ТЕМА: Санітарно-протиепідемічний режим лікувально-профілактичних закладів. Дезінфекція. Стерилізація. Охорона праці в галузі.

План

1. Санітарно-протиепідемічний режим лікувально-профілактичних закладів.

2. Проблема внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ).

3. Загальні відомості про інфекційний контроль: його мета та шляхи забезпечення.

4. Гігієна праці в галузі, правила безпеки в роботі акушерки, рівні миття рук.

5. Дезінфекція, її розділи.

6. Передстерилізаційне очищення виробів медичного призначення.

7. Стерилізація.

8. Методи контролю стерилізації.

9. Поняття про асептику та антисептику.

10. Санітарно-протиепідемічний режим приймального відділення лікарні.

11.Санітарно-протиепідемічний режим палати, процедурного кабінету, буфетної, інших приміщень.

12.Чинні нормативні документи і накази МОЗ України щодо забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму в лікувально-профілактичних установах

Інфекційні хвороби існують завдяки контагіозності, під якою розуміють можливість передачі збудника від носія до здорової людини. Ця особливість, що забезпечує виживання збудника як біологічного виду, сформувалась в процесі еволюції.

При взаємодії мікроорганізмів з патогенними властивостями і організмом людини виникає інфекційний процес. Він може набувати різних форм перебігу: від безсимптомної до клінічно вираженої і навіть смертельної.

Існування будь-якого збудника інфекційної хвороби окремого біологічного виду неможливе без постійної зміни індивідуального хазяїна.

Найкраще основні риси епідемічного процесу були вивчені Л.В.Громашевським, який уклав закони епідеміології.

1. Джерело збудника інфекції - заражений (хворий, а іноді здоровий), організм людини або тварини (при зоонозах).

2. Механізм передачі.

3. Сприятливий організм.

Група інфекцій	Первинна локалізація	Механізм передачі
Кишкові	Травний канал	Фекально-оральний
Дихальних шляхів	Дихальні шляхи	Крапельний
Кров'яні	Кров	Трансмісивний
Зовнішніх покривів	Зовнішні покриви	Контактний

Особливо небезпечним є виникнення внутрішньолікарняних інфекцій. Внутрішньолікарняна інфекція - будь-яке клінічно виражене захворювання (вірусного, бактеріального, грибкового) походження, що виникає внаслідок інфікування при обстеженні, лікуванні чи перебуванні в стаціонарі і після його виписування впродовж місяця.

Контингент, який вражається:

Пацієнти

Медичний персонал

Місце зараження

Лікувально-профілактична установа (стаціонар, поліклініка, лабораторія, донорський пункт і т.п.)

Причина зараження

Контакт з хворим, носієм

Порушення санітарно-гігієнічного, протиепідемічного режимів

Необеззаражений інструментарій

Аварії в ЛПЗ

Профілактика внутрішньо лікарняного зараження в стаціонарі включає широке коло заходів.

Санітарно-протиепідемічний режим - це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню внутрішньолікарняної інфекції.

Санітарно-протиепідемічний режим включає вимоги

• до санітарного стану території, на якій розміщена лікарня

• внутрішнього обладнання лікарні

• освітлення, опалення, вентиляції

• санітарного стану приміщень лікарні.

Основні елементи комплексу заходів, спрямовані на забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в лікувальних закладах:

• проведення дезінфекції,

• суворе дотримання вимог асептики, антисептики

• перед стерилізаційна обробка

• стерилізація

• знезараження повітря

• виявлення носіїв патогенної флори серед медперсоналу та їх санація

• виявлення джерел інфекції у хворих та їх лікування

Санітарно-гігієнічні заходи:

Режим провітрювання

Вентиляція

Кондиціювання

Переносні повітроочищувачі

Роздільні вентиляційні канали

Прибирання помешкань

Регулярність проведення

Використання деззасобів

Дезінфекція притирального інвентаря

Дезінфекція постільних речей

Дезінфікаційна камера

Разові комплекти

Розміщення хворих

Дотримання санітарних норм устаткування боксів Устаткування ізоляторів для хворих з ВІЛ-інфекцією Ізоляція хворих з ускладненнями

Пологовий будинок: мати і дитя

Раціональна терапія

Раціональна антибіотикотерапія обґрунтованість

Протиепідемічнийрежим

Знезаражування інструментарію

Централізовані стерилізаційні відділення

Безпечне харчування

Контроль харчоблоку, пункту роздачі

Раціональне збереження продуктів

Контроль здоров 'я персоналу, хворих

Дезінфекція - це знищення в середовищі, що оточує людину, патогенних мікроорганізмів (бактерій, вірусів, рикетсій, найпростіших, грибів, токсинів), їх переносників (комах, кліщів), а також гризунів.

