Показники суспільного здоров’я: народжуваність, смертність, середня тривалість життя, захворюваність.

Суспільне здоров’я – це суспільна, соціально-політична й економічна категорія, а також об’єкт соціальної політики; це інтегральне здоров’я індивідів певного суспільства, нації, країни.

При оцінці суспільного здоров’я враховуються соціальні, природні і біологічні чинники.

Показники суспільного здоров’я:

Демографічні:

а) народжуваність – частота народжень за рік на 1000 населення, яке проживає на певній території. Вважають високою при показниках понад 25%, низькою, якщо показник нижче 15%.

Число народжених за рік х 1000

Середньорічна кількість населення

б) смертність – частота смертельних випадків за рік на 1000 населення, яка проживає на даній території. Вважають високою при показниках понад 15%, низькою - до 9% .

Число померлих за рік х 1000

Середньорічна кількість населення

в) дитяча смертність - показник частоти смерті дітей на першому році життя. Показник понад 50% вважають високим, менше 30% - низьким.

Число дітей, які померли на першому році життя за даний рік х 1000

2/3 дітей, які народилися живими в даному році + 1/3 дітей, які народились живими в попередньому році

г) середня тривалість життя – це кількість років, яку в середньому проживе дане покоління, що народилося в цьому році.

д) показник природного приросту – це різниця між показником смертності та народжуваності.

Медико-санітарні:

Захворюваність – це сукупність нових, ніде раніше не врахованих і вперше в цьому разі виявлених серед населення захворювань. При вивченні можна створити правильне уявлення про частоту виникнення захворювань і динаміку захворюваності, ефективність комплексу соціально-гігієнічних і лікувальних заходів, спрямованих на її зниження.

Поширюваність захворювання (хворобливість) - сукупність усіх наявних серед населення хвороб, уперше виявлених у даному році і зареєстрованих у попередні роки, з приводу яких хворі повторно звернулися в даному році на 1000 населення. Зростання показника може відбуватися за рахунок збільшення тривалості життя у зв’язку з досягненнями медицини і накопичення контингентів, які перебувають на диспансерному обліку.

Непрацездатність через хвороби і нещасні випадки.

Травматизм.

Інвалідність.

Чинники, що визначають здоров’я населення:

Відтворення здоров’я, або охорона і реалізація генофонду, народження здорового потомства. Визначається біологічними, соціально-економічними і санітарно-гігієнічними умовами (здоров’я батьків, рівень їхньої загальної та санітарної культури, умови перебігу вагітності і пологів, збереження резерву фізіологічних функцій організму майбутньої матері, стан родопомічної служби та сітки медико-генетичних консультацій тощо).

Формування здоров’я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища.

Процес витрати здоров’я відбувається у виробничій сфері. Значення має характер, організація та умови праці.

Процес відновлення здоров’я включає рекреацію (відпочинок), лікування і медико-соціальну реабілітацію, тобто відновлення соціального статусу хворих та інвалідів.

Трьом рівням особистості (соматичному, психічному і соціальному) відповідають три аспекти здоров’я: фізичний(соматичний), психічнийі соціальний. Вирішення практичних проблем в охороні здоров’я пов’язане передусім з діагностикою рівня соматичного здоров’я людини.

Чинники ризику виникнення захворювань, характеристика найвагоміших чинників: забруднення навколишнього природного середовища, нераціональне харчування, гіподинамія, шкідливі звички (алкоголізм, тютюнокуріння, наркоманія, токсикоманія), психоемоційна напруженість, генетична схильність та ін.

Чинники ризику – це шкідливі чинники зовнішнього і внутрішнього середовища здатні причинити хвороби.

Групи чинників ризику:

Зовнішні чинники - це забруднення довкілля шкідливими для організму хімічними речовинами (екологічні чинники), несприятливі погодні умови, сонячна радіація, нераціональне і незбалансоване харчування, забруднення харчових продуктів і води шкідливими хімічними домішками і радіоактивними нуклідами.

Внутрішні чинники - генетична спадковість, малорухливий спосіб життя (гіподинамія), шкідливі звички (тютюнопаління, алкоголь, наркоманія, перенесені травми, операції.

