Внутрішньом’язові ін’єкції.

Застосовують у випадках, коли потрібно одержати більш швидкий ефект, ніж при п/ш ін’єкціях, оскільки м’язи краще постачаються кров’ю та лімфою. Деякі препарати при п/ш введенні спричиняють місцеве подразнення тканин, біль, погано розсмоктуються, що призводить до утворення інфільтратів.

Максимально в/м можна ввести до 10мл.

Ділянки тіла, що використовують для в/м ін’єкцій: верхньозовнішній квадрант сідниць (пацієнт лежить на животі), передньозовнішня поверхня стегон (пацієнт лежить на спині), підлопаткові ділянки (пацієнт сидить на стільці, випрямивши спину і притискає до спинки стільця лівий чи правий бік), рідше триголовий м’яз плеча.

Не треба виконувати ін’єкцію в напружений м’яз, це може призвести до утрудненого введення голки, навіть до її ламання. Не слід виконувати ін’єкцію пацієнту у положенні стоячи, тому що він може знепритомніти.

Розведення антибіотиків. Проби на індивідуальну чутливість організму до антибіотиків.

Для ін’єкцій антибіотики частіше випускають в порошкоподібному вигляді у флаконах. Дозуються в ОД або грамах. Розчинники:вода для ін’єкцій, ізотонічний розчин натрію хлориду, 0,25-0,5% розчин новокаїну або лідокаїну.

Для в/м введення антибіотики розводять із розрахунку:в 1 мл розчинника 100000ОД, або 0,1г препарату (розведення 1:1). Якщо у флаконі міститься 1000000ОД, або 1г і більше, антибіотика і пацієнтові треба ввести весь вміст флакона, то при розведенні на кожні 100000ОД або 0,1г беруть 0,5мл розчинника (розведення 1:2).

Для в/в струминного введення антибіотик розчиняють спочатку у флаконі, потім отриманий розчин набирають у шприц ємністю 20мл і додають до 20мл ізотонічний розчин натрію хлориду або 5%р-н глюкози. Вводять повільно протягом 5-10хв.

Для в/в краплинного введення призначену дозу препарату спочатку розчиняють у флаконі, а потім за допомогою шприца відсмоктують вміст і додають його у флакон , що містить 200мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5%р-н глюкози. Вводять зі швидкістю 60-80 крапель за 1 хв.

Розведення антибіотика для проведення діагностичних проб

на індивідуальну чутливість до препарату:

Розвести антибіотик ізотонічним розчином з розрахунку 1мл на 100000ОД, або 0,1г препарату. Не використовують як розчинник антибіотиків для проведення діагностичних проб на індивідуальну чутливість 0,25-0,5% р-н новокаїну, тому що новокаїн може призвести до розвитку алергійної реакції, або попередньо проводять в\ш діагностичну пробу на індивідуальну чутливість організму до новокаїну. Воду для ін’єкцій також не використовують, тому що утворений гіпотонічний розчин може дати хибну реакцію.

Розвести р-н а/б першого розведення ще в 10 раз. Для цього в шприц ємністю 2мл набирають 0,1мл р-ну а/б першого розведення і додають 0,9мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Результат проби перевіряють через 20хв, позитивною вважають пробу, коли на місці ін’єкції з’являється почервоніння та набряк.

Результат проб визначає акушерка, в разі позитивної проби – також і лікар.

Проби на індивідуальну чутливість організму до а/б (вид проби вибирає завідувач відділенням або головний спеціаліст):

Сублінгвальна проба. Зволожений розчином антибіотика ватний тампон пацієнт тримає під язиком 2-3хв, якщо а/б призначено перорально, то ¼ таблетки кладуть під язик на 5-7 хв, потім спльовує і прополіскує ротову порожнину. При наявності дертя, кашлю, гіперемії і набряку вуздечки язика проба вважається позитивною.

Кон’юнктивальна проба. В око закрапують 1-2 краплі р-ну а/б другого розведення. При позитивній реакції спостерігається гіперемія кон’юнктиви, світлобоязнь, сльозотеча.

Скарифікаційна проба. Для цього із заповненого розчином а/б шприца через голку на оброблену шкіру передпліччя наносять декілька крапель і за допомогою стерильної голки роблять навхрест або паралельно 2 подряпини-скарифікації так, щоб не виділилась кров. Реакцію оцінюють через 20хв.

Внутрішньошкірна проба. В/ш вводять 0,1мл (1000ОД) антибіотика другого розведення. При від’ємних пробах перший раз а/б вводять 1/3 дози внутрішньом’язово в стегно, при відсутності реакції всі наступні ін’єкції здійснюють у сідничний м’яз.

Особливості введення біциліну.

Біцилін-3 і біцилін-5 – препарати пеніцилінового ряду пролонгованої дії. Суспензію на воді для ін’єкцій біциліну-3 – 600000ОД вводять в/м 1 раз на 7 днів, біциліну-5 – 1500000ОД вводять 1 раз на місяць.

У зв’язку з тим що суспензія біциліну кристалізується і забиває просвіт голки, потрібно все робити швидко.

Проби виконують в стегно розчином бензилпеніциліну натрієвої солі, вводять 10000ОД другого розведення. Спостерігають за станом пацієнта протягом доби.

Упевнившись, що пацієнт нормально переносить бензілпеніциліну натрієву сіль, безпосередньо перед введенням у флакон біциліну-3 вводять 6мл води для ін’єкцій або ізотонічний розчин натрію хлориду. У флакон із біциліном-5 вводять 10мл розчинника.

Інтенсивно струшують флакон.

Утворену суспензію швидко набирають у шприц і випускають повітря зі шприца.

Замінюють голку, не пропускаючи через неї розчин біциліну.

Вводять препарат глибоко у м’яз, відтягують поршень на себе при появі у шприці крові відтягують голку на себе, змінюють кут розташування голки у м’язі і, не виймаючи її, вводять під іншим кутом. Ще раз перевіряють.