40

ЗМІСТ

вступ……………………………………………………………………….3

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ –ТРЕНЕРІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ТРЕНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………………………………………………..

1.1. поняття пвя………………….……………...

1.2. ………………………………………..

1.3. ………………..……………..

Розділ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ В МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ – ТРЕНЕРІВ В ПРОЦЕСІ ВУЗІВСЬКОГО НАВЧАННЯ …………………………………….…..................................

2.1. Методи та організація дослідження .…………………………….

2.2. Інтерпретація даних дослідження …………………………………...

2.3. Аналіз методами математичної статистики………………………...

2.4. Рекомендацїї щодо ……………………………………………..

Розділ 3 …

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…….………………………………

Майже відсутні публікації з проблем аналізу та

формування професійно важливих якостей фахівців у процесі їх професійної

підготовки та діяльності. Крім того, не спостерігається єдиного підходу до

визначення самого поняття «професійно важливі якості».

Тому метою нашої роботи є визначення поняття професійно важливих

якостей фахівця та дослідження їх формування у процесі професійної

підготовки.

ВСТУП

Актуальність дослідження проблеми розвитку професійно значущих якостей у майбутніх психологів-тренерів визначається зростанням у нашому суспільстві потреби в ефективній психологічній допомозі різним верствам населення. Сучасне суспільство, що переживає кризові стани, обумовлене соціально-економічними, політичними та духовними проблемами, потребує у кваліфікованих фахівцях з психології, здатних вчасно та професійно розв’язати існуючі труднощі. У зв’язку з цим актуалізується потреба у психологах, що характеризуються високим рівнем професіоналізму. Кардинально змінився ринок праці. З явився новий вид бізнеса, орієнтований на пошук і відбір висококваліфікованих спеціалістів. Інтенсивні зміни в суспільному житті обумовили необхідність професійної мобільності та конкурентоздатності працівників.

Перед сьогоднішньою вищою освітою ставлять нові завдання, основною з яких є підготовка випускників, які будуть конкурентноспроможними не тільки на українському, а й на світовому ринку праці. Роботодавець хоче бачити своїм співробітником людину активну з розвиненими професійно важливими якостями якостями, здатну нестандартно мислити.

Традиційна система вищої освіти і підготовки студентів не здатні задовольнити подібний запит. Виконання цих вимог неможливе без впроваджень у вищу освіту інновацій. Однією з таких інновацій є впровадження …(навчальних тренінгів)…………… формування професійно важливих якостей майбутніх психологів-тренерів в умовах навчання у вузі на базі психологічної служби .

