Ознаки політичної системи суспільства

• визначає стратегію суспільного розвитку і окремих видів політики;

• високий рівень інституціалізації;

• зумовлюється історичними, економічними, соціальними, культурно-ціннісними факторами;

• формує правову систему;

• стабілізує чи дестабілізує суспільне життя.

Політична система включає такі компоненти:

• інституційний складається з різних соціально-політичних інститутів і установ (держава, політичні партії, політичні громадські рухи, організації, об'єднання, групи тиску, ЗМІ, церква, тощо);

• функціональний складається з сукупності ролей і функцій, які здійснюються як окремими суспільно-політичними інститутами , так і їх групами (форми і напрямки політичної діяльності, способи і методи здійснення влади, засоби впливу на суспільне життя та ін.);

• регулятивний - сукупність політико-правових норм та інших засобів регулювання взаємозв'язків між суб'єктами політичної системи (правові норми, норми діяльності суспільно-політичних об’єднань, етико-моральні принципи і норми, неписані правила, звичаї);

• комунікативний - сукупність різноманітних відносин між суб'єктами політичної системи з приводу влади, у зв'язку з виробленням і здійсненням політики (співпраця, конкуренція, конфлікт тощо);

• ідеологічний - сукупність політичних ідей, теорій, концепцій (політична свідомість, політична і правова культура, політична соціалізація).

Типологія політичних систем

• За формаційним (марксистським) підходом:

• рабовласницька;

• феодальна;

• буржуазна;

• соціалістична;

• комуністична.

• За цивілізаційним підходом:

• аграрна;

• індустріальна;

• постіндустріальна.

■ За культорологічним підходом

- західна;

- словяно-православна;

- мусульманська;

- індуська;

- південно-східно азіатська;

- латиноамериканська;

- африканська.

• За політичним режимом:

• тоталітарна;

• авторитарна;

• демократична.

Функції політичної системи суспільства

• Нормативно-регулятивна – визначення політичних цілей суспільства, і мобілізація ресурсів для їх реалізації.

• Репрезентативна – представництво та захист групових інтересів.

• Інтегративна – консолідація суспільства на основі загальносуспільних інтересів і цілей.

• Політичне інформування, комунікація і соціалізація.

Політична стабільність - стійкий стан суспільства, що дозволяє ефективно функціонувати і розвиватися в умовах зовнішніх і внутрішніх впливів, зберігаючи при цьому свою структуру і здатність контролювати процес суспільних змін.

Політична стабільність досягається, як правило, двома способами: або диктатурою (шляхом насильства, придушення, репресій, історично недовговічна, має ілюзорний характер, оскільки досягається "зверху" без участі народних мас і опозиції), або широким розвитком демократії (стабільність складається з відносин населення і існуючої політичної влади, можливостей політичного режиму враховувати інтереси різних груп і погоджувати їх, становищем еліти, характером відносин всередині суспільства).

Політичний ризик - ймовірність настання небажаних наслідків можливих політичних та інших рішень, пов’язаних з політичними подіями, які можуть завдати збитків їх учасникам у реалізації відповідних інтересів.

Американський дослідник Ч. Кеннеді поділяє політичний ризик на:

• екстралегальний - будь-яка подія, джерело якої знаходиться поза існуючих легітимних структур країни: тероризм, саботаж, військовий переворот, революція;

• легально-урядовий - прямий наслідок поточного політичного процесу і включає такі події як демократичні вибори, що призводять до нового уряду і змін у законодавстві, що стосуються торгівлі, праці, грошової політики тощо.

Політичний ризик залежить від наступних факторів: ступінь етнічних та релігійних відмінностей, соціальна нерівність у розподілі доходу, ступінь політичного плюралізму, вплив лівих радикалів, роль примусу при утриманні влади, масштаб антиконституційних дій, порушення правового порядку (демонстрації, страйки тощо).

4. Основне завдання сучасних демократичних держав досягнення загальногромадянського консенсусу шляхом обліку та координації безлічі інтересів різних груп, пом'якшення протиріч між ними, пошук громадянської злагоди. Функції "з’єднання" соціуму, з'єднання приватного та громадського інтересів, посередництва між особистістю і державою виконує громадянське суспільство.

Громадянське суспільство - недержавна сфера суспільного життя, сукупність різноманітних відносин і структур, які розвиваються на добровільній основі, без безпосереднього втручання держави і забезпечують умови для задоволення потреб і самореалізації індивідів і груп

Демократичні початки громадянського суспільства характеризуються наступними ознаками:

• відстоюється природне право людини на життя і свободи;

• визнається рівність усіх громадян перед законом;

• в суспільну свідомість проникає ідея соціальної справедливості ;

• відстоюються демократичні механізми громадського управління, які гарантували б рівні можливості соціально нерівних суб'єктів;

• обгрунтовується положення про поділ влади і формування правової держави.

Громадянське суспільство передбачає збалансований взаємоконтроль, взаємообмеженя державних і недержавних органів і рухів, щоб діяльність державних органів завжди була в полі зору недержавних, а останні, в свою чергу, погоджувати свою діяльність із законом і враховували об'єктивні потреби держави.

Громадянське суспільство формується переважно знизу, спонтанно, як результат розкріпачення індивідів, перетворення їх з підданих держави у вільних громадян-власників.

Структурними елементами громадянського суспільства є:

• в економічній сфері - недержавні підприємства (акціонерні товариства, орендні колективи, корпорації та інші добровільні об'єднання громадян, створювані ними за власною ініціативою); економічну основу громадянського суспільства становить суверенітет індивідуальних власників і різноманіття форм власності;

• в соціально-політичній сфері - сім'ї, громадські, політичні організації та рухи, органи громадського самоврядування за місцем проживання або в трудових колективах, недержавні органи масової інформації;

• духовна сфера громадянського суспільства передбачає свободу слова; самостійність і незалежність творчих, наукових та інших об'єднань від державних структур.

Розвитку громадянського суспільства сприяють:

• класова, професійна або групова свідомість;

• готовність брати участь у колективних акціях;

• розвиток солідарності та довіри;

• формування раціональної моделі соціальної поведінки (орієнтація на вигоду і наслідки соціальних дій);

• наявність у суспільстві розвиненої соціальної структури.

Співвідношення громадянського суспільства та держави

	Громадянське суспільство:	Держава:
Права людини	Норми Тенденції до децентралізації та свободи особи Горизонтальні зв¢язки невладного характеру Основа – неполітичні асоціації Приватне життя Сфера свободи волі	Конституція, закони Тенденції до впорядкування та централізації Вертикальні відносини та ієрархічні зв¢язки Основа – політичні інститути Публічне життя Сфера обов¢язку	Права громадянина

Функції громадянського суспільства

• захист приватних сфер життєдіяльності людей і їх об’єднань від незаконного втручання в їх діяльність державної влади;

• соціальний контроль щодо своїх членів, громадянський контроль щодо держави;

• засобу соціалізації, що зменшує відчуженість індивідів та орієнтує їх на суспільно корисні справи;

• засобу комунікації між своїми членами та державою;

• здійснення широкого самоврядування в усіх сферах і на всіх рівнях суспільного життя.