після вжитих заходів, необхідно негайно викликати лікаря.

Задишка

Характеризується частим та підсиленим дихан­ням, відчуттям нестачі повітря. Одним із найважливіших чинників розвитку задишки при захворюваннях серця є під­вищення тиску крові в капілярах легенів, збільшення вмісту вуглекислого газу в тканинах, яке настає внаслідок зниження скоротливої функції лівого шлуночка серця.

Треба пам'ятати, що характерною ознакою захворюван­ня серцево-судинної системи є підсилення задишки у поло­женні хворого лежачи і зменшення у положенні сидячи чи стоячи. Пояснюється це тим, що в горизонтальному поло­женні приплив венозної крові до серця та судин легенів по­легшується, а відтік її від лівого шлуночка утруднюється внаслідок його ослаблення, тому підвищується тиск у капі­лярах легенів.

Невідкладна допомога:

• обмежити фізичну активність

• заспокоїти хворого

• надати йому в ліжку положення напівсидячи з опущеними ногами

• відчинити вікно або кватирку і негайно викликати лікаря.

Серцебиття та перебої в роботі серця

відчуття підсилених і частих скорочень серця, сильних пош­товхів, замирання, зупинки серця. Поява серцебиття обумов­лена підвищеною збудливістю нервового апарату, який ре­гулює діяльність серця. Воно може бути постійним або у вигляді приступів.

Серцебиття може спостерігатися у здоро­вих осіб при великому фізичному навантаженні, емоційному збудженні, зловживанні кавою, тютюном або виникати при підвищенні температури тіла, анемії, неврозі тощо.

Слід пам'ятати, що серцебиття може бути ознакою ура­ження міокарда (міокардит, інфаркт міокарда, вади серця).

Допомога:

• хворого заспокоюють,

• надають йому поло­ження напівсидяче,

• забезпечують доступ свіжого повітря,

• дають випити 20—30 крапель настоянки валеріани, вало­кордину або корвалолу,

• забезпечують спокій та тишу в па­латі.

Набряки

є одним з головних проявів серцевої недостат­ності.

На початкових стадіях серцевої недостатності розвиток набряків відбувається приховано.

Про появу набряків у цей період свідчать

збільшення маси тіла,

зменшення діу­резу (утворення та виділення сечі),

переважання нічного діурезу над денним (ніктурія).

Набряки з'являються на нижніх кінцівках під кінець дня, а до ранку вони зникають.

Пізніше нічного відпочинку стає недостатньо для зникнення набряків. Вони з'являються у підшкірній основі гомілок, стегон, сідниць, живота, грудей. Якщо хворий перебуває у положенні сидячи, набрякають ноги, якщо лежачи на спині, набряки з'являються в ділянці крижів, сідниць, нижньої поверхні стегон, у положенні хворого на одному боці від­повідно переміщуються і набряки.

Увага:

шкіра над набряком стає гладенькою, блискучою,

температура її і чутливість знижуються, тому внаслідок необережного застосування грілки може ста­тись опік.

легко виникають і пролежні.

опірність щодо інфекції зни­жена (живлення набряклої шкіри є недостатнім), тому опіки і пролежні погано піддаються лікуванню і легко нагноюються.

вводити ліки в набряклу підшкірну основу не рекомендується, бо вони погано всмоктуються, з місця проколу шкіри ін'єкційною голкою буде виділятися набрякова рідина і через нього може проникнути інфекція.

Спостереження за діурезом хворого з ураженням серце­во-судинної системи необхідно вести постійно, з першого дня поступлення хворого до стаціонара і до його виписки. Дані про кількість вжитої рідини та виділеної сечі заносять до температурного листка або до окремого зошита.

Наслідки багатьох захворювань нерідко залежать від сер­цево-судинної системи, тому дуже важливо вміти спосте­рігати за її станом і, якщо необхідно, швидко проводити відповідні лікувальні заходи. Про стан серцевої діяльності до деякої міри можна судити за пульсом та артеріальним тиском.

ПУЛЬС

Пульс — це поштовхоподібні коливання стінок артерій внаслідок руху крові і зміни тиску в судинах при кожному скороченні серця.

Характер пульсу залежить від діяльності серця і стану артерій. Він змінюється також при психічному збудженні, фізичній роботі, коливаннях навколишньої тем­ператури, при дії введених в організм речовин (лікарські препарати, алкоголь та ін.).

Дослідження пульсу

про­мацування. Проводять там, де артерії розміщені повер­хнево.

Найчастіше пульс визначають на променевій артерії (на долонній поверхні передпліччя хворого біля основи вели­кого пальця). Також можна промацати на скро­невій, сонній, стегновій, підколінній та інших артеріях.

Характеристика пульсу:

частота, ритмічність, наповнення і напруження, синхронність.

