Основні ідеї сучасного консерватизму

• визнання безнадійної недосконалості людини, її нерозумності і гріховності, що ховаються за фасадом цивілізованої поведінки;

• ствердження обмеженості людського розуму і , тому важливості традицій, інститутів, ритуалів, символів і навіть забобон;

• визнання природної нерівності та нерозумності спроб соціального зрівняння за допомогою законів;

• ствердження дуже важливої ролі приватної власності в забезпеченні особистої свободи і громадського порядку.

Неоконсерватизм

• захист вільного ринку;

• невтручання держави в перерозподіл національного доходу на користь незаможних верств, збереження нерівності і традиційної ролі еліт;

• протидії масовій культурі, що перетворюється на антикультуру;

• захист традиційних сімейних цінностей;

• зміцнення провідної ролі США у світі як головного захисника свободи і демократії.

Традиціоналізм

• закликає повернутися до традиційних опор суспільства: сім’ї, релігії, громади.

Лібертатизм

• “економічний консерватизм” – повернення до вільного ринку і необмеженої свободи розпоряджатися власністю, повна ліквідація державного втручання в економіку.

Християнський демократизм

Визнає :

• існування універсального порядку, що його визначає і підтримує релігія;

• залежності благополуччя кожної людини від процвітання суспільства та держави і навпаки

Поширення консерватизму

З 80-х рр. ХХст. консерватизм є однією із найвпливовіших ідеологій.

До найвідоміших політиків-консеваторів відносять: М. Тетчер, Г. Коля, Р. Рейгана.

Найвпливовішими консервативними партіями є: республіканці у США, християнські демократи у Німеччині та Італії, консерватори у Великобританії.

В Україні до консервативних партій можна віднести: РХПУ, УНКП, УРП “Собор”, ХДПУ.

Екстремізм – (від лат. extremus – граничний) – схильність суб’єктів політики до крайніх ідей, методів та засобів

Ознаки екстремізму:

• культ сили;

• заперечення будь-якого інакомислення, нав’язування своїх поглядів;

• звертання не до розуму, а до почуттів, емоцій;

• безкомпромісне відкидання структур та інститутів, що склалися у суспільстві, намагання їх повалити;

• заперечення будь-яких компромісів.

Різновиди екстремізму

Лівий екстремізм

Течії, які оголошують себе борцями за справу пролетаріату, трудящих мас, проти капіталізму, що породжує соціальну нерівність, експлуатацію

• анархізм

• марксизм

• більшовизм

• маоїзм

• “нові” ліві

Правий екстремізм

Течії, які оголошують себе борцями за національні інтереси, проти наркоманії, масової культури, олігархії

• расизм

• фашизм

• націонал-соціалізм

• неофашизм

• войовничий націоналізм

Анархізм – (від грец. anarchia – безвладдя) - суспільно-політична течія, представники якої виступають за знищення будь-якої влади, у тому числі державної, за повну, нічим не обмежену свободу людини

Основні ідеологи: У. Годвін (1756-1836рр.), М. Штірнер (1806-1856рр.), П.Прудон (1809-1865), М.Бакунін (1814-1876), П.Кропоткін (1842-1921), Н.Махно (1888-1934).

Основні ідеї анархізму

• суспільство може і повинно бути організоване без примусової влади держави;

• інші ієрархічні форми влади – церква, армія, підприємства, керовані капіталістами – теж мають зникнути;

• у майбутньому суспільстві буде максимальний рівень особистої свободи, матеріальні товари розподілятимуться справедливо, а спільні завдання виконуватимуться на основі добровільної згоди;

• засобом переходу до бездержавного суспільства може бути відмова від організованості і дисципліни, революція або виховання.

Політична доктрина марксизму

Засновники: К. Маркс (1818-1883), Ф. Енгельс (1820-1896).

Основні ідеї

• “історичний матеріалізм” – продуктивні сили та виробничі відносини визначають зміст політичної та ідеологічної надбудови;

• на певному етапі продуктивні сили вступають в протиріччя із існуючою економічною та політичною організацією суспільства, наступає епоха соціальних революцій, формуються нові відносини, що відповідають досягнутому рівню продуктивних сил;

• способи виробництва (рабовласницький, феодальний, капіталістичний) поступово змінюють один одного;

• при цих способах виробництва продуктивні сили контролює меншість, яка використовує свою економічну владу для експлуатації трудящих, привласнюючи додаткову вартість;

• капіталістичний лад є перехідним і його повинен змінити комуністичний, де втілюватиметься принцип “від кожного – за здібностями, кожному – за потребами”;

• рушійною силою історії є боротьба класів за оволодіння засобами виробництва;

• при капіталізмі зростання чисельності та зубожіння робітничого класу призведе до революційного перевороту в найбільш розвинених державах;

• після революційного перевороту і до настання комунізму має бути перехідний період соціалізму у формі диктатури пролетаріату.

Концепція більшовизму

Основні ідеологи: Ленін В.І. (1870-1924), Троцький Л.Д. (1879-1940), Сталін Й.В. (1879-1953).

Основні ідеї В.І.Леніна

• визнавав марксизм як єдину істину;

• ідея “слабкої ланки в ланцюгу імперіалізму”, тобто перемога соціалізму внаслідок революції можлива в одній окремо взятій державі;

• концепція авангардної ролі партії, яка повинна складатися виключно з “професійних” революціонерів і прищеплювати робітникам соціалістичну свідомість;

• селяни є природними союзниками пролетаріату у революції;

• абсолютизував класовий підхід, основна мета класової боротьби робітників – встановлення диктатури пролетаріату (через засновані на принципі прямої демократії ради, делегати яких можуть бути відкликані, і які отримають повноваження законодавчих, виконавчих, судових структур та органів правопорядку, знищення постійної армії, зведення зарплати усіх посадових осіб до зарплати робітників тощо);

• згодом доповнив концепцію диктатури пролетаріату – партія має перебрати на себе контроль за урядом і зобов’язати всі органи управління перебудуватися зо партійним принципом демократичної централізації (жорстка звітність нижчих органів перед вищими);

• види економічної політики: “військовий комунізм”, НЕП.

Соціалізм – (від лат. socialis – суспільний) - суспільно-політична течія, яка стверджує ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності в різноманітних формах, розподілі матеріальних благ та духовних цінностей в залежності від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості.

Вперше термін “соціалізм” запровадив П’єр Леру.

Утопічний соціалізм – вчення про ідеальне суспільство, засноване на спільній власності, обов‘язковій праці, справедливому розподілі

Засновники: Т. Мор (1478-1535), “Утопія”, Т. Кампанелла (1568-1639), “Місто Сонця”

Політичні ідеї Томаса Мора

• запровадив термін “утопія”, який може означати “місце, якого не існує” (від лат. outopia) або “благодатне місце” (від лат. eutopia);

• зображене ним суспільство є авторитарним, патріархальним та ієрархічним при абсолютній економічній рівності, де власність є спільною, немає ніякої боротьби, кожен працює задля спільного блага;

• управління здійснюють найвищі політичні і релігійні посадовці, на основі встановлених засновником держави законів, метою яких є унеможливлення неробства;

• одного розуму замало для забезпечення порядку у суспільстві, розум має втілитися у низці детальних приписів і правил, а людей належить і заохочувати і змушувати до їх дотримання.