При дезінфекції або знезаражуванні знищуються в основному патогенні мікроорганізми. Цим дезінфекція відрізняється від стерилізації, при якій знищуються всі види мікроорганізмів і їх спори.

Мета дезінфекції - знищити збудника інфекції в середовищі, що оточує людину (в приміщенні, на предметах обстановки, на посуді, білизні, одязі, виділеннях хворого тощо).

Для проведення дезінфекції необхідно знати:

1. що підлягає знезараженню;

2. коли необхідно провести дезінфекцію;

3. чим провести дезінфекцію;

4. як здійснити дезінфекцію.

Розділи дезінфекції:

1. - власне дезінфекція - знищення патогенних мікроорганізмів;

2. - дезінсекція - знищення переносників захворювань (комах, кліщів);

3. - дератизація - знищення гризунів;

4. - стерилізація - знищення всіх мікроорганізмів. Види дезінфекції: вогнищева і профілактична.

Вогнищева поділяється на поточну та заключну.

Поточна дезінфекція проводиться у вогнищі інфекції в присутності хворого чи бацилоносія.

Мета поточної дезінфекції: негайне знищення збудника інфекції після його виве­дення з організму хворого чи носія з метою запобігання розсіюванню збудника в навколишньому середовищі.

Заключна дезінфекція проводиться у вогнищі інфекції після ізоляції хворого чи бацилоносія.

Мета: повне знезаражування об'єктів, які могли бути заражені збудником інфекції. Профілактична дезінфекція проводиться постійно, незалежно від наявності джерела інфекційного захворювання.

Мета профілактичної дезінфекції: запобігти виникненню і поширенню інфекційного захворювання та накопиченню збудника захворювання в навколишньому середовищі.

Методи дезінфекції: фізичний та хімічний, комбінований (фізичні та хімічні методи знезаражування застосовують одночасно).

ФІЗИЧНІ МЕТОДИ ДЕЗІНФЕКЦІЇ

Фізичні методи: механічні, термічні та променеві засоби.

Механічні методи знезаражування забезпечують видалення, але не знищення мікроорганізмів. При цьому з приміщення і предметів - видаляють пил, бруд, різні жирові та білкові крупинки, а разом з ними значну кількість мікроорганізмів.

Механічні засоби знезаражування включають:

• чистку,

• протирання,

• миття,

• прання,

• вибивання,

• витрушування,

• підмітання,

• фільтрацію,

• провітрювання та вентиляцію приміщення.

Застосування пилососів. При цьому разом з пилом видаляється 98% мікроорганізмів.

Витрушування широко застосовують при гігієнічному прибиранні.

Вентиляція, в тому числі й провітрювання приміщення, сприяє різкому зниженню вмісту мікрофлори в повітрі, причому тим більше, чим більша різниця температури зовнішнього та внутрішнього повітря (тривалість не меншою ніж 30—60 хв.). При цьому відбувається практично повне заміщення повітря в приміщенні зовнішнім повітрям, яке не містить патогенних мікроорганізмів.

Кондиціювання повітря. Кондиціонер подає у приміщення чисте профільтроване повітря певної температури і вологості.

Фільтрація - для механічної очистки води, повітря та інших середовища. Термічні методи знезаражування грунтуються на застосуванні високих та низьких температур:

• гарячого повітря,

• гарячої води,

• водної пари,

• кип'ятіння,

• пастеризації,

• спалювання,

• обпалювання,

• прожарювання,

• заморожування

• висушування.