Частота пульсу — це кількість пульсових коливань (хвиль) за 1 хв.

У здорової людини кількість пульсових хвиль відповідає кількості серцевих скорочень і дорівнює 60—80 за 1 хв.

Тахікардія - частота серцевих скорочень понад 80 за 1 хв

Брадикардія - частота серцевих скорочень менше ніж 60 за 1 хв.

Фізіологічні коливання частоти пульсу:

• віку — найбільша частота пульсу в перші роки життя;

• фізичної роботи, під час якої пульс приско­рюється;

• фізіологічного стану — під час сну пульс сповіль­нюється;

• статі — у жінок пульс на 5—10 частіший, ніж у чоловіків;

• від психічного стану — при страху, гніву, болю пульс прискорюється.

• Підвищення температури тіла на 1 °С прискорює пульс на 8—10 за 1 хв.

Особливо тривожним симптомом є падіння температури з наростаючою тахікардією. Сповільнення пульсу, при якому кількість пуль­сових хвиль зменшується до 40 за 1 хв та нижче, також повинно насторожити медичного працівника. Брадикардія спостерігається у пацієнтів, які одужують після важких інфекційних захворювань, захворювань мозку, а також при ушкодженні провідникової системи серця.

Наповненням пульсу називають ступінь наповнення кро­в'ю артерії під час систоли серця.

Залежить від величини серцевого викиду, тобто від кількості крові, яку викидає серце в судини під час свого скорочення.

Висока пульсова хвиля - при доброму наповненні

мала пульсова хвиля - при поганому

Ниткоподібний - частий, ледве від­чутний пульс.

Напруженням пульсу називають ступінь опору артерії натиску пальця.

Його визначає сила, з якою необхідно при­тиснути стінку артерії, щоб припинити пульсацію. Напру­ження залежить від тиску крові в артерії, що зумовлено діяльністю серця і тонусом судинної стінки.

напруженим, або твердим - коли судину здавити важко (при гіпертонічній хворобі).

м'який пульс - достатньо легко натиснути на артерію, як пульс зникає (при різкому падінні артеріального тонусу, наприклад, при колапсі).

Синхронність – одночасно хвиля на двох руках.

Ритмічність - одна­кові інтервали між пульсовими хвилями.

Аритмія - пору­шення ритму серцевих скорочень

У здорових людей може спостерігатися так звана дихальна аритмія — збільшення частоти пульсу під час вдиху й сповільнення під час видиху, яка зникає при затримці диха­ння.

При захво­рюваннях серцево-судинної системи: переважно при захворюваннях серцевого м'яза або провідникової системи серця, рідше — внаслідок розладу діяльності блукаючого або симпатичного нервів.

Види аритмій:

1. Екстрасистолічна — між двома черговими скорочен­нями серця виникає додаткова систола (екстрасистола). Па­уза, що виникає за екстрасистолою, називається компенса­торною паузою і є значно довшою від звичайної.

Екстрасистоли можуть бути поодинокими і груповими.

Пароксизмальна тахікардія - приступи екстрасистолічної тахікардії, які можуть тривати від декількох секунд до кіль­кох днів.

2. Миготлива аритмія - відсутність якоїсь закономірності ритму і наповнення пульсу. В цих випадках малі й великі пульсові хвилі виникають хаотично.

Миготлива аритмія є наслідком важкого пошкодження міокарда (порок серця, атеросклероз, базедова хвороба). Дуже часто при миготливій аритмії розвивається так званий дефіцит пульсу, при якому не всі серцеві скорочення виштовхують в артерії достатню кількість крові. Деякі скорочення серця є настільки слабкими, що пульсова хвиля не досягає периферичних ар­терій і не визначається при пальпації. Тому при миготливій аритмії недостатньо порахувати пульс на променевій артерії, а обов'язково треба порахувати кількість серцевих скорочень. Для цього двоє медпрацівників одночасно визначають час­тоту пульсу на променевій артерії та частоту серцевих ско­рочень. Різниця цих двох показників і визначає дефіцит пульсу.

3. переміжний пульс - чергуються слабкі та сильні пульсові хвилі.

Реєстрація пульсу:

Частоту, ритм, наповнення і напруження пульсу записують щоденно в історії хвороби, а на температурному листку частоту пульсу позначають червоним кольором з наступним зображенням у вигляді кривої лінії, аналогічно температурі тіла. Необхідно пам'ятати, що на шкалі «П» (пульс) є поділки частоти пульсу від 50 до 160 за 1 хв. При значеннях частоти пульсу від 50 до 100 «ціна» однієї поділки дорівнює 2, а при значеннях частоти пульсу понад 100 за 1 хв «ціна» однієї поділки дорівнює 4.