5. Доходи та витрати страховика. Страхові платежі. Витрати на виплату страхового відшкодування.

Страхові платежі – це перерахування коштів страхувальником страховику. Вони можуть здійснюватись одноразово чи поетапно. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів – розміру плати з одиниці страхової суми. Страховий тариф (брутто-ставка) складається з двох частин – нетто-ставки та навантаження. Нетто-ставка відображає ту частину тарифу, яка призначена для виплати страхового відшкодування. Вона залежить від загальних розмірів страхового відшкодування (визначається на основі статистичних досліджень про кількість страхових подій і середню вартість відшкодування на одну подію) та кількості страхувальників, охоплених цим видом страхування. Навантаження відображає витрати страховика, пов’язані з проведенням страхування та його прибуток.

Страховий тариф відображає ціну страхування. Це основний чинник конкуренції на страховому ринку. Чим більше охоплено страхувальників, чим менші витрати страховика, тим нижчий розмір страхового тарифу і тим більші можливості для залучення нових клієнтів.

Розмір страхового відшкодування залежить від: страхової суми і страхового збитку. Страхова сума характеризує масштаби, в якому розмірі застраховано той чи інший об’єкт. Її розміри визначаються вартісною оцінкою об’єкта страхування, можливостями і побажаннями страхувальника. Відношення страхової суми до вартісної оцінки об’єкта страхування характеризує страхове забезпечення, яке не може перевищувати 100%. Страховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.

Методи визначення розміру страхового відшкодування: - повна відповідальність – страхове відшкодування виплачується в розмірі заподіяних збитків, не більше страхової суми; - пропорційна система відповідальності – розподіляється між страховиком і застрахованим у пропорції, яка відображає співвідношення між страховою сумою і вартісною оцінкою об’єкта страхування. Наприклад, якщо страхова сума становить половину вартісної оцінки об’єкта страхування, то застрахованому буде виплачено страхове відшкодування у розмірі 50% від суми заподіяних збитків.

Взаємовідносини з фінансовим ринком характеризують розміщення на ньому тимчасово вільних коштів страхових фондів і отримання від цього доходів. Доходи розподіляються на дві частини. Одна формує доходи страхових компаній і становить певну частину їхнього прибутку. Друга частина спрямовується безпосередньо на формування страхових фондів. Вона характеризує здешевлення страхування для страхувальників за рахунок використання їхніх коштів (страхових платежів) на фінансовому ринку.

6. Умови забезпечення платоспроможності страховика. Страхові резерви

Страховики зобов'язані дотримуватися наступних умов забезпечення платоспроможності:

• наявність сплаченого статутного фонду і наявності гарантійного фонду страхувальника;

• створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

• перевищення фактичного запасу платоспроможності страхувальника над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Мінімальний розмір статутного фонду страхувальника, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страхувальника, який займається страхуванням життя -1,5 млн. євро по валютному обмінному курсу валюти України.

До гарантійного фонду страхувальника відноситься додатковий і резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку.

Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.

Вільні резерви - це частка власних засобів страхувальника, яка резервується з метою забезпечення платоспроможності страхувальника відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань по окремих видах обов'язкового страхування Страховики можуть створювати централізовані страхові резервні фонди і органи, які здійснюють управління цими фондами. Положення про ці фонди затверджується Уповноваженим органом.

Джерелами створення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення засобів централізованих страхових резервних фондів.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активи).

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається відніманням від вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, зокрема страхових. Страхові зобов'язання беруться рівними об'ємам страхових резервів, які страховика зобов'язаний формувати в порядку, передбаченому справжнім Законом.

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату рівний більшою з певних величин, а саме:

• перша – підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередніх 12 місяці на 0,18 (останній місяць складатиметься з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 відсотків страхових премій, що належать перестрахувальникам;

• друга - підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередніх 12 місяці на 0,26 (останній місяць ц складатиметься з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 відсотків виплат, які компенсуються перестрахувальниками згідно договорам перестраховки.

Нормативний запас платоспроможності страховика, які здійснюють страхування життя, на будь-яку дату рівний вели, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо за кожним договором страхування життя.

Якщо страхова сума по окремому об'єкту страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів і страхових резервів, страхувальник зобов'язаний укласти договір перестраховки.

Страховики, що перейняли на себе страхові зобов'язання в об'ємах, які перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання вказаних зобов'язань у перестрахувальників резидентів або нерезидентів.

Для забезпечення страхових зобов'язань по страхуванню життя і медичному страхуванню Страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування засобів сформованих резервів по цих видах страхування.

Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного і нормативного запасу платоспроможності і структури гарантійного фонду.

Страхові резерви Страхові резерви створюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестраховки).

Страхові резерви в об'ємах, які не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній по страхуванню життя - математичних резервів, створюються в тих валютах, в яких несуть відповідальність по своїх страхових зобов'язаннях.

Страхові резерви діляться на технічні резерви і резерви по страхуванню життя (математичні резерви).

Формування резервів по страхуванню життя, медичному страхуванню і обов'язковим видам страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідно для обліку при формуванні страхових резервів. Уповноважений орган може встановити порядок і форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників відносно виплати страхової суми або страхового відшкодування.