Дезінфекція гарячим повітрям при температурі 150-180°С протягом 1,5—2 год. надійно вбиває мікроорганізми. її застосовують у повітряних стерилізаторах для обробки металевого інструментарію, виробів зі скла тощо. Гаряче повітря в дезинфікуючих камерах використовують для дезінфекції одягу, постелі (ковдра, подушка, матрац) та інших речей.

Прасування білизни також є дезінфекційним заходом. При тривалому прасуванні температура в товщі матеріалу досягає 100-180°С. При такій температурі гинуть навіть вегетативні форми мікроорганізмів. Прасувати речі треба з обох боків. Однак слід пам'ятати, що гаряче повітря менш ефективне за водяну пару, оскільки діє в основному поверхнево.

Водяна пара проникає у глиб предметів, і тому її застосування є найбільш ефективним дезінфекційним заходом. Пара широко використовується в дезінфекційних камерах для знезаражування одягу, постільних речей тощо. В парових стерилізаторах (автоклавах) її застосовують для знезаражування та стерилізації перев'язувального матеріалу та інструментарію. В дезінфекційних та стерилізаційних апаратах використовують насичену водяну пару під певним тиском. Насиченою парою називають пару, температура якої дорівнює температурі киплячої води. При стиканні насиченої водяної пари з предметами, температура яких на поверхні та в глибині нижча за температуру пари, відбувається перетворення водяної пари у воду з виділенням великої кількості тепла. Якщо предмети пористі, пара може проникати в їх товщу.

Гаряча вода при температурі 60-100°С з розчиненими в ній миючими засобами використовується для прання білизни та механічного видалення бруду разом з мікроорганізмами під час прибирання приміщень. Усі патогенні вегетативні форми мікроорганізмів не витримують нагрівання при 80 °С більше ніж 2,5 хв., а більшість з них гине при температурі 60-70°С протягом 30 хв.

Порівняно надійним методом дезінфекції є кип'ятіння при температурі 100°С. Предмет, який підлягає дезінфекції, поміщають у холодну воду, нагрівають її і кип'ятять 15-30 хв. з моменту закипання води. Для видалення бруду доцільно додавати 1-2 % розчин соди або звичайні миючі засоби. Цим методом знезаражують посуд, предмети догляду за хворим, білизну тощо.

Пастеризація - це прогрівання різних харчових продуктів при температурі 70-80°С протягом 30 хв. При цьому гинуть тільки вегетативні форми мікробів. Існують й інші режими пастеризації, наприклад, прогрівання до температури 90 °С протягом 3 хв.

Спалювання є надійним методом знищення мікроорганізмів. Йому підлягають інфіковані малоцінні предмети, які не можна знезаразити іншими методами (папір, ганчір'я, сміття, залишки їжі, трупи тварин, які загинули від небезпечної інфекції, перев'язувальний матеріал, дренажі, тампони тощо). Проводять спалювання в спеціальних печах, ямах чи на багаттях.

Обпалювання застосовують у бактеріологічній практиці при необхідності знезаразити голки, лабораторні петлі, ватяні корки для закривання пробірок та ін. Проводять обпалювання на полум'ї спиртової або газової горілки, а також паяльної лампи.

Штучне заморожування патогенних мікроорганізмів до - 270 °С, тобто до температури, близької до абсолютного нуля, не спричиняє їх загибелі. Однак з часом кількість мікроорганізмів, що знаходяться в замороженому стані, змен­шується. Низькі температури широко використовують для консервування продуктів у харчовій промисловості, а також у мікробіології для тривалого зберігання культур патогенних мікроорганізмів. У дезінфекційній практиці холод широкого застосування не знайшов.

Висушування. Велика кількість патогенних мікроорганізмів під впливом тривалого висушування гине. Швидкість відмирання залежить від виду збудника.

Променеві засоби знезаражування - це застосування:

• сонячного світла,

• ультрафіолетових променів,

• радіоактивного випромінювання.

Прямі сонячні промені згубно діють на багатьох збудників інфекційних захворювань. Особливо чутливі до них збудники дизентерії, черевного тифу, паратифів, холери, менш чутливі мікобактерії туберкульозу та ін. Однак застосування сонячних променів залежить від пори року, погоди та інших причин, які важко контролювати. Тому цей метод дезинфекції може застосовуватись як допоміжний.