Саме тому нам потрібна практико-орієнтована освіта. У професійній освіті в межах ВНЗ необхідно застосовувати інноваційні технології, активні методи навчання, надавати більше (порівняно із теперішнім станом) уваги прикладним та практичним дисциплінам, проведення тренінгів, які сприяли б формуванню професійно важливих якостей майбутніх психологів-тренерів. Іншими словами, актуальність формування професійно важливих якостей майбутніх психологів-тренерів у процесі фахової підготовки у ВНЗ детермінується наявністю існуючих протиріч: між зростаючими вимогами до професіоналізму психолога-тренера і слабкою адаптацією інструментарію вищої школи для його формування, між необхідністю в концептуальному оновленні психологічної освіти відповідно до вимог сучасного суспільства і недостатнім урахуванням цих вимог у фаховій підготовці майбутніх психологів-тренерів. Питання розвитку студента та формування його підготовки до майбутньої професійної діяльності є головними в теорії та практиці вдосконалення роботи сучасного вищого навчального закладу. Однією з провідних проблем є побудова такої системи навчально-виховного процесу, яка оптимальним чином враховувала особливості та закономірності не тільки особистісного розвитку студента, але і його професійне становлення як фахівця. У сучасній вітчизняній психології проведено багато досліджень, присвячених різним психологічним аспектам особистісного розвитку студентів та професійної діяльності. Слід відзначити, що на сучасному етапі дослідженням проблем професійного розвитку і розвитку професійно важливих якостей у психологів приділяється достатньо велика увага як з боку таких вчених: О.Ф.Бондаренко, В.Г. Панок, Н.В. Пророк, В.А. Семиченко, Л.І.Уманець, Н.В.Чепелєва, Т.Н.Щербаков, Г.С. Абрамова, Н.А. Амінов, М.Р. Битянова, Б.С. Братусь, Ж.П. Вірна, В.В. Власенко, П.П. Горностай, Т.В. Говорун, Л.В. Долинська, І.В. Дружинин, Р. Кочюнас, С.Д. Максименко, Р.В. Овчарова, М.М. Обозов, В.Г. Панок. А.М. Прихожан, Н.С. Пряжников, Н.В. Самоукіна, О.П. Саннікова, Н.Ю. Синягина, Л.М. Ситникова, Л.Г. Терлецька, Л.М. Фридман, Л.П. Шумакова, Т.С. Яценко. Аналіз робіт, присвячених формуванню професійно значущих якостей майбутнього психолога свідчить про неоднозначність позицій щодо уявлень про їхній зміст. Але, не дивлячись на широке висвітлення даної теми в проведених дослідженнях, ряд проблем професійного становлення, залишаються мало досліджувані. Мало досліджені такі питання як: особливості процесу формування адекватного образу майбутньої професії та уявлень про цілі, завдання та труднощі професійної діяльності; динаміка змін в особистості на різних курсах навчання; співвідношення особистісного та професійного розвитку в ході навчання в вищому навчальному закладі; професійно важливі якості фахівця.

Мета: розвиток у майбутніх психологів – тренерів професійноважливих якостей

Об'єкт: професійна підготовка психолога-тренера в умовах навчання у вузі 

Предмет: розвиток професійно важливих якостей майбутніх психологів-тренерів в умовах навчання у вузі

Гіпотези дослідження:

1. Підготовка психологів-тренерів до майбутньої професії вимагає розвитку специфічного комплексу професійно важливих якостей 

2. Проведення тренінгів значно покращує успішний розвиток професійно важливих якостей психологів-тренерів

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати погляди сучасних науковців на професійно важливі якості та їх розвиток

2. Вивчить професійно важливі якості

3. Емпіричним шляхом виявить професійно важливі якості психолога-тренера

4. На підставі отриманих даних розробити емпіричну модель професійно-важливих якостей майбутнього психолога – тренера та впровадити тренінги розвитку професійно важливих якостей у психологів-тренерів

База дослідження: дослідження проводилося на базі Миколаївського національного університету імені В.О.Сухомлинського

Апробація: робота була представлена на

Методи й методики: …….

Практична значущість дослідження: роботи полягає в тому, що сформовано професійно важливі якості у студентів та розроблено емпіричну модель професійно важливих якостей майбутнього психолога – тренера в діяльності психологічної служби вищого навчального закладу. Результати дослідження можуть бути використані в лекційно-семінарських заняттях з студентами, а також в психологів у системі освіти.

Наукова новизна:

-

- Створено емпіричну модель професійно важливих якостей майбутніх психологів - тренерів на базі психологічної служби вищого навчального закладу.

Структура роботи: вступ, 2 розділи, висновки, додатки та списку використаних джерел

Розділ і. Теоретичні основи дослідження проблеми розвитку професійно важливих якостей майбутніх психологів –тренерів

1. Сучасні психологічно - наукові дослідження професійно важливих якостей

Для успішного виконання професійної діяльності психолог-тренер повинен володіти низкою характеристик. У науці вони одержали назву – професійні якості особистості. Важливим підсумком сучасних досліджень з'явилося встановлення того, що будь-яка професійна діяльність реалізується на базі системи професійно важливих якостей. У процесі освоєння й виконання діяльності психологічні якості поступово професіоналізуються, утворюючи самостійну підструктуру.