Страховики зобов'язані формувати і вести облік наступних технічних резервів по видах страхування (окрім страхування життя):

• незароблених премій (резерви премій), які включають долі від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), відповідні страховим ризикам, які не відбулися на звітну дату;

• збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми і страхові відшкодування по відомих вимогам страхувальників, по яких не ухвалено рішення відносно виплати або відмови у виплаті страхової суми або страхового відшкодування.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від доль надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути менше 80 відсотків загальною суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), по відповідних видах страхування в кожному місяці по попередніх дев'яти місяцях (розрахунковий період) і обчислюється в наступному порядку:

• долі надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду умножаються на одну четвертую;

• долі надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за подальші три місяці розрахункового періоду умножаються на одну другу;

• долі надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду умножаються на три четвертих;

- отримані результати складаються.

В цьому випадку останній місяць розрахункового періоду складатиметься з кількості днів на дату розрахунку.

Страховики можуть ухвалити рішення про введення з початку календарного року згідно встановленої Уповноваженим органом методиці формування і ведення обліку наступних технічних резервів по видах страхування, іншим, ніж страхування життя:

• резерв незароблених премій;

• резерв заявлених, але невиплачених збитків;

• резерв виниклих, але незаявлених збитків;

• резерв катастроф;

• резерв коливань збитковості.

Страховики зобов'язані письмово повідомити Уповноважений орган об введені формування і ведення обліку вказаних технічних резервів по видах страхування, іншим, ніж страхування життя, не пізніше чим за 45 днів до начала календарного року. Для забезпечення страхових зобов'язань по страхуванню життя і медичному страхуванню Страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування засобів сформованих резервів по цих видах страхування.

Засоби резервів по страхуванню життя не є власністю страхувальника і повинні бути відособлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний враховувати засоби резервів по страхуванню життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Засоби резервів по страхуванню життя не можуть використовуватися страхувальником для погашення будь-яких зобов'язань, окрім тих, які відповідають взятим зобов'язанням по договорам страхування життя, і не можуть бути включені в ліквідаційну масу у разі банкрутства страхувальника або його ліквідації по інших причинах, і підлягають передачі другому страхувальникові з відома страхувальника і застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування і обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.

Страховики зобов'язані створювати і вести облік наступних резервів по страхуванню життя:

• довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

• належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюється актуарно окремо за кожним договором згідно методиці формування резервів по страхуванню життя з урахуванням темпів росту інфляції. Методика формування резервів по страхуванню життя, об'єми страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні терміни дії договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів і порядок їх розрахунків.

Засоби страхових резервів повинні розміщуватися з обліком безпеки, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості і повинні бути представлені активами наступних категорій:

• грошові кошти на розрахунковому рахунку;

• банківські внески (депозити);

• валютні вкладення згідно валютному страхуванню;

• нерухоме майно;

• акції, облігації;

• цінні папери, що емітуються державою;

• права вимоги до перестрахувальників;

• інвестиції в економіку України по напрямах, визначеним Кабінетом Міністрів України;

• банківські метали;

- кредити страхувальникам-громадянам, які уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту і під заставу викупної суми. У цьому випадку кредит не може бути виданий раніше, чим через один рік після набуття чинності договору страхування, і на термін, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

- готівка в касі в об'ємах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Засоби резервів по страхуванню життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, зокрема індивідуальних забудовниківників, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності.

Самостійна робота: Договори страхування.

Страхові відносини між суб’єктами страхування і грошові потоки регулюються відповідними угодами між страховиком і страхувальником, які мають юридичну силу. Документ, який засвідчує факт страхування називається страховим полісом (свідоцтвом). Він видається страховиком після сплати страхового внеску (разового чи першого). У страховому полісі вказується об’єкт і вид страхування, строки дії договору і страхові випадки. Розрізняють терміни „страховий випадок” і „страхова подія”. Страховий випадок – це можлива подія, настання якої може спричинити збитки. Вона характеризує певний ризик, від якого і здійснюється страхування. Страхова подія являє собою подію, що фактично настала. Вона має бути офіційно зареєстрована. Тобто страховий випадок – це можлива подія, а страхова подія – це та, що відбулася.

.7. Страховий ринок

Сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються, формують страховий ринок. Товаром цього ринку є страхова послуга – конкретний вид страхування. Страхові компанії, як правило, спеціалізуються на одній-двох галузях страхування. При цьому перелік їх послуг та ціни на них різняться, що є предметом конкуренції. Як на будь-якому ринку, наявність певних послуг визначається попитом на неї, а ціна – врівноваженістю попиту і пропозиції.

Крім безпосередніх суб’єктів страхування, на страховому ринку діють страхові посередники – агенти і брокери. Страхові агенти укладають угоди страхування зі страхувальниками від імені страховика. Страхові брокери, також виконують функції укладання угод, діють від імені страхувальника, добираючи йому найвигідніші умови і надійні страхові компанії.

Функціонування страхового ринку пов’язане з такими поняттями як страхове поле і страховий портфель. Страхове поле – це наявність потенційних страхувальників з певного виду страхування.

Страхове поле визначає потенційні масштаби страхування. Страховий портфель являє собою сукупність укладених певною компанією угод як з того чи іншого виду страхування, так і з усіх видів. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку. Мета – сформувати якомога більше страховий портфель, адже це збільшує доходи і здешевлює страхування.