Ультрафіолетове опромінення використовують для знезаражування повітря приміщень операційних, перев'язочних, пологових будинків, дитячих лікарень тощо з метою запобігання виникненню внутрішньолікарняної інфекції. Для цього над входом у приміщення встановлюють спеціальні бактерицидні лампи, які включають, коли в приміщенні відсутні працівники.

Радіоактивне випромінювання згубно діє на всі види мікроорганізмів та їхні спори. Тому деякі види радіоактивного (іонізуючого) випромінювання застосовують для стерилізації й дезінфекції. Найчастіше іонізуючим випроміню­ванням у заводських умовах стерилізують інструменти для одноразового використання.

Ультразвук. У деяких галузях їх застосовують для дезінфекції, стерилізації медичних інструментів, аптечного та лабораторного посуду.

ХІМІЧНІ МЕТОДИ ДЕЗІНФЕКЦІЇ

Хімічні методи дезінфекції - використання різних хімічних речовин, які вбивають мікроорганізми на поверхні та всередині різних об'єктів і предметів навколишнього, середовища.

Для дезінфекції застосовують лише такі хімічні препарати, які мають здатність швидко і пагубно діяти на мікроорганізми.

Хімічні речовини мають різну дію на мікроорганізми:

• бактерицидну - здатність вбивати бактерії,

• бактеріостатичну - пригнічувати їх життєдіяльність,

• спороцидну - здатність вбивати спори,

• віруліцидну - здатність вбивати віруси,

• фунгіцидну - здатність вбивати гриби. Серед хімічних дезинфікуючих речовин виділяють:

• засоби м'якої дезінфекції - використовують для дезінфекції шкіри, одягу, білизни,

• засоби сильної дезінфекції - використовують для знезаражування дуже забруднених матеріалів (взуття, туалетів, підкладних суден, раковин) і виді­лень (гній, кал, сеча, харкотиння, блювотні маси),

• засоби для дезінфекції приміщень і наявних у них предметів

• засоби для дезінфекції повітря.

Універсального дезинфікуючого засобу немає. Використання засобів визначається метою їх застосування.

Усі дезінфікуючі речовини повинні задовольняти такі вимоги:

1. швидко і повністю розчинятись у воді або добре змішуватись з нею, утворюючи стійкі емульсії;

1. діяти швидко і в малих концентраціях;

2. забезпечувати знезаражуючу дію навіть при наявності органічних речовин, таких як кров, сеча, харкотиння;

2. бути достатньо стійкими при зберіганні;

3. бути малотоксичними для людей;

3. бути доступними і дешевими у виробництві, зручними для транспортування та зберігання.

Необхідність застосування дезинфікуючих речовин у вигляді водних розчинів зумовлена тим, що дрібні крапельки рідини, які містять дезинфікуючі засоби, легко і швидко адсорбуються оболонкою мікробної клітини. Крім цього, дезинфікуючі засоби швидше знаходять доступ у клітину через водяну фазу, тому водні розчини і емульсії більш активно діють ва мікробну клітину.

Проте значна кількість препаратів, що їх застосовують для дезінфекції, а особливо для дезінсекцій і дератизації, є отруйними для людини і домашніх тварин. Тому для запобігання випадковим отруєнням під час роботи з такими препаратами необхідно суворо дотримуватися застережних заходів.

Групи хімічних препаратів

Хлор і хлоровмісні сполуки - хлоргексидин, неохлор, сульфохлорантоїн, хлорантоїн

галогени - йод, розчин Люголя, йодонат,

окисники - перекис водню (пергідроль), перманганат калію,

феноли - фенол, лізол, нафталізол

спирти - етиловий, метиловий

альдегіди - формальдегід, формалін

кислоти - хлористоводнева, сірчана, азотна, оцтова, молочна, мурашина

луги - вуглекисла сода, поташ, мило

солі важких металів - ртуті дихлорид (сулема), срібла нітрат (колларгол)

барвники - брильянтовий зелений (0,1-2 % спиртовий розчин)

детергенти - миючі засоби (дегмін, дегміцид, роккал, бактерицидне мило «Гігієна»)

дезінфікуючі засоби побутового призначення

АНТИСЕПТИКА И АСЕПТИКА

Антисептика являє собою комплекс заходів, які спрямовані на знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому.

