Характеристика основних засобів загартовування.

Загартування повітрям:загальні і місцеві повітряні ванни, залежно від температури: теплі, індиферентні, прохолодні, помірно холодні, дуже холодні. Залежновід методу загартовування розрізняють повітряні ванни зі слабкими, сповільненими і тривалими холодовими діями — вони впливають заспокійливо і рекомендуються перед сном, а також повітряні ванни зі швидким перепадом температур, які є загально-тонізуючими і рекомендуються зранку.

Загартування починають при Т⁰С не нижче 17⁰С, 1-й день – 5 хв., 2-й – 10 хв., 3-й – 15 хв., пацієнт має бути легко одягнений (труси, майка, купальник). М.б. сон на свіжому повітрі або у приміщені, що постійно провітрюється. Початкова температура повітря 16-18°С. Загартовування в оптимальному режимі припиняють при зниженні температури до +5°С.

Загартовування швидкими перепадами температур розпочинають улітку. Рекомендується вранці виходити на веранду, балкон або вулицю і охолоджуватись до появи перших ознак “гусячої шкіри“. Потім слід виконати фізичні вправи протягом 10-15 хв. і провести обтирання тіла вологим рушником (початковий режим загартовування).

Ходіння босими ногами:в початковому режимі проводять ходіння у шкарпетках по підлозі або по килиму протягом 7-10 хв., потім по підлозі Т0якої не нижча 180С, поступово збільшуючи час до 35-40хв. Переходячи на оптимальний режим, тривалість ходіння збільшують до 1 год. і більше. Влітку можна ходити по сухій та вологій траві, піску, камінню. Ходіння босим по холодній землі або снігу від 30-60 с до 10 хв., після чого провести контрастні ніжні ванни при температурі води 37°С і 28-30°С. Через 1-2 дні температуру гарячої води доводять до 42°С, а холодної - до 18°С. Тривалість охолодження ніг 10-20 с, а нагрівання – 10-30с.

Загартування до високих температур: м.б. в природних умовах, парних лазнях, сухожарових фінських саунах з охолоджуючими перервами.

Розпочинають у стані спокою, а згодом - при фізичних навантаженнях малої і середньої інтенсивності. При температурі повітря, вищій за 30°С у тепловому загартовуванні необхідні охолоджувальні перерви - вологі обтирання, обмивання холодною водою, купання.

Сауну рекомендують з профілактичною і лікувальною метою при: запальних процесах верхніх дихальних шляхів, неактивній фазі ревматизму, ожирінні, порушеннях периферичного кровообігу, регулярних порушеннях гіпер- і гіпотонічного характеру, хронічних гастритах, захворюваннях опорно-рухового апарату та ін.;для профілактики простудних захворювань, зняття втоми після фізичного і психоемоційного навантаження.

Протипоказання:злоякісні пухлини, епілепсія, гострі фази запального процесу будь-якої локалізації, серцево-судинна і легенева недостатність, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба.

Сауну краще відвідувати у другій половині дня, через 2-3 год. після прийому їжі. Перед сауною приймають теплий душ 35-37⁰С, спочатку рекомендується посидіти внизу, а потім лягти на верхню полицю. Перший захід у парильню 5-7 хв., при Т0 80-90⁰С, відносній вологості 10-15%. При користуванні лазнею перший захід 3-5 хв. при Т0 42⁰С, вологості 100%.

Загартування сонцем: штучне УФО, природні сонячні ванни.

Перша сонячна ванна не повинна перевищувати ¼ біодози на 1 см 2 поверхні шкіри, що при ясному небі відповідає 5 хв. перебування під дією сонячних променів і 10-20 хв. під тентом. При добрій переносимості організмом сонячних ванн час опромінень продовжують на 5-10 хв. і поступово доводять його до 90-120 хв. (4 біодози на 1 см2поверхні тіла). Необхідно рівномірно розподіляти дію сонячного проміння на шкіру, захищати голову.

Максимальний загартовуючий ефект досягається при поєднанні сонячних, повітряних ванн, раціональної фізичної активності.

Загартування водою: обтирання, обливання, купання, душі, ванни.

Обтирання проводять вологим рушником по ходу кровоносних і лімфатичних судин від периферії до центру. Порядок обтирання: кисті, передпліччя, плечі, шия, груди спина, а потім - нижня частина тулуба.

Обливання холодною водою починати краще влітку, обливають тіло з відра при температурі води 34-36°С. Після появи “гусячої шкіри” тіло розтирають, роблять самомасаж і фізичні вправи.

Души краще застосовувати контрастні з поступовим збільшенням перепаду температур від 5-7⁰С до 20⁰С і більше. При його використанні на людину діє температурний і механічний чинник. Взимку для інтенсифікації процесу загартовування і запобігання охолодженню кінцевим є холодний душ, а в літній час - теплий, що підвищує стійкість організму до тепла.

Ванни м.б. холодні нижче 20⁰С, прохолодні 21-32⁰С, індиферентні 33-35⁰С, теплі 36-38⁰С, гарячі 39⁰С і вище. До і після прийому ванни рекомендується самомасаж, розтирання і виконаним фізичних вправ.

Купання у відкритих водоймах бажано проводити при Т⁰С води не менше 20⁰і Т⁰С повітря 24-25^оС.

Першого дня пацієнт купається 30-40с., потім робить перерву на 15-20 хв., тривалість поступово збільшують із 60 с. до 6 хв. При температурі води вище ніж 20°С купання становить 8-10 хв. Проводять не більше 2 разів на день. Після купання рекомендують обтирання та фізичні вправи. Максимальна тривалість перебування у воді для людей, що загартовуються за початковим режимом, може становити 12-15 хв., за оптимальним режимом -18-20хв. Якщо під час купання з’явилися озноб, посиніння губ, треба зробити самомасаж та інтенсивні фізичні вправи.

Зимові купання проводять не частіше 2-4 рази на тиждень, час купання – 15с-3хв., перед процедурою розігріти тіло фізичними вправами. Відразу після виходу з ополонки тіло слід добре розтерти рушником, зробити масаж і надягнути теплий одяг.

У загартованих крижаною водою людей посилюється здатність до теплопродукції, завдяки кращому кровопостачанню температура їх шкіри вища від звичайної і майже однакова на відкритих і закритих ділянках тіла.

Реакція організму на загартовуючи процедури оцінюється за суб’єктивними і об’єктивними симптомами: гарне самопочуття, приємне відчуття тепла, піднесений настрій, підвищення працездатності, одночасне розширення судин, віддача теплоти і швидке розігрівання.