2. Учасники страхових відносин і їх інтереси.
Організація страхової справи засновується на виділенні суб’єктів страхування і форм страхових відносин.
Основними суб’єктами страхування виступають страховик, страхувальник і застрахований.
Страховик – юридична особа – страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування. Страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку. За предметом діяльності страховик є фінансовим інститутом.
Страхувальник – юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.
Застрахований – юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Крім того, може виділятись такий суб’єкт, як отримувач страхового відшкодування в тих випадках, коли його не може отримати застрахований.
Відносини страхування є досить різноманітними. Як правило, вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складаються між страховиком і страхувальником, який водночас є і застрахованим. Тристоронні відносини виникають між страховиком, страхувальником і застрахованим.
В окремих випадках у страхових відносинах може брати участь кілька страховиків. Це засновується на двох формах страхових відносин: співстрахування і перестрахування. Співстрахування — це участь у страхуванні відразу кількох страховиків. Перестрахування — це передання договору страхування від одного страховика до іншого. У цих відносинах виділяються два суб’єкти: перестрахувальник і перестраховик. Перестрахувальник — це страховик, який передає другому договір страхування, перестраховик — це страховик, який приймає договір страхування і зобов’язання з нього.
3.Класифікація страхування за об’єктами і за ознакою ризику.
Класифікація за об'єктами є найбільш загальною. Об'єкт страхування є головним фактором, від якого залежить характер та основні умови договору страхування. Вона передбачає виділення галузей, підгалузей і видів страхування. Всі ланки такої класифікації розташовані так, що кожна наступна ланка є частиною попередньої. Вища ланка - галузь; середня - підгалузь; нижча - вид страхування. При цьому всі ланки охоплюють обов'язкову і добровільну форму проведення страхування.
В основі розподілу страхування на галузі лежать принципові розходження у визначенні об'єкта страхування. Відповідно до цього критерію всю сукупність страхових відносин поділяють на 4 галузі:
майнове страхування;
особисте страхування;
страхування відповідальності;
страхування підприємницьких ризиків.
Для конкретизації страхових інтересів окремих учасників страхування проводиться виділення з галузей окремих підгалузей і видів страхування. Враховуючи все це класифікація страхування за об'єктами має такий вигляд:
Класифікація
страхування за об’єктами
Майнове страхування
Особисте
страхування
Страхування відповідальності
Страхування
підприємницьких ризиків
Майнове страхування:
1. Страхування майна юридичних осіб:
Страхування наземного транспорту;
Страхування тварин;
Страхування багажу і вантажу;
Страхування авіатранспорту;
Страхування урожаю сільськогосподарських культур.
2. Страхування майна фізичних осіб:
Страхування будівель;
Страхування транспорту;
Страхування майна на подвір’ї;
Страхування тварин;
Страхування породистих собак;
Страхування на випадок ремонту.
Ризик як складне багатогранне явище можна охарактеризувати за допомогою різних критеріїв, які пов'язані з походженням, місцем, величиною, особливостями прояву та іншими обставинами ризиків. Насамперед слід врахувати, що страхування розповсюджується тільки на страхові ризики і такі, які можна виміряти у фінансовому відношенні. З огляду на це ризики поділяються на:
чисті;
спекулятивні.
Такий поділ має важливе практичне значення, так як страхове відшкодування стосується лише чистих ризиків, при яких наслідок випадкової події завжди альтернативний - збитки або їх відсутність. Спекулятивні ризики переважно виникають при азартних іграх, лотереях, які не потребують страхового захисту, адже передбачають як втрати, так і прибутки (виграш).
Залежно від джерела небезпеки (походження) ризики класифікують на:
природні (об'єктивні) -зумовлені проявом стихійних сил природи;
антропогенні (суб'єктивні) -виникаютьяк наслідок діяльносгі людей.
З огляду на ризикогенні об'єкти ризики поділяють на:
майнові - виявляються на майнових об'єктах та майнових інтересах власників певних видів майна; .
особисті - притаманні особам людей. Це ризики фізичного, фізіологічного та соціального походження.
За обсягом відповідальності страховика ризики поділяють на:
індивідуальні (характерні для окремих, особливих предметів як антикваріат, твори мистецтва тощо);
універсальні (такі ризики входять до обсягу відповідальності страховика за більшістю договорів страхування).
За кількісними параметрами (величиною збитку) ризики можуть утворювати певний ряд і поділятися на: >катастрофічні, >великі, >середні, >малі, >незначні, а також >звичайні ризики. Поділ ризиків за їх величиною має важливе практичне значення з точки зору єдиної методології обслуговування ризиків різних категорій. Особливістю катастрофічних ризиків є великомасштабність негативних наслідків, неможливість їх передбачення та розрахунку. Причинами катастрофічних ризиків можуть бути як прояви природних катаклізмів (землетруси, циклони, виверження вулканів, повені та інші стихійні лиха), а також різні види людської діяльності (політичної, економічної, винахідницької та ін.). Великі ризики є менш відчутними економічно, але виявляються з більшою закономірністю, піддаються точнішому передбаченню та розрахунку. З метою уніфікованого підходу до страхового обслуговування великих та катастрофічних ризиків усі ризики умовно поділені на дві основні категорії; великі та масові. Масові - це ті ризики, які немає підстави відносити до великих. До великих ризиків віднесені ті ризики, які генеруються в найбільш ризикогенних галузях господарської діяльності, а саме - транспортні та повітряні ризики, ризики кредиту і застави, майнові ризики, що виявляються на великих підприємствахУ загальному розмежуванні ризиків виділяються декілька груп: політичні, екологічні, транспортні й технічні ризики.
Політичні ризики пов'язані з непередбачуваними діями, заходами чи акціями законодавчих або виконавчих органів влади, іноземних держав щодо конкретної суверенної держави, підприємств або приватних осіб цієї держави.
Екологічні ризики пов'язані із забрудненням довкілля і зумовлені діяльністю людини у виробництві.
Транспортні ризики поділяють на ризики каско (страхування різноманітних транспортних засобів) і карго (страхування вантажів, що перевозяться різними видами транспортних засобів).
Технічні ризики проявляються як аварії внаслідок раптового виходу зі строю машин, обладнання, збою в технології виробництва. Вони мають універсальний характер, можуть нанести збитки майну, життю, здоров'ю людей та майновим інтересам юридичних осіб. Технічні ризики можуть проявлятися як промислові ризики, будівельно-монтажні тощо.
Окрему групу складають ризики, які рідко зустрічаються і мають як правило високу вартість. Вони отримали назву спеціальних (унікальних) ризиків (наприклад ризики, які супроводжують перевезення особливо цінних вантажів, грошей, творів мистецтва та ін.). В окремих випадках виділяють групові ризики, які страхуються одночасно