Розрізняють фізичні, механічні, хімічні та біологічні методи антисептики. Головна мета фізичних методів антисептики полягає в створенні в рані несприятливих умов для розвитку бактерій і всмоктування токсинів та продуктів розпаду тканин.

Фізичні методи:

• зовнішнє дренажування інфікованої рани тампонами та дренажами,

• висушуванням ран за допомогою теплових і світлових процедур, зокрема опромінювання солюксом, кварцевою лампою тощо.

• промивання гнійних порожнин антисептичними розчинами.

• видалення з рани некротичних тканин, згустків крові, сторонніх тіл, а разом з

• ними і мікроорганізмів, що потрапили в рану (туалет рани (гоління волосся,

• змащування шкіри навколо рани 5 % розчином йоду спиртовим, видалення

• сторонніх тіл) або первинна хірургічна обробка рани, (в перші години)

Хімічна антисептика забезпечує знищення мікробів у рані за допомогою різних антисептичних засобів.

Біологічні методи антисептики спрямовані на підвищення захисних сил організму і створення несприятливих умов для розвитку мікроорганізмів. До біологічних антисептичних засобів належать антибіотики, ферменти, імунні сироватки.

Ефективність лікування гнійних та запальних процесів залежить від своєчасного і правильного виділення збудника і визначення його антибіотикочутливості.

Серед біологічних засобів антисептики виділяють ферментні препарати (трипсин, хімотрипсин, кристалічний хімопсин, рибонуклеаза, стрептоліаза).

Для підвищення опірності організму до інфекції широка застосовують також пасивну й активну імунізацію. Вводять антистафілококову плазму, анти стафілококовий гаммаглобулін, анти стафілококовий анатоксин, протигангренозну сироватку, протиправцевий анатоксин та ін.

Асептикою називають комплекс заходів, спрямованих й запобігання проникненню мікробів у рану. В основу асептик покладене правило: все, що стикається з раною (руки медичного персоналу, інструменти, перев'язувальний і шовний матеріал, операційна білизна, повітря в операційній та перев'язочній), має бути стерильним.

Особливе значення для додержання асептики має стан рук медичного персоналу.

СТЕРИЛІЗАЦІЯ

Ми обговорили проблеми пов'язані із дезінфекцією. Нагадаю вам, що і дезінфекція, і стерилізація - це способи (методи) забезпечення санітарнопротиепідемічного режиму.

Стерилізація - це комплекс заходів спрямованих на обсолютне знищення мікроорганізмів. Відмінністю від дезінфекції є те, що при “Д” боротьба йде тільки з патогенними мікроорганізмами.

Стерилізація знайшла широке застосування в клінічній і профілак-тичній медицині: в хірургії, акушерстві, терапії, стоматології, мікробіоло-гії та інших галузях. Стерилізації підлягає медичний інструментарій, шприци та голки, шовний і перев'язочний матеріал, лікарські форми і ін.

У великих ЛПЗ організовані централізовані стерилізаційні відділення. Саме тут проводять передстерилізаційну обробку шприців та інструментів і їх стерилізацію, а також стерилізацію білизни, перев'язувального матеріа-лу, рукавичок, виробів мед.призначення різними методами.

ЦВС складається з двох частин:

• нестерильної,

• чистої.

У нестерильній зоні виділяють такі приміщення:

•    приймально-сортувальну кімнату;

•    кімната передстерилізаційної очистки;

    у чистій зоні виймають із стерилізаторів матеріал і видають за призначенням.

Згідно з галузевим стандартом 42-21-2-75, перед стерилізацією необ-хідно провести знезараження та передстерилізаційну очистку. А згідно наказу МОЗ № 408 знезараження проводиться в гумових рукавичках з метою профілактики СНІДу та ВП.

Знезараження проводиться методом занурення інструментарію в один із сучасних дезінфікуючих розчинів:

Передстерилізаційна очистка:

- І етап -1 хв.: промивають під проточною водою.