В.Д. Шадриков[] надає два тлумачення  професійних якостей. По-перше, під професійними якостями він розуміє «індивідуальні якості суб'єкта діяльності, що впливають на ефективність діяльності й на успішність освоєння цієї діяльності». До таких він відносить здібності, однак, згідно з його думкою, вони не вичерпують всього об’єму професійних якостей.

По-друге, В.Д. Шадриков [] вважає, що система професійних якостей – це ті внутрішні умови, через які переломлюються зовнішні дії і вимоги до діяльності. Отже, розвиток професійних якостей і їх систем виступає вузловим моментом психологічної системи діяльності.

Згідно тлумачення в словнику Душкова Б.О., професійні якості – окремі динамічні властивості особистості, її психічні й психомоторні властивості, а також фізичні якості, які відповідають вимогам певної професії й сприяють успішному оволодінню нею. Професійні якості є одним із найважливіших чинників  професійної придатності, вони не тільки побіжно характеризують певні здібності, але й органічно входять  до їх структури, розвиваючись у процесі навчання й практичної діяльності.

Визначення й оцінка професійних якостей мають велике психодіагностичне значення, вони мають істотний вплив на результати діяльності, тому їх обов'язково слід враховувати під час професійного відбору. Під час вивчення професійних якостей слід враховувати, що деякі з них можуть бути (придатними) й відносно стабільними (наприклад, типологічні властивості нервової системи), інші навпаки підлягають розвитку й тренуванню (певної психічної якості).

Тому спеціально спрямоване формування й удосконалення таких професійних якостей і їх корегування (корегуюче тренування) можуть активно проводитися під час підготовки до майбутньої діяльності. Доцільність проведення такого тренування особливо зростає в тих випадках, коли достатньо висока мотивація до оволодіння професійною діяльністю протистоїть низькому розвитку професійних якостей.

Професійні якості - це окремі динамічні риси особистості, окремі психічні і психомоторні властивості (виражені рівнем розвитку відповідних психічних і психомоторних процесів), а також фізичні якості, які відповідають вимогам певної професії й сприяють успішному оволодінню цією професією.

А.В. Карпов [] тлумачить професійні якості як індивідуальні властивості суб'єкта діяльності, що необхідні й достатні для її реалізації на нормативно заданому рівні і які значущо й позитивно корелюють хоч би з одним (або декількома) її основними результативними параметрами - якістю, продуктивністю, надійністю.

А.К. Маркова [] вважає, що професійні якості, з одного боку, є передумовою професійної діяльності, а з іншого - вони самі удосконалюються, шліфуються в ході діяльності, будучи її новоутворенням.

По-перше, професійні якості - це успішність в оволодінні і здійсненні фахівцем певних видів професійної діяльності. За функцією професійні якості можуть виступати не тільки психічні та особистісні але й непсихологічні властивості суб'єкта  діяльності (соматичні, біологічні, морфологічні, конституційні, типологічні, нейродинамічні та ін).

По-друге професійні якості - це соціально обумовлені й соціально значущі якості, яких вимагає сучасність від фахівця тієї чи іншої професії.

По-третє, професійні якості - динамічне явище; вони формуються поступово, знаходяться в постійному розвитку, неоднакові й різнорівневі на різних етапах досягнення фахівцем професійної досконалості.

В.О.Бодров трактує поняття «професійно важливі якості» таким чином: «Уся сукупність психологічних якостей особистості, а також цілий ряд фізичних, антропометричних, фізіологічних характеристик людини, які визначають успішність навчання і реальної діяльності, отримали назву «професійно важливі якості» (ПВЯ) суб’єкта діяльності. Конкретний перелік цих якостей для кожної діяльності специфічний (за їх складом, за необхідним ступенем вираженості, за характером взаємозв’язку між ними) і визначається за результатами психологічного аналізу діяльності та складання її професіограми і психограми». На думку вченого, ПВЯ виступають у ролі тих внутрішніх психологічних характеристик суб’єкта, у яких відображаються зовнішні специфічні впливи факторів конкретного трудового процесу, що виступають у формі професійних вимог до особистості. Найчастіше поняття «професійно важливі якості» визначають через терміни «уміння», «здібність (здатність)», «властивість», «риса».

