
- •Передстерилізаційна очистка:
- •Стерилізація.
- •Повітряна стерилізація.
- •Правила техніки безпеки:
- •Автоклавування.
- •Правила техніки безпеки.
- •Стерилізація кип’ятінням.
- •Холодна стерилізація.
- •Контроль стерилізації.
- •Артеріальний тиск
- •Спостереження та догляд за хворими з нетриманням сечі
- •Зміна кількості і якості виділеної сечі
- •Кількісні і якісні зміни сечі зміни питомої ваги, добового діурезу, патологічні домішки в сечі.
- •Особливості догляду за хворими із захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів
- •Виписування і отримання лікарських засобів в умовах стаціонару.
- •Виписування і одержання лікарських засобів з аптеки для відділення.
- •Правила зберігання, розміщення та обліку ліків у відділенні.
- •Шляхи введення лікарських засобів в організм людини
- •Зовнішні застосування лікарських засобів: переваги та недоліки, техніка застосування.
- •Ентеральний шлях введення лікарських засобів.
- •Парентеральний шлях уведення лікарських засобів, його особливості, переваги та недоліки.
- •Внутрішньошкірні ін’єкції.
- •Внутрішньом’язові ін’єкції.
- •Розведення антибіотиків. Проби на індивідуальну чутливість організму до антибіотиків.
- •Внутрішньовенне введення лікарських засобів.
- •Методи лабораторного дослідження харкотиння.
- •Збирання харкотиння для загального клінічного дослідження
- •Збирання харкотиння для бактеріологічного дослідження
- •Збирання харкотиння для виявлення бактерій туберкульозу
- •Взяття мазків із зіва та носа.
- •Мазок із зіва
- •Мазок з носа
- •Фракційне зондування.
- •Зондові методи отримання шлункового вмісту з використанням ентеральних подразників
- •Зондові методи отримання шлункового вмісту з використанням парентеральних подразників
- •Сучасний метод дослідження кислотності шлункового соку (внутрішньошлункова рН-метрія)
- •Беззондовий метод дослідження секреторної функції шлунка за допомогою методики «Ацидотест»
- •Дуоденальне зондування.
- •Беззондове дуоденальне зондування (тюбаж)
- •Діагностичне значення лабораторних методів дослідження сечі. Загальний клінічний аналіз сечі
- •Аналіз сечі за методом Нечипоренка
- •Аналіз сечі за методом Амбурже
- •Аналіз сечі за методом Аддіс-Каковського
- •Аналіз сечі на діастазу
- •Аналіз сечі на цукор
- •Аналіз сечі на 17-кс
- •Аналіз сечі на бактеріологічне дослідження
- •Діагностичне значення лабораторних методів дослідження калу.
- •Збирання калу для копрологічного дослідження
- •Збирання калу для бактеріологічного дослідження
- •Збирання калу для дослідження на яйця гельмінтів
- •Збирання калу для дослідження на приховану кров
- •Характеристика основних ендоскопічних методів обстеження пацієнтів.
- •Бронхоскопія
- •Езофагогастродуоденоскопія
- •Ректороманоскопія
- •Колоноскопія
- •Цистоскопія
- •Участь акушерки в підготовці пацієнтів до рентгенологічних досліджень. Бронхографія
- •Рентгенологічне обстеження шлунка
- •Іригоскопія
- •Холецистографія
- •Внутрішньовенна холеграфія
- •Рентгенологічне обстеження нирок і сечовивідних шляхів
- •Підготовка пацієнтів до ультразвукового дослідження органів травлення
- •Визначення поняття “здоров’я” - індивідуального і суспільного.
- •Показники суспільного здоров’я: народжуваність, смертність, середня тривалість життя, захворюваність.
- •Формування здоров’я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища.
- •4 Групи заходів:
- •Характеристика основних засобів загартовування.
- •Рекомендації щодо загартовування здорової людини.
- •Психологічний захист.
- •Аутотренінг як система концентрованого саморозслаблення і самонавіювання.
- •Гармонійна сім’я - запорука здоров’я.
- •Визначення поняття геронтології, геронтологічна класифікація.
- •Медичне обслуговування людей похилого віку.
Характеристика основних засобів загартовування.
Загартування повітрям:загальні і місцеві повітряні ванни, залежно від температури: теплі, індиферентні, прохолодні, помірно холодні, дуже холодні. Залежновід методу загартовування розрізняють повітряні ванни зі слабкими, сповільненими і тривалими холодовими діями — вони впливають заспокійливо і рекомендуються перед сном, а також повітряні ванни зі швидким перепадом температур, які є загально-тонізуючими і рекомендуються зранку.
Загартування починають при Т0С не нижче 170С, 1-й день – 5 хв., 2-й – 10 хв., 3-й – 15 хв., пацієнт має бути легко одягнений (труси, майка, купальник). М.б. сон на свіжому повітрі або у приміщені, що постійно провітрюється. Початкова температура повітря 16-18°С. Загартовування в оптимальному режимі припиняють при зниженні температури до +5°С.
Загартовування швидкими перепадами температур розпочинають улітку. Рекомендується вранці виходити на веранду, балкон або вулицю і охолоджуватись до появи перших ознак “гусячої шкіри“. Потім слід виконати фізичні вправи протягом 10-15 хв. і провести обтирання тіла вологим рушником (початковий режим загартовування).