- ІІ етап -15 хв.: розібраний інструмент занурюють в підігрітий до 50-55⁰С миючий р-чин з таким складом: 5 г- СМЗ; 15мл -33% пергідролю, до 1л води. Після занурення кожен інструмент або шприц миють йоршиком, а голки мандреном. Через кожну голку шприцом пропускають миючий р-н. Ми-ючий р-н придатний до вживання І добу з підігріванням до 6 разів.

- ІІІ етап - до 10 хв.- промивають від миючого р-ну в проточній воді 10 хв.

- ІV - контроль якості очистки.

а) на залишки крові ( чужа кров - найбільший токсин).

Бензидиновий реактив:

0,025 - сульфату бензидину. 2 мл - 50% розчину оцтової кислоти. 2 мл - 3% перекису водню.

Інколи замість сульфату бензидину можна додавати 1% хлорид бензидину - 2 мл.; 3% - 2 мл.перкису водню або 2 мл 5% р-чину амідопірину (спиртовий).

Останнім часом ЦСВ забезпечується стандартними гемотестами.

Не залежно від того, який реактив застосовують 1-2 краплі його нано-сять на інтимні частини інструментарію і спостерігають за зміною забарвлення. Якщо з'явилось синьо-зелене забарвлення до 2 хв, це означає, що на оброблюваному інструментарії ще залишились залишки крові і обробку необхідно повториит з етпу №2. Зміна забарвлення після 2-хв. принципового значення не має.

б) на оброблюваних інстументах можуть бути залишки миючого засобу і щоб знати чи добре проведений ІІІ етап необхідноо провести ще одну, фенол-фталеїнову пробу. З цією метою використовують 1% спитровий р-н фенол-фталеїну і наносять його по 1-2 краплі на інтимні частини інструментів. В присутності миючих засобів утвориться забарвлена рожева пляма. В такому випадку необхідно повторити ІІІ етап: промивання під проточною водою.

Необхідно відмітити, що контрольні проби проводять не на всіх інструментах або шприцах, а вибірково (5 %).

Якщо ж проби на приховану кров і залишки миючого засобу від'ємні - приступають до наступного:

- V-го етапу - 1-2 хв - обезсолення. Ви всі бачили який утворюється накип на чайниках від довготривалого кип'ятіння в ньому неякісної води. І щоб такий накип не утворювався на інструментах і шприцах і не виводив їх з ладу, необхідно їх помити в обезсоленій - дистильованій воді.

- VІ етап - висушування. Висушують інструментарій у спеціальних сухожарових шафах при температурі 80-90⁰С при відчинених дверцятах.

Висушений інструментарій пакують відповідно до вимог застосування та виду стерилізації і такий інструмент або шприци з голками готові до стерилізації.

Проблема підготовки перев'язувального матеріалу та операційної білизни полягає в слідуючих моментах.

1. Перевірка цілісності і придатності білизни і спец. одягу до стерилізації.

2. Перевірка стерилізаційних коробок (біксів і стерилізаторів): цілісність, справність робочих вузлів та механізмів, відсутність ржавчини.

3. Перев'язочний матеріал сортують, перев'язують у певній кількості.

4. Укладають матеріал у бікси попередньо - змастивши їх 90 % р-ном спирту і застеливши простирадлом. Бікси пакують дотримуючись принципу вертикальності і секторальності, пам'ятаючи про те, що вкладений матеріал має діставатись із бікса зручно і швидко. Крім того різні види вкладеного матеріалу не повинні змішуватись між собою.

Існують три види укладання матеріалу:

- універсальний - в бікс вкладають все необхідне для одного робочого дня. Найчастіше використовують в перев'язочних і процедурних кабінетах.

- видовий - укладають в бікс тільки один вид матеріалу ( або простирадла, або халати й таке інше).

- цілеспрямований - в бікс укладається все необхідне для виконання однієї операції.

Укладений матеріал накривається звисаючими краями простирадла. Між шари матеріалу вкладають одну із контрольних проб стерилізації, а зверху ще одну. Бікс закривають на замок і відкривають отвори решітки. До ручки бікса прикріпляють бірку на якій вказано: вид укладки, кількість матеріалу, дата стерилізації, хто вкладав.