Робочим визначенням професійно важливих якостей у нашому дослідженні буде таке:

професійно важливі якості – це пристосовані до певної професійної діяльності компоненти цілісної особистості, що формуються на основі природно заданих біопсихічних властивостейпід дією зовнішніх впливів і власної активності суб’єкта. Із проведеного вище аналізу робимо припущення, що у своїй основі (біопсихічних властивостях) ПВЯ задаються природою (спадковістю), яка є сприятливим ґрунтом для зовнішніх впливів.

На думку В.Й. Бочелюка, професійна підготовка фахівця, відбувається на трьох рівнях: психологічному, інтелектуальному і соціальному та представляє собою освоєння системи професійних знань, умінь і навичок, формування професійно важливих якостей особистості, позитивного ставлення та інтересу до майбутньої професії. Психологічний рівень припускає формування готовності до даного виду діяльності, усвідомлення людиною своїх можливостей, здібностей, інтересів, що відповідають вимогам спеціальності. На інтелектуальному рівні відбувається засвоєння теоретичних знань, умінь і навичок, оволодіння навичками професійного самовдосконалення. На соціальному рівні формуються уявлення про соціальний статус фахівця, конкурентноспроможність професії на ринку праці, її престижність.

На сьогодні здійснений аналіз літературних джерел дозволив виділити три наукових підходи до визначення професійно важливих якостей.

Перший підхід: ПВЯ – характеристики людини, що базуються на природній біологічній основі й визначають успішність і рівень пристосованості її до діяльності. Цього підходу дотримувались: В.Бодров, Я.Когут, І.Мартинюк, В.Рибалка, В.Романов, О.Столяренко та ін.

Так, наприклад В.Бодров зазначав, що вся сукупність психологічних якостей особистості, а також ряд фізичних, антропометричних, фізіологічних характеристик людини, що визначають успішність її навчання і діяльності, отримали назву «професійно важливі якості» [8, с.40].

У своєму дослідженні І.Мартинюк дійшла висновку, що ПВЯ – це пристосовані до певної професійної діяльності компоненти цілісної особистості, яка формується на основі природно заданих біопсихічних властивостей під дією зовнішніх впливів і властивостей активності суб’єкта [7].

В.Романов вказував, що у поняття якість особистості вкладається визначена, довго існуюча, окремо взята характеристика людини, що постійно проявляється в її поведінці незалежно від ситуації [11, с.62].

Науковці, які дотримувались указаного підходу, до ПВЯ відносили психофізіологічні, психологічні характеристики особистості, її здібності та здатності.

Другий підхід: ПВЯ – індивідуально-психологічні особливості фахівця. Прихильниками цього підходу є: І.Алексєєва, О.Батаршев, Є.Майорова та ін. ПВЯ – це індивідуальні властивості суб’єкта діяльності, необхідні й достатні для реалізації цієї діяльності на нормативно заданому рівні [1, с.9].

Отже, автори другого підходу до ПВЯ відносять індивідуально-психологічні особливості й властивості фахівця.

Третій підхід: ПВЯ – уміння, здібності й властивості особистості, що формуються у процесі навчання. Тож, визначаючи перелік ПВЯ, науковці виокремлюють, крім властивостей, здібностей, здатностей, ще й уміння (В.Вареник, О.Волков, Ю.Ірхін, О.Сегеда, В.Чирков та ін.).