Класифікація чинників ризику виникнення захворювань:

1. Спосіб життястановить 49-53% факторів, які визначають ризик виникнення захворювань. Шкідливі чинники які визначаються способом життя:

- куріння;

- незбалансоване харчування;

- вживання алкоголю;

- шкідливі умови праці;

- стресові ситуації;

- адинамія, гіподинамія;

- погані матеріально-побутові умови;

- вживання наркотиків;

- зловживання ліками;

- самотність;

- неміцність сімей;

- низький загальноосвітній і культурний рівень;

- надзвичайно високий рівень урбанізації;

- постійне перевантаження;

- постійне недосипання.

2. Генетична схильністьстановить 18-22% ризику (схильність до спадкових захворювань; схильність до дегенеративних захворювань).

3. Навколишнє середовище, природно-кліматичні умовистановлять 17-20% ризику. Фактори навколишнього середовища, які негативно впливають на здоров’я або наносять шкоду:

- стихійні лиха, катастрофи, які спричинила людина;

- забруднення атмосферного повітря;

- вплив шуму;

- незадоволення потреб постачання питною водою, санітарії, утилізації відходів;

- хімічні і мікробіологічні забруднення харчових продуктів;

- вплив токсичних відходів від промислової переробки;

- вплив іонізуючої радіації;

- вплив неіонізуючої радіації сонця, джерел штучного освітлення, природних і штучних електромагнітних полів;

- вплив потенційно канцерогенних хімікатів;

- перенаселення і погані життєві умови;

- відсутність коштів для безпечного відпочинку.

4. Система охорони здоров’ястановить 8-10% ризику:

- несвоєчасна медична допомога;

- низька якість медичної допомоги;

- неефективність профілактичних заходів.

Здебільшого виникнення захворювання спричиняється дією ми організм не одного, а одночасно кількох чинників ризику.Вивчення чинників ризику необхідне не лише для оцінюваним їхнього впливу, але й для вироблення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання їхньому негативному впливу на організм.

Формування здорового способу життя - основа профілактики захворювань.

Види профілактики (первинна, вторинна).

Спосіб життя - це діяльність і активність людей з матеріальними, моральними і духовними умовами життя і реакція на дані умови. Відображає комплекс біологічних, соціальних, економічних, сімейних, побутових, екологічних, психологічних та духовних впливів на життєдіяльність людського організму, а також вивчення можливостей їхнього використання з метою збереження, охорони і відтворення здоров’я.

Принципи формування способу життя залежать від рівня розвитку цивілізації можливостей індивідуальної реалізації їх у формі обґрунтованих фізіологічних, соціальних, економічних, інтелектуальних, моральних, духовних потреб людини.

Чинників, які безпосередньо впливають на стан здоров’я населення: характер розподілу і використання матеріальних ресурсів сім’ї, психологічний клімат і особливості внутрішньосімейних стосунків (між подружжям, батьками, дітьми), склад сім’ї (повна чи неповна), режим і умови праці на роботі та вдома, рівень загальної гігієнічної культури, характер харчування, фізична активність, мотивація до збереження здоров’я, сенс життя та ін.

Здоровий спосіб життя - раціональний варіант життєдіяльності людини, завдяки якому вона здатна реалізувати свої біологічні і соціальні функції, максимально використати генетичні резерви здоров’я і тривалості життя, фізичної і розумової працездатності.

Здоровий спосіб життя має провідне значення у формуванні і відтворенні здоров’я людини, забезпеченні її високої якості життя і активного довголіття. Для ведення здорового способу життя людині необхідні мотиваційні стимули, які засновані на усвідомленні потреби охорони і зміцнення власного здоров’я. У процесі еволюційного відбору природа виробила у людини інстинкт самозбереження і самовідновлення здоров’я. Завдяки складним адаптаційно-захисним механізмам людський організм здатний впоротися зі шкідливими зовнішніми (екзогенними) і внутрішніми (ендогенними) впливами. Дія цих механізмів проявляється на гуморальному, нервово-рефлекторному, клітинному ріннях.

Методи і засоби формування здорового способу життя спрямовані на оптимізацію і відновлення захисних сил організму, недосконалість яких успадкована генетично або виникла в результаті дії на організм несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів.

Здоровий спосіб життя повинен бути спрямований на:

• первинну профілактику захворювань;

• зміцнення і відновлення здоров’я;

• формування активного трудового довголіття.

Заходи формування здорового способу життя:

• боротьба з гіподинамією;

• раціональний режим праці і відпочинку;

• режим раціонального і збалансованого харчування;

• створення сприятливих сімейних стосунків та інтимного життя;

• гармонія душі і тіла;

• виховання і прищеплення розумних гігієнічних звичок.

У формуванні звичок і чинників здорового способу життя використовують