Внутрішньошкірні ін’єкції.

Лікарську речовини вводять в товщу шкіри, не доходячи до підшкірної жирової клітковини. Застосовують при виконанні алергійних проб, імунологічних проб на туберкульоз (Манту), бруцельоз (Бюрне), проб на чутливість організму до антибіотиків, на приховані набряки (Мак-Клюра – Олдріча), для місцевого знеболення.

Використовуютьголку діаметром 0,3-0,4 мм, довжиною 1,2-1,5см, із зрізом під кутом 450і шприц ємністю 1мл.

Місце ін’єкції: внутрішня (медіальна) поверхня передпліччя (рука пацієнта повинна лежати долонею догори).

Проба Манту

Показання: рання діагностика туберкульозу, визначення інфікованості або чутливості організму до туберкуліну, відбір дітей на ревакцинацію БЦЖ.

Протипоказання:шкірні захворювання, гострі та хронічні інфекційні захворювання в період загострення, алергічні стани (ревматизм, бронхіальна астма), епілепсія.

Особливості проведення проби Манту:

• Перевірити дозвіл на проведення дитині проби Манту.

• Виконують туберкуліновим шприцом.

• З ампули набрати у шприц 0,2 мл туберкуліну (під час перевірки прохідності голки і видаленні повітря витрачається 0,1 мл).

• Ампулу із залишком туберкуліну ставлять в продезінфікований посуд і накривають стерильною серветкою.

• Не торкаючись стерильної ватної кульки кінцем голки, видалити у неї зі шприца залишки туберкуліну.

• Шкіру внутрішньої поверхні середньої третини передпліччя після оброблення ватними кульками, зволоженими 70%р-ном спирту висушити насухо стерильною ватною кулькою.

• В/ш вводять чітко 0,1мл туберкуліну (1 дозу). При правильному введенні на шкірі утворюється «лимонна кірка».

• Швидким рухом вийняти голку, не притискаючи ватною кулькою.

• Залишки туберкуліну на шкірі зняти сухою стерильною ватною кулькою.

• Попередити пацієнта, що протягом 3-х днів місце ін’єкції не можна мочити, травмувати, обробляти антисептиком, одягати одяг, що подразнює шкіру.

• Через 72 год. оцінити результат. Для вимірювання діаметра папули використовують прозору пластмасову лінійку, яку накладають перпендикулярно ості руки. Розмір гіперемії не враховується.

Розмір папули 0-1мм – реакція негативна;

2-4мм – сумнівна;

5мм – позитивна;

Понад 17мм – гіперергічна.

Проба Мак-Клюра – Олдрича (на гідрофільність шкіри)

В/ш вводять 0,2мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Стежать за терміном розсмоктування папули. У нормальному стані він становить 50-90хв. Зменшення цього терміну свідчить про підвищення гідрофільності та схильності до утворення набряків.

Підшкірні ін’єкції.

Переваги: технічно легкі у виконанні; багато ліків, які в розчиненому вигляді швидко і добре всмоктуються в підшкірну жирову клітковину і не справляють на неї подразнювальної дії.

Протипоказання:глибокі зміни в шкірі, опіки, інфільтрати, поранення у тих ділянках, де треба робити ін’єкцію, виражений набряк та рубцеві зміни підшкірної жирової клітковини.

Ділянки тіла, які частіше використовують для п/ш ін’єкцій:

• зовнішня поверхня плечей(пацієнт зручно сидить або лежить, рука трохи зігнута у ліктьовому суглобі),

• підлопаткові ділянки (пацієнт сидить на стільці, випрямивши спину і притискає до спинки стільця лівий чи правий бік, руку на боці ін’єкції слід опустити і трохи відвести назад),

• передньозовнішня поверхня стегон,

• латеральні поверхні живота на рівні пупка (пацієнт лежить на спині).

У цих ділянках шкіру та підшкірну жирову клітковину легко захопити в складку, відсутня небезпека пошкодження великих судин і нервів. Вводять 1-2 мл розчину, максимально – 5мл.

Особливості п/ш введення олійних розчинів:

• Ампулу підігрівають на водяній бані або в руці до температури 36-37⁰С.

• Двомоментне введення: після введення голки в тканину складку шкіри відпускають і лівою рукою відтягують поршень шприца до себе, щоб переконатися, що голка не потрапила у кровоносну судину. За наявності крові в шприці відтягують трохи голку із шприцом до себе, не виймаючи її, вводять під іншим кутом і знову перевіряють.

• Після введення місце ін’єкції масажують, для кращого розсмоктування накладають грілку або зігрівальний компрес.

Особливості введення інсуліну.

• Дозу інсуліну лікар-ендокринолог підбирає індивідуально з урахуванням клінічної картини, вмісту глюкози в крові і в сечі.

• Інсулін зберігають в холодильнику при температурі 2-8⁰С. Перед введенням інсулін підігрівають до кімнатної температури (не вище 22⁰С), за 1 год. перед ін’єкцією витягнути його з холодильнику.

• Перед введенням візуально оцінити стан інсуліну: інсулін короткої дії – абсолютно прозорий, продовженої дії – білий осад на дні.

• Перед введенням першої дози інсуліну треба зробити в/ш або скарифікаційну пробу на індивідуальну чутливість до препарату з метою уникнення можливої алергійної реакції.

• Ін’єкцію робити інсуліновим шприцом, при відсутності необхідно розрахувати в мл призначену лікарем дозу. В 1мл може бути 40ОД, 80ОД, 100ОД (в 0,1мл відповідно 4ОД, 8ОД, 10ОД).

• Перед набиранням суспензії інсуліну флакон потрібно струсити до утворення рівномірної суміші.

• Точно набирати дозу інсуліну.

• Враховувати тривалість терапевтичного ефекту інсуліну: інсулін короткої дії дає терапевтичний ефект 6-8год; середньої пролонгованої дії – 16-20год; пролонгованої дії – 24-36год.

• Спирт знижує активність інсуліну, тому після протирання корка флакона та шкіри пацієнта спиртом треба дати час для повного випаровування спирту.

• Ін’єкцію інсуліну треба робити за 15-20хв. до їди, простежити, щоб пацієнт обов’язково поїв для запобігання виникнення гіпоглікемічної реакції.

• Найшвидше інсулін всмоктується з ділянки живота, найповільніше – із стегна (вранці вводять у живіт, а ввечері – в стегно).

• Кожного разу потрібно змінювати місце ін’єкції, тому що при введенні в одну й ту саму анатомічну ділянку може виникнути ускладнення – жирова дистрофія.

• Голку вводять під кутом 45^о, у разі довжини голки до 1,5см – під кутом 90^о.

• Вводять інсулін повільно, не протирають і не масажують місце ін’єкції.

Особливості введення гепарину:

Гепарин – це антикоагулянт прямої дії.

• За 15-20 хв. до ін’єкції прикладіть холод до місця проколювання (у ділянці живота, щоб знизити ймовірність утворення синців).

• Введіть голку в основу складки під кутом 90^о, препарат вводять повільно, щоб уникнути пошкодження тканин і больових відчуттів.

• Шкіру не протирайте, а дещо натисніть стерильним сухим тампоном на місце ін’єкції і тримайте 30-60с.

• Чергуйте анатомічні ділянки для ін’єкцій. Ділянки, в які ін’єкції роблять протягом тижня, мають перебувати принаймні на відстані 2,5см одна від одної.

• Утворення синця після ін’єкції свідчить про те, що доза препарату не адсорбується належним чином.

• Не можна робити ін’єкції в місце утворення синця.