Це пояснюється тим, що у науковій, методичній літературі часто зустрічаються взаємовизначення понять: «уміння», «здатності», «здібності», «якості». Наприклад: уміння – це ті професійно важливі якості суб’єкта діяльності, через які реалізується процес регуляції трудової діяльності [14, с.10].

Таким чином, аналіз існуючих підходів до визначення та змісту поняття «професійно важливі якості» дозволив встановити: ПВЯ мають біологічну основу; розвиваються у процесі професійної підготовки та діяльності; є передумовою придатності до певного виду діяльності; до ПВЯ відносять фізіологічні та психологічні характеристики людини, її індивідуально-психологічні особливості, властивості, здібності, здатності, вміння.

Крім того, із наведених визначень слідує, що здатність об’єднує здібності, властивості, уміння й виступає такою особистісною характеристикою, яка визначає її спроможність до здійснення певного виду діяльності.

Аналізуючи процес підготовки практикуючих психологів, В.Г. Панок виділяє три умовних блоки: 1) теоретико-експериментальна підготовка (вивчення класичних психологічних дисциплін); 2) опанування теоретичних засад практичної психології, що здійснюється через участь студентів в активних формах навчальної роботи; 3) оволодіння практичними психологічними технологіями, методиками й методами формування навичок роботи, що здійснюється у практичній роботі під час участі у семінарах-практикумах []

Розвиток професійно важливих якостей відбувається в контексті формування особистості в цілому у процесі її професійного становлення.

За даними Е.Ф.Зеєра, у процесі професійного становлення особистості виникають протиріччя подвійного виду: 1)між особистістю та зовнішніми умовами життєдіяльності; 2)внутрішньоособистісні.

Основним протиріччям, що детермінує розвиток особистості, є протиріччя між властивостями, якостями особистості, що склалися, і об’єктивними вимогами професійної діяльності. Учений зауважує, що у становленні особистості виділяють стадіальний і так званий функціональний розвиток, що здійснюється всередині певної стадії і веде до кількісного накопичення якісно нових елементів, які утворюють потенційний резерв.

Створення внутрішніх потенцій професійного розвитку спеціаліста – результат активної взаємодії особистості із соціально-професійними групами й засобами праці. При цьому відбувається збагачення психіки. Результатом діяльності є не лише створення матеріальних та духовних цінностей, але й розвиток особистості (однак не кожна професія, як зазначає Е.Ф.Зеєр, розвиває особистість, є багато професійних видів праці, які не збагачують особистість, а, навпаки, деформують її).

Багато залежить від самої особистості, її ставлення до професійної праці. Виконуючи ту чи іншу роботу, певним чином ставлячись до неї, особистість творить у собі нові властивості та якості. У процесі професійного становлення вони об’єднуються з уже наявними властивостями, а також між собою, утворюючи комплекси професійно важливих якостей. Освіта, професійні знання й уміння, загальні та спеціальні здібності, соціально значущі і професійно важливі якості складають професійний потенціал розвитку спеціаліста. Реалізація потенціалу залежить від багатьох факторів: біологічної організації людини, соціальної ситуації, характеру професійної діяльності, активності особистості, її потреби в саморозвитковій самоактуалізації. Але провідним фактором професійного становлення особистості є система вимог до неї, детермінованих професійною діяльністю, у процесі виконання якої і виникають нові властивості і якості. Зміна чи перебудова способів її виконання, зміна ставлення до провідної діяльності зумовлюють стадіальність розвитку особистості [3].

М.М. Обозов описав професійно важливі якості практичного психолога, які в узагальненому вигляді можна подати як комплекс особистісних властивостей та комунікативних вмінь і навичок: товариськість, контактність, динамічність і гнучкість поведінки, емоційна стриманість і терплячість, високий рівень загальної культури поведінки психолога, професійний такт психолога-практика, основою якого є дотримання професійної таємниці, уміння тримати свою лінію поведінки, уміння спільно аналізувати ситуацію ускладнень, відмінне знання основ конфліктології. []

Л.Г.Терлецька визначає як професійно значущі якості в роботі практичного психолога професійно-психологічну рефлексію; саморефлексію; діапазон репертуару професійних ролей, уявлень про образ практичного психолога; адекватність образу «Я»; оптимальність психологічного стану [].