Ходіння босими ногами:в початковому режимі проводять ходіння у шкарпетках по підлозі або по килиму протягом 7-10 хв., потім по підлозі Т0якої не нижча 180С, поступово збільшуючи час до 35-40хв. Переходячи на оптимальний режим, тривалість ходіння збільшують до 1 год. і більше. Влітку можна ходити по сухій та вологій траві, піску, камінню. Ходіння босим по холодній землі або снігу від 30-60 с до 10 хв., після чого провести контрастні ніжні ванни при температурі води 37°С і 28-30°С. Через 1-2 дні температуру гарячої води доводять до 42°С, а холодної - до 18°С. Тривалість охолодження ніг 10-20 с, а нагрівання – 10-30с.
Загартування до високих температур: м.б. в природних умовах, парних лазнях, сухожарових фінських саунах з охолоджуючими перервами.
Розпочинають у стані спокою, а згодом - при фізичних навантаженнях малої і середньої інтенсивності. При температурі повітря, вищій за 30°С у тепловому загартовуванні необхідні охолоджувальні перерви - вологі обтирання, обмивання холодною водою, купання.
Сауну рекомендують з профілактичною і лікувальною метою при: запальних процесах верхніх дихальних шляхів, неактивній фазі ревматизму, ожирінні, порушеннях периферичного кровообігу, регулярних порушеннях гіпер- і гіпотонічного характеру, хронічних гастритах, захворюваннях опорно-рухового апарату та ін.;для профілактики простудних захворювань, зняття втоми після фізичного і психоемоційного навантаження.
Протипоказання:злоякісні пухлини, епілепсія, гострі фази запального процесу будь-якої локалізації, серцево-судинна і легенева недостатність, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба.
Сауну краще відвідувати у другій половині дня, через 2-3 год. після прийому їжі. Перед сауною приймають теплий душ 35-370С, спочатку рекомендується посидіти внизу, а потім лягти на верхню полицю. Перший захід у парильню 5-7 хв., при Т0 80-900С, відносній вологості 10-15%. При користуванні лазнею перший захід 3-5 хв. при Т0 420С, вологості 100%.
Загартування сонцем: штучне УФО, природні сонячні ванни.
Перша сонячна ванна не повинна перевищувати ¼ біодози на 1 см 2 поверхні шкіри, що при ясному небі відповідає 5 хв. перебування під дією сонячних променів і 10-20 хв. під тентом. При добрій переносимості організмом сонячних ванн час опромінень продовжують на 5-10 хв. і поступово доводять його до 90-120 хв. (4 біодози на 1 см2поверхні тіла). Необхідно рівномірно розподіляти дію сонячного проміння на шкіру, захищати голову.
Максимальний загартовуючий ефект досягається при поєднанні сонячних, повітряних ванн, раціональної фізичної активності.
Загартування водою: обтирання, обливання, купання, душі, ванни.
Обтирання проводять вологим рушником по ходу кровоносних і лімфатичних судин від периферії до центру. Порядок обтирання: кисті, передпліччя, плечі, шия, груди спина, а потім - нижня частина тулуба.
Обливання холодною водою починати краще влітку, обливають тіло з відра при температурі води 34-36°С. Після появи “гусячої шкіри” тіло розтирають, роблять самомасаж і фізичні вправи.
Души краще застосовувати контрастні з поступовим збільшенням перепаду температур від 5-70С до 200С і більше. При його використанні на людину діє температурний і механічний чинник. Взимку для інтенсифікації процесу загартовування і запобігання охолодженню кінцевим є холодний душ, а в літній час - теплий, що підвищує стійкість організму до тепла.
Ванни м.б. холодні нижче 200С, прохолодні 21-320С, індиферентні 33-350С, теплі 36-380С, гарячі 390С і вище. До і після прийому ванни рекомендується самомасаж, розтирання і виконаним фізичних вправ.
Купання у відкритих водоймах бажано проводити при Т0С води не менше 200і Т0С повітря 24-25оС.
Першого дня пацієнт купається 30-40с., потім робить перерву на 15-20 хв., тривалість поступово збільшують із 60 с. до 6 хв. При температурі води вище ніж 20°С купання становить 8-10 хв. Проводять не більше 2 разів на день. Після купання рекомендують обтирання та фізичні вправи. Максимальна тривалість перебування у воді для людей, що загартовуються за початковим режимом, може становити 12-15 хв., за оптимальним режимом -18-20хв. Якщо під час купання з’явилися озноб, посиніння губ, треба зробити самомасаж та інтенсивні фізичні вправи.
Зимові купання проводять не частіше 2-4 рази на тиждень, час купання – 15с-3хв., перед процедурою розігріти тіло фізичними вправами. Відразу після виходу з ополонки тіло слід добре розтерти рушником, зробити масаж і надягнути теплий одяг.
У загартованих крижаною водою людей посилюється здатність до теплопродукції, завдяки кращому кровопостачанню температура їх шкіри вища від звичайної і майже однакова на відкритих і закритих ділянках тіла.
Реакція організму на загартовуючи процедури оцінюється за суб’єктивними і об’єктивними симптомами: гарне самопочуття, приємне відчуття тепла, піднесений настрій, підвищення працездатності, одночасне розширення судин, віддача теплоти і швидке розігрівання.