Слід зазначити, що для практичного психолога необхідними якостями в професійній діяльності є: емпатія (афективна, когнітивна, предиктивна); соціальна сензитивність; емоційна стійкість; альтруїстичні тенденції, комунікативні та організаційні здібності; незалежність; професійне знання та самоконтроль []

Н.В.Пророк виділяє такі блоки професійно важливих якостей практичного психолога , як: 1) спрямованість та мотиви професійної діяльності: гуманістична спрямованість особистості; специфічна професійна спрямованість особистості; гнучка «Я концепція»; 2) вимоги, які ставляться до соціально-перцептивних якостей людини, до здатності правильно відображати об’єкти, зокрема до психологічної спостережливості; 3) вимоги до якостей особистості, що пов’язані з процессом опрацювання та осмислення соціальної інформації; це вимоги до соціального мислення, його критичності, професійної рефлексії; 4) вимоги до якостей, пов’язаних з передачею інформації, із впливом на інших людей, спілкуванням [].

Н.В.Чепелєва, у свою чергу, наводить такі професійно важливі якості: сензитивність, емпатійність, уміння слухати клієнта та інтерпретувати зміст його висловлювань, установлювати контакт, когнітивні якості (гнучкість, динамічність, уміння осмислювати та узагальнювати інформацію про клієнта, прогнозувати результат роботи з ним) [].

Е.Ф. Зеєр виділив наступні професійні якості, необхідні будь-якому компетентному спеціалісту: спостережливість, образну, рухову й інші види пам'яті, технічне мислення, просторову уяву, уважність, емоційну стійкість, рішучість, витривалість, наполегливість, цілеспрямованість, самоконтроль та ін.

Л.В. Долинська зазначає, що значущими для успішної діяльності психолога в закладах освіти якостями називаються індивідуальні характеристики й властивості, які можна об’єднати в три блоки:

1) інтелектуальні (допитливість, рефлексивність, логічність і практичність розуму; критичність і нестандартність мислення, почуття новизни, високий інтелект на фоні позитивного фізичного і психічного стану), 2) комунікативні (комунікабельність, емпатія,спостережливість соціабельність, такт, дипломатичність, незалежність, антропометрична спрямованість особистості, високий рівень сформованості інтерперсональних і проективних умінь, уміння повно й правильносприймати людину, гуманістична спрямованість), 3) емоційні (потреба в соціальних контактах і соціальному схваленні, емоційна стабільність, самоконтроль, дружелюбність, висока самооцінка й адекватний рівень домагань, атрибуція успіху) [].

Розглядають наявність професійно важливих якостей у психолога дослідники В.П. Захаров та Н.Ю. Хрящова, додають соціальну зрілість та соціальну чутливість, стресостійкість, терплячість у досягненні мети, рефлективність, адекватність самооцінки, тактовність, лаконічність, розвинуті комунікативні навички []

На думку Ж. П. Вірної успішність професійної діяльності психолога визначається високою мотиваційною спрямованістю до успіху, позитивним уявленням про образ "Я" та чітким когнітивним контролем ситуації професійної діяльності, коммунікативність,самоконтроль[2].

Гуманістичну спрямованість особистості В.Г. Панок розглядає як професійно важливу рису психолога. У поняття "гуманістична спрямованість" автор вкладає такі особистісні риси і якості переважно мотиваційної і світоглядної природи, як альтруїстичні позиції; ролі і настанови у міжособовому спілкуванні; високий рівень мотивації до професії; значне переважання пізнавальних, альтруїстичних або емпатійних мотивів у роботі з клієнтами; готовність до співпраці і націленість на її позитивний результат. Серед регулятивних складових особистості психолога виділяють здатність легко встановлювати контакти, легкість у спілкуванні, комунікабельність, уміння слухати й підтримувати розмову; вербальний інтелект, психічне здоров’я,

володіння механізмами саморегуляції, розвинуту професійну інтуїцію, специфічну Я -концепцію .

Серед основних професійно важливих якостей психолога Т.І. Федотюк [12] називає комунікабельність, уміння організувати спілкування з будь-якою людиною, уміння створити адекватну емоційну атмосферу комунікативної взаємодії,рефлексія, гнучкість поведінки,уважність

Досліджуючи мінімально необхідні та потенційно розвинуті, у процесі підготовки, професійні якості психолога, І. М. Юсупов відносить до перших, за ступенем значущості: емпатію; соціальну сензитивність; емоційну стійкість; альтруїстичні тенденції. До других: комунікативність; незалежність; професійне знання; самоконтроль.

За визначенням В.Н. Карандашева для психолога великого значення набувають уважність, креативність, харизматичність, комунікативні якості його особистості, оскільки особливо важливим для цієї професії є вміння організувати, співпрацювати з іншими людьми, розуміти особливості і причини їх поведінки, володіти не лише психологічними знаннями, але й психологічною інтуїцією.

Г. С. Абрамова називає такі першочергові якості особистості психолога-тренера: 1) здатність знайти багато реакцій – вербальних та невербальних – на широкий спектр ситуацій та проблем; 2) ерудованість як вміння розуміти і використовувати у своїй роботі багато різноманітних психологічних концепцій; 3) здатність до вироблення різноманітних психологічних думок, слів та моделей у своїй культурі та у межах інших культур; 4) конфіденційність психологічної інформації; 5) вміння рефлексувати на зміст своєї професійної діяльності; 6) відкритість для засвоєння нового знання, для сприймання альтернативних поглядів; 7) прагнення до системного підходу у своїй практичній роботі.

Важливу роль у діяльності практичного психолога відіграє спостережливість, від якої залежить правильність та повнота оцінки особистості клієнта та його проблем, і, відповідно, ефективність процесу й результату психологічного впливу.

Ще однією властивістю особистості психолога-професіонала, до розгляду яких ми звертаємось в контексті нашого аналізу, є творча (креативна) складова (оволодіння методами творчого рішення професійних завдань). Саме творче оволодіння професією надає можливість уявляти власну фахову діяльність, тобто вільно володіти інформацією, яку отримує людина в ході професійної діяльності у вигляді символів, образів, певних знань, навичок, і яка може бути використана поза межами предметної дійсності.

Як зазначає О. Є. Сапогова, психічна реальність, із якою має справу психолог, така, що основна сутність її визначається у непередбачуваності. Тому у своїй роботі психолог повинен мати досконало розвинені професійні якості .

Висвітленню особливостей розвитку окремих ПВЯ та їх структури в діяльності, а також формуванню підсистеми ПВЯ присвячені роботи відомих учених (В.О.Бодрова, В.Л.Марищука, В.Д.Шадрікова, В.Н.Дружиніна та ін.) Основними їх результатами є дані про гетерохронність змін та нерівномірність фаз розвитку ПВЯ, про зміну домінуючих якостей у процесі освоєння професії, про структурування окремих ПВЯ в їх сукупності в міру професіоналізації.

Як зауважує В.О.Бодров, експериментальні дослідження дозволили виявити особливості динаміки професійно важливих якостей протягом усього професійного шляху людини. В онтогенезі найбільш стабільними є якості, пов’язані з типологічними особливостями вищої нервової діяльності (характеристики темпераменту, екстра – та інтроверсія, нейротизм, емоційна реактивність). Власне особистісні якості демонструють більшу мінливість уході професійної діяльності.

Для нашого дослідження вагомим є і висновок В.О.Бодрова про те, що розвиток професійних здібностей передбачає взаємозв’язаний і односпрямований розвиток сукупності професійно важливих якостей суб’єкта праці, але в реальному житті всі ці якості розвиваються далеко не завжди в потрібній єдності.

Ю.Г.Долінська називає такі засоби формування професійно значущих якостей: інтенсивне професійне тренування, зміна точки зору, дзеркальне відображення, адекватне оцінювання та самооцінювання, побудова оптимальної стратегії поведінки в професійних контактах, гармонія структури особистості. Особлива увага, зазначає Ю.Г.Долінська, у психологічній літературі приділяється активним методам навчання як засобу підготовки психологів-тренерів.

Надзвичайно важливим для нашого дослідження є висновок В.Д.Шадрікова: «...експериментальні дані показали, що найбільш ефективний спосіб розвитку ПВЯ полягає в спеціальних вправах до початку діяльності, на окремих діях майбутньої діяльності ... у цих умовах і створюються найбільш сприятливі умови для формування рис оперативності у професійно важливій якості» .

Не викликає сумніву твердження, що особистість фахівця вдосконалюється в процесі професійної діяльності роками, однак, за словами .

Ще на початку ХХ століття німецький учений О. Ліпман підкреслював: «З точки зору дослідження придатності людини до професії можна розділити професії на дві великі групи. Для однієї групи певна здібність чи відомий комплекс здібностей повинен бути наявний у певному мінімальному ступені для можливості успішного заняття даною професію. До другої, у всій ймовірності більшої, групи належать ті професії, у яких якість професійної роботи хоча й залежить від ступеня відомих здібностей і властивостей, але нижньої межі цього ступеня не можна встановити навіть на основі теоретичних міркувань».

Висновок:

На основі вищесказаного можна зробити висновок про те, що відносно діяльності психолога-тренера можна виділити низку якостей, певний рівень розвитку яких виявляється необхідним для забезпечення успішності її виконання на ранніх етапах оволодіння професією.

Отже, професійно важливі якості – це пристосовані до певної професійної діяльності компоненти цілісної особистості, що формуються на основі природно заданих біопсихічних властивостей під дією зовнішніх впливів і власної активності суб’єкта.

Слід відмітити, що успішність роботи психолога-тренера зумовлюється певним комплексом професійно важливих якостей, таких, як професійна компетентність; комунікативні якості; якості, що характеризують толерантність; якості, що допомагають зрозуміти внутрішній світ іншої людини; динамічність поведінки; якості, що характеризують творчий потенціал; спостережливість; психологічна інтуїція; сензитивність; позитивне уявлення про образ “Я”; потреба в самоактуалізації та оптимізм.

Сучасні погляди щодо формування важливих професійних якостей психолога-тренера спираються на його основні складові, а це в першу чергу внутрішні психологічні характеристики: мотиваційні, когнітивні, психомоторні та емоційно-вольові.

Випускник ВНЗ не може одразу мати високий рівень професійної придатності, оскільки формування й розвиток професійно важливих якостей відбувається у процесі його подальшого професійного становлення.

Оскільки на сьогодні існує значна різноманітність професій, кожна з яких вимагає від людини своєрідних якостей, то необхідним є диференційований підхід як до визначення комплексу ПВЯ, так і до їх розвитку у процесі професійної підготовки.

В основу практико-орієнтованої психолого-педагогічної освіти вважаємо доцільним покласти сукупність ідей та підходів, серед яких провідними мають виступати: перехід від теоретичної до практичної системи підготовки фахівців; освоєння змісту відповідної професії; ідея забезпечення формування професійно важливих якостей особистості професіонала шляхом виконання практичної ді-сті, розробка тренінгів; забезпечення органічної єдності теорії практики професійно-особистісних новоутворень випускника: професійної спроможності і особистісної здатності конкурувати в умовах ринку праці, які виступатимуть системотвірними індикаторами